Сайт душпастиря Павла

Київ, 14 грудня 2003 року,
Початок Церковного Новоліття
Тексти: Пс. 50:1-15, Іс. 2:1-5, Рим. 15:4-13, Мт. 24:37-44

Щоденник нашого життя!
Слава Ісусу Христу!

      Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! Дорогі у Христі Господі, брати і сестри! Послухаймо ще раз слова апостола Павла. Рим. 15:4-13 : “⁴ А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію. ⁵ А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, ⁶ щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. ⁷ Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. ⁸ Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, ⁹ а для поган щоб славили Бога за милосердя, як написано: Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати! ¹⁰ І ще каже: Тіштесь, погани, з народом Його! ¹¹ І ще: Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди! ¹² І ще каже Ісая: Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, погани на Нього надіятись будуть! ¹³ Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!”

      Кожного року перед Новим Роком люди зазвичай згадують рік, що минув. Для одних це міг бути рік, наповнений приємними спогадами про їхні досягнення і здобутки, для інших, це можливо був рік, про який і не дуже хотілося би згадувати через невдачі і негаразди, які супроводжували людину упродовж нього. Хтось можливо навіть вів щоденник, який він чи вона залюбки читають, згадуючи із слізьми радості чи смутку усе, чим цей рік був сповнений. Інші можливо читають цей щоденник, для того, щоби зробити певні висновки, і щоби не робити тих помилок, яких вони робили упродовж року, що минає. А хтось і взагалі не хоче його згадувати, чекаючи на Новий Рік, який буде зовсім іншим аніж попередній.
      Сьогодні уся Східна Церква святкує також Новий Рік, новий Церковний Рік. І зазвичай, ми також повинні подивитися у минулий рік і згадати, що траплялося із нами упродовж нього, чого ми досягли або які невдачі нас спіткали. Чи був це рік, який ми прожили для Господа, чи був це рік нашої посвяти Господеві? І хтось мені може тут заперечити, сказавши, що Церковний рік завше такий самий. Ми завше збираємося на Богослужіння у Неділю, ми завше слухаємо проповіді, написані на тексти Святого Письма, які ми можливо вже неодноразово чули, ми завжди святкуємо одні і ті ж свята. І з такою ремаркою я повністю погоджуюся, адже все із перерахованого тут правильне. Ми дійсно тут із вами збираємося навколо одного і того ж Господа Ісуса Христа, однієї і тієї ж Біблії, одних і тих же Таїнств. Але коли ми глибше поглянемо у щоденник, якого ми не вели, але за нас його вів сам Господь, то ми побачимо, що цей рік не був таким само, як і минулі роки, хоча цей святий Щоденник залишається тим самим. Коли ми відкриваємо Його, нашого Щоденника Церковного року, Святу Біблію, Слово Боже, ми відразу ж бачимо, що рік, котрий минув, був цілком іншим аніж усі попередні, сповнений іншими досягненнями і невдачами, радощами і переживаннями. Ми читаємо Святе Письмо і бачимо своє життя у минулому році. Святий апостол Павло пише до нас у посланні до Римлян: "А все, що давніш написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою із Писанням, ми мали надію" (вірш 4). Воно нас вчить не робити помилок, які ми робили у минулому і не загорджуватися нашими досягненнями, бо їх ми зробили із Господом. А ще цей Святий Щоденник об'єднує усіх нас навколо Христа, робить нас однодумними. "А Бог терпеливості і потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом" (вірш 5).
      Дорогі у Христі Господі! У нас всіх один і той самий щоденник, який складений самим Богом для нас. У цьому щоденнику кожен із нас може побачити все своє життя за минулий рік. Коли ми відкриваємо його, ми як і завжди бачимо тільки два великих розділи - Закон і Євангеліє.
      Тож погляньмо на нашу Святу Біблію іще раз, знову, бо сьогодні у день Церковного Новоліття вона по-новому покаже нам нас, і почнемо саме із першого розділу, із Закону!
      "Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як не через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай!" (Рим. 7:7). Кожного року зі сторінок Святого Письма ми чуємо про гріхопадіння, про перший гріх, вчинений прабатьками Адамом і Євою і переданою нам гріховною природою. Кожного року ми читаємо Святе Письмо і на його сторінках бачимо свої гріхи, які ми чинимо думками, словами і вчинками. Кожного року, кожного Божого Дня, Закон звинувачує нас, втрачене і засуджене створіння, за невиконання Божої святої волі. І немає нічого дивного в тому, що кожної неділі ми чуємо у проповіді слово цього Святого Закону, котре, розкриває нам нашу зіпсутість, наш гріх. "Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх" (Дан. 9:5). І продовжуючи далі Святий Божий Закон говорить нам про кару через наші переступи - це вічна смерть у геєнні, де буде плач та скрегіт зубів. Закон вимагає від нас послуху, але ми цього послуху дати Богові не можемо, та і не хочемо - бо люди, від часу переступу прабатьків, міцно зловлені у тенетах Диявола і гріха.
      Цей перший розділ нашого щоденника зовсім не видається світлим. Та він таким і не може бути, бо в ньому ми можемо бачити лише свою невіру і далі усі лихі вчинки, які випливають із неї. У ньому ми також бачимо нашу вічну смерть, як наслідок цих гріхів, як покарання за них.
      Але, любі друзі! Уважно читайте цього щоденника! Витрачайте на його вивчення більше часу, бо після розділу Закону, який нам розкриває Бога караючого, але справедливого, ми можемо побачити інший розділ. Цей розділ - це свідчення батьківської любові, котра завжди залишається незмінною. Цей розділ - це добра звістка про те, що Господь Бог не зараховує нам наших гріхів, заради Голгофської смерті, жертви Свого Єдинородного Сина. І коли кожного разу у проповіді ми чуємо те ж саме засудження Законом за гріхи, ми після того завжди чуємо ту ж саму добру звістку про наше спасіння від гріха. І знову і знову ми чуємо заклик до каяття, до визнавання своїх гріхів та до віри в Христа Господа. "А вони відказали: віруй в Господа Ісуса, - і будеш спасенний ти сам та твій дім" (Дії 16:31). То ж чи не приємно ще і ще чути такі солодкі слова про наше життя, про наше спасіння? Без сумніву, що так!
      І та ж таки Добра Звістка, щороку залишаючись незмінною, розповідає нам, що нас було приведено до віри Богом Святим Духом, що нас було помилувано заради Бога Сина, і наші гріхи було прощено заради Його святої покори Божественному Законові. Адже те, що ми не змогли зробити, Бог зробив за нас. Закон вимагає покори, - Ісус впокорився йому за нас, прийнявши таке ж як у нас тіло, ставши таким як і ми. Тому Євангеліє кожного року доносить до нас цю радісну звістку наче заново. Ми кожного року чуємо про народження Ісуса, про Його обрізання, котре повинно було статися за Законом, адже Він став під Нього за нас. Потім ми разом із 12-ти річним Ісусом кожного року входимо у храм. Пізніше ми зустрічаємо Його вже у віці 30-ти років, коли Він починав Своє служіння. Разом із Ним щороку стаємо свідками Його Хрищення у Йорданській воді і Переображення на горі Тавор. Знову і знову ми переживаємо із Ним зраду Юди у Гетсиманському Саду. А потім щороку ми бачимо Його страсті на Голгофі. Але саме це і є тією доброю Звісткою, яку Бог послав нам, людям. Це добра Звістка, що наші гріхи прощено Богом заради Христа через віру в Нього. Це добра Звістка про наше вічне життя, яке вготоване нам заради Христа.
      Щороку ми читаємо одні і ті ж Слова Святого Божого Слова, нашого Божественного щоденника життя, і бачимо в ньому, як ми, віруючі люди, прожили минулий рік, і як ми повинні жити у наступному році, щоб наше життя свідчило про ту віру в Христа, яку нам створив Бог Святий Дух, яку Він підтримує, зрощує і зміцнює. Щороку одне і те ж, але скільки радості воно нам несе. Щороку одні і ті ж слова, але які солодкі! Щороку ми читаємо той самий щоденник життя, котрий складається із Закону і Євангелії, але наскільки різний він кожного року в той же час!!!!!!!! Проте незмінним залишається послання, яке ми читаємо в Ньому – послання любові, послання Хреста, послання прощення гріхів – “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого однородженного, щоби кожен, хто вірує в нього, не загинув, але мав життя вічне!” (Ів. 3:16). Ось це послання Божого милосердя, яке повік теж саме!!!!!!!
      Любі друзі! В дитинстві в мене була одна дуже любима книжка – “У бобра добра багато”. Я вже знав її практично напам’ять, але все-одно щовечора просив батьків почитати її. Я міг вже би і сам її собі переказати, але все-одно хотів, щоби мені її черговий раз прочитали. Дорогі у Христі! Господь Бог хоче, щоб і у кожного з нас була така книга, яку можна і потрібно читати щороку, щодня, одну і туж саму. Господь Сам дав нам її. Наш люблячий Отець розкриває нам на її сторінках правду про наше спасіння від гріха, смерті і диявола лише вірою в Христа, Господа і Спасителя. Господь дав нам Книгу Життя, бо “все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію... Бог же надії нехай Вас наповнить усякою радістю й миром, у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!” (Рим. 15:4, 13).

АМІНЬ!

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.