Сайт душпастиря Павла

Київ, 6 січня 2004 року Божого
Надвечір’я Різдва Христового
Текст: Лк. 2:8-16 – Мт. 2:1-2, 9-11

Слава Ісусу Христу!
“Ялинка”

      Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! Дорогі браття і сестри! Бачите???? Не бачите....... Чуєте???? Не чуєте........ Але, тим не менше, це чути і видно, лише Ви зараз цього не можете зрозуміти. Та спробуймо!!!
      Сьогодні Ви можете побачити на Богослужінні, на сцені ялинку. Хтось скаже: “Нічого дивного, адже декілька днів тому ми зустрічали Новий Рік, а ялинка у нас завжди асоціюється саме із настанням Нового Року. Ще з поганських часів ялинка, прикрашена чимось, показувала радість людей, котрі веселилися із настанням чогось Нового. І так було у світі до 16-го століття, допоки один німець на ім’я Мартін Лютер, професор Віттенберзького університету, доктор Богословія і просто пастир, покликаний на проповідування слова Божого, не вніс нове, Християнське тлумачення прикрашеної ялинки. Проте його тлумачення стосувалося вже не новорічної, але Різдв`яної ялинки. Він показав, що ялинка, котра прикрашає людські оселі на Різдво може також бути свого роду проповідником Доброї Звістки.
      Але повернімося трохи назад, щоби подивитися, а що саме нам говорить Добра Звістка і зокрема послання Різдва. Ніч, холодно (навіть трохи морозно). У таку погоду добре видно небо із безліччю зір, які мерехтять, вимальовуючи різноманітні силуети. Споглядання зоряного неба у гарну ясну погоду просто причаровує і інколи просто неможливо відвести очі. Можливо те ж саме і робили пастухи, коли посідавши після важкого дня споглядали на зорі, дві тисячі років тому. І можливо вони так і просиділи б довго, якби... Але про це пізніше. Мені, людині, котра живе вже у 21-му столітті, здається трохи нудним бути царем (тим більше стародавнім царем). Можливо хтось заперечить мені і скаже, що це досить цікаво. Можливо. Не знаю. Але, окрім бенкетів і воєн вони не мали що робити, окрім як нудитися, дивлячись на холодне зимове небо, яке сяє міріадами зірок і думати, чи мріяти. Можливо саме це і робили троє царів, кожен у своїй країні після важкого (на їхню думку) дня. І можливо вони так і просиділи б довго, якби...
      Якби що пасторе? – можете ви запитати. Якби не те, що вони побачили і почули.
      І пастухів і царів вразила зоря, велика зоря, неймовірно велика зоря, зоря, яка не просто сяяла на вечірньому східному небі, але зоря яка їм виразно вказувала на щось. І пастухи і царі бачили зорю, що сповіщала їм про народження сина Божого, месію, Спасителя світу, Ісуса. “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому” (Мт. 2:2). Ось що вони бачили.
      Проте ця зоря не була одинокою того вечора. Вона сіяла під акомпанемент прекрасної мелодії, під супровід чарівного небесного хору, під звуки чудесної пісні, гімну, що також сповіщав про народження Ісуса. “І ось раптом з’явилася з анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля” (Лк. 2:13-14). Ось, що вони чули тієї морозної ночі.
      Ця зоря і цей спів не залишили байдужими грішних людей і привели їх туди, де у маленькій стайні лежав Він. Там немовлям лежав Цар Юдейський, Пророк і Первосвященник, Бог, що стався людиною заради нас. Який же милосердний і люблячий наш Бог, що заради прощення наших гріхів став одним із нас, проте без жодного гріха. “Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив самого себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини і подобою ставши як людина. Він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної” (Фил. 2:6-8). Дорогі у Христі! Наш гріх спричинив це. Без нашого гріха і люблячого Отцівського серця не сталося б цього народження. Коли Адам разом із Євою згрішили вперше, непослухавшись наказу Творця, гріх став невід’ємною частинкою людського життя. Із гріхом ми народжуємося, із гріхом ми живемо, і з гріхом багато людей, нажаль, помирають, попадаючи в Царство Диявола. Але ж цього всього він і хоче. Він хоче відвернути наші погяди від Зорі Віфлиєму і величного ангельского співу. Він хоче відвернути людей від величного, люблячого Бога. Він хоче відвернути людську расу від життя вічного із Господом на небесах. Саме це він мав на увазі, коли спокушув прабатьків не послухатися Бога. Цього він домагається кожного разу, коли спокушує нас, людей 21-го століття. І досить часто йому це гарно вдається. Подивіть на війни у світі. Подивіться на розпусту на телеекранах. Подивіться на насилля на вулицях. Подивіться на сварки у багатьох сім’ях. Подивіться на братовбивства. Просто подивіться, якими гордими, самовпевненими і самодостатніми стали люди. Людям непотрібно нікого і нічого. Люди продовжуть грішити проти Господа. Та гріх ніколи не проходить безкарно. Бог ненавидить гріх і тому наказує нас. Бог карає нас смертю за гріх. Проте, на жаль, багато людей, коли чують про це, просто сміються і... помирають вічною смертю, будучи поглинутими пекельним вогнем. І Богові гірко дивитися, як гинуть Його улюблені діти, котрих підганяє їхня самоправедність і Диявол. Богові важко дивитися, як гаснуть все нові і нові життя. Саме тому пастухи і царі побачили зорю, що символізувала прощення наших гріхів, саме тому вони почули гімн про велич і славу Небеного Отця, саме тому і сталося те народження далекої морозної ночі, саме тому зоря і спів привели їх до Спасителя. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля. Бог стався людиною аби врятувати нас від смерті, простивши на Голгофському хресті усі наші гріхи і провини. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля. Бог народився, щоб ми могли жити, жити вічно з Ним на небесах. Цю маленьку дитинку, втіленого Бога, якого побачили пастухи і царі чекало нелегке життя. Його переслідували, з нього насміхалися, і вкінці його просто прибили до хреста за ніби-то глузування з Бога. Але Він і був Богом. Тому Його і не стало у гробі, у котрий Його поклали після смерті. Тому і ми, люди, що вірують у Нього, правдивого Господа і Спасиля Ісуса Христа, люди, котрі зібралися сьогодні аби святкувати Його народження, також житимемо, бо наші гріхи нам не зараховуватимуться заради нього через віру. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля.
      Любі друзі! Подивіться на ялинку. Таку ж прикрашену ялинку бачив і Лютер. Але в ній він бачив не символ Нового Року, а символ Різдва Христового, народження Спасителя світу. Подивіться на неї уважно. Вона прикрашена гирляндами, світлом. Ісус Сам про Себе говорив: “Я – світло для світу”. Гирлянди на ялинці говорять нам про Христа. Подивіться на її форму. Вона зазвичай конусоподібна, вона завжди звужується догори. Вона завжди звернена до неба, вона завжди ніби показує на небо. Колись на ялинку зверху завжди одівали зірку, зірку, яка символізувала зорю, що вказувала на народження Божого Сина, Бога. Тож давайте зараз зведемо все докупи. Ми можемо попасти на небо, до Отця, ми можемо жити вічно на небесах, лише через світло для світу, через віру в Христа, який для нашого спасіння стався тілом, про що і символізує зоря Віфлиєму. Лютер бачив і чув це.
      А Ви? Бачите? Чуєте? Авжеж! Ви бачите, навіть не бувши там, як пастухи і царі, убогу стайню, ясла, Спасителя, про що символізує Вам також і ялинка. Ви чуєте про те, як Він народився із Святого Письма, Ви чуєте, як співає ангельський хор про Його народження. Тож: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! Амінь!

Христос рождається!
Славімо Його!

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.