Сайт душпастиря Павла

1. ЗНАННЯ ПРО БОГА

Бог є

      Чи є Бог? Звичайно, що є. Люди завжди сприймали це як факт. Коли подивитися на історичні записи, то видно, що в кожному віці люди визнавали те, що є бог або й навіть багато богів. Незалежно від того, яке уявлення мали люди про свого бога чи богів, вони не піддавали сумніву його існування. Біблія також починає говорити про Бога по-простому. Вона припускає, що Його існування не потрібно доводити. Власне кажучи, Псалмоспівець промовляє: “Безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога” (Псалом 14:1). Боже існування є самоочевидним.
      Проте люди все-таки заперечують існування Бога. Атеїст відіграє роль безумного, відповідно до Псалмоспівця, і каже: “Нема Бога.” Інші, так само безумні, можуть казати: “Бог – мертвий.” Агностик аж так далеко не знаходять. Він каже: “Я не знаю і не можу знати чи є Бог.” У матеріалістичному світі люди хочуть матеріальних свідчень про існування Бога. В науковий вік люди вимагають наукових доказів. Російський ¹ космонавт думає, що він довів свій атеїзм тим, що не знайшов Бога у відкритому космосі.

Не має наукових доказів

      Існування Бог довести раціонально чи науково неможливо. Жодну людину неможливо змусити прийняти реальність Бога раціональною дедукцією. Існування Бога не можна довести в пробірці, хоча це й задовольнило би науковця. Неможливо продемонструвати існування Бога таким само чином, як показують те, що вода складається із водню та кисню. Неможливо прийти до висновку, що Бог існує таким само чином, як вирахувати, що два плюс два дорівнює чотири. Існування Бога пізнається вірою. Це – справа простого вірування у об’явлення, що Бог дав про Себе. Це – справа прийняття свідчень, які Бог розмістив перед людиною.

Бог об’являє Себе в природі

      Весь створений світ каже людині про те, що є Творець і об’являє Його людству. Св. Павло вказує, що “Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання” (Римлян 1:20). Хоча людина не може бачити Бога, вона може бачити Його творіння. Це творіння проголошує свого Творця, так само як і годинник передбачає існування годинникаря, і щось про нього об’являє. Так само каже Псалмоспівець: “Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід” (Пс. 19:1).
      Фактично, коли лишень сіється насіння і росте, і приносить урожай, щоб зберегти життя, то це також є нагадуванням про те, що за цим мусить бути Бог; Бог, Який піклується про людину, Бог добра. Св. Павло під час своєї першої місійної подорожі, сказав людям у Лістрі: „але не зоставив Себе Він (Бог) без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші” (Дії 14:17). І навіть поганські письменники це визнавали. Ціцерон дуже давно писав: “Ви не бачите Бога. Все таки ви його пізнаєте з Його діл.”
      На додаток до цього Бог вписав Свій Закон у серце людини. У людини є сумління, яке нагадує їй про те, що треба буде звітуватися перед верховним законодавцем і суддею. Св. Павло говорить про язичників, у яких не було написаного Закону, як він був даний через Мойсея. Проте, каже він, вони: “виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну” (Римлян 2:15). Сумління, що звинувачує є свідченням про існування верховного судді.
      Будь-яка людина, яка наполягає: “Нема Бога” мусить закривати свої очі на всі ці свідчення. Вона повинна ставати досить безглуздою; Писання називає її безумною.
      Проте, правда є в тім, що Бог об’являє Себе людині в природі в дуже обмеженій мірі. Найбільше, що людина може знати, то це те, що Бог – вічний, мудрий і славетний, могутній і справедливий, Бог, Якого треба боятися. Все це залишає людину все-одно в темряві незнання про її особисті взаємини з Богом, про все, що лежить поза цим світом. Цей світ не об’являє того, що Бог замислив для людини у вічності. Те як Бог об’являє Себе в природі виявляє Його, як Бога сили та творіння. І цілком неадекватно він об’являє Його, як Бога благодаті та спасіння.

Боже повне об’явлення про Себе у Писанні

      Якщо людині треба щось знати про Бога більше від того, що вона може побачити в природі, Бог їй Сам те об’явить. Бог це здійснив. Він об’явився людині в дуже прямий та особливий спосіб, промовляючи до людини. Боже особливе об’явлення Себе здійснено через Слово. Впродовж багатьох століть Бог промовляв до людей, що відомі, як пророки. В кінці Він Сам увійшов в цей світ у формі людини. В Ісусі Христі, Син Божий стався людиною і жив посеред людей, об’являючи Бога людям. Автор Послання до євреїв пише: “Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив” (Євреїв 1:1, 2). У Христі і через Христа людина має найповніше об’явлення Бога. Ісус каже: “Хто бачив Мене, той бачив Отця” (Івана 14:9). Він каже, що жодна людина не знає Отця “окрім Сина, та кому Син захоче відкрити” (Матвія 11:27). Св. Іван пише в своєму Євангелії: “Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був” (Івана 1:18).
      Але звідки може людина сьогодні знати про те, що Бог говорив через пророків, що виявив Ісус? Все це Бог дав людині у письмовій формі у Писаннях Старого та Нового Заповітів.

Природа Писань

      Це піднімає питання: яким видом писань є це Писання? Чи це просто те, що людські істоти написали по-людському, людськими словами про те, що Бог певного часу казав та робив?
      Очевидно, що в Святому Письмі вживається людська мова. Мовами оригіналу є грецька та єврейська (арамейська), якими розмовляли людські істоти. Коли їх перекладувано на українську мову, у нас все ще є Писання людською мовою. Очевидним є також те, що письменники, які писали різні книги Біблії використували стиль, що був властивим для них. Можна відрізнити стиль Павла від Іванового стилю. Ці люди використовували свій словниковий запас. Але чи означає це, що Біблія є просто людською книгою. Звичайним людським записом того, що Бог об’явив людині?
      На що претендує Писання? Неодноразово у Старому Заповіті пророки кажуть: “Так каже Господь.” Вони заявляють, що вони промовляють Боже Слово. Св. Павло каже Тимофієві: “Усе Писання Богом надхненне” (2 Тимофія 3:16). Петро каже, що “звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим” (2 Петра 1:21). Писання дуже чітко це заявляє і про Старий, і про Новий Заповіти. Фактично, Св. Павло навіть сповідує, що самі слова, які говорив він та інші апостоли, були дані Божественним надхненням. Він зазначає, що вони промовляли “не вивченими словами людської мудрості, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного” (1 Коринтян 2:13). Все це у підсумку становить: Писання заявляє, що воно є Словом Божим, записаним людьми, які були надхненними Святим Духом. Воно заявляє, що Слово Боже є всім, що воно каже, у кожному слові, що воно вміщує. Хоча люди були вибрані для того, щоб написати Писання людською мовою, Бог їх так надихнув, що кожне слово, написане ними є Його словом, кожна думка, що висловлена в цих словах є думкою Бога.

Чи може Писання бути свідком про себе?

      Але чи ці заяви, що їх робить про себе Писання, щось доводять? Людина, що хоче отримати гроші в банку, окрім усної заяви про себе, мусить пред’явити посвідчення особи. Люди мусять доводити, що вони є тими, за кого себе видають.
      Однак, немає вищого авторитету від Самого Бога, Який може засвідчити правдивість сказаного Богом. Жодна людина, жодна церква не може мати авторитету вище від Бога, щоб довести те, що Боже Слово є тим, про що воно заявляє. Через те, що воно чинить, Слово Боже переконує людське серце, що заяви Писання є правдивими. Ісус каже: “Коли хоче хто волю чинити Його (Бога), той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Івана 7:17).
      Боже Слово промовляє до людини про її гріх; воно звинувачує людину в гріхах. З якою силою і правдою воно розкриває людську внутрішню природу! Потім Бог говорить до людини про Його благодать у Христі. Коли Євангеліє звертається до людського серця, Святий Дух чинить віру у Боже прощення, чинить надію, і дає запевнення про спасіння. Таким чином кожне саме слово Боже, через дію Святого Духа, чинить віру також своїми заявами про себе. Це не логічний доказ його заяв, це не людська автентифікація. Це Божий особистий спосіб, спосіб Святого Духа “доведення” того, що Писання є тим, про що воно заявляє.

Писання – непомильне

      Те, що каже Бог – є правдою. Ісус каже до Небесного Отця: “Освяти Ти їх правдою. Твоє Слово – то правда” (Івана 17:17). Навіть про одне слово у Старому Заповіті (Псалом 82:6) Ісус каже: “Писання не може порушене бути” (Івана 10:35). Будучи Словом Божим, Писання є правдивим,не обманює, не каже неправди, воно є непомильним. Воно є правдивим і без жодної помилки у всьому, що каже.Хоча воно і не заявляє про те, що воно є книгою із географії, жодна правдива наука не знайде в ній помилок, там де справа стосується її. В нім є багато історії, і вся вона є правдивою. Писання не є просто людською книгою. Його автором є Бог.

Писання – ясне

      Писання є ясним об’явленням від Бога. У ньому Бог ясно промовляє до людини. Псалмоспівець каже: “Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї” (Псалом 119:105). Петро наказує, щоб на це Слово “пророче” вважали “як на світильника, що світить у темному місці” (2 Петра 1:19). Фари, що забризкані брудом проливають мало світла на дорогу попереду авто. Якщо Слово Боже “для моєї ноги світильник,” то воно повинне бути ясним. Слово Боже мало проливало би світла в темряву, якби саме було темним.
      Це не означає, що Писання не містить розділів та місць, які тяжко зрозуміти від інших. Через брак знання, люди можливо деякі з цих місць ніколи повністю їх не зрозуміють. Саме Писання каже, що в посланнях Павла “є дещо тяжко зрозуміле” (2 Петра 3:16). Проте Бог ясно об’являє людям Свою волю, Свій план спасіння, благословення, які Він приготував для людини у Христі. Писання ясно освітлює стежку, шо веде до вічного життя з Богом.

Писання – достатнє

      Об’явлення Бога в природі є неповним, неадекватним для спасіння. Проте в Писанні Бог об’являє все, що вона потребує знати. Воно є повністю достатнім для цілі об’явлення людині благодаті Божої, що приносить спасіння. Багатий у пеклі хотів, щоб Лазаря було послано на землю, щоб застерегти братів багатого, щоб вони не втрапили до аду. Авраам промовив: “Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!” (Луки 16:29). Коли багатий запротестував, що Писання є неадекватним, але треба щоб хтось воскрес із мертвих і поговорив із його братами, то Авраам відповів: “Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!” (Луки 16:31).
      Писання є повністю достатнім для тієї цілі, для якої Бог його дав. Писання не дає відповіді на кожне запитання, що його може задати допитливий розум людини, але воно об’являє людині все, що вона потребує знати про Бога, все, що вона потребує знати, щоб знайти дорогу спасіння.

Писання – авторитетне

      Писання треба визнавати за авторитетне Слово Боже. Людина не повинна його міняти. Їй не можна ані віднімати, ані додавати нічого до Писання. Людина повинна його використовувати як авторитетну основу для всього, у що вона вірує, для всього свого способу життя. Бог каже: “Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, не додаси до нього, і не відіймеш від нього” (Повторення 13:1). Коли Бог наказує, коли Бог промовляє, як це Він робить у Писанні, людина повинна визнавати це авторитетним. Така річ, як абсолютна правда є. Боже Слово є такою правдою і воно не допускає ніяких змін з боку людини. Петро пише: “Коли хто говорить, говори, як Божі слова” (1 Петра 4:11). Все що в церкві навчається чи все про що говориться, повинне за свою основу мати Писання.
      Людина повина підходити до Писання зі святим тремтінням і страхом, тому що в ньому промовляє Бог. Як уважно треба його вивчати! Як щиро треба його вживати! Хай ніколи не насмілюється людський розум, науковість, дослідження ставати понад Писанням. Все треба ставити на служіння Божому Слову, щоб допомогти людині зрозуміти думки, що вміщують слова Писання. Людський розум і вченість будуть використовуватися як готовий слуга Слова, а не як його пан.
      Дійсно, Бог є. Він не залишив Себе без свідка. Саме Слово свідчить про Його істоту, щоб усі люди не мали виправдання. Але ще практичніше Бог таки об’являє Себе у Святому Письмі, Священнім Писанні, яке свідчить про Христа, у якім промовляє Христос. В ньому Він дав людині вірне, ясне, достатнє об’явлення Себе, як Бога спасаючої благодаті. “Дослідіть Писання” (Івана 5:39).

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Одного разу філософ Вольтер сказав: “Якби Бога не було, людині треба було би Його створити.” Обговоріть це.
2. Обговоріть думку: “Писання є або Божим Словом або неймовірною підробкою.” Пор. 1 Солунян 2:13.
3. Якщо Писання ясне, то чому є так багато церков, всі з яких заявляють про те, що вони ідуть за Писанням? Пор. 2 Тимофія 4:3, 4; 1 Коринтян 2:14; Матвія 16:23.
4. Чи не робить Лютеранська Церква з Писання “паперового папи?”

1. Очевидно, що мова йде про радянських космонавтів (книга була вперше видана ще до розпаду Радянського Союзу.) Так, кажуть, що Юрій Гагарін, під час свого першого польоту в космос, сміючись казав, що не бачить Бога. – Прим. перекладача.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.