Сайт душпастиря Павла

Київ, 23 березня 2003 року
2-га Неділя Чотиридесятнмці
Тексти: Пс. 27:7-14, Іс. 5:1-7, Рим. 5:6-11, Мр. 12:1-12

"Божий виноградник".

      Дорогі у Христі, брати і сестри! Текстом для сьогоднішньої проповіді буде текст із книги пророка Ісаї (5:1-7): “¹ Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. ² І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! ³ Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником: ⁴ що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? ⁵ А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде, ⁶ зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього! ⁷ Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...”

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

      Дорогі брати і сестри! Сонце, гаряча земля, піт стікає потоками із чола. Втома відчувається вже із самого початку роботи, а попереду ряди, які потрібно обробити, яких потрібно обсапати, обрізати. Здавалося б, що вранці це зробити буде легше, - та ні – ранок на півдні все-одно спекотний. Немає куди заховатися! Та й куди ховатися – попереду ще багато роботи. Якби тільки цей виноград знав, як важко із ним працювати! Якби він тільки знав, скільки сил йде на один тільки рядок! Але якби він знав, - то напевно сказав би: “Хочеш кататися, - вмій і саночки возити!” Адже результатом такої важкої роботи є соковиті, солодкі, ароматні, налиті сонцем грона. Я думаю, небагато людей можна знайти, котрі б його не любили. Виноградові присвячував свої вірші Омар Хаям. Виноград на сході взагалі займає чільні місця. Уявіть собі Схід без вина! Святе Письмо воноградові також приділяє велику увагу.
      Щойно ми чули про нього любовну пісню, оду, яку Ісаї доручив заспівати Господь виноградника. Любовну пісню про того, хто вимагає догляду, який іноді здається таким важким, але догляду, який приносить такі бажані плоди. Отже, виноград!
      Виградник Господній був засаджений на плодючому версі гори, посеред сухої Сінайської пустелі, на горі Сінай. “І обкопав він його й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило” (вірш 2). Саме там, були законно оформлені взаємовідносини між гоподарем виноградника і самим виноградником. Дорогі у Христі, саме там, на горі Сінай були були законним чином оформлені стосунки між нами і Богом. Адже там, Господь дав нам Закона, якого ми повинні були притримуватися. Саме цим Законом і були оформлені ці стосунки. Наш люблячий небесний Отець ненавидить гріх, - і тому цим законом Він забороняв навіть найменший його прояв у нашому житті. “І чекав, що родитиме він виноград, - та він уродив дикі ягоди” (вірш 2). Господь чекав повної покори і виконання Закону, але натомість він бачив лише непокору, невиконання, гріх. На самій зорі існування людства цей гріх, неначе черв`як, засів у нашому нутрі і продовжує з`їдати нас. Ви вже знаєте, коли саме гріх поселився у цьому світі. А тепер погляньте на своє життя. Чи бачите ви його у ньому? Думаю, що так! Адже саме тому кожної неділі ми просимо у Бога прощення за гріхи, котрих ми вчинили своїми “думками, словами та вчинками, таємно чи явно”. Ми народжуємося із вродженою вадою, яка проявляє себе упродовж усього нашого життя. Подивіться навколо! Скільки гарних і солодких спокус має Диявол у своєму активі для того, щоб звести нас із дороги праведності, дороги виконання Закону! Кожного дня ми стикаємо із безліччю пропозицій Сатани, які видаються нам саме тим, чого нам потрібно. Минулого тижня, ми читали текст про спокуси Христові. Саме такими спокусами зводить Диявол і нас, людей 21-го століття. Він хоче посіяти у нас недовіру до Бога. І досить часто йому це вдається. Він хоче звести нас обіцянками безтурботного, забезпеченого життя, - і це йому досить часто вдається. Він намається відвернути людей від Господа до себе, - і це досить часто не є важким завданням для нього ­ “Нема праведного, нема ані одного” – говорить святий апостол Павло у посланні до Римлян. Нема, ані одного. Бо ми не можемо виконати Закону самі. Бо гріх, що сидить у нашому нутрі із самого народження не дозволяє нам цього зробити. І тому слова “що ще можна було вчинити для нього, але я не зробив того в ньому?” можна було б сприйняти, як крик відчаю Господаря виноградника, Бога. Та ні, ці слова лише ще раз показують нашу ницість, нашу гріховність. Адже так само, як Адам і Єва згрішили проти Бога невиконання першого Закону, маючи усього вдосталь, так само і ми часто грішимо, чуючи за собою підтримку люблячого Бога. Гріх вимагає покарання. Саме так сталося і з виноградником, засадженим на плодовитій землі Сінайської гори. За гріхи Бог призначив найбільше покарання – смерть. І немає жодної різниці в тому який це був гріх. Навіть найменший гріх вимагає того ж самого покарання, що і сотня величезних – смерть, вічне відчуження від Бога. “А тепер я завідомлю Я вас, що зроблю для свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він буде на знищення, горожу його розвалю і він на потоптання буде, зроблю я загубу йому, - він не буде обтинуваний, ані підсапуваний, - і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!” (вірш 5-6). Для виноградника – це смерть. Та у нашому тексті ми читаємо ще такі слова: “Чому я чекав, що він родитиме виноград, а він уродив дикі ягоди?” Вони розкривають нам сутність нашого Господа. Він є Бог добра, Бог миру, Бог любові. Він ненавидить гріх, Він хотів, що ми приносили добрий плід, а тому, бачачи нашу неспроможність виконати Сінайського Закону, Він йде нам назустріч. Він чекав, що ми родитимемо добрі плоди, і Він і далі не зупинив своєї роботи. У Євангелії від Марка ми читаємо такі слова: "І мав він ще одного, - сина свого улюбленого. Наостанку послав він і того до них і сказав: “Посоромляться Сина мого!”" (Мт. 12:6).
      Наш люблячий небесний Отець зробив для нас те, чого ми не могли і не можемо самі зробити. Він виконав за нас Закон у Своєму Єдинородному Сині Ісусі Христі, виконав його повністю і досконало. Апостол Павло говорить у посланні до римлян (12:8) : “А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. Господь відновив Свого улюбленого виноградника майже 2000 років тому, із безмежної доброти до нас. Із першим плачем новонародженого Ісуса у холодному Вифлиємі для людства розпочалася нова ера стосунків із Господом. Адже той, хто народився був правдивим Богом, що стався людиною заради людей, прийняв вигляд людини, понизився аж до смерті на Голгофському хресті. Його було зневажено, Його було висміювано, його було засуджено до ганебної смерті на хресті, за те, що Він видавав Себе тим, Ким був насправді, що Він проповідував по землі те, заради чого і прийшов на цю землю, - прощення гріхів через віру у Нього, єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа.
      Дорогі брати і сестри! Улюбленого виноградника нашого Господа було відновлено на кам`янистому грунті ще однієї гори – Голгофи. Але це каміння людського гріха було підживленим тілом Христовим і полите Його святою кров`ю, що їх Він видав у викуп за нас тоді, коли його немічного, але сильного прибивали до жахливого знаряддя вбивства. “Тому Господь Бог сказав так: Оце поклав каменя я на сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!” (Іс. 28:16).
      Господній виноградник – це Його свята церква, у якій Слово Боже проповідується у всій його чистоті, а Таїнства відправляються так, як вони були запроваджені Господом. Виноградник Господа, - це церква у якій Господь проповідує прощення гріхів і життя вічне із Ним на Небесах. Господній виноградник, - це усі віруючі в Господа і Спасителя Ісуса Христа, і в усе, що він задля нас зробив. Господній виноградник, - це ми з вами, посаджені одного разу, на Голгофській землі, піжливленій тілом і кров`ю Господніми, і продовжуємо живитися ними у Святому Причасті. І Божий виноградник, - це місце, де Його господар, є в той же час його приятелем. Це ми з вами, люди, для яких через віру, Господь Бог стає нашим приятелем і нашим братом. Ми Його улюблений виноградник, за який заплачено дорогою ціною, але який викуплено із полону Диявола гріха і смерті!
      Любі друзі! У Христі ми Його творіння, нове творіння, живе творіння! Тож прославляймо завжди його, нашого Бога, Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

      Благодать вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.