Сайт душпастиря Павла

2. ПРИРОДА БОГА

      Якщо людині треба знати про Бога щось більше від того, що про Нього каже природа, Сам Бог це їй об’явить. Це Бог робить у Писанні. Але навіть те, що Бог об’являє про Себе у Писанніє обмеженим, не лише через обмеження Божого об’явлення, але також через обмеження людського розуміння. Як може людина, з її багатьма обмеженнями, надіятися збагнути необмеженого Бога? Дитина, яка грається на березі Чорного моря, навряд чи може сподіватися вмістити ціле море у своє відеречко. Ще менше людина з її обмеженим інтелектом та глуздом може сподіватися збагнути необмеженого Бога. Людина мусить погодитися слухати Бога, коли Він промовляє та об’являє Себе в Писанні. Через це об’явлення людина може здобути тільки недосконале поняття про необмеженого Бога. Покірно людина промовить: “Промовляй, Господи. Твій слуга слухає.”

Бог є Дух

      “Бог є Дух” (Івана 4:24). Це просте твердження Писання представляє людині картину про Бога, яку тяжко осягнути. Радше ніж розуміти повністю те, що таке дух, людина просто повинна сказати, чим він не є. Бог як Дух не є фізичним, Він не складається із матерії, як і в Нього немає тіла, як у людини.
      Думання про Бога як про нематеріального привело деяких людей до висновку, що Він є великою безособовою силою чи потугою, що якимось чином поширена всюди. Інші думали про Бога, як про “Першопричину”, яка якимось чином запустила цей світ, як годинникар, але потім відпустила його у вільне плавання. Проте Святе Письмо об’являє Його як Бога, у Якого є пряме, особисте зацікавлення у Своєму творінні. Навіть найменший горобець не впаде на землю без Божої волі (Матвія 10:29). Проте людина насолоджується особливим піклуванням Божим, бо “ви вартніші від багатьох горобців” (Матвія (10:31). Тоді Бог не є якоюсь безособовою, всюдисущою силою, але Дузхом, Який знає, бачить, думає, бажає, любить, спрямовує. Його особисте піклування про людину поширюється аж до рахування “вам волосся всього на голові” (Матвія 10:30).

Бог є один

      Скільки є божественних духів чи богів? Відповідь: “Бог є один” (Галатів 3:20). Мойсей сказав народові Ізраїлю: “Слухай, Ізраїлю: Господь Бог наш – Господь один!” (Повторення 6:4). Неодноразово Писання свідчить про те, що Бог – один.
      Якщо Бог – один, то чи не випливає звідси, що кожен, хто поклоняєтьс богові, говорить про бога, має того самого бога? Дехто роздумує, що, якщо Бог є один, то і юдеї, і мусульмани, і індуси, і християни, всі вони поклоняються Йому одному, просто кожен навчає відповідно до своєї традиції. Приводяться такі порівняння: є одне сонце; кожен хто дивиться на сонце, незалежно від того, яке в нього наукове уявлення про сонце, все ще бачить і отримує те саме світло та тепло від того сонця.
      Але Писання проголошує, що цей висновок фальшивий. Псалмоспівець пише: “Бо всі боги народів – божки, а Господь створив небеса” (Псалом 96:5). Ідол є неіснуючим богом, богом, якого створила людина відповідно до свого особистого уявлення про те, яким повинен бути бог. Кожен, хто не знає єдиного Господа, Який створив небо і землю, єдиного Бога, Який об’являє Себе в Писанні, має створеного бога, ідола. Якщо є тільки один Бог, наскільки важливим є знати саме Його, а не ідола! Наскільки важливим є знати Його таким, як Він є!

Бог є Триєдиний

      Один правдивий Бог об’явив Себе в трьох Особах. Коли Ісус заповідає христити в Ім’я єдиного правдивого Бога, Він каже: “христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Матвія 28:19). То не були просто три імені, що дані одному Богові. То імена, що стосуються трьох окремих осіб. Св. Іван записав слова Ісуса, Сина Божого: “І вблагаю Отця Я, - і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував” (Івана 14:16). Син, одна Особа, молиться до Отця, іншої Особи, щоб Він послав Утішителя, третю окрему Особу.
      Далі, три Особи Божі не є просто трьома поділеннями Бога, кожна з Яких представляє третину Бога. Про Ісуса Писання каже, що “в Ньому тілесно живе вся повнота Божества” (Колосян 2:9). Кожен, Отець, Син, і Святий Дух є правдивим і повним Богом. І все-таки не має трьох Богів, а є один Бог. Церква прийняла термін “Триєдиний” для того, щоб висловити цю правду, об’явлену в Писанні. Бог є Триєдиний Бог. Писання говорить про Бога, як про Святу Трійцю. Це – один правдвий Бог; всі інші боги є ідолами.
      Який цей Триєдиний Бог? Значана частина відповіді на це запитання буде знайдена в дослідженні характеристик, що їх Писання приписує Богові. Які головні атрибути Божі? Як вони стосуються людини? Яким чином вони важливі у Божих взаєминах із людиною?

Бог є вічний

      Бог є вічним, позачасовим, незмінним. Звичайна людина може мислити тільки в термінах часу та змін. Все мусить мати початко; все закінчиться; і все постійно змінюється. Це особливо правдиво про саму людину. Але Бог є вічним, без початку і без кінця. Пред тим, як став існувати світ, Бог був. “Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку – Ти Бог!” (Псалом 90:2).
      Через те, що Бог є вічним, він не підпорядковується впливові часу; Він – позачасовий. Людина акуратно вимірює час, записує віс події відповідно до того порядку в якому вони відбувалися, зазначає скільки часу проминуло між ними. По-іншому людина мислити не може. Але Бог не має таких обмежень. Петро каже: “В Господі один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!” (2 Петра 3:8) Ісус таокж свідчення про цю позачасовість, коли Він сказав юдеям: “Перш ніж був Авраам, - Я є” (Івана 8:58). Авраам підпорядковувся часові, але Ісус як Бог є позачасовим, вічносущим.
      Як вічний та позачасовий Бог є також незмінним. Псалмоспівцеь, визнаючи, що небеса та земля старіють і змінюються, звертається до Бога: “Ти ж – Той Самий, а роки Твої не закінчаться!” (Псалом 102:27) Яків говорить про добрі дари, які приходять від Бога, “Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни” (Якова 1:17). Що це означає для людини є тим, що будь-яку обітницю, що чинить Бог, будь-яке слово, що Він його промовляє, не зміниться. Людина може від нього відвернутися, людина може відмовитися вірити цьому слову; але Бог дотримуватиметься його повіки. Павло писав до Тимофія: “А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе” (2 Тимофія 2:13). Людська невіра не зробить Бога невірним до Свого Слова. (Римлян 3:3)

Бог є всюдисущий

      Іншою властивістю Бога, що є тісно поєднаною з Його позачасовістю та незмінністю є Його позапросторовість. Бог не підпорядковується просторові; якщо зазначити це позитивно, Він – всюдисущий. Єремія записує слово Боже: “Чи Я неба й землі не наповнюю? каже Господь” (Єремії 23:24). Той факт, що будівля займає якесь певне місце не витісняє з того місця Бога. Той факт, що Бог є в Америці не перешкоджає Йому бути також у Європі, Азії, Африці, власне повсюди на землі та на небі. Жоден астронавт не може мандрувати всесвітом поза досяжністю Божою. Дуже правильно запитує Псалмоспівець: “Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?” (Псалом 139:7) Він виявляє, що немає такого місця, де людина могла би сховатися від присутності Бога. Водночас християнину дається утішаюче запевнення: “І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно” (Матвія 28:20). Ні час, ні простір не віддалять присутності Бога, що піклується про нього.

Бог є всезнаючий

      Бог є всезнаючим. “Його мудрости міри нема!” (Псалом 147:5) Нічого немає такого, чого би Він не знав. Автор Послання до євреїв нагадує своїм читачам: “Все наге та відкрите перед очима Його, - Йому дамо звіт!” (Євреїв 4:13) Людина забуває багато з того, що вона робить, багато слів із того, що вона промовляє, але Бог повністю їх знає, і пам’ятає. Людина може ніколи не усвідомити, що спало їй на думку, але Бог, Який досліджує серце досконало знає про те і пам’ятає те, що людині спало на думку.
      Поєднаниою з досконалим знанням про все є досконала мудрість. Бог завжди знає, що є кращим. “Мудрість та сила – у Нього, Його рада та розум” (Йов 12:13). Коли людина дивиться на Боже чудесне творіння, вона спонукувана вигукувати: “Які то численні діла Твої, Господи, - Ти мудро вчинив їх усіх” (Псалом 104:24). По-правді Павло може писати: “О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!” (Римлян 11:33)

Бог є всемогутній

      Людина навчилася використувати та контролювати величезні силові ресурси. Але неминуче настає пора, поза яку людина піти не може. Приходить час, коли треба сказати: “Цього людина не може.” На противагу до цього Ісус каже: “Все можливе Богові” (Матвія 19:26). Бог є всемогутній. Його влада виходить за межі того, що може осягнути людина. Павло пише до ефесян про Того “Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас” (Ефесян 3:20). Людина гордиться своєю силою, відкриттями та науковими досягненнями. Якими безмежними вони інколи виглядають! Проте якими мініатюрними вони у порівнянні з Божою всемогутністю! Його всемогутність є безмежною.

Бог є святий

      У своєму видінні Бога у Його славі Ісая чув шестикрилих серафимів, що кликали і говорили: “Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!” (Ісаї 6:3) Бог є піднесеним, безконечно досконалим, Тим, Кому належиться вся честь, слава і хвала. Як нескінченно досконалий, Він любить усе те, що є добрим і Він каже людині: “Будьте святі, бо святий Я” (Левит 11:44). У Своїй святості Він ненавидить усе зло. Чи то є промовлений обман чи зло у серці, воно “все оте, що зненавидів Я, промовляє Господь” (Захарії 8:17).
      Ми також бачимо, що Писання Богові приписує справедливість. Бог є справедливим у всіх своїх діях щодо людини. Білдад, один із Йововіх друзів спитався: “Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?” (Йов 8:3) Це питання передбачає негативну відповідь: Ніколи Бог не скривлює суду. Господь Ісус, Який повернеться є “Суддя праведний” (2 Тимофія 4:8). По-правді, святий Бог є справедливим і праведним, Він хвалить добре і засуджує зло. Його святість ненавидить гріх, Його справедливість засуджує гріх. Ісая у своєму видінні, поглянувши на Трисвятого Бога, промовив: “Горе мені, бо я занепащений! Бо я чоловік нечистоустий!” (Ісаї 6:5) Людина не може зневажливо ставитися до святості та праведності Божої. Вона є цілковито реальною. Бог є нескінченно досконалим. “Свят, свят, свят Господь, Бог, Вседержитель!” (Об’явленя 4:8)

Бог є любов

      Властивістю Божою, що є найвизначнішою для людини є любов. Так повно вона є характеристикою Бога, що Писання не лише каже, що Бог любить, але й просто зазначає, що “Бог є любов” (1 Івана 4:8). Писання говорить про такі аспекти та свідчення Божої люболві, як Божа доброта, добрість, милосердя, співчуття, благодать, терпіння, витривалість, спокій.
      Ця нескінчення любов Божа має вічне значення для людини. До Свого народу Господь каже: “Я вічною любов’ю тебе полюбив, тому милість тобі виявляю” (Єремії 31:3). Саме ця необмежена любов Божа до цілого світу спонукала Його видати Свого Сина, щоб людина могла мати життя через віру в Нього. (Івана 3:16) По-правді, такою великою є любов Божа, що “Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (Римлян 5:8). Прирднім є любити своїх друзів, любити тих, хто відповідає взаємністю. Але Бог полюбив тих, що через гріх були Його ворогами. Яке ще є більше свідчення про багатство Його милосердя, про Його “превелику любов до нас” (Ефесян 2:4). Людина може тільки дивуватися, коли намагається зрозуміти все те, що Бог об’являє про Себе.

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Як можна узгодити Боже піклування про Своє творіння із присутністю стількох воєн і злочинів у світі?
2. Чи не всі люди, що вірують у бога мають того самого бога, за винятком того, що вони до нього по різному підходять? Поясніть.
3. Обговоріть об’явлення Бога, Як Триєдиного на основі Матвія 3:16, 17.
4. Прочитайте Псалом 139. До яких властивостей Божих привертає він увагу людини? Яке вони мають практичне застосування?
5. Які властивості Божі мають вести християнина до того, щоб він завжди молився “Хай буде воля Твоя”? Поясніть.
6. Обговоріть значення Божої святості і любові по відношенню до спасіння людини.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.