Сайт душпастиря Павла

5. ІСУС ХРИСТОС

      "Мертві у гріхах." Ось так описує Писання духовний стан людини. Відповідно, людський стан є цілком безнадійним, принаймні щодо спроможності людини самій собі допомогти. Те, що є мертвим не може виробляти життя. Якщо є якась надія для людини, то ця допомога повинна надійти від когось іншого, не від гріховної людини. І ця допомога надійшла в Ісусі Христі.

Ісус Христос - Богочоловік

      Хто такий Ісус Христос? Відповідь є подвійною. Він - правдивий Бог; він - правдивий чоловік, Богочоловік. Диво і таємниця цього виходить поза людське розуміння. Людина повинна просто слухати те, що навчає Писання про Ісуса Христа.

Ісус - правдива людина

      Є люди, які заперечуватимуть те, що Ісус Христос є правдивим чоловіком. Св. Лука розказує історію, яку не так легко забути про те, як народилася була дитина, яку назвали Ісус. В час правління Римською імперією цезаря Августа, близько 2000 років тому, Марія, дружина Йосипова, народила у Віфлеємі дитя. Це дитя потребувало Маріїного піклування, воно потребувало Йосипової допомоги для того, щоб врятувати Своє життя втечею до Єгипту. Ця дитина їла і спала. Ця дитина "росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости." Цей Ісус відчував усе, як людина. Він оплакував смерть Свого дорогого друга Лазаря. Його було "випробуваного в усьому, подібно до нас" (Євреїв 4:15). Врешті-решт, він Сам зазнав смерті, якої зазнають люди. Не викликає сумніву те, що Ісус Назарянин, дитя Марії був правдивою людською істотою. Він був настільки людським, що сьогодні багато-хто хоче називати його тільки людиною і ніким більше.
      І все таки був час, коли люди розуміли, що цей чоловік був іншим, унікальним.

Дві природи в одній Особі

      Якою унікальною особою є Ісус! Він - правдивий Бог, так що Апостол Павло може казати, що " в Ньому тілесно живе вся повнота Божества" (Колсян 2:9). Водночас у Нього також є, у всіх відношеннях, людська природа.
      Однак Він не є двома особами так, що одна особа є Бог, а інша - людина. У Ньому ці дві природи, наскільки вони є відмінними та різними, є поєднаними таємничим чином у одній особі.
      Таким близьким є союз двох природ, що усе, що говориться про Ісуса після того, як Він стався людиною, говориться як про Богочоловіка. Хоча кожна природа має певні характеристики, все-таки щоби Ісус не робив, Він робив, як Богочоловік. Про це можна дізнатися з Писання. Саме через те, що Писання представляє нам Ісуса таким чином, людина може пізнати Його як одну особу, Богочоловіка. Народження є харасктеристикою людської природи. Чреез те, що в Ісуса є людська природа, Він міг народитися, як людська істота. І все-таки не просто чоловік з людською природою народився від Марії. Але Ісус, Богочоловік. Бо Писання чітко стверджує, що святий народжений від Марії називатиметься Сином Божим. Смерть є також характеристкою людської природи, а не божественної. І все-таки, не просто людська природа Ісуса померла, але Ісус, Богочоловік. Ось чому Св. Павло може говорити про розп'яття "Господа слави" (1 Коринтян 2:8).
      З іншого боку саме характеристикою божественної природи є мати всю владу. І все-таки не сама божественна природа діяла, коли Ісус зцілював хворих, відкрива сліпим очі, а глухим вуха. Особа Ісуса Христа, Богочоловіка, завжди здійснювала ці чудеса. Писання завжди говорить про Нього просто як про одну особу, яка могла робити те, що було характеристиками Його лдської чи божественної природи, і все-таки Він чинив все це завжди як одна божественно-людська особа. Ісусова божественна природа уможливлювала для Нього проходити крізь зачинені двері, і все-таки то був Богочоловік, а це включає і людську природу, яка з'явилася учням у Великодній вечір. Ісус сказав Хомі доторкнутися до Нього, щоби переконатися в тому, що то був саме Він. Саме цей Богочоловік видимо був узятий від учнів Своїх в день Вознесіння. Цей Самий Богочоловік повернеться видимо останнього дня.
      Отже у Ісусі Христі, божественна і людська природи унікальним та таїнственним чином поєдналися в одній особі. Син, Який був з Отцем з вічності, взяв правдиву та повну людську природу. Дві природи є невіддільно поєднаними. Вони поділяють свої характеристики одна з одною, і все-таки божественна природа залишається божественною, а людська природа залишається людською. Іншими словами Ісус як Богочоловік не є наполовину Богом і наполовину чоловіком або своєрідним частковим богом, але Він має всю повноту божества, і водночас Він має правдиву і повну людську природу. Хто омже сподіватися осягнути цю таємницю? "Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився" (1 Тимофія 3:16).

Ісус впокорився

      У певних відношеннях те, що Писання розповідає про Ісуса, Богочоловіка, коли Він жив на землі, є дещо дивним. З одного боку Він заявляє про те, що Йому належить рівна слава з Богом. Він каже: "Щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця" (Івана 5:23). Водночас Він обв'язвався рушником і покірно обмивав ноги Своїм учням, завдання, яке давалося найнижчому слузі. З одного боку Ісус виявляв божественну мудрість. Він "Сам знав усіх, і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було" (Івана 2:24, 25). У божественному всевіданні Він знав думки людей. І все-таки, коли Ісус промовляв про кінець світу, то сказав: "А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець" (Матвія 24:36). З одного боку Він був спроможний наказати Лазареві, який вже був чотири дні мертвим, вийти зі своєї могили живим. З іншого боку Він висів на хресті і видавався таким безпомічним перед обличчям Своїх ворогів, що вороги Його з насмішкою казали: "Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!" (Матвія 27:42) Це видається дивними парадоксами у Євангельській історії про Христа.
      Це видається таким допоки ми не зауважимо те, що сказано про Христа Ісуса Св. Павлом, який пише до филип'ян (2:6-8). Св. Павло підбадьорює християн, щоб вони мали ту покору розуму, яку мав Христос Ісус. Далі він описує Ісуса у цьому пониженому стані. "Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним." Смисл оригінаду можна висловити таким чином: "Він не вважав рівність із Богом за трофей чи здобич, яку треба виявляти." Так Ісус, Богочоловік, володів формою Божою і був рівним із Богом. Сила, мудрість, слава і шана Божа були у кожному відношенні Його. Він не вважав цю рівність із Богом за трофей, який треба виставляти на показ. Натомість "Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба." Він відклав тривале використання і виставлення на показ Своєї божественної природи і радше виявив Себе людям у природі слуги. Він вибрав радше служити, аніж, щоб Йому прислуговували. Він вибрав радше віддати себе в руки Пилата, аніж закликати дванадцять легіонів ангелів, які були під Його командуванням, як Сина Божого. Він, Який був Сам життям вибрав впокоритися "бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної..." (Филип'ян 2:8)
      По-правді, Ісус будучи незмінним Богом, Тим Самим учора, сьогодні і повіки, весь час володів всією повнотою Божества. Але Він набув людську природу заради самої мети упокорити Себе. Відповідно до Своєї людської природи, Він міг відчувати голод, бути спрагненим, зростати в мудрості, стомлюватися, страждати від болю і навіть помирати. Він набув людську природу для того, щоб змогти упокоритися у смерті, щоб здобути ціль людського спасіння. Євреїв 2:14, 15 чітко каже: "А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі."

Ісус був піднесений

      Як відрізняється зображення Євангеліями присутнього Ісуса по Його воскресінні! Він більше не відчуває голоду, спраги чи втоми. Він легко проходить крізь замкнені двері. Таємничим чином Він з'являється і зникає. Тепер Він проголошує: "Дана Мені всяка влада на небі й на землі" (Матвія 28:18). Його учні спостерігають, як Ісусове тіло піднімається із землі. Він приймається в небеса. Писання каже, що Бог виявив у Христі "воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви" (Ефесян 1:20-22). По-правді, також відповідно до Своєї людської природи тепер Ісус ввійшов у повне використання сили та величі, що належать Йому, як Богові споконвіку.
      Коли Ісус був в упокоренні, було багато людей, які заперечували Його божественність, багато-хто бачив у Ньому нікого іншого окрім людини. Юдеї заперечували Ісусове свідчення про Його божественність, бачачи у Ньому просто людину. Тож вони присудили, що Він мусить померти за те, що заявляв про те, що Він є Сином Божим (Івана 19:7). Тепер Ісус більше не перебуває у пониженні. Св. Павло пише: "Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я" (Филип'ян 2:9). Але хіба не багато є все ще сьогодні людей, які вілрікаються від воскреслого Господа! Але коли Він з'явиться видимо по Своїм поверненні і всі люди побачать Його у Його повній славі та величі, тоді сповняться Павлові слова: "щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!" (Филип'ян 2:10, 11).

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Знайдіть свідчення у Писанні про те, що в Ісуса є божественні Імена, божественні властивості, божественні діла та божественна пошана.
2. Чи в Ісуса всеще є людська природа? Поясніть.
3. Як може Ісус казати: "Отець більший від Мене" і також "Я і Отець - одне"?
4. Прочитайте 2 Коринтян 8:9. Що це об'являє про Ісусів стан пониження?
5. Дослідіть 1 Петра 3:18-22. Що це об'являє про Ісусове піднесення?

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.