Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Павла (Богмат).
Дата: 17-та Неділя по Трійці, 20 жовтня 2002 року.
Місце проповідування: м. Слов'янськ, м. Донецьк.
Читання: Повт. Закону 32:39-40, Еф. 3:13-21, Луки 7:11-17
Луки 7:11-17
"11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. 12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. 13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! 14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! 15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. 16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! 17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні".
“Воскресіння сина наїнської вдови”
Дорогі у Христі Господі,
“Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь” (Кол. 4:18).
Я мабуть не помилюся, коли впевнено скажу, що кожен з вас коли-небудь був на похороні близької вам людини – родича, друга чи знайомого. Чи ви бачили, щоб люди раділи з приводу смерті ближнього, раділи і веселилися на похороні, наче на весіллі??? Я думаю, що ні... Бо лише сама думка про смерть лякає людей і змушує замислитися над своїм, таким коротким життям: “Як ми живемо, що зробили, чи несемо ми відповідальність за свої дії, що з нами станеться після смерті..?” Страх невідомого лякає до смерті...
Давайте із вами згадаємо, як смерть увійшла у світ. Чи ви пам'ятаєте? Гріх, наслідком якого є смерть, не народжений Святим і Праведним Богом, бо Він ненавидить будь-яке беззаконня (Пс. 45:7). У цей світ гріх прийшов через диявола, який колись був святим анголом, але відпав від Бога, а також через людину, яка з власної волі піддалася спокусі диявола. Тож гріх увійшов у світ через переступ Божого Закону, бо “гріх – це беззаконня” (Ів. 3:4). Будучи створені Богом досконалими, Адам і Єва могли з успіхом протистояти дияволу і залишитися праведними, але з власної волі вони піддалися спокусі і саме тому є відповідальними за цей злочин. Через цю непокору наших прабатьків гріх увійшов у світ і приніс з собою смуток, страждання і смерть. Як і каже нам про це Святий Апостол Павло у посланні до Римлян: “Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла і смерть у всіх людей через те, що всі згрішили” (Рим. 5:12) в праотці Адамі...
Святим і праведним Божим Законом пізнається гріх, а смерть – це і є проповідь Закону кожному, хто з нею зтикається... Оскільки Слово Господнє нам проголошує, що “заплата за гріх – смерть...” (рим. 6:23). Ось чому люди не радіють на похороні, а навпаки, обличчя їхні печальні, а серця наповнені сумом, бо ми ніколи вже не побачимо людину, яку, можливо, знали все своє життя, багато з нею пережили... Але ось ми стоїмо перед фактом смерті, яка увійшла у цей світ і не можемо нічого змінити. Наскільки б ця людина не була нам дорога і необхідна у нашому житті, ми не можемо створити чудо і повернути померлого хоча би тимчасово, хоч би ще на декілька днів-місяців-років, щоби сказати те добре, що не було сказано при житті та показати свою не виявлену за життя людини любов до неї... О, як би нам хотілося зробити чудо і повернути свого ближнього до життя, а із сумної похоронної процесії зробити радісний парад повернення, а дома зчинити, замість поминок, святкування воскресіння людини... Це було б чудово, але це неможливо людині...
Святе Писання нас навчає, що “всі згрішили і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23), всіх засуджено справедливим і святим Законом до смерті і вічного прокляття, через їхні гріхи і переступи...
“Де ж нам шукати спасіння від гріха?” - може сказати людина у розпачі... І милостивий Бог дає нам відповідь: Спасіння від гріха ми знайдемо лише в Євангелії, яке говорить нам про те, що Христос виконав Закон, замість нас, що Він постраждав і помер замість нас. “Бо кінець Закону – Христос, на праведність кожному, хто вірує” (Рим. 10:4).
Тож повернімося до нашого сьогоднішнього євангельського читання, ми говоримо, що неможливо обернути сумний похорон на радісне повернення із мертвих, але зверніть вашу увагу на те, що робить і говорить Ісус...
Коли Христос мандрував, Він прийшов у місто Наїн, що міститься коло південної межі Галілеї, на північному схилі гори “Малий Ермон”. Як і завжди, Христа супроводжували учні і багато народу. Коло міської брами Він зустрівся з похоронною процесією, “виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була”. Як побачив знесилену горем вдовицю наш Господь, змилосердивсь над нею і промовив: “Не плач!” І підійшов до мар, на яких несли померлого юнака, бо бажав, щоб процесія зупинилася. Тож носії здогадалися і зупинилися. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі: встань!” Мертвий підвівся і почав говорити. “І його Він віддав його матері”...
Жителі Наїна, можливо, пам'ятали передання про оживлення пророком Єлисеєм сина однієї заможної жінки шунамітянки з міста Шунама, що міститься на південному схилі їхньої гори; вони також повинні були знати і про оживлення пророком Іллею сина вдови з Сарепти сидонської, оскільки головні події життя цього пророка відбувалися також неподалік Наіна. Отже зараз вони побачили, як Ісус воскресив померлого сина вдови наїнської і як свідки цього чуда, можливо згадали і про чуда, які раніше чинили Старозаповітні пророки... АЛЕ, якщо порівняти чудо воскресіння, яке щойно сталося зі старозаповітними, виявляється величезна різниця між ними... У Старому заповіті пророки Ілля і Єлисей довго і сильно молили Бога про дарунка життя померлим (І Царів 17:19-23, ІІ Царів 4:32-37), пророки не приписували собі їхнє оживлення чи воскресіння, бо написано: “і вислухав Господь голоса Іллі, і повернулася душа дитини в неї, - і вона ожила...” (І Царів 17:22). Але, зауважте собі, зараз Ісус не звертався з молитвою до Свого Отця, а Сам, Своєю Божественною владою, волею і силою воскресив хлопця, сказавши лише одне єдине життєдайне Слово: “Встань!”
Ісус сказав одне єдине слово: “Встань!” - це слово не було і не є спрямоване лише до цього мертвого юнака, воно спрямоване у кожного з нас, щоби влучити у наше серце, щоби Святий Дух, який працює через Боже Слово Євангелія, міг зробити у наших серцях Свою відроджуючу дію. Щоби із нас, духовно мертвих через свої гріхи людей, створити живих і діяльних дітей Божих. Тож цим самим Словом Євангелія Господь і відродив нас, через Нього Він зберігає і вкріпляє у нас Свій дарунок віри, наповнюючи нас Своїм духовним життям...
Це і інші чуда воскресіння померлих зроблених Ісусом (Лк. 8:40-56, Ів. 11:1-44) вагомо доводять, що Він має владу над смертю, Він і є так довгоочікуємий Ізраїлем Месія...
Усіх, хто бачив воскресіння померлого хлопця, “острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!” (Лк. 7:16). Це чудо, створене владою Ісуса на очах цілого натовпу народу, було здійснено без закликання Божої допомоги і зовсім не переконало мешканців Наїну у тому, що перед ними стоїть так довгоочікуємий ними Месія! Вони визнали Його лише, як Великого Пророка, що і рознесли по околиці та цілій Юдеї.
Ми читаємо, що Христос воскресив померлого юнака “і його Він віддав його матері” (Лк. 7:15). Так само сталося із нами, нас було відроджено Святим Духом і віддано Матері-Церкві, яка є нареченою і тілом Ісуса Христа. Тож нас не було відроджено і кинуто на призволяще, ніби далі маєте самі піклуватися про своє спасіння, заробляючи його добрими ділами. Нас було віддано Матері-Церкви, у якій Господь піклується про нас через Засоби Благодаті, а саме через Слово і Таїнства. Він опікується нами, годує нашого нового чоловіка проповіддю Євангелія і Господньою Вечерею, навчає нас триматися нашого хрищення – тим самим створюючи, вкріпляючи і зберегаючи нашу віру. І „говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...” (Лк 15:7). Тож Матінка-Цекрва плаче через кожного духовно мертвого грішника і радіє за кожну відроджену душу! Бог відроджує нас Словом Своїм і Він ніколи нас не покине, і ніщо нас не вихопись із Його могутньої і милостивої руки... Отже наш похорон стає радісною подією відродження, тому „нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!” (Пс 71:23).
У Євангелії “Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі: встань!” І мертвий підвівся і почав говорити” (Лк. 7:14-15). Так і кожен християнин, коли його було відроджено Святим Духом від смерті до життя вічного, встає і починає свідчити ближнім, що ми знаходимо спасіння тільки у Євангелії, яке говорить нам, що Христос “спокутував за мене, втрачене і засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх моїх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, дорогоцінною кров'ю, Своїм невинним стражданням і смертю.
І все це Він зробив для того, щоб я належав Йому, жив під Його владою у Його Царстві та служив Йому у вічній праведності, невинності та блаженстві, так як Він воскрес із мертвих, живе і царює вічно. Це незаперечна правда” (Мал. кат. Лютера).
Мені оце хотілося навести слова із проповіді пастиря Олега Юхименко (м. Івано-Франківськ), коли у нього померла від лейкемії родичка, дівчинка 13-ти років: “Я одночасно сумую і радію... Сумую через її смерть і страждання, через те, що вона пішла від нас... Але я більше радію, бо вона була віруючою людиною і зараз знаходиться на Небесах із Христом. Де “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об'явлення 21:4)”...
Тож християнам не слід боятися диявола та лякатися смерті, краще радійте в Христі, прославляйте Його і будьте вдячними дітьми Божими, виконуючи Його святу і досконалу волю: Тож ідіть і зробіть учнями усі народи! “Навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” Амінь (Мт. 28:20).
“Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь” (Рим. 16:24).
"Благодать вам та мир нехай примножиться в
пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
