Сайт душпастиря Павла

Дата: Велика Субота, 4 квітня 2002 року
Читання: 1Петра 3:17-22, Матвія 27:57-66
Місце проведення Богослужіння: м. Слов’янськ і м. Донецьк
Проповідь пастиря Павла (Богмат)

Велика Субота

Дорогі в Христі Господі!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! Амінь.

      Єдинородний Син Божий прийняв на Себе тягар гріхів усього людства, усіх націй та народів, Він перетерпів за них страшні і жорстокі страждання. Немає в цьому всесвіті гріхів, за які не перетерпів би наш Спаситель. Самі страждання є наслідком гріха і немає страждань, яких би не перетерпів Ісус Христос, страждаючи натомість нас і задля нашого спасіння...

      Наш Господь зазнав величезну душевну муку, коли на Нього, безгрішного ягня, було покладено великий тягар людських гріхів усіх часів і народів, які жили раніше, живуть тепер і будуть жити аж до кінця цього грішного світу! Але не лише душевні страждання перетерпів за нас Спаситель, Його тіло було катовано, Він в покорі зносив образи, обпльовування, бичування... Руки й ноги нашого Господа прибиваються до хреста цвяхами і біль, що розливається по Його безгрішному тілу, має бути нашим. Це ми мали б бути на цьому хресті за свої гріхи та провини. Але через Свою велику любов Боголюдина Ісус страждав за нас, перетерпіваючи цю ганебну і болісну смерть на Голгофському хресті...

      Згадайте учнів Його, що втекли, а також учня Петра, що тричі відрікся, зрадивши Його. Втеча учнів та наруга і ганьблення від тих, за кого Він Страждав – О, які це жорстокі удари, що ранять серце нашого Господа! „Та найбільшим був ударом Той, що Правий Суд вчинив” (лютер. гімн). Бог Отець відступив від Сина Свого Єдинородного, наче від найбільшого грішника. Зі сльозами великого болю, відкинутий Богом Отцем „скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...” (Мт. 27:46).

      Але серед найбільших катувань Боголюдини з уст Його, з Голгофського хреста, лунає милосердний голос, який є величним вираженням мети Його втілення, життя, страждань і смерті: „Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...” (Лк 23:34).

      На Голгофі наш Спаситель випив Свою чашу страждань до кінця і випив покірливо, „а коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...” (Ів. 19:30). Звершилося викуплення людства! Ісус досягнув мети Свого втілення і пророцтва про Месію сповнилися на славу Бога Отця!

      Так хрест Христовий і символ хреста стає для усіх християн символом і свідком всепрощення Господнього і милосердя навіть до Його ворогів – це запорука прощення кожному грішнику, який в каятті та вірі припадає до підніжка Господнього хреста і щиро просить пробачення, і прощення за усі скоєні ним гріхи та провини, якими ми образили Господа Бога, найвище Добро і найбільшу Любов!

      Лише невіруючі фарисеї не були тому раді, вони навіть не боялися порушити заповіді про суботній спочинок. Можливо фарисеї думали: „А як же бути з суботою? Сьогодні ж такий день, коли нічого не можна робити?... Але і відкладати не можна, тому що по закінченні суботи настане той третій день, в який Цей Чоловік, за Його словами, повинен воскреснути”. Отже, „винахідливі” фарисеї, вигадали собі самовиправдання у власному тлумаченні закону, щоби виправдати задумане діло. Відразу, на чолі з первосвящениками, пішли до Пилата. Як і читаємо ми у нашому сьогоднішньому Євангелії: „а наступного дня, що за п’ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї, і сказали: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскресну”. Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу»...” (Мт. 27:62-64).

      Первосвященики мали в своєму розпорядженні стражу із римських вояків, яка давалася їм для охорони порядку в храмі під час свята Пасхи, але без особливого наказу вони не мали можливості віддати розпорядження про охорону гробу до третього дня. Для того вони і пішли до Пилата. Чинячи так, вони самі того не осягнули, що вони є знаряддям Провидіння Божого! Якщо би вони не приставили сторожи до гробу Господнього, тоді фарисеї могли би після Його воскресіння зводити наклеп на учнів, звинувачуючи їх у викраденні тіла. У своїх наклепах вони змогли б посилатися на порожній гріб і схилили би на свій бік багатьох, тим більше що Ісус Христос по воскресінні з’являвся лише до віруючих у Нього людей. А зараз вони вирішили стерегти гріб озброєними вояками, тим самим позбавивши свої наклепи навіть і тіні правдоподібності...

      Вони пішли, узяли сторожу, прийшли до гробу Господнього і приступили до свого брудного діла. По-перше, їм треба було пересвідчитися, чи не було вкрадено тіло Ісуса минулої ночі, з п’ятниці на суботу, інакше, не потрібно було б і сторожу залишати, не було б що і охороняти. Отож, вони наказали відвалити „дуже великий” (Мк. 16:43) камінь, що закривав вхід у печеру, увійшли і побачили там тіло Ісуса, що лежало в пеленах, оглянули чи немає іншого виходу і т.д. А потім наказали знову закрити вхід тим же самим каменем, запечатали печаткою синедріону, приставили сторожу, оголосивши мету охорони гробу, і пішли з відчуттям, що як і порушили суботній спочинок, але здійснили велике діло...

      Так! Фарисеї дійсно зробили велике діло, навіть і не збагнувши, що Господь використав їх для забезпечення одного з доказів власної смерті та воскресіння, щоби відкинути найменший сумнів у слабовірних і укріпити їхню віру, та посіяти зерно сумніву в серця раціоналістів, які не вірять в Христове воскресіння…

      Але повернімось до Голгофського хреста, на якому наш Спаситель випив призначену чашу страждань до кінця і випив покірливо. Він дав нам приклад того, що ми повинні страждання (випробування), які посланні нам Богом, переносити не ремствуючи. Бо не лише Голгофські страждання нашого Господа, але й у нашому житті стають перемогою над гріхом і укріпляють нашу віру...

      Згадуючи про ті страшні страждання і ганебну смерть на хресті, які Господь наш Ісус Христос перетерпів заради нашого спасіння, ми повинні дякувати Богу за те, що Він такою дорогою ціною спас нас від гріха і смерті. „Ви дорого куплені...” (1Кор 7:23). Слава Ісусу Христу! Амінь.

      „І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!” (Кол. 3:15). Амінь.

Українська Лютеранська Церква.