Сайт душпастиря Павла

Київ, 16 січня 2005 року
Неділя після обрізання
Текст: Мт. 2:16-18

Слава Ісусу Христу!
“Немовлята”

Благодать Вам та мир від Бога Отця Нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
      Дорогі у Христі, браття і сестри! Я інколи ловлю себе на думці, що зараз страшно дивитися телебачення, особливо новини. Що ви може в них сьогодні побачити? Практично лише насилля. Там було вбито, там стихія забрала життя, а там просто дурна необачність зупинила биття серця. Інколи, ми все ще бачимо проблиски чогось гарного, але на фоні всього поганого складається враження, що це гарне - це лише слабенька іскорка, яка згасає через катастрофічний брак повітря. І чим далі, тим більше поганих новин. А згадайте останні погані новини із Іраку, де загинуло 8 українських військовослужбовців. Смерть, яка із початку світу перебуває у житті людей, сьогодні особливо чітко себе проявляє у всьому. Смерть! Вбивство, стихія, чи дурна необачність не роблять різниці в смерті. Різницю робить лише те, що зараз її стає дуже багато. І зараз вона забирає дитячі життя. Я не хотів би бути у країнах, розташованих на березі Індійського океану тоді, коли величезна хвиля змела все навколо. Я не хотів би, бо я не зміг би чути плач дітей, яких стихія забирала в океан, чи плач дітей, яких стихія залишала без батьків. І в той же час, я хотів би. Можливо я врятував би хоча б одне життя - ВІД СМЕРТІ! Але я не зможу знищити цю смерть. Вона і далі продовжує крокувати землею, щоби із ще більшим запалом забирати людські життя, дитячі посмішки.
      Чути було дитячий плач і в часи Ірода. Це не був перший плач народженого життя, яким так сильно радіють батьки. Це був останній плач смертельно наляканих діток. Це була втеча від смерті… даремна втеча від смерті. Бо за нею стояв можновладний управитель, який володів армією. Правитель, який мав силу і… БОЯВСЯ! Чого він боявся? Ми читаємо у першому вірші нашого тексту: “Спостеріг тоді Ірод, що мудреці насміхалися з нього, та й розгнівався дуже”. А вони не насміхали, вони просто говорили правду, яка іноді так нам не подобається, бо ця правда показує нам, якими ми є насправді. А правда Божого Закону показує нам наш гріх, із яким ми почалися і прийшли у цей світ. Правда Божого Святого Закону робить нас немічними малими дітьми, які неспроможні позбавитися самостійно цього гріха. Навпаки, дзеркало Закону показує нас такими, що люблять цей гріх, дістають насолоду із перебування в ньому. Ірод гнівався, що мудреці насміхалися з нього. Як часто ми гніваємося, коли чуємо слова, які для нас представляють свого роду загрозу. Слова, які загрожуть нашій самоправедності, нашій самодостатності. Бо кожен з нас є таким Іродом, який намагається позбутися будь-якої загрози нашому житті, нашому самодостатку у створеному нами самими царстві. Трошки раніше ми читаємо що саме це була за загроза. Це була зоря, яскрава зоря, яка навіть могла освітити шлях мудрецям, що прямували до Віфлиєму. Це була зоря, яка освічувала і розкривала людський гріх. Це була зоря життя, що розповідала пастухам, мудрецям і кожному з нас про народження Спасителя, Царя. Тому то і тремтіла тоді смерть. Тому то і судорожно намагався Диявол позбавити нас цієї зорі. Тому то Ірод і боявся, що новий Цар стане загрозою його пануванню. І він діяв. Він почав нести смерть у життя людей. Він почав вбивати невинних діток, які могли би бути цим царем. Диявол завжди намагається усунути будь-яку підставу із нашого життя, яка могла би нам розповісти про цього царя, розповісти про прощення гріхів і про життя вічне. Натомість, за солодкими диявольськими словами стоїть лише смерть. І я не хотів би бути тоді там, де озброєні до зубів пси шукали за маленькими дітками, які становили загрозу Іродові. Я не хотів би чути дитячий плач, який тоді домінував на вулицях міста. Смерть була всюди. Так само всюди вона є і зараз. Диявол-Ірод намагається і зараз усунути загрозу його пануванню. Тому і новини, які ми чуємо із екранів телефізорів, чи зі шпальт газет, говорять в-основному про смерть. Диявол працює. Так, як він посварив прабатьків із Небесним Отцем, так само він і зараз докладає усіх зусиль, щоби не допустити нашої зустрічі із ним. І сьогодні цей Ірод-Диявол ходить вулицями світу і шукає повбивати дітей, нас з вами. Бо ми з вами діти, немовлята, які нічого не варті самі по собі без Отця, як би нас диявол не переконував у протилежному.
      Плач був усюди, плакала і дитинка Ісус. Але Його плач був не плачем безвиході перед смертю. Його плач був просто плачем маленької дитинки. Проте смерть ходила і за ним. Не настав ще час йому померти. Але через 33 роки Він помре на хресті Голгофи за межами Єрусалиму. Для цього Він народився у цей світ. Важко собі уявити, що би могла думати людина, яка знала, що через деякий час вона помре страшною смертю. Важко навіть уявити, що переповняло цю людину. Серце ж Ісуса переповняло співчуття і любов до нас. Праведний Бог, що створив небо і землю, зійшов до людей у людські подобі, щоби побороти світ, диявола і смерть. Бог прийшов до нас, щоб перемогти геєнну. Тепер можна зрозуміти страх Ірода – Ісус прийшов перемогти його світ. Тепер можна зрозуміти Диявола – Ісус прийшов перемогти його самого. Тепере можна зрозуміти Ірода-Диявола – Ісус прийшов перемогти смерть, відкривши людям двері вічного життя із Отцем на небесах. Можна зрозуміти, але не можна виправдати. Бо виправдання гріха веде лише до ще одного гріха. Тому-то і боявся Ірод. “Але бачимо Ісуса мало уменшеним від анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю і величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх. Бо належало, щоб Той, що все ради Нього і все від Нього, хто до слави привів багатьох синів, провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання” (Євр. 2:9-10). Він прийшов із любови, щоби померти на хресті, як розбійник, видавши своє тіло і проливши свою кров у виправдання наших гріхів. Він прийшов померти, але потім воскреснути. Він прийшов, щоби віруючі в Нього люди могли жити. Він дав нам спасіння від світу диявола, від нього самого і від смерти. “Пишу вам дітоньки, що гріхи вам прощаються ради ймення Його” (1 Ів. 2:12). Дорогі мої, ми нічого не могли зробити, щоби врятувати себе від смерті і диявола, але Божа любов це зробила. Божа любов привела Ісуса до хреста і смерті за нас і для нас. Гордий Ірод боявся це визнати, гординя в сучасних людях, в нас часто переконує нас у тому, що це лише видумка, і гріх, а тоді і покарання за нього, просто не існує. Але Слово Боже говорить: “Упокоріться перед Божим лицем і Він вас підійме!” (Як. 4:10). Ця покора полягає у вірі. Ця покора, це повна довіра свого життя воскреслому Господу. Ми померти з Христом через віру. Ця віра повинна спонукати нас линути до Слова Божого, линути до хреста, линути до Святої Вечері, померти Хрищенням для смерті. “А коли ми померли з Христом, то віруємо що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши із мертвих, уже більше не вмирає – смерть над ним не панує вже більше” (Рим. 6:8-9). Ось та новина, яка повинна пронизувати усе наше життя, сповнюючи її вірою, підтримуючи і зміцнюючи цю віру на спасіння заради Ісуса Христа, правдивої людини і одночасно правдивого всемогутнього Бога.
      Дорогі у Христі! Важко дивитися новини, бо вони сповнені смертю, інколи нелюдською, жахливою. Важко дивитися новини, не знаючи Доброї Новини про наше життя, життя вічне із Отцем на Небесах. Дорогі мої, браття і сестри. Наше життя – це життя Ірода, Ірода самодостатнього, Ірода самовпевненого, Ірода-дітовбивці, Ірода-грішника. Але через віру наше життя – це життя маленьких дітей, яких Ірод-Диявол намагається знищити будь-яким чином, життя немовлят, які плачуть, але їхній плач, це плач спрагнення за Словом Божим, плач покори і довіри Отцеві. Наше життя через віру це життя прощених, спасенних немовлят, захищених Богом. І сили адові цей захист не зламають! Заради Христа!

АМІНЬ!

Благодать Вам та мир від Бога Отця Нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.