Сайт душпастиря Павла

"Немає іншої основи крім Христа"

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Дорогі брати і сестри! Текст для сьогоднішньої проповіді знаходиться в 1-му посланні Святого Апостола Павла до Коринтян 3:10-17. “Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона - Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об`являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той - то ви!”

      Любі друзі! Дозвольте на початку нагадати вам гарну казку. А нагадати я хочу її для того щоб привести ближче до розуміння нашої сьогоднішньої теми. Це казка про трьох поросят. Їх звали Ніф-ніф, Нуф-нуф і Наф-наф. Вони зазвичай вели бузтурботне життя, але до певного часу. Коли настала зима, в них виникла одна велика проблема - потрібно було будувати домівку. І саме тут ми можемо побачити різницю між ними. Коли перших двоє, розважаючись, побудували свої хатки нашвидкоруч із соломи та хворосту, то останній побудував свій дім із каменю. Апогеєм цієї казки є той момент, коли перелякані свинки, втікаючи від страшного вовка, намагаються знайти захист в своїх оселях. Але від сильного подиху вовка перших дві розлітаються вщент, і лише будинок Наф-нафа, зроблений із справжнього будівельного матеріалу, зміг вистояти проти навали ворога.

      Дозвольте привести вам ще один приклад, але на цей раз вже з життя. Будівницво чого-небудь завжди вимагає від будівничих певного знання, для того щоб їхнє творіння залишилося на віки, і щоб багато поколінь милувалися його досконалістю. В житті ми маємо багато таких прикладів. Наприклад пам’ятники Стародавньої Греції і Риму. А подивіться на єгипетські піраміди, які тисячоліттями стоять незмінні і цим самим славлять своїх будівничих. Можливо вам відома навіть приказка: “Все боїться часу, а час боїться пірамід”. Ось чому так важливо оволодіти наукою будування.

      І саме про неї веде свою мову Св. Павло в нашому тексті: “Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; Але нехай кожен пильнує як будує на ній”. (1 Кор. 3:10). Про яку саме будівлю говорить Святий Апостол Павло? Що саме за споруда вимагає такої ретельної підготовки і такого ретельного знання від її будівничих?

      Вчені усього світу зараз запитують себе, чому споруди стародавнього світу вистояли крізь століття, в чому полягає секрет їхнього будування. І багато з них схиляється до думки що цей секрет саме у фундаменті, у основі, яка допомогає протистояти різного роду природнім катаклізмам.

      І саме на основу наголошує нам Павло. Звичайно набагато легше було б підійти до питання будівництва, так як це зробили перші дві свинки з прикладу, який я наводив, але чи був би це правильний вихід.

      Людина згідно зі своєю гріховною природою, яку вона успадкувала через переступ Адама, завжди схильна втікати від відповідальності. І робить вона це всілякими способами. Згадайте лишень бажання Йони втекти з перед лиця Божого. Але де б не старався заховатись Йона, всюди він залишався видимий для Бога, тому що Господь Бог наш всезнаючий і всюдисущий. І ніщо в світі не може бути невидиме для Нього. Він, як мудрий архітектор, все створив за сім днів, і всім керує, і Він досконало знає кожного з нас. Він бачив нашу непокору, але все ще давав шанс грішному людству покаятись. Подивіться, як Його описує Йона: “І молився він до Господа, тай казав: “О, Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і ти жалкуєш за зло”. (Йони 4:2). Але люди все частіше і частіше виявляли свій непослух Творцеві, а потім сподіваючись на свої власні сили, сподівались повернути Божу прихильність. Та той Бог, про якого так гарно сказав Йона, наш люблячий Отець, бачачи наш гріх, який все більше і більше брав нас у полон, дав нам шанс позбавитися цього гріха, Він послав Свого єдинородного Сина померти за нас, за наші провини, раз і на віки вічні перемогти Диявола. Ісус став за нас під Закон, виконав його повністю. Він зробив це раз, але на завжди. Ісус Христос - правдивий Бог, але в той самий час правдива людина, прийшов у світ, щоб стати основою тієї будівлі про яку говорить Святий Апостол. Він є єдиним фундаментом, на якому ця споруда буде стояти вічно. Він є основою Церкви.

      Але так як і завжди, наша гріховна природа, не прийняла цей великий дар від Отця. Люди не прийняли Сина Божого, який прийшов заради них, краще сказати, вони просто відкинули Його, як щось непотрібне, тому що очі їхні були затуманені своєю самоправедністю. Та гляньте на Божі плани щодо нас. В Святому Письмі ми читаємо: “Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, — Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!” (Пс. 118:22-23). Уявіть собі таку ситуацію — будуючи якусь споруду, будівельники не просто забули, але не захотіли покласти за основу камінь який лише для цього і призначається. Дозвольте запитати вас — що станеться з такою будівлею? Звичайно, що вона не вистоїть, але впаде при першій можливості. Давайте перейдемо на хвилинку на сьогоднішню термінологію, і подумаємо, що б зробив замовник і він же людина яка фінансує будівництво, якби побачив, що в основу будинку, який він фінансує, не ставлять належного каменя, якого, він сам їм привіз? Звичайно, що він просто би звільнив всіх будівельників.

      Так могло б статися із нами, якби Отець наш Небесний не був люблячим Отцем і не бажав нам тільки добра. Він всіх нас створив, і всіх любить щирою батьківською любов’ю. “Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи”. (1 Ів. 4:9-10). Він дав саме Того єдиного каменя, на якому повинна стояти наша будівля, і якого люди так нерозумно відкинули, але який все одно став основним каменем цієї споруди. Він став тим каменем, на якому повинні будуватися всі інші. Він став наріжним каменем церкви. І це дійсно може здатися дивним, як ми це читаємо в Псалмі, але дивним лише з точки зору нашого гріховного розуміння. Однак саме це є виявом Божої любові до нас.
      Святий апостол Павло в нашому тексті говорить про ту будівлю, в основі якої він заклав саме Того каменя, на якому вона буде стояти на віки вічні. Іншої основи покласти не можна. Павло, як досвідчений будівельник, застерігає нас проти цього в сьогоднішньому тексті: “Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона — Ісус Христос.” (1 Кор. 3:11). Тільки Ісус Христос повинен лежати в основі нашої будівлі, церкви. Той камень, якого колись відкинули люди, повинен завжди бути наріжним каменем.

      Ми повинні вірити в Ісуса Христа, як правдивого Господа і Спасителя, довіритися Йому повністю, бо лише Він є нашим правдивим захистом в світі. Він є єдиним нашим звільненням від темряви гріха. Він є світлом для світу. Ісус Христос був посланий у світ з єдиною метою: спасти нас, гріховне творіння. З привеликої Своєї любові, Бог Отець зіслав Сина Свого, щоб через Нього ми спаслися і стали Дітьми Божими. Ось чому ми повинні повністю довіритися Сину Божому, і будуватися тільки на Ньому у міцну і стійку будівлю. І ми не маємо права поводитися, як поводилися герої першого прикладу, силкуючись будуватися на хиткій основі, на своїй самоправедності.
      І саме для цього Павло застерігає нас в нашому сьогоднішньому прикладі. Він показує нам також і матеріал, з якого ми повинні будуватися. І цим матеріалом не є якісь матеріальні речі — золото, срібло, дорогоцінне каміння, дерево, сіно, солома, бо це не ті речі на яких буде триматись наша споруда. Єдиним матеріалом для цього є Слово Боже. Святий Павло чітко нам говорить, що тільки тоді, коли ми будемо будуватися Словом Божим у храм, коли будемо будуватися на правдивій основі, яка є Ісусом Христом, тільки тоді наша будівля ніколи не захитається і не впаде, але буде стояти на віки вічні.

      Дорогі у Христі! З якого б міцного матеріалу не були зроблені пам’ятники стародавніх Греції та Риму, вони все одно починають гинути. Якими б досконалими в основі не були єгипетські піраміди, все одно з плином часу, ерозія знищить їх. Але якщо наша будівля буде збудована на Христі, то вона ніколи не впаде, бо “Могутня нам твердиня Бог, понад усі твердині!..”. Йому за це нехай буде слава на віки вічні.

Амінь!

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.