Сайт душпастиря Павла

Тези про Церкву

ТЕЗА 1
Церква, у належному значенні цього терміну, є спільнотою святих, тобто всіма тими людьми, котрі були покликані Святим Духом через Євангеліє із втраченого і засудженого людства, котрі вірять у Христа і котрі були освячені цією вірою і з`єднані із Христом.

ТЕЗА 2
До Церкви, у належному значенні цього терміну, не належить жоден безбожник, жоден лицемір, жодна невідроджена людина, жоден єретик.

ТЕЗА 3
Церква, у належному значенні цього терміну, є невидимою.

ТЕЗА 4
Цій правдивій Церкві віруючих і святих Христос дав ключі від Царства Небесного. А тому ця церква є справжнім і єдиним власником і носієм духовних, божественних і небесних благословінь, прав, влади, служіння, тощо, котрі були здобуті Христом і є у Його Церкві.

ТЕЗА 5
Хоча ця правдива церква, у належному значенні цього терміну, є невидимою, однак її присутність можна побачити, - її ознаки це проповідь Слова Божого і розподіляння Святих Таїнств, відповідно до їхнього запровадження Христом.

ТЕЗА 6
У неналежному значенні термін "Церква", відповідно до Святого Письма, застосовується також до видимої кількості усіх тих людей, кого було покликано, тобто до тих, хто показує вірність Слову Божому, яке проповідується, і приймає участь у Святих Таїнствах. Ця Церква (вселенська [католицька] Церква) складається із добрих і злих людей. Особливі її частини, які можна знайти тут чи там, а саме, громади, у яких проповідується Слово Боже і розподіляються Таїнства, називаються Церквами (особливими церквами) з тієї причини, що у цих видимих групах приховується невидима, правдива Церква віруючих, святих і Божих дітей, та тому, що вибраних людей не потрібно шукати поза цією групою покликаних людей.

ТЕЗА 7
Так як видимі громади, які, за своєю сутттю, все ще мають Слово і Таїнства, носять, відповідно до Божого Слова, назву ЦЕРКОВ через те, що вони вміщують у собі правдивих віруючих, так само вони, через те, що вміщують у собі правдиву, невидиму Церкву, наскільки мало б їх не було, мають владу, якою Христос наділив усю Свою Церкву.

ТЕЗА 8
У той час, як Бог збирає Собі Святу Церкву вибраних людей там, де Слово Боже не проповідується у всій Його чистоті і святі Таїнства не розподіляються відповідно до їхнього запровадження Христом, -- при умові, що Слово Боже і Таїнства там не повністю відкидаються, а суттєвим чином залишаються, -- то кожна людина зобов`язана, заради свого спасіння, утікати від усіх неправдивих вчителів і уникати усіх неправославних церков чи сект, і, з іншого боку, сповідати віру і притримуватися православних громад і їхніх православних проповідників, як тільки вона таких знайде.
А. І в заблудлих, єретичних громадах також є Божі діти; у них також правдива Церква проявляється через залишки чистого Слова Божого і Таїнств, котрі в них все ще залишаються.
Б. Кожна людина зобов`язана, заради свого спасіння, утікати від усіх неправдивих пророків і уникати спільноти з неправославними церквами чи сектами.
В. Кожний Християнин зобов`язаний, заради свого спасіння, сповідувати віру і притримуватися православних громад і їхніх православних проповідників, як тільки він таких знайде.

ТЕЗА 9
Єдиною обов`язковою умовою для спасіння є спільнота із невидимою Церквою, якій напочатку були дані усі ті величні обітниці стосовно Церкви.

Тези про Служіння

ТЕЗА 1
Святе чи пастирське служіння є служінням, що відрізняється від священства, котре належить усім віруючим.

ТЕЗА 2
Це служіння чи пастирське служіння не є людською настановою, але запроваджене самим Богом.

ТЕЗА 3
Проповідницьке служіння не є випадковим, бо церкві було наказано запровадити його, і воно звичайно пов`язане з нею до кінця днів.

ТЕЗА 4
Проповідницьке служіння не є специфічною організацією, котра була створена замість звичного стану справ у Християн, не є святішим ніж все інше, як, наприклад, священство Левитів, а є служінням.

ТЕЗА 5
Проповідницьке служіння має наказ проповідувати Євангеліє і розподіляти Таїнства, а також право духовного суду.

ТЕЗА 6
Згідно із Божим наказом, проповідницьке служіння дається Ним через громаду, котра має усю церковну владу чи ключі, і її поклик. Висвячення покликаних до цього служіння людей із покладанням на них рук не є Божественною настановою, але запровадженням апостольської церкви і просто привселюдним і урочистим підтвердженням цього поклику.

ТЕЗА 7
Святе служіння - це повноваження, яке передається Богом через громаду, котра має священство і усю церковну владу, виконувати у публічному служінні звичні права духовного священства заради усіх інших людей.

ТЕЗА 8
Святе служіння є найвищим служінням у Церкві, з якого витікають усі інші служіння у Церкві.

ТЕЗА 9
Повага і безумовна покора є наслідками проповідницького служіння, коли проповідник служить Божим Словом. Проте, проповідник не повинен домінувати над Церквою; він не має жодного права створювати нові закони, самому запроваджувати неважливі обряди і САМОМУ, без попереднього погодження усієї громади, виключати людей із церкви.

ТЕЗА 10
Відповідно до Божественного права, проповідницьке слкужіння має право приймати доктринальні рішення. Проте, і миряни також мають таке право, і з цієї причини вони також мають право голосу разом із проповідниками на церковних зборах.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.