Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Юрія (Фізер)
Місце проведення Богослужіння: "Громада Різдва Христового", м. Київ
Текти: Пс. 116:12-19, Бут. 8:18-22, Гал. 3:26-28, Мт. 26:26-29
"Подорож до життя"
Слава Ісусу Христу!
Любі друзі! Послухаймо Слово Старого Заповіту (Буття 8:18-22):
"18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. 19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони. 20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення. 21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. 22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!".
Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Давайте хвилинку пофантазуємо! Поговоримо про подорожі. Уявіть себе у холодному, брудному вагоні Українського поїзду, який везе Вас назустріч невідомості, адже Ви вперше їдете у місто, в яке Вас запросили друзі. Позаду довга безсонна ніч, згадуючи про яку, ви пам`ятатимете лише безконечний храп сусіда, а попереду ще кілька годин їзди. Всю пресу, яку Ви так завбачливо придбали на вокзалі вже давно прочитано, а тому, - залишається лише думати. Думати про те, що Вас чекає у цьому новому, незнайомому Вам місті. Сподіватися на те, що Вас зустрінуть, привезуть додому, нагодують, запропонують вмитися з дороги. Сподіватися! А якщо ні?! Тоді Вас чекають ще декілька годин, проведених на чужому вокзалі. Ще декілька годин, протягом яких Ви намагатиметесь зконтактуватися із друзями, якщо вийде. Ось і кінцева зупинка! Ще у дверях вагону ви шукаєте знайомі обличчя. І знову непевність!
У тексті, який лежить у основі сьогоднішньої проповіді, ми також читаємо про подорож, а саме про її закінчення. Ця подорож була надзвичайно довгою, але вона не була огидною людям, адже вони були впевнені, що по її закінченню їх зустрінуть. Вони були впевнені, що вийшовши із ковчегу, вони побачать не невідомість, але Люблячого Бога, котрий зустрічатиме їх, і провадитиме їх стежками нового життя, нової країни.
Ця подорож була необхідною. Господь вирядив у неї лише одну сім`ю, яка була вірною Йому, вирядив для того, щоб врятувати її від вірної загибелі. "І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її - тільки зло повсякденно" (Буття 6:5). Ось причина вимушеного відрядження групки людей до невідомості, яка невідомістю і не була, бо ці люди були впевнені у Божій доброті і милосерді. "ВЕЛИКЕ РОЗБЕЩЕННЯ ЛЮДИНИ", - вдумайтеся у ці слова. Застосуйте ці слова і до себе, адже ваша людська природа нічим не відрізняється від природи людей, сучасників Ноя. Адже, і за Ваші гріхи, Господь зіслав на Землю дощ за часів Ноя, адже і за Ваші гріхи сталася смерть за часів Пилата. Адже Ви за природою своєю грішні. Павло, апостол Ісуса Христа так говорив про себе: "Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре" (Рим. 7:18). Так і ми можемо про себе сказати, бо це "добре", про яке говорив Павло зникло ще на зорі існування людства. Ще тоді люди сіли у брудний поїзд людського життя без усілякої впевненості в тому, чи буде їх хтось зустрічати в кінці. Ще тоді, хитрий і спокусливий провідник цього поїзда переконував їх, що це найкращий потяг, про який вони могли тільки мріяти. Про таких Павло пише Ефесянам: "Вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець" (Еф. 4:18). Дорогі друзі, це ми з вами за природою запаморочені. Це ми з вами досить часто робимо речі, які противні Богові. Це ми за своєю природою їхали в поїзді, який віз нас прямою дорогою до пекла, де нас повинні були чекати плач і скрегіт зубів, за якими гордо і високомірно стояв би Диявол.
Але знає Господь про безпорадність людини. Знає Господь, що нам потрібне, і знає Він куди нам потрібно їхати. Ще у третьому розділі Книги Буття, Він розказав людям про вирішення нашої проблеми. Він вказав нам на наше спасіння від гріха, який постав перед нами після гріхопадіння наших прабатьків, і який постійно супроводжує нас життям. Рухом сучасних поїздів керують диспетчери, зі допомогою семафорів. Перед поїздом людського життя, який з шаленою швидкістю нісся назустріч смертельній невідомості, наш люблячий Небесний Отець поставив досконалий дороговказ, семафор, котрий веде до спасіння. Перед нашим поїздом Господь поставив хреста, хреста, до якого повинні бути завжди прикутими погляди людей. Хреста, який говорить нам про смерть, але в той же час про життя. А спочатку він говорить нам про народження, про втілення. Він розповідає нам про те, як у бідненькій холодній стаєнці Бог стався людиною. А потім він розповідає нам про страждання, яких зазнавав Божий Син, про переслідування і про знущання. Цей хрест змальовує нам ніч, проведену Господом у Гетсиманському саду. Цей хрест показує нам криваві руки Юди Іскаріота. Він приводить нас до Голгофської гори, де залишає нас посеред юрби таких само людей, як і ми, людей які прийшли подивитися, як буде страчено, людину, Котра робить себе "рівною Богові". На ньому ми можемо побачити мертве тіло цього чоловіка. А потім, цей само хрест приводить нас до могили, у які начебто повинно лежати тіло Христове, але за відсуненим каменем ми бачимо лише ангола, котрий просить нас не шукати живого серед мертвих. Разом із цим Хрестом ми приходимо у будинок, де зібралися налякані апостоли, і бачимо Його там - ЖИВОГО! Ми бачимо Ісуса Христа, Сина Божого, котрого прибили до хреста, але Який по трьох днях воскрес, проголосивши перемогу над смертю. Хрест, який стоїть перед нашим потягом приводить нас до Нього, воскреслого Господа неба і землі, Бога, так само, як він привів Ноя із сім`єю. Ной вірив, Ной був переконаний, що його буде чекати Господь Бог, бо це Він врятував його, це Він привів його до нового життя. Через віру в Ісуса Христа, Господа і Спасителя, і ми можемо бути впевненими, що в кінці нашої подорожі земним життям, і нас будуть чекати. Ми можемо бути впевненими, що коли наблизиться кінцева зупинка нашої подорожі, ми побачимо усміхнене лице Спасителя, який зустрічатиме нас не в чужому місті, не в чужій країні, але ВДОМА. Галатам Павло пише 3:27: "Бо ви всі, що у Христа охристилися, у Христа зодягнулися". А трохи раніше у 2:20 він каже: "І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, - живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив і видав за мене самого Себе". Ці слова є надзвичайно важливими для нас, адже даючи впевненість у житті вічному, вони говорять нам ще і про те, що протягом цього земного життя, протягом нашої, інколи важкої подорожі, Господь завжди стоїть при нас, завжди допомагає, підтримує, підсилює. Він безпечно провадив праведного Ноя бурхливими водами, Він так само провадитиме всіх праведних людей, які повністю покладаються на Нього, - джерело нашого життя.
Любі друзі! Приводьте і Ви інших до Христового хреста, який і їм розкаже про їхнє спасіння від гріха. Який і їм буде дороговказом, протягом їхньої подорожі життям. До хреста, на якому і за них помер Господь Ісус Христос. Приводьте їх до Слова про цей хрест, яке і їхнє життя змінить так, як воно змінило ваше, яке і їм дасть впевненість у житті вічному так, як воно дало Вам. Приводьте і їх, щоб і їх Господь Ісус Христос зустрів на кінцевій зупинці поїзда земного життя і пересадив разом і з вами у новий поїзд, поїзд життя вічного.
Заради Ісуса Христа! Амінь!
Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й
Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
