Сайт душпастиря Павла
"Нашої твердині
не здолати!"
Часопис Української Лютеранської Церкви "Стяг", число 6(56)/ вересень 2001 року.
11 вересня 2001 року вже називають чорним днем в історії Сполучених Штатів Америки. Те, що сталося можна назвати по-правді національною трагедією найпотужнішої країни світу. Ще зовсім недавно атаки пасажирських лайнерів на Пентагон, а тим більше на Нью-Йоркські хмарочоси, могли відбуватся тільки у фільмах жахів. Нині це сталося. Подія жахлива, як і жахлива кількість жертв, близько 7 000 осіб загинуло під уламками символу вільної торгівлі та економіки. Ми сумуємо разом із багатьма тисячами родин на Американському континенті та по цілому світі через цю трагедію.
Чимало політиків висловлюють припущення, що терористи спробували таким чином залякати Америку, зламати її національний дух. Проте сталося протилежне. Американський народ згуртувався довкола своїх лідерів. І сьогодні США досить монолітні у своїй готовності все зробити для того, щоб подібне вже ніколи з їхньою країною не ставалося. Терористична атака не зруйнувала підвалин США, бо вони не в будівлях, вони в самій структурі США і в американському менталітеті.
Для нас сьогодні американські події, окрім усього іншого виявили ще одну річ, — відбулася не просто атака на наймогутнішу економічну та військову країну в світі. Відбувся напад на могутню християнську твердиню у цьому світі. Попри всі фільми, які ми бачимо на телеекранах про Америку, Америка не є країною розпусти, гангстерів та збоченців. Америка своєю значною мірою є країною християнською. І ніде християнство не має сильніших позицій ніж у Сполучених Штатах. Свідченням цьому був голос і активна дія американської держави на захист вірних Христових у часи войовничого радянського атеїзму на наших теренах, прийняття наших переслідуваних пастирів і мирян, надання їм прихистку та можливості повернутися через багато років в Україну з Євангелієм. Свідченням цьому є і відродження християнства в Україні, що відбувається не в останню чергу за підтримки американських християн. Свідченням цьому є і проповідування Євангелія в усіх куточках земної кулі, що чиниться нашими американськими братами або за їхньою підтримкою.
Ми бачили і бачимо Євангеліє в дії. Як написано в Євангелії від святого Матвія (25:34-40): “Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене.” Тоді відкажуть Його праведні і промовлять: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого — і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нашим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?” Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили.” Мільйони американських християн служили Господу і продовжують служити Йому і далі, допомагаючи найменшим братам Христовим і в Україні.
Я не хочу ідеалізувати США. США — як держава належать до царства світу цього. А кожне царство світу цього має свої проблеми з Богом. Але я хочу сказати, що атака на Америку — є опосередкованою атакою на християнство в цілому. Цього разу не з середини, не через спотворення Біблійних правд, а через удар по політичних та економічних структурах, що використовуються Господом для захисту Його людей (Рим. 13) та безперешкодного проповідування Його Євангелія (1 Тим. 2:1-4). Чимало з тих, що загинули в Пентагоні та в Нью-Йорку були вірними християнами. Чимало з тих, хто загинув, можливо ще не мали змоги почути Слово Боже. Сьогодні українські християни повинні особливо молитися за своїх американських братів і сестер, щоб милосердний Господь утішив, тих, хто страждає, зміцнив тих, хто ослаб і поблагословив Церкву в Америці, щоб вона через це випробування американського народу зміцніла, щоб ще більше людей прийшло до пізнання правди. Як також нам треба бути готовими виявляти гостинність і прихисток до тих братів і сестер у Христі, яким загрожує реальна небезпека від злочинців, що палають ненавистю до християнскої цивілізації. А особливо з більшими зусиллями наша Церква повинна проповідувати Слово Боже, щоб більше людей могли спастися через віру в Сина Божого.
11 вересня 2001 року диявол через своїх слуг спробував вкотре завдати удару Христовій Церкві. Наш Бог допустив ті події з яких ми виразно бачимо, що кінець світу все ближче і ближче. Ми ще раз пересвідчилися, що творіння людських рук — крихкі. Чи можливі події трагічніші від того, що ми бачили? Ми цього не знаємо. Але ми знаємо про те, якою повинна бути наша реакція.
Найперше, ми теж повинні згуртуватися. Недовкола політичних лідерів. Таке згуртуванння носить тільки тимчасовий характер. Часом від громадян воно вимагається. Але ми повинні згуртуватися довкола Христа. Він – наша нездоланна Твердиня. З Ним нам нічого не страшно. Від Нього, від Його любові нас ніхто не зможе відділити. Як про це нам свідчить Святий Дух у Посланні до римлян (8:38-39): “Ні смерть, ні життя, ні анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе нас відлучити від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!”
Господь, Який помер за наші гріхи, Господь, Який прощає нас, Господь, Який все здійснив для того, щоб ми були в Його Царстві також хоче, щоб ми перебували в молитвах за тихе і мирне життя в усякій побожності та чистоті для того, щоб і інші люди могли почути Його Євангеліє. А також були готовими до швидкого повернення нашого Спасителя Ісуса Христа. Не панікували і не боялися. Бо наш Господь попереджує, що подібні події, як війни, землетруси, воєнні чутки, голод, мори та інші спустошливі речі мають статися перед Його поверненням. Ми – не сліпі очевидці світових драм. Ми – діти Божі, які мають викреслений план розвитку людської цивілізації від початку і до останніх її днів у цьому недосконалому світі. Але навіть, якби все в світі одразу затихло, якби припинилися всі терористичні акти та всі військові конфлікти, — нам все одно треба пильнувати! Пильнувати, не розглядаючись по боках, вишукуючи терористів, але пильнувати, не зводячи очей з Христа, Начальника і Виконавця віри (Євр. 12:2) і перебуваючи в Його Слові (Ів. 8:31-32). Як і чекати повернення Господа у всій Його славі із Його святими Ангелами. Як каже Спаситель: “Будьте готові й ви, — бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!” (Мт. 24:44)
Противник може завдавати ударів в різних місцях. Вони можуть бути дуже болючими. Проте він, кого би він не використував, навіть об’єднану армію демонів і всіх мастей терористів та ворогів людського роду, він не зможе знищити Твердині — нашого Бога, і Його Нареченої, Церкви. Бо Він вже світ переміг (Ів.16:33). І Він — наш Бог. Він — з нами! Прийди, Господи Ісусе!
В’ячеслав Горпинчук
«Ми радiтимемо спасiнням Твоїм i пiдiймемо
стяг в iм’я Бога нашого» Пс. 19:6
