Сайт душпастиря Павла

Дата: 16 червня 2002 року, 7-ма Неділя по Великодню.
Читання: Пс. 8, Єз. 36:24-27, Еф. 3,14-24, Ів. 15:26-16:4.
Місце проведення Богослужіння: м. Київ, м. Маріуполь.

"Непереможні святі".
Слава Ісусу Христу!

      Любі друзі! Сьогодні ми з вами подумаємо над словами, записаними Євангелістом Іваном у 3-тьому розділі його Євангелії вірші 1-4: “¹Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський. ²Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде. ³Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. ⁴Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?”.

      Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! Під час архелогічних розкопок в Римі в 1977 році вчені знайшли залишки школи для хлопчиків. У одній із кімнат цієї школи вони знайшли картину, яка датується 3 століттям після Різдва Христового. На картині зображено хлопчика, який, із піднятою рукою, молиться до фігури, яка висить на хресті перед ним. Фігура, до якої він молиться, виглядає наче людина, але з головою осла. Внизу напис: “Анаксімен молиться до свого Бога”. А трошки дальше ще один напис: “Анаксімен – вірний своєму Богові”. Очевидним є той факт, що це стародавня карикатура, якою однокласники молодого хлопчини вирішили насміятися над ним за його вірування, за його вірне вірування.

      Пройшло вже два з лишком століття, а люди і далі насміхаються із тих, хто вірує в Христа. Здається, багато вже повинно було бути сказано про Бога Християн до цього часу, а люди все ще залишаються такими запеклосердими. Та й чому б і не насміхатися із малого хлопчини, який вірить у одного Бога, Який начебто жив дві з лишком сотні років тому, а потім помер. Для Римлян того часу це дійсно було нісенітницею. Адже вони мали багато своїх Богів, про яких вони багато чого знали, і що саме головне, ці Боги - не “мертві”. Але все ж таки, із людей, які називали себе Християнами, була “невелика користь”. За ними можна було із насолодою поспостерігати, коли вони намагалися протистояти диким хижим звірям на арені Колізею. Для цього їх і ловили, переслідували. Адже навіщо задурманювати голови добропорядним Римлянам?!

      Пройшло вже два тисячоліття, а люди і далі насміхаються із тих, хто вірує в Христа. Здається, багато вже повинно було бути сказано про Бога Християн до цього часу, а люди все ще залишаються такими запеклосердими. Та чому б і не насміхатися, адже ці “обмежені люди” вірять у міф, який самі собі придумали, покладаються у всьому на Свого Бога, дотримуються певних приписів і вірять… Коли їм погано, - вони моляться замість того, щоб стрімголов бігти у світ за допомогою. Коли в них болить, - вони тихенько моляться замість того, щоб голосно кричати про допомогу. Коли в них скрута, - вони моляться. А саме головне, вони вірять в життя після смерті!..

      Пройшло два роки з того часу, як Ісус почав проповідувати людям, а вони і далі насміхаються із тих, хто вірує в Нього. Здається, багато вже повинно було бути сказано про Бога Християн до цього часу, а люди все ще залишаються такими запеклосердими. Не дивно, що в нашому сьогоднішньому тексті, Ісус сказав: “Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто Вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!” (Ів. 16:2). Сам Бог, в якого вірив хлопчик із карикатури, в якого віримо всі ми, сказав нам про це, підготував нас до цього. Слава Богові, що зараз Християн не вбивають, але чи не переслідують, чи не виганяють звідти, де вони збираються задля поклоніння Своєму, живому, вічному Богові?..

А чому?

      Та все тому ж, що і протягом двох тисяч років. Сам Бог дав нам відповідь на це питання: “А це вам учинять, бо вони не пізнали Отця, ні Мене” (Ів. 16:3). Гріх, який вкорінився в людях з часу гріхопадіння, відвертає наші погляди від правдивого Бога, привертаючи нашу увагу оманливими картинками безтурботного життя поза ним. Ніколи не можна применшувати роль гріха в нашому житті. Ніколи не можна обманювати себе думкою, що один маленький грішок, - це не так вже і страшно, бо Господь не робить різниці між гріхами. Вони йому однаково рівні і однаково противні, і за них в Нього однакова кара – СМЕРТЬ! Перший сумнів стосовно того, що можна жити краще і без Бога, виник зразу ж після створення - в Райському садочку. Тоді люди подумали, що будуть впевненіші у своєму майбутньому без Творця, замінивши Його веселим, дружелюбним Змієм-Дияволом. А потім, аж до цього часу, люди продовжували грішити, замінюючи Того Єдиного, вічного, живого Бога витворами своєї гріховної фантазії, яка є наслідком гріховної природи. Тому і переслідюють, тому і насміхаються, тому і не люблять у світі тих, хто вірить в Христа, Господа і Спасителя.

      Та не впадайте у відчай, і намагайтеся, і Ви певним чином проповідувати Свого Господа.

Пам`ятайте про те, що ви не беззахисні в цьому гріховному світі, бо Слово Боже про це говорить.

Пам`ятайте про те, що вас підтримує і буде підтримувати впродовж всіх ваших негараздів ваш Небесний Отець.

Пам`ятайте про життя вічне, яке Господь вготував усім тим, хто вірує в Нього.

Пам`ятайте про тих людей, які ще в це не вірять, покладаючи свою надію на будь-що, але не на Нього.

Пам`ятайте про слова, які Господь Ісус Христос сказав через Івана: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ів. 3:16).

Пам`ятайте і говоріть іншим, що Бог хоче, щоб усі спаслися.

Пам`ятайте про слова, написані псалмоспівцем у восьмому псалмі і говоріть їх людям: “Господи, Владико наш, - яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, - слава твоя понад небесами!” (Пс. 8:2).

Пам`ятайте і говоріть про те велике чудо, яке сталося на землі дві тисячі років тому, коли вічний Бог народився холодного вечора у бідненькій стайні, ставши таким як ми.

Пам`ятайте і говоріть про страждання, яких зазнавав Боголюдина Ісус Христос у своєму земному житті.

Пам`ятайте і говоріть про переслідування, які були з ним всюди, де б він не ходив.

Пам`ятайте і говоріть про те, що Бог стався людиною, щоб стати за нас під Закон і виконати його повністю і досконало.

Пам`ятайте і говоріть про Христові страждання на хресті.

Пам`ятайте і говоріть про Його пречисту кров, яка рясно омила хреста із гріхами людства.

Пам`ятайте і говоріть про Його тіло, принесене у викуп за нас, за наше з вами спасіння.

Пам`ятайте і говоріть про Його славне воскресіння, яке показало перемогу над Дияволом, гріхом і смертю.

Пам`ятайте і говоріть про Небесну оселю, в якій будуть усі ті, хто вірить у Христа.

      Пам`ятайте і говоріть про віру, про яку Мартін Лютер одного разу сказав: “Господь Бог, наш Отець, все підпорядкував вірі, так що той, хто має віру – матиме все, а той, хто не має віри – не матиме нічого”. А ще він додав: “Правдива і жива віра, яку Святий Дух зрощує в серці, просто не може бути бездіяльною”.

      Дорогі брати і сестри! Про Християн можна дійсно складати різного роду байки, малювати на них карикатури. Християн можуть дійсно переслідувати. Християн можуть зневажати. Але посеред усього цього в Християн залишається переконання і віра. Віра, яка жива і діяльна. Віра, яка проходить аж до поділу душі і духа. Віра, яка спосoбна судити думки та наміри серця. Віра, якою ми маємо доступ до Божої благодаті, до життя вічного із ним на небесах. Віра, якою ми стаємо непереможеними святими. Віра, яка спонукає Християн промовляти разом із святим Павлом: “Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має Ймення кожен рід на небі й на землі, - щоб Він дав за багатством Слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб, ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на віки вічні. Амінь” (Еф. 3:14-21).

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.