Сайт душпастиря Павла

Місце: Донецька обл. м. Слов’янськ
Дата: 30.09.2001
Диякон Павло Богмат

Читання:
1 Кор. 1:18-2:4
Івана 19:6-22

„Воздвиження хреста Господнього”

(Свято перемоги християнства).

         Слава Ісусу Христу!

         Дорогі брати, сестри у Христі Господі, „благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа”, що прийшов у цей світ не для засудження нашого, „але щоб через Нього світ спасся” (Ів.3:11). „Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Ів.3:16).

         „Непереможна, неосяжна і божественна сила чесного та Життєдайного Хреста, не покинь нас грішних” (з вел. повеч.)

         У Церкві, в житті та дома, поклоняючись хресту Господню, ми шануємо його як знаряддя нашого спасіння, - від образу древа хресного, як і в шануванні ікон, підносить наш розум до хресного первообразу небесного: до Божої любові, що зійшла на цю землю у втіленні Слова; до того, що Син Божий „умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...” (Фил.2:7-8).

         Неможливо до кінця дослідити тайну хреста. Неосяжна глибина Божої Любові, що нею нас грішних полюбив Бог. Непереможна сила хреста, що перемогла смерть, Бог наш Господь і Спаситель викупив нас на хресті Своєю власною Кров’ю, Він здійснив Боже правосуддя, прийнявши на Себе Божий гнів проти гріхів та переступів, які здійснили та досі здійснюємо ми... Він безневинний прийняв на Себе наші провини, а натомість надав нам у вірі Свою Праведність та Досконалість. Нагадайте собі знову і знову, що на цьому хресті повинен був бути кожен з нас, ці великі металеві цвяхи повинні були пробивати наші руки та ноги; з нас мали знущатися люди... т.д. Але милосердя та любов Божі настільки неосяжні і незбагненні, що ми не можемо власними зусиллями чи розумом осягнути його. Жоден інститут чи технічний вуз не дає можливості осягнути Боже послання Євангелія, добру новину про те, що усі наші гріхи і провини прощено заради Ісуса Христа нашого Господа... „І нема в нім іншім спасіння, бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4:12). Але світ протистоїть хресту, не приймаючи того Слова, що від Бога нам дане...

         Тому що „що від часу гріхопадіння Адама, усі люди, що народжені природнім способом - зачаті в грісі, тобто всі люди сповнені лихими пожаданнями та нахилами від утроби своїх матерів і не можуть за своєю природою мати правдивий страх Божий, правдиву віру в Бога” (АВ ІІ), вони не покладаються „усім серцем своїм і всією душею своєю, і всією силою своєю” (5М. 6:5) на Господа Бога нашого. Навіть більше, вони вороже ставляться до усього, що походить від Св. Духа... Тому разом із доктором богослов’я Мартіном Лютером ми усі сповідаємо: „Я вірю, що не можу силою власного мислення чи вибору повірити в Ісуса Христа, мого Господа, чи прийти до Нього.

Але Святий Дух покликав мене через Євангеліє, просвітив мене Своїми дарами, освятив і вберіг мене в правдивій вірі” (М. Кат., ІІІ чл. Сим. Віри). Що Ісус Христос – правдивий Бог і правдива Людина, „спокутував за мене, втрачене і засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою дорогоцінною Кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю” (М. Кат., ІІ чл. Сим. Віри) на чесному хресті Голгофи, цебто сказати „Череповище ”...

І саме через це, хрест є об’явленням Любові пресвятої Трійці, яка об’являється у ньому, як „любов Отця, що розпинає; любов Сина, яка розпинається; та любов Св. Духа, що силою хресною перемагає та торжествує” (якийсь Православний священик ???) у проповідуванні Божого Слова та в надаванні Його Св. Тайн за словами запровадження нашого Господа, бо все це Ісус учинив задля нашого прощення та спасіння... Тому і сповідає апостол Павло: „я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...” ( 1 Коринтян 2:2) тому, що „я не соромлюсь Євангелії, бож вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує...” (Рим. 1:16).

Але хрест – це з одного боку жахливе видовище страждань і смерти нашого Господа, а з іншого боку, радісна подія нашого вилуплення і прощення... Хрест стає свідком і поручителем прощення всякому грішнику, якщо із засмученим серцем і смиренним духом він повергає своє розкаяння біля його підніжжя, тоді цей грішник обмитий Кров’ю Господа стає перед Божим престолом проголошений праведним, стає святим, бо і Господь Святий та Милосердний, Він кличе до нас: „ Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!” (Ісая 1:18).

Тож читаючи Слово Боже чи почувши у проповіді, ми стаємо свідками багатьох таких євангельських подій. Наприклад помилування грішника, навіть коли той розкаявся в останні хвилини свого життя. Ось, до Ісуса, лунають з хреста розбійника ці покаянні слова: „Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє” (Лк. 23:42). І Господь відразу промовляє утішні слова розбійнику, який покаявся: „Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!” (Лк. 23:43)...

А ми щоразу дивуємося величі всепрощення Божого і не завжди порівнюємо себе з цим розбійником, бо ми такі ж самі грішники яких простив Бог, хоча люди не завжди це роблять по відношенню один до одного... Але ми згадуючи про ті страшні страждання і хресну смерть, які Ісус Христос перетерпів заради нашого спасіння, ми повинні дякувати Богу, за те, що Він такою дорогою ціною спас нас від гріха і смерті, простивши нас бо Він нас так сильно любить. Ми ж в свою чергу повинні прощати та любити наших ближніх і разом з апостолом Павлом, та всією християнською Церквою сповідати, що: „...Христос є наше життя!” (Кол. 3:4).   Він є „повнота Божества, і як Бог Він є все у всьому, Він є Сотворитель і Вседержитель світу” (Кол.3:4-11 порів. Кор.15:28). Це означає, що немає ані ісламського, ані поганських богів, ані крішнаїтського бога. Існує єдиний Бог у Святій Трійці прославляється, Отець, Син, Св. Дух. Іншого не може бути. Тому що не може існувати декілька богів, так само, як не може бути декілька Творців Всесвіту.

Як і раніше, в наш час люди вірять у Бога, чи то в єдиного, як юдеї чи магометани, чи у багатьох, як погани. Але всі вони не знають Бога, тому що людина без допомоги Бога не може пізнати Бога.

Бога відкрив людям Сам Бог через об’явлення Свого Єдинородного Сина Господа нашого Ісуса Христа. І лише те, що відкрив Бог про Себе в Своєму Слові – те і є істина. А все те, чому навчають різні релігії про Бога, все це людське (демонське) вчення, а не Божественне – тому ці вчення є неправдивими та ведуть до загибелі...

Тому і каже ап. Павло, що „Христос є наше життя”, бо в „Ньому тілесно живе вся повнота Божества”. Те, що Він відкрив про Бога і шляхи спасіння, є правдою, а все, що не відповідає Його вченню про Бога, то є неправда. З цією міркою ми повинні підходити до всіх релігій і релігійних течій, які існують сьогодні у світі. А для цього потрібно „боятися і любити Бога так, щоб не нехтувати проповіддю та Словом Божим, але свято шанувати їх, а також радо їх слухати та вивчати” (Мал.Кат.ІІ зап.).

І тоді ми відверто зможемо сказати: „Христос є наше життя”..., бо Він не тільки вчить нас, як треба жити на землі, а й дає благодатну силу для виконання Його заповідей. Бо, де присутні віруюче серце, там і Св. Дух посеред них, Який веде та спрямовує нас в цьому житті до Божого проголошення Євангелія.

„Бож слово про хреста тим, що гинуть, - то глупота, а для нас, що спасаємось, - Сила Божа!” (1 Кор.1:18).

 

"Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, - Йому слава на віки вічні, амінь!” (Гал.1:3-5).

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.