Сайт душпастиря Павла

Місце: Громада УЛЦ "Різдва Христового", м. Київ.
Дата: 30 листопада 2003 року
24-та Неділя по Трійці
Тексти: Пс. 84:1-7, Амос 5:18-24, 1 Сол. 4:13-14, Мт. 25:1-13
Проповідь пастира Юрія Фізера.

Пильнуйте!

Слава Ісусу Христу!

      Благодать Вам та мир від Того, хто був, Хто є і Хто має прийти!

      Послухаймо Матвія 25:1-13: "¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. ² П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. ³ Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. ⁴ А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. ⁵ А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. ⁶ А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! ⁷ Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. ⁸ Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. ⁹ Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. ¹⁰ І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. ¹¹ А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! ¹² Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! ¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! "

      Дорогі друзі! Минулого року я попросив дозволу використати машину, яка придбана нашим Єпископатом, для того, щоб разом із дружиною поїхати до батьків на Львівщину і Тернопільщину, і мені не було відмовлено. Виїхавши за Київ я заправив тільки 20 літрів дизпалива, знаючи, що по дорозі у Житомирській і Рівненській областях воно продається набагато дешевше. Я вирішив зекономити та заправити повний бак пізніше, і зовсім не переживав, бо знав як багато зараз по дорозі відкрито нових бензостанцій. Але помаленьку я все-таки починав переживати, дивлячись на показник рівня палива, який стрімко йшов донизу, показуючи обмаль палива і різке зменшення кількості заправок на дорозі, аж поки вони і зовсім зникли. Я проїжджав кілометр за кілометром, панічно боячись, що не встигну доїхати до наступної станції і зупинюся посеред поля, але мій страх лише підсилювався з кожним кілометром. Я вже навіть думав, що в разі зупинки автомобіля, буду спиняти попутний транспорт, щоб дістати бодай трохи палива. І одночасно я відчайдушно картав себе за те, що в мені, грішній від народження людині, знову зіграла гріховна жадібність, через яку тепер можу постраждати не тільки я. Уявляєте мою радість, коли вдалині я побачив обриси бензонасосної станції? Це була шалена радість. Я вже навіть не боявся, якщо машина зупиниться, так і не доїхавши до неї! Це був порятунок.
      Любі друзі! У сьогоднішньому тексті ми зустрічаємо десять жінок, п'ять із котрих були дуже подібними до мене в той момент, коли я сидів за кермом автомобіля, їдучи на Захід, хоча і ситуація в них була зовсім не схожою на мою з одного боку, і цілком схожу з іншого. Їх було в тексті названо так, як можна було б назвати мене - нерозумними. Бо за давнім єврейським звичаєм, молодий повинен був прийти за молодою, до її будинку, щоб пізніше забрати її до свого, як свою дружину. Він міг прийти у будь-який момент і тому всі подруги молодого повинні були пильнувати, як він йде, щоб вийшовши назустріч йому привести до дому нареченої. Усі жінки з нашого тексту мали каганці на випадок, якщо їхній молодий прийде вночі, але у п'ятьох не було в них оливи, яка давала їм можливість світитися. Мабуть вони просто так само, як і я не чекав такого раптового зменшення числа заправок, не думали про раптовий прихід молодого.
      Господь Ісус не випадково розповідає нам цю притчу, і не випадково Він нерозумним дівам протиставляє ще і розумних, котрі були готовими зустріти молодого - у них була олива в каганцях, вони могли освітлювати собі і йому дорогу! Він розповів учням цю притчу, щоб підготувати їх до другого Свого приходу, як станеться так само раптово, як і прихід молодого із притчі, адже Він і є тим молодим, котрий наприкінці часу з'явиться до своєї нареченої - Церкви - щоб забрати її до дому Отця. "І прийшов до мене один із семи анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі Невісту, жону Агнця. І заніс він мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, - святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога" (Об. 21:9-10). Святий Єрусалим, церква Христова, ми з вами є тією нареченою, до котрої Господь Ісус заповів прийти ще раз, для того, щоб назавжди забрати до дому Отця, небесного дому, святого дому.
      Адже саме до нас Він прийшов перший раз із превеликої любові Отця, прийнявши людське тіло і понизившись. Іван пише: "І Слово сталося тілом і перебувало між нами повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу, як однородженого від Отця" (Ів. 1:14). Це тіло звичайного єврейського чоловіка містило у той же час усю славу Бога, бо це був втілений Бог, котрий заради нашого спасіння від гріха, заради прощення наших гріхів, стався людиною.
      Незабаром ми святкуватимемо Різдво Христове. Кожного року в цей день, ми читаємо той самий текст, який розповідає нам про Христове народження. Кожного року, ми приходимо разом із Євангелистами до бідненької стайні у Віфлиємі для того, щоб привітати нашого втіленого Спасителя, Боголюдину, Христа Ісуса. Кожного року, ми приходимо туди, що співати Йому пісні подяки, щоб величати Його, нашого Бога. І кожного року в кінці грудня ми знаємо про наше майбутнє святкування народження Господа. Але кожного року ми все ще не знаємо і не будемо знати, допоки Він не прийде, про час Його другого приходу, як Він це заповідав: "Незабаром і мене вже не будете бачити Ви, і знов незабаром, - і мене ви побачите, бо Я йду до Отця" (Ів. 16:16). І коли ми святкуємо Його народження, ми одночасно думаємо про Його смерть на Голгофському хресті, заради якої і сталося це народження, бо саме там і сталося викуплення людства, нас з вами від наших гріхів. І славу Божу, яку ми бачимо у новонародженому немовляті, ми бачимо також на хресті Голгофи, де нашого Господа було розіпнуто грішними людьми. Та саме так і повинно було статися, бо ця смерть, була смертю Боголюдини Ісуса Христа із гріхами усього людства, усіх часів. Бо ця смерть була смертю самої смерті, її кінцем. "Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?" радісно викликує пророк Осія. А після Голгофської смерті ми бачимо Господню славу у славному Христовому воскресінні, котре показало всім нам, що смерть над нами, людьми, котрі правдиво вірують у Христа, як Господа і Спасителя, більше не панує. Бо Господь устами святого Павла нам говорить: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Кор. 15:22). Ми житимемо, бо за наші гріхи заплачено Христовою смертю. Ми житимемо вічно не через те, що самі на це заслужили. НІ! Ми житимемо вічно, бо Христос замість нас помер на Голгофі.
      А ще Він сказав нам про те, щоб ми були готовими, щоб ми міцно перебували в нашій вірі у воскреслого Господа. "Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога і в Мене віруйте!" (Ів. 14:1). А Павло сказав: "Отож, брати мої любі, будьте міцні, непохитні, збагачуйтеся завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!" (1 Кор. 15:58). І навіть, хоча ми не знаємо "ні дня, ні години, коли прийде Син Людський" до нас, ми повинні міцно триматися тієї віри у Христа, яку нам створив Господь Святий Дух, яку Він зміцнює і підтримує. Ми повинні бути завжди подібними до п'яти мудрих дів, котрі у свої каганці завбачливо налили оливи, і підтримували їх повними, до дня приходу Господнього. У своїх каганцях, наших тілах, ми повинні завжди мати оливу, віру в Господа і Спасителя Ісуса Христа. І нас не повинно лякати те, що ми не знаємо, коли саме Він прийде, бо з вірою в Нього, нам нічого не повинно бути страшно. Бо з вірою в наших каганцях, Він ніколи не прийде до нас несподівано, і ніколи до нас не будуть звернуті слова, промовлені ним до нерозумних дів: "Поправді кажу вам, - не знаю Я вас!" Ми повинні завжди бути виноградним галуззям, прикріпленим до правдивої Виноградини, Господа Саваота, завжди готовими з вірою зустріти Його, як Він буде йти. "Пильнуйте", каже Христос, "бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав Господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви, - бо прийде Син людський тієї години, коли ви не думаєте" (Мт. 42-44). І за це в нас буде найцінніша нагорода - нев'янучий вінок слави, життя вічне з Отцем на небесах!
      Тож до кого із двох груп головних героїв нашого сьогоднішнього тексту подібні ви? Віруйте в Господа і Спасителя Ісуса Христа, і відкиньте геть сумнів, який можливо не дозволив відразу з упевненістю дати відповідь на поставлене мною запитання. Бо лише віри в Христа достатньо для того, щоб бути готовими спокійно і радісно зустріти Його, коли б Він не прийшов, зустріти із каганцями, повними оливи вічного життя і не переживати зовсім, бо Ви будете повністю готовими до зустрічі з Ним, і не боятися, що Він застане Вас зненацька! Вірте, і ви будете тими розумними дівами, котрих Господь забере назавжди із Собою!

Українська Лютеранська Церква.