Сайт душпастиря Павла

Київ, 7 липня 2002 року
3-тя Неділя по П`ятидесятниці
Тексти: Пс. 117, Пт. Зак. 8:11-20, Еф. 2:13-22, Лк. 14:15-22

"Переможці"

      Любі друзі! Сьогодні за текст буде слугувати текст із послання святого апостола Павла до Ефесян: “¹³ А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. ¹⁴ Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, ¹⁵ Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, ¹⁶ і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. ¹⁷ І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, ¹⁸ бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. ¹⁹ Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, ²⁰ збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,²¹ що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, ²² що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу” (Еф. 2:13-22).

      Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

      Кілька років тому вчені-історики із Норвегії, Англії, Єгипту, Німеччини і Індії, зібралися у приміщенні Норвезької Академії наук, для того провести досить цікаві підрахунки. Вони виявили, що з 3600 року до Різдва Христового світ жив лише 292 роки в мирі! Протягом цього періоду було 14352 великих і малих воєн, в яких було вбито 3.64 більйони людей. А за коштів від знищеного майна хватило б, щоб обвити землю золотим поясом шириною 140 км і товщиною 10 м.

      Чи не забагато для нас? Войовничий ми народ – люди! Так мало років ми прожили без воєн! Люди почали воювати вже на зорі свого існування. Вже перших двоє людей були задіяні у війну. Власне кажучи, вони її і розв`язали. І ця війна була, є і буде, мабуть, найжорстокішою, і в той же час, найнерозумнішою війною : бо це - війна з Богом! Вона триватиме доки, доки будуть жити люди. Вона триватиме, доки не буде знищений гріх, який Диявол приніс у сві, а Адам і Єва стали його першими жертвами. Гріх, з яким народжується людина, провокує людину до протистояння Богові, до непокори своєму вічному Творцю. Це гріх, насаджений Дияволом, спричинив до того, що ми весь час воюємо: проти ближніх, проти себе, проти Бога. І саме ця духовна війна є найнебезпечнішою, бо вона безвиграшна з нашого боку. У цій війні ми, неначе свічка, помаленько згораємо, не бачачи нашого майбутнього. Бо його і немає!!! Бо в цій війні ми не виграємо. Бо наш суперник – Всемогутній Бог, а ми – жалюгідні вояки, які б`ються, не усвідомлюючи, що вже програли.

      Жахлива картина, але реальна. І про цю реальність нам потрібно завжди пам`ятати. Нам потрібно пам`ятати про те, що за програш у цій духовні війні, нас у полон взяв Диявол. Ми його полонені, яких він вічно катуватиме в пеклі, бо нам про це говорить Слово живого Бога.

      Та цей живий Бог, не хоче нашої смерті. Він не бажає, щоб ми потрапили у полон до Безжалісного ворога. Він не хоче бачити нас безпомічними, обвитими смертю, у вічних агонія. Він простив нас, як батько простив свого блудного сина. Адже саме такими дітьми ми і є. Ми заблукали у темному лісі нашої гордині. Ми не можемо знайти берега у безкрайньому морі нашої самоправедності, ми не можемо знайти і краплини води у сухій пустелі гріха. Але саме таких нас і простив наш Небесний Отець. Саме таких він милостиво прийняв у Свої батьківські обійми. Саме до таких Він і послав Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, для того, щоб ціною Своєї смерті, Він дав нам світло в лісі, дороговказ в морі і життєдайну воду в пустелі. Ісус став на наше місце у цій безвиграшній духовній війні, для того, щоб виграти її за нас. І він дійсно зробив це, - бо Він правдивий Бог з вічності, друга особа Святої Трійці, всемогутній Син Божий. Ось правдива любов, про яку ми читаємо у посланні святого Павла до Римлян 5:6-8: “Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться померти. А Бог доводить до нас Свою любов тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (Рим. 5:6-8). Він прийшов, для того, щоб виграти цю війну за нас, і проголосити нас переможцями. Він страждав за нас, ставши під Закон. Він взяв на нас те, що не дозволяло нам і думати про перемогу – наші гріхи. Ісус прийняв їх у своє тіло, бо він, будучи правдивою людиною, був, в той же час, правдивим Богом, перед яким немає нічого неможливого. Він поніс ці збудники смерті на Голгофський хрест, на якому Його безжалісно було прибито грішними людьми. І саме там сталося чудо – Він помер, але ціною цієї смерті, ми стали переможцями у війні, в якій були задіяні від народження. Він помер, але воскреснувши по трьох днях, показав, якою буде наша нагорода за перемогу, яку Він нам і дарував – життя вічне. Він дав нам мир. Він Сам став нашим миром: “Він бо наш мир, що вчинив із двох одне, й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом”. (Рим. 2:14). Хоч ми і не здобули перемогу у цій війні, але нас проголошено переможцями. Нас було примирено із Тим, з Ким ми воювали.

      А що для нас означає мир, який нам дав Ісус Христос? Що він нам дає. Апостол Павло у посланні до Римлян 8:33-35 говорить: “Хто ж оскаржувати буде Божих вибранців?Бог Той, що виправдовує! Хто ж той що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, - Він праворуч Бога, і Він заступається за нас. Хто нас розлучить від любові Христової?” Дорогі у Христі! Ми тепер не жалюгідні грішники, приречені на смерть за свої гріхи. Ні! Ми переможці, яких такими зробила смерть Божого Сина. Ми сильні, бо Він за нас заступається, Він нас підтримує, впродовж нашого земного життя. Невідомий автор, який жив в Середні віки сказав: “Мир, який дає Ісус, - це не відсутність проблем, але радше впевненість, що посеред усіх негараздів, Він є завжди з вами”.

      Дорогі брати і сестри! Мир Божий, який дав нам Ісус – це духовний спокій, в якому ми почуваємо себе цілком вільними і захищеними у зіпсутому гріхом світі. “І мир Божий, що вищий від усякого розуміння, хай береже серця ваші, та думки ваші у Христі Ісусі” (Фил. 4:7).

      Із цим миром, у нас є надія, - не ледь жевріюче сподівання, а повна впевненість, не тільки у завтрашньому дні, але і у далекому майбутньому, в якому нас чекатемуть не пекельні муки, але насолода вічного перебування з Богом. Ісая говорив про свою впевненість такими словами: “Але Господь Бог допоможе мені, тому не соромлюся я, тому я зробив був обличчя своє, немов кремінь, і знаю, що не буду застиджений я” (Іс. 50:7). Хіба це не прекрасно, - бути завжди під Божою опікою?! Хіба це не прекрасно, що будучи незграбними створіння, обтяженими власними гріхами, ми перетворилися на впевнених красенів, перед якими відкритті найголовніші двері лабіринту людського життя – двері життя вічного?!

      Дорогі у Христі! Господь Ісус Христос переміг за нас і для нас Диявола, гріх і смерть. Він примирив нас із Отцем. Цей мир стає нашим без будь-яких зусиль з нашого боку. Господь подарував нам його. Цей мир з Богом, і впевненість, яка походить від нього, ми можемо мати лише одним чином. Нам потрібно лише вірити в Ісуса Христа, як Господа і Спасителя. Нам потрібно вірити у все те, що Він задля нас зробив, - життя, страждання, смерть і воскресіння. Дорогі у Христі, нам потрібно просто нелицемірно, але щиро впасти в обійми нашого люблячого батька, які Він широко розкриває, запрошуюючи і приводячи нас до Себе. Отже, ми примирені з Богом: “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом, через Господа нашого Ісуса Христа” (Рим. 5:1).

      Браття і сестри! Ми вільні! Гріх, насаджений одного разу Дияволом все ще є у світі, але зараз у нас є проти нього засіб. Це Христове тіло, безжалісно прибите людьми до сухого дерева, на якому воно відчуло холодний подих смерті, будучи виданим у викуп за нас, за наші гріхи. Але це те саме тіло, яке тріумфально перемогло смерть в собі. Любі друзі! Це також Христова кров, яка потоками стікала по немічному тілі Його. Але саме ці потоки пречистої крові, зробили нас переможцями у гріховній війні. Ці правдиві тіло і кров є нашими кожного разу, коли ми святкуємо таїнство Господньої Вечері. Сам Господь роздає їх нам на прощення наших гріхів. Ще одним засобом – є Слово Боже, яке розповідає нам про Христа і про Спасіння, про наше з вами спасіння, яким Святий Дух створю і підтримує в людях віру.

      Дорогі у Христі, брати і сестри! Люди – це войовничі створіння, які воюють всюди і завжди. Але найстрашніша війна для них вже завершилась – духовна. Господь Бог не обіцяв нам життя без болю, сміх без плачу, сонця без дощу! Однак, він пообіцяв нам силу, щоб пережити цей біль, втіху сльозам і світло в темний дощовий день. Він дав нам МИР! Тож, радійте, ПЕРЕМОЖЦІ!

АМІНЬ!

      Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.