Сайт душпастиря Павла

      Християнин молитиметься. Як тільки Савл навернувся дорогою до Дамаску, він почав молитися. Бог вказав на це, як на свідчення того, що Савл тепер – віруючий. Коли Він сказав Ананієві піти до Савла, то запевнив його: “Ось бо він молиться” (Дії 9:11).
      Християнин може молитися тому, що через віру в Ісуса він став диятм Божим. Як дитя Боже він може впевнено наближатися до Небесного Отця. Він знає, що через Ісусову смерть безодня гріха, що відділяла його від Бога тепер подолана. Тож він завжди підходитиме до Бога через віру в Ісуса; він молитиметься в Ісусове Ім’я і робитиме це з упевненістю (Івана 16:23). Святий Дух спонукає його до такої впевненої молитви, як про це пише Павло: “А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!” (Галатів 4:6).
      Молитви мусять бути звернені тільки до одного Бога, Який об’явлений у Писанні, триєдиного Бога. Ісус сказав: “Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Матвія 4:10). Погани можуть проказувати молитви до свого бога. Пророки Ваалові безупинно молилися Ваалові віл ранку до полудня, а потім аж до часу вечірньої жертви (1 Царів 18:26-29). Але то була фальшива молитва; то було ідолопоклонство; то був гріх, тому що молитва не була звернена до одного живого Бога.
      Подібним чином, жодна молитва не повинна бути зверненою до жодного із Божих творінь. Ані до святих, ані анголів на небесах не можна підходити у молитві. Коли св. Іван впав перед ангелом, що показував йому об’яавлення від Бога, то ангел промовив до нього: “Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!” (Об’явлення 22:9). Молитва є формою Богослужіння. Молитися до когось іншого окрім правдивого Бога є ідолопоклонством.

Природа молитви

      У молитві християнин спілкується із Богом. Молитви можуть бути звернені до Бога через промовлені слова. Ісус навчав Своїх учнів такому спілкуванню у словах Господньої молитви (Мтавія 6:9-13). Християнин може використовувати слова написаного тексту, або тексту, що він запам’тав. Знову ж таки, слова можуть вільно вибиратися коли людина перебуває в стані молитви. Степан не вибрав слів волитви заздалегідь , коли він був укаменовуваний (Дії 7:59, 60). Спонтанно його вуста віднайшли слова, що висловлювали благання його серця.
      Проте молитва не є обмежною до промовлюваних слів. Св. Павло пише: “Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями” (Римлян 8:26). Людина може не знатияким чином висловити свої глибокі бажання серця словами. Її вуста можуть не знайти слів для виразу того, що непокоїть її душу. Святий Дух, Який мешкає в серці християнина, приносить ці внутрішні зітхання перед престол благодаті. Господь, Який досліджує серце і знає кожну думку людини (Псалом 139:1, 2), чує не тільки промовлені слова, але й думки та зітхання серця. Через Ісаю Він дає запевнення: “І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую!” (Ісаї 65:24).
      “Безперестанку моліться!” – пише Павло до солунян (1 Солунян 5:17). Були монастирі, у яких було зроблено спробу виконати цей наказ тим, що утворювалися зміни з ченців, щоб молитва тривала завжди, і вдень, і вночі. Навряд чи саме це мав на увазі св. Павло. Радше ціле життя християнина повинне бути життя молитви, що випливає із віри. Він передає себеу руки Божі в усьому, що робить і каже, і думає, чи в сні чи пробуджений. Він надіється на Бога завжди в кожній потребі, в кожнім благословенні. Він все одержує від Бога з вдячним серцем.

Зміст молитви

      Яким самоочевидним повинно бути те, що християнин дякуватиме Богові за отримані благословення! Псалмоспівець запрошує: “Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, Ім'я Його благословляйте” (Псалом 100:4). Подібним чином, св. Павло, закликаючи християн поклонятися Богові, каже дякувати: “завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа” (Ефесян 5:20).
      З іншого боку, коли Господь запрошує християнина: “До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!” – це запрошення просити Бога про свої потреби, свої страхи, свої занепокоєння. Писання каже: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою” (Филип’ян 4:6). Господь хоче, щоб християни зверталися до Нього з проханнями. Він хоче, щоб християни зверталися до Нього у справах великих і маленьких, тимчасових і вічних, за себе і за своїх ближніх. Власне Ісус запрошує християн: “Любіть ворогів своїх… і моліться за тих, хто вас переслідує” (Матвія 5:44).
      Християнин повинен молитися до Бога за свій уряд. “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості” (1 Тимофія 2:1, 2). Бог закликає полонених ізраїльтян у Вавилоні: “Дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій” (Єремії 29:7). Християнин згадуватиме у своїх молитвах не тільки уряд, який він у свободі вибрав, але й будь-яку владу, якам над ним панує.
      Християни особливо турбуватимуться про молитви за успішне проповідування Євангелія. Павло нагадує ефесянам молитися завжди: “Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих, і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії” (Ефесян 6:18, 19). Подібним чином він каже до солунян: “Наостанку, моліться, браття, за нас, щоб ширилось Слово Господнє та славилось, як і в вас” (2 Солунян 3:1). Як важливо, щоб християни молилися місії!
      Дослідження Господньої молитви виявить широкий зміст християнської молитви. Воно також виявить потребу звертатися до Небесного Отця зокрема за духовними благолословеннями. Примітним є те, що тільки одне з семи прохань опікується фізичними потребами людини.

Сила молитви

      У молитві Бог помістив велику силу в руки християнина. Бог пропонує стати слугою людини і виконати її прохання. Всемогутній Бог дав обітницю: “Просіть і буде вам дано” (Матвія 7:7). “І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите” (Матвія 21:22). Він запевнює християнина: “Дуже могутня ревна молитва праведного!” (Якова 5:16).
      Проте християнин пам’ятатиме, що ці обітниці дані по відношенню до молитви, що проказується в Ісусове Ім’я (Івана14:13) і, що свідчать про довіру (Якова 1:6, 7). Віра християнина також спонукатиме його молитися так, як це робив Ісус: “Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...” (Луки 22:42). Християнин не хотітиме, щоб Бог дав відповідь на його молитву так, що це завдасть шкоди йому або іншим людям.
      Писання також застерігає проти зловживання молитвою. Яків пише: “Прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої” (Якова 4:3). Молитву не треба використовувати як засіб задовольнити плотські похоті” (Якова 4:3). Молитву не треба використовувати, як засіб покрити егоїстичні мотиви та тілесні інтереси. (Пор. Фарисеєва молитва у храмі). Її не треба використовувати просто для забезпечення психологічного підйому. Правдива молитва є чудовим благословенням і великою силою. Християнин молитиметься вірно та старанно.

1. Прочитайте Івана 14:13, 14; 16:23. Які є деякі практичні застосування цих місць?
2. Застосуйте правди, які навчає Ісус у Матвія 6:5-8 до молитовного життя християнина.
3. Що навчає 1 Тимофія 2:1-3 про зміст молитви, її ціль тощо?
4. У Малому катехізисі доктора Мартіна Лютера перегляньте пояснення різних частин Господньої молитви. Зазначте яким широким є зміст цієї молитви.
5. Прочитайте Луки 18:1-8. Якою є головна точка притчі?
6. На основі деяких Біблійних посилань у тексті, обговоріть “проблему молитов, на які не дано відповідь.”

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.