Сайт душпастиря Павла

Що стосується наступних статей, ми могли б обговорити їх з освіченими і розумними людьми чи між собою. Папа і його [Папський] уряд не дуже переймається цим. Бо для них сумління - ніщо, а гроші, [слава] шана, влада є [для них] всім.

1. Тут ми повинні сповідувати, як Павло говорить в Рим. (5:12), що гріх стався [і ввійшов до світу] через одного чоловіка, Адама, через непослух якого всі люди стали грішниками, [і] піддані смерті та дияволу. Це називають прабатьківським або основним гріхом.
2. Плодами цього гріха згодом стали злії діла, котрі заборонені в Десяти Заповідях - такі, як [недовір'я] невір'я, несправжня віра, ідолопоклонство, відсутність страху Божого, самовпевненість [нерозсудливість], відчай, сліпота [або повна відсутність бачення], і, коротше кажучи, незнання або невизнання Бога. За тим обман, присягання [зловживання] Ім'ям Божим [неправдиве присягання], нехтування молитви, відмова від взивання до Імені Божого, непошана [зневага або нехтування] до Слова Божого, непокора батькам, вбивства, нецнотливість, крадіжки, неправдомовство тощо.
   
3. Цей спадковий гріх є настільки глибокою [і мерзенною] розпустою сутності [людської], що його неможливо осягнути ніяким розумом, але [він повинен бути пізнаним і] в нього належить повірити з об'явлення Писань: Пс.50:7, Рим.5:13 і далі, Вихід 33:3, Буття 3:7 і далі. Отже, чому навчають доктори-схоласти стосовно даної статті, є нічим іншим окрім помилки і невидющості, а саме:
   
4. Буцім з часів гріхопадіння Адама природні сили людини залишилися цілими і нерозбещеними, і що людина по природі своїй має вірний розум і добру волю. Цьому навчають філософи.
   
5. Знов-таки, ніби людина має свобідну волю [може обирати] творити добро і не чинити зла, і навпаки не творити добра і чинити зло.
   
6. Знов-таки, ніби людина своїми природніми силами може дотримуватися і виконувати [всі] заповіді Божі.
   
7. Знов-таки, ніби своїми природніми силами людина може полюбити Бога понад усе, а також ближнього свого, як самого себе.
   
8. Знов-таки, ніби якщо людина робить все, що тільки може, Бог обов'язково подарує їй благодать.
9. Знов-таки, ніби якщо він бажає прийти до Таїнства, то йому не обов'язково мати намір творити добро, але достатньо того, якщо він не має розпусного наміру грішити. Настільки шанобливим буцім є його єство, і настільки дієве Таїнство.
10. [Знов-таки], ніби в Святому Писанні не стверджується, що для здійснення доброго діла необхідний Святий Дух з Його благодаттю.
    
11. Таке і багато подібного виникло від браку розуміння і невігластва уявлень як про гріх, так і про Христа, нашого Спасителя. Ці твердження є по-правді поганськими догмами, з котрими ми не можемо миритися. Бо якщо б це вчення було вірним [схваленим], то Христос помер [би]надаремно, оскільки в людині нема ні вади, ні гріха, за який Йому належало померти. Або тоді б Він помер [би] тільки за тіло, а не за душу, оскільки душа [цілком] здорова, і тільки тіло віддане смерті.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.