Сайт душпастиря Павла

Київ, 8 жовтня 2006 року
17-та Неділя по Трійці
Текст: 1 Кор. 15:21-28

Свято життя

     Дорогі друзі у Христі Господі! Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа! Давайте послухаємо сьогодні, що нам має радісного і дуже втішаючого для нашого життя сказати Апостол Павло у своєму першому листі до жителів Коринту 15:21-28. “Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться, бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все”.
     Дорогі мої у Христі! Минулої неділі я гостював у своїх батьків на Львівщині і так припало, що саме в минулу суботу і неділю Львів святкував своїх 750 років. Я особисто не був у Львові у ці дні, але мені розповідали близькі люди про те, що стільки людей вони ще в Львові не бачили, як у ті дні. Центральні вулиці перекрили для транспорту, а натомість дозволили рух пішоходів. Всі дороги були заставлені столиками, на яких чисельні туристи могли насолодитися чашечкою відомої Львівської кави. Було споруджено багато концертних майданчиків, на яких відбувалися різні дійства. Одним словом Львів святкував. Але все-одно, навіть у цьому вирі свята було ще відчуття незавершеності. Навіть я за тридцять кілометрів від Львова шкодував за тим, що не був там на тих вузеньких середньовічних вуличках. Я шкодував, що не побачу вечірнього дійства, про яке говорили багато, і яке навіювало таємничістю. Це повинно було бути 20-ти хвилинне лазерне шоу відомого німецького майстра Герта Гофа під музику Руслани. Його чекали всі, і багато моїх друзів навіть поїхали до Львова, щоби власними очима побачити це. Проте, вони всі не подумали про одну річ. Той, хто справді хотів побачити шоу приходив під оперний театр ще з обіду. А мої друзі приїхали під вечір, і все, свідками чого вони змогли стати, так це концерту Руслани, який вони чули дуже здалека і зовсім не чітко. Статистика говорить про те, що того вечора тільки в тісненькому центрі Львова зібралося близько мільйона людей, не говорячи вже про всі вулички, які до нього підводять.
     Дорогі друзі. Про це шоу багато говорили ще заздалегідь, до нього готували. Багато чого про нього не говорили, залишаючи таємничу нотку, але все-одно, говорили, що це буде щось неймовірне. Але це не єдине, про що людей готують заздалегідь. Скільки реклами ми бачимо чи чуємо про те, що повинен, наприклад, бути стрімкий обвал цін на щось. І люди чекають та вірять. А потім реклама говорить про вихід давно очікуваного і розрекламованого кінофільму, і люди із задоволенням йдуть в кінотеатри на його перегляд. Тай багато можна навести інших прикладів. Однак, можна навести ще один приклад, який, правда, дуже сильно відрізняється від попередніх. “А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!” Який кінець, скаже природна людина? Ну той що, що кінець, підтакне їй друга. Люди не розуміють усього жаху, який криється за цими словами. “Доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми”. Дорогі мої у Христі, браття та сестри! Наш Бог повинен усіх нас покласти під ноги Свого гніву. Бо це гнів за гріхи, яких ми чинимо сотнями, а може і тисячами, кожного дня. Це нас повинен розчавити суворий гнів Небесного Отця. Дорогі друзі! І найгірше – це ми Його вороги!!! Ми стали такими ще із часу народження, коли залунав у світі наш перший плач. Звичайно, що це звучатиме трохи банально, але це не був плач радості, а плач страху і безпомічності. Це тепер, коли людина виросла, цього плачу не чути із її вуст, бо сучасна людина сильна, розумна, здатна на багато різних учинків. Проте, вона, ця сучасна людина, ми з вами, все-одно, залишаємося грішними. Той гріх, із яким ми народилися, залишається у нашому житті і веде нас до страшного кінця. Просто сказати, що це буде смерть – це нічого не сказати. Радше – це буде страх, вічний і немилосердний. А поряд із цим страхом буде йти біль – невгасимий і також вічний. Не можна ніколи применшувати цього, бо Бог - це Бог справедливості, Який не потерпить жодного беззаконня. Бо Він сам говорить про себе на Сторінках Свого Слова устами Мойсея: “Побиваю й оживлюю Я, і ніхто не врятує від Моєї руки”. Дорогі мої! А найгірше те, що хоча Господь і говорить про Свій суд за гріхи заздалегідь для того, щоби підготувати людей, вони вперто не бажають визнавати гріх у своєму житті. А якщо часом і визнають, то починають видумувати різні засоби, як позбутися цього. Але не обманюймо самих себе і Бога і ще раз послухаймо: “Побиваю й оживлюю Я, і ніхто не врятує від Моєї руки”. Друзі, людину не навчило вигнання Адама і Єви із Раю. Не звертає людина увагу і на потоп за часів Ноя. А Вавилонська вежа – та це ж вигадки і такого не було – твердить вона. Однак, живемо ми посеред гріха, посеред вбивств і обману, крадіжок і Богохульств, наклепів і прокльонів. Живемо... Чи то пак, доживаємо. Доживаємо, до смерті, вічної і страшної.
     Невже немає виходу? Є!!! І про нього Господь вже не раз говорив у Своєму Слові, готував людей. Цей вихід є, але він не в нас, і не в тому, що ми самі можемо зробити, але лише і виключно в тому, що вже для нас зробив Бог. Він діло нашого спасіння взяв у Свої руки, бо інакше воно було б недосконалим і недовершеним. Та і не було би це Спасінням. Бо як людина сама може врятувати себе від гніву праведного суду Божого? Тому і сталося те, що задля нас запланував Господь Бог. Він знав про те, що ми, все-одно будемо продовжувати грішити у своєму житті. І тому, Він зіслав Свого єдинородного Сина Ісуса до цього світу для того, щоби Той взяв у Своє тіло Бого-Людини усі гріхи, включно із Вашими і моїми. Він говорив про цей прихід ще задовго, як він стався. Навіщо? Та Господь Бог готував нас до нього. Він знав, що гріх буде заважати нам прийняти цей прихід вірою, і тому він Сам почав Своїм Святим Духом створювати в нас цю віру. Створювати через проповідуване Слово і Таїнства, які Він милосердно приготував для нас у Своїй Святій Вечері. Почекайте, але віру у що??? Віру у те, що усі наші гріхи Господь Ісус Христос, 2 особа Святої Трійці, поніс на Голгофу, де на Нього вже чекав хрест. Ви тільки замисліться, якою великою була ця любов, якщо взяти ще до уваги слова апостола Павла, які він звернув до Филип'ян 2:6-8: “Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...”. Христос полишив славу небес заради Віфлиємської стайні, заради поневірянь і страждань, зрад і... смерті. Смерті там, на Голгофі, де радісні люди, залюбки готували Йому хреста – не своїми руками, а своїми гріхами. Цей хрест збитий цими гріхами. А ще цей хрест перев'язаний Отчою любов'ю і омитий Христовою кров'ю. А на самому хресті – Ісус, наш Господь, який замість нас покорився смерті, щоби знищити її заради нас і для нас. Його любов привела на Голгофу. Несамовиті страждання не завадили Господу зробити те, для чого Він з'явився у цей світ. Він сказав: “Звершилось!”. Гріх Адама привів нас до смерті, а діло Христове, звільнило нас від прокляття цієї смерті. Його воскресіння було найкращим доказом цьому. Смерть не панує над Ним. Смерть не пануватиме і над нами, людьми, які твердо вірять в Христа, Свого Господа і Спасителя, Свого Викупителя і Замісника, Свого Бога. “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу”, говорить наш сьогоднішній текст. Через віру в Христа і ми житимемо вічно, бо Він вніс заплату за наші гріхи і вони не ведуть нас більше до смерті. Ми тепер можемо через віру в Ісуса бути впевненими, що ворота Раю і життя вічного відчинені для нас, що наші гріхи нам не зараховуються на смерть, що ми спасенні заради Ісуса Христа, Господа. Дорогі у Христі! “Як ворог останній смерть знищиться, бо під ноги Його Він усе впокорив”. Подивіться, через віру в Христа вже не ми є ворогами Богові, а сама смерть і Диявол. Саме їх буде знищено, а усі віруючі люди вспадкують блаженне царство життя і радості на Небесах. Ми з вами вспадкуємо!!!!
     Дорогі мої! Я хотів потрапити на лазерне шоу до Львова минулого тижня. І хоча потім я радів, що дивився його по телебаченні, бо побачив набагато більше, аніж ті, хто поїхав, проте, напевно я не справді хотів, навіть при тому, що його сильно заздалегідь рекламували. Друзі, пильнуймо, щоби ми не пропустили найрадіснішого свята, свята життя вічного, про яке Господь говорить заздалегідь і до якого Він заздалегідь готує та веде. Пильнуймо про те, щоби і інші люди знали про це свято. Пильнуймо і покладаймо надію на Бога... постійно!!! Заради Христа! Амінь!

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.