Сайт душпастиря Павла

16. КІНЕЦЬ УСЬОГО І ВІЧНІСТЬ

      Цей світ і все, що в ньому, мають початок і кінець. Людське життя починається із зачаття і народження. Смерть позначає закінчення цього життя. Світ почав існувати через Боже створення. Коли Ісус повернеться для суду останнього дня, світові настане кінець. Проте ні смерть, ні останній день не є кінцем у тому смислі, що за ними вже нічого немає. Цілковитого винищення немає. За смертю та судом лежить вічність.

Смерть – відділення тіла від душі

      Через те, що в трансплантичних операціях використовуються різноманітні людські органи, велику увагу приділяє біологічна наука щодо того, чим саме є смерть? Коли людина є мертвою? Чи тоді, коли вона припиняє дихати? Чи тоді, коли перестає битися її серце? Чи тоді, коли перестає функціонувати її мозок?
      Без спроби дати відповідь на ці специфічні біологічні запитання Писання визначає смерть так: вона відбувається тоді, коли душа або ж дух залишає тіло. Багатому дурневі Бог сказав: “Ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе” (Луки 12:20); інакше кажучи, цієї ночі він помре. Ісус в час Своєї смерті Свого “духа віддав” (Матвія 27:50). З іншого боку, коли Ісус воскресив доньку Яіра з мертвих, Писання каже: “Вернувся їй дух” (Луки 8:55). Це відділення душі від тіла описане в Екклезіяста 12:7: “І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!” Тіло людини створене з матеріалів, що існують в багатьох різних комбінаціях у цьому створеному світі. Душа людини є нематеріальною, вона є духом. Смерть, відповідно до Писання, є відділенням людської душі від тіла.

Смерть завершує час благодаті

      Смерть є завершенням людського життя на землі. Як така, вона позначає кінець людського часу благодаті. Людині даний час на землі, щоб вона каялася у своїх гріхах і була приведеною до віри в Ісуса, як єдиної дороги спасіння. Після смерті можливостей для цього не існує. Після смерті людина зустрічається з однією із двох можливостей у вічності. Навіть у день смерті злочинця, якого було приведено до віри в Ісуса, його було запевнено Господом: “Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю” (Луки 23:43). Павло виражав “бажання померти та бути з Христом” (Филип’ян 1:23). З іншого боку, багатий в Ісусовім оповіданні помер, а потім опинився у пеклі (Луки 16:22, 23). Книга євреїв чітко зазначає, що “людям призначено вмерти один раз, потім же суд” (9:27). Віруючий помирає і є з Богом. Невіруючий помирає і опиняється у пеклі.

Ісусів другий прихід

      Коли Ісус вознісся на небеса, була дана обітниця про те, що Він повернеться. “Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо” (Дії 1:11). Видимо, так само як возносився, Ісус повернеться знову “у славі Своїй, і всі Анголи з Ним” (Матвія 25:31). Справді, Писання об’являє, що “тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою” (Матвія 24:30). Славетне повернення Христове буде цілковито відрізнятися від його пониженого народження у Вифлиємі, де Він вперше прийшов на цю землю.¹

Воскресіння усіх людей

      День Ісусового повернення є також днем воскресіння людей. Тіла усіх людей, коли б вони не померли і де б вони не були похованими, в якому би стані не перебували їхні тлінні останки, будуть підняті зі смерті. Ісус дає нам цей опис: “Надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду” (Івана 5:28, 29). “Всі” означає всіх без винятку. Павло, промовляючи перед Феліксом у Кесарії, також засвідчив, “що настане воскресення праведних і неправедних” (Дії 24:15). Тіла віруючих і невіруючих однаково воскреснуть. Це буде здійснено Тим, для Кого “можливо все.”

Останній суд

      В цей другий прихід Ісус засяде на престолі слави і судитиме усіх людей. Ісус каже: “Перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів” (Матвія 25:32). Св. Павло також зазначає, що Ісус Христос є Тим, “що Він має судити живих і мертвих” (2 Тимофія 4:1).
      В день суду Ісус поділить усіх людей, живих і тих, хто воскрес із мертвих, на дві групи. Щодо принципу, відносно якого буде суджено людей, Ісус каже це: “Те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його” (Івана 12:48). Невіруючі, які відкидають Ісуса та Його Євангеліє, будуть засуджені. Їхні невдалі спроби чинити діла, які є угодними Богові, будуть вважатися за вияв невіри (пор. Матвія 25:41-45).

Пекло

      Невіруючим Ісус скаже: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований” (Матвія 25:41). Це є засудженням до пекла. Отже, пекло є місцем відчаю, де людина є відділеною від Бога, Який є єдиним джерелом надії і життя. Пекло є місцем невиразних страждань, що характеризується темрявою, плачем і скреготанням зубів (Матвія 8:12). Пекло є вічним, тривалим і безконечним. Ісус каже, що ті, хто є ліворуч від Нього, “Підуть на вічную муку” (Матвія 25:46). День суду дійсно буде жахливим днем для невіруючого, як на це вказує книга Об’явлення, коли вона проголошує: “Прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?” (Об’явлення 6:17).

Небеса

      Віруючі спасуться. Їх буде розміщено по правиці від Христа. Ісус покаже на їхні діла, як на свідчення їхньої віри (пор. Матвія 25:34-40). Вони почують слова: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу” (в. 34). Це – небеса. Це означає бути з Господом, у присутності Того, Хто є джерелом надії, радості, миру і життя.
      Це новий Єрусалим, про який пише Писання: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об’явлення 21:3, 4). Все, що спричиняє біль, страждання, смуток і відчай більше не буде згадуватися. Власне кажучи, Той, Хто сидить на престолі, каже: “Ось нове все творю!” (Об’явлення 21:5). Воскресле тіло християнина буде прославленим як Христове воскресле тіло (пор. Филип’ян 3:21). Небеса – вічні. Ісус каже, що підуть “праведники на вічне життя” (Матвія 25:46).
      Тож для віруючого день суду не є тим днем, якого треба боятися. Це – день радості. Ісус обов’язково має “ з'явитися тим, хто чекає Його на спасіння” (Євреїв 9:28). Ісус каже віруючим: “Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення” (Луки 21:28).

Кінець світу

      У Писанні день Ісусового повернення, день суду, також називається “кінець віку”² (Матвія 13:39). Цей теперішній світ, спотворений гріхом, закінчиться. Петро каже, що в день суду “з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...” (2 Петра 3:10). На місці сучасного світу Писання обіцяє, що ми діждемося “ неба нового й нової землі, що правда на них пробуває” (2 Петра 3:13).

Коли?

      Людина хотіла би знати, коли це станеться. Дехто вважав, що вони знали про це. Вільям Міллер одного разу сказав, що Ісус повернеться у 1843 році. Він намагався вивести свої підрахунки з Писання. Але кожна спроба сказати, коли настане кінець світу, суперечить Писанню, бо Ісус каже: “Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець” (Марка 13:32).
      Через те, що проминуло вже багато віків, а Ісус не повернувся, то дехто вважає, що цього вже ніколи не станеться. Петро передбачив це і був надхненний написати: “Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: “Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння” (2 Петра 3:3, 4). Петро пізніше дає запевнення: “Не бариться Господь із обітницею” (в. 9). Обітниця Ісусового повернення буде сповнена. Але коли це станеться, нам не відомо, бо “день же Господній прибуде, як злодій вночі” (в. 10). Писання не об’являє, коли повернеться Ісус, але не залишає жодних сумнівів про той факт, що Він таки повернеться.

Пильнуйте і готуйтеся

      Хоча Ісус не об’явив часу Свого повернення, Він дає ознаки, за якими ми повинні пильнувати. Про деякі з них сказано таке: “Повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями… І багато хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець” (Матвія 24:7-14).
      Ці ознаки дані з певною метою. Господь благає християн слідкувати за собою та пильнувати за цими ознаками. Зокрема, це повинно їх спонукати зажди бути напоготові. Петро, пишучи про день, коли цей світ буде зруйновано, застерігає їх: “Мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня” (2 Петра 3:11, 12). Християни завжди будуть готовими до кінця через віру в Христа і з життям, що дає свідчення віри. Вони слухатимуть і триматимуться Слова їхнього Спасителя: “Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш” (Матвія 24:42).

---

^1. Мається на увазі - народився правдивою людиною (прим. Перекладача).
^2. Тобто – світу (прим. перекладача).

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Прочитайте 1 Солунян 4:13-18. Яким чином ці слова є втіхою для віруючих?
2. Повторіть те, що каже Ісус про останній день, відповідно до Матвія 24:29-39.
3. На основі Матвія 25:31-46 дослідіть та обговоріть те, що сказано про день суду.
4. Чому Ісус вказує на виправдовуючі діла віруючих, коли Він ставить їх по Своїй правиці?
5. Що Бог об’являє про небеса в Об’явленні 21:1-7?
6. Обговоріть підготовку християнина до Ісусового другого приходу на основі Луки 21:29-36.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.