Сайт душпастиря Павла
пастир Павло Богмат
Читання: Іс. 35:3-7; 1 Кор. 13:1-13; Лк. 18:31-43
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
"Де і в чому шукати щастя?"
Дорогі брати і сестри в Христі Господі, "благодать вам і мир від Того Хто є, Хто був і Хто має прийти".
Коли до наших домівок завітає якесь свято, в утомленому від цього світу серці народжується надія, бажання і чекання кращого майбутнього, яке зароджується в наших серцях під впливом святкового настрою. Усі ми підсвідомо прогнемо бути щасливими. І так від свята до свята, і так з року в рік. Але свято минає і проходить ще один рік, а надії залишаються надіями, а деяких з нас очікує те на що ми і не сподівалися: іноді добре, а іноді і ні. І все-таки спрагле серце чекає від життя щастя, вірить і покладає на нього надії, особливо у дні свят. І лише минулий досвід примушує нас повернутися до дійсності, запитуючи себе: де ж це краще життя і в чому полягає справжнє щастя? Де те щастя, яким рівно володіють усі люди, незалежно від їхнього соціального стану, добробуту, здоров'я та інших зовнішніх ознак буття?
"Кожна душа може опинитися у непевності і змінюється у непевних міркуваннях, - коли вона задумується над вічними правдами, - вибирає чесноту, а коли споглядає на тимчасові добра - цінить більше приємність. У першому випадку вона дивиться на поневолення тіла, а в другому - на його вигоду; тут - на пияцтво, там - на піст; тут - на невгамовні сміхи, там - на рясні сльози; тут - на музику, там - на зітхання; тут - на розпусту, там - на невинність. Це тому так, бо справжнє добро значно віддалене і його можна осягнути розумом завдяки вірі, бо "ні око не бачило, ні вухо не чуло..." (1 Кор. 2:9); а насолода з гріха має готову в собі приємність, яка приходить до душі всіма способами. Щасливий той, хто не дозволить, щоб спокуса вела його до приємності - собі на загибель, але в терпеливості очікує надії на спасіння" (св. Василій Великий, Гомілія на Пс. 1). Ось у чому полягає справжнє щастя - це коли людина живе з Богом і вірою у серці, тоді зовнішні незгоди: фізичні страждання, хвороби і всілякі труднощі на життєвому шляху - не мають вирішального значення. Вони не спроможні позбавити християнина справжнього щастя, бо в Христі душа може веселитися і радіти, переживати такий душевний стан, з яким не можуть порівнятися ніякі тілесні насолоди. Тож ми можемо всі разом сказати: "Я знайшов справжнє щастя, - воно в Богові, який створив мене". А Євангеліст Матвій наголошує, знову нагадуючи нам: "Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться" (Мт. 6:31-33). Що ж Бог Отець додає нам? Чи Він опікується нами?
Один добродій, якось зустрів жебрака тіло якого було в ранах, було виснажене хворобами, вкрито лахами які неможливо було назвати одягом. "Добрий день тобі старче! - сказав привітавшись добродій жебракові. А той відповів: "Не пригадую, щоб якийсь день був для мене недобрим". "Я бажаю тобі щастя". "Нещасним я ніколи не був", - відповів жебрак. Здивувався добрий чоловік і навіть був дуже спантеличений такою відповіддю, але до слів своїх додав: "Я бажаю, щоб у тебе було в усьому благополуччя". Жебрак відповів, що злополучним він себе не пам'ятає. "Невже ти один щасливий між усіма людьми, - вигукнув врай здивований добродій, - коли земне життя повне журби і нестатків?" Але жебрак пояснив: "Нещасливий той, хто шукає щастя десь, а на землі немає іншого щастя, як в усьому покладатися на волю Божу і мати такого люблячого Спаса як Ісус!"
"Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все інше вам додасться" - сам Христос буде для нас миром і втіхою, радістю, багатством і славою, Він буде для нас прощенням і Господом. В труднощах Він буде наставляти і надоумлювати нас через Слово Євангелія; у малодушності - підбадьорювати, в недугах і хворобах - лікувати, в скорботах - втішати та укріпляти нас Своїми Святими Таїнствами. І коли Сам Господь панує в наших душах, чи можемо ми, живучи зі Христом, бути нещасними? Звичайно, що ні!
Знаєте, "що люди які мають слабі очі, відвертають свій зір від яскравих речей і залюбки дивляться на зелень і квітки, так і душа не повинна дивитися тільки на сумні речі та перейматися сьогочасними потребами, але мусить звертати своє око на правдиве добро" (св. Василій Великий, На подяку) і що найважливіше на вічне джерело цього добра - Христа Спасителя і Його життєдайне Слово. І сліпий жебрак з сьогоднішнього євангельського читання дає нам видющим той великий приклад і напрямок куди нам слід звертати свої очі, на кого покладати свою надію. Він нам показує де саме є джерело вічного добра і щастя. Сам Господь звертається до нас зі словами: "Блаженні, що не бачили й увірували!" (Ів. 20:29).
Тож нам слід визнати, за словом Божим (Мт. 20:29-30, Мк. 10:46, Лк. 18), що коли Ісус був поблизу Єрихона, два сліпих, що сиділи при дорозі і просили милостиню, почувши галас натовпу, запитали: "Що це таке?" і коли їм відповіли, що це іде Ісус Назарянин, тоді сліпі, які без сумніву чули про чуда які чинив Господь і про те що деякі визнають Його саме тим Спасителем якого очікує Ізраїль, забажали скористатися цією нагодою і отримати зцілення і голосно закричали: "Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!"(Мт.20:30). Голосили так голосно і невідступно, що ті які йшли попереду почали сваритись на них змушуючи замовкнути; але вони не втіхали і ще більш почали продовжувати звертатися до милосердя Ісуса. Почувши їх благання, Ісус зупинився і звелів привести їх до Себе. Один з цих сліпих, який більше звертав на себе увагу своїм голосінням, усім відомий Вартимей (син Тимеїв), почувши: "Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі?" відповів: "ГОСПОДИ, - нехай стану видющим!". А Ісус відповів: "Стань видющий! Твоя ВІРА спасла тебе!" (Лк. 18:41-42). А євангелія від апостола Матвія ми дізнаємося, що в цей час, ймовірніше, підійшов і другий сліпий з тим самим проханням, "і змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, - і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним" (Мт. 20:34) "прославляючи Бога" (Лк. 18:43).
Так, "всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові", бо не можна не радіти, вийшовши з похмурого підземелля до світла, до чистої зелені, до пахучих квітів. Радість добра, радість Царства Божого - це єдина неегоїстична радість яка несе щастя усім людям. І в цій радості людина буде врятована від зла, від гріха, від влади диявола, буде вічно жити з Богом.
Мати такого милостивого і люблячого Бога, який в Христі Ісусі сприймає нас праведними і святими, пробачає нас не через те що ми такі добрі і можемо йому щось запропонувати взамін, але через Свою велику любов до нас, не ставить нам гріх у провину пробачаючи нас, як люблячий батько пробачає своїх малих і нерозумних дітей. І чи не несе вам ця Божа любов і пробачення таку велику втіху і радість, що ви є безмежно щасливі?! Бог, через слово Сина Свого відкрив нам очі, показав нам наш істинний стан, коли ми перебували в грісі, коли ми самі не усвідомлюючи, що є приречені на вічну загибель і страждання у пеклі. Бог змилостивсь над нами і відкрив нам очі, відродивши Словом Своїм, вигукнувши нам за допомогою євангелія: "Стань видющий! Твоя ВІРА спасла тебе!" І від цих слів нашого Господа я безмежно щасливий, бо щастя - це коли ви маєте мир із Богом, прагнете пізнати Його, хочете і прагнете додержувати Його заповіді, коли ви довіряєте Своєму Господові.
Слава нашому Господу і Спасу Ісусу Христу!
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
