—айт душпастир¤ ѕавла

• ™вангел≥зм
• —луж≥нн¤

      ’ристи¤нська в≥дпов≥дь сх≥дним рел≥г≥¤м маЇ дв≥ частини: по-перше, Ївангел≥зм - проголошенн¤ ™вангел≥¤ ≤суса ’риста; ≥ по-друге, служ≥нн¤ Ѕогу - зростанн¤ у знанн≥ ≥ використанн≥ цього ™вангел≥¤ у христи¤нському житт≥. ≤ ™вангельське завданн¤ служ≥нн¤ Ѕогу м≥ститьс¤ у вказ≥вц≥ св. апостола ѕетра: "«авжди готовими будьте на в≥дпов≥дь кожному, хто в вас запитаЇ рахунку про над≥ю, що в вас, ≥з лаг≥дн≥стю та зо страхом".

      √овор¤ть, що "все, чим Ї ’ристи¤нство, не Ї ≥ндуњзмом-буддизмом". ” попередн≥х розд≥лах пост≥йно наголошувалась думка, що основн≥ суперечност≥ м≥ж сх≥дними рел≥г≥¤ми ≥ ’ристи¤нством стосуютьс¤ джерела ≥ авторитету кожного з них. —х≥дн≥ рел≥г≥њ ірунтуютьс¤ на основ≥, закладен≥й людиною, обмеженою власними силами розуму ≥ розум≥нн¤. ’ристи¤нська в≥ра, навпаки, походить з Ѕожого об'¤вленн¤ про Ќього у —в¤тому ѕисьм≥ ≥ в≥д ќсоби та богослуж≥нн¤ √оспода ≤суса ’риста. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж джерелом ’ристи¤нства ≥ св≥товою мудр≥стю описана у –им. 1, в≥рш≥ 16-22, ≥ ще у 2 ѕетр. 1:16-21. ’ристи¤нська в≥ра збудована на незм≥нн≥й ≥ непорушн≥й основ≥. Ћише людина, осв≥тлена —в¤тим ƒухом Ѕожим через благодать, —в¤те письмо ≥ —в¤т≥ “ањнства, може п≥знати рад≥сть ≥ запевненн¤, ¤к≥ Ѕог даЇ зам≥сть темноти ≥ розпачу, ¤к≥ Ї в рел≥г≥¤х, вигаданих людиною. 1 ѕетр. 2:9-10 гарно описуЇ д≥ю Ѕога у в≥дкликанн≥ людей в≥д темноти до —в≥тла ™вангел≥¤.
      ” Ѕожому об'¤вленн≥ —амого —ебе р≥зниц¤ м≥ж ’ристи¤нством ≥ сх≥дними рел≥г≥¤ми про¤вл¤Їтьс¤ у велик≥й м≥р≥. —х≥дн≥ рел≥г≥њ не можуть по¤снити, а лише заперечують ≥снуванн¤ зла; лише Ѕог даЇ у об'¤вленн≥ причину людських страждань: гр≥х у повстанн≥ проти Ѕога (ћт. 15: 8-9, 19). —х≥дн≥ рел≥г≥њ змальовують людину, ¤к жертву безжал≥сного процесу причини ≥ насл≥дку; лише Ѕог по¤снюЇ, що "насл≥док" людського гр≥ха змитий кров'ю ≤суса ’риста, —ина Ѕожого (1 ≤в. 7-9). ” ≥ндуњзм≥- буддизм≥ нема пон¤тт¤ незаслуженого, повного ≥ в≥льного прощенн¤ гр≥х≥в. —х≥дн≥ рел≥г≥њ не мають —пасител¤, але залежать в≥д "просв≥тленн¤" •уру, чий "Ўл¤х" може набагато в≥др≥зн¤тис¤ в≥д "Ўл¤ху" ≥ншого •уру, або нав≥ть бути зовс≥м протилежним йому. Ћише Ѕоже об'¤вленн¤ …ого —амого у Ѕ≥бл≥њ показуЇ, що Їдн≥сть ≥ пост≥йн≥сть Ї ознакою божественного походженн¤ Ѕ≥бл≥њ (≈ф. 4:4-6). ЌемаЇ справжньоњ певност≥ у сх≥дних рел≥г≥¤х. ѓх прихильники можуть все б≥льше заглиблюватись у ритуали чи спогл¤данн¤ в над≥њ, що у њх останн≥ св≥дом≥ хвилини перед смертю вони можуть сповнитис¤ думками, г≥дними, щоб п≥дн¤ти њх до вищого ≥снуванн¤, примарного з'Їднанн¤ з божественн≥стю, в ¤к≥й н≥хто не може бути певним у будь-¤ку мить. Ћише ’ристи¤нське —в¤те ѕисьмо пропонуЇ об≥тницю —амого Ѕога про в≥чне житт¤ у …ого присутност≥ (≤в. 14:1-16).
      ѕопул¤рн≥сть сх≥дних рел≥г≥й у тепер≥шньому св≥т≥ посилюЇ необх≥дн≥сть христи¤нськоњ м≥с≥онерськоњ роботи. ™ багато романтичних зам≥ток про глибоку "мудр≥сть —ходу", але правда в тому, що сх≥дний м≥стицизм протистоњть людин≥ холодним, безособовим законом  арми, ¤кий об≥ц¤Ї в≥ддати њй те, що вона заслужила. Ќавпаки, христи¤нське ™вангел≥Ї, записане за натхненн¤м Ѕожим, св≥дчить: "Ѕо жертвоприношенн¤м одним вдосконалив ¬≥н [’ристос] тих, хто осв¤чуЇтьс¤" (™вр. 10:14). ƒжерело вс≥х рел≥г≥й, сконцентрованих на "¤", називаЇтьс¤ у —в¤тому ѕисьм≥: "ƒл¤ нев≥руючих, ¤ким бог цього в≥ку засл≥пив розум, щоб дл¤ них не зас¤¤ло —в≥тло ™вангел≥њ слави ’риста, а ¬≥н - образ Ѕожий" (2  ор. 4:4).
      ’ристи¤ни, ¤к≥ намагаютьс¤ донести правду ≥ певн≥сть у ™вангел≥њ ≤суса ’риста тим, хто вже сп≥ймавс¤ у тенета сх≥дних рел≥г≥й, повинн≥ бути готов≥ з≥ткнутис¤ з пост≥йним в≥дчутт¤м розпачу. Ўироке сх≥дне пон¤тт¤ "≥стини" дозвол¤Ї членам сх≥дних рел≥г≥йних груп вигадати найсуперечлив≥ш≥ рел≥г≥йн≥ вченн¤, ¤к≥ б були сум≥сними одне з одним. “ому св≥дченн¤ ’ристи¤нства розгл¤даЇтьс¤, ¤к ще один фрагмент великого ц≥лого "≥стини". “ому дл¤ христи¤нина важливо не сп≥йматис¤ у "пом≥рн≥" форми сх≥дних рел≥г≥й, таких ¤к трансцедентальна медитац≥¤.
      ’ристи¤ни не повинн≥ ставитис¤ ≥з зневагою або насм≥шкою до сх≥дних ритуал≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у громадських м≥сц¤х. Ќезвична зовн≥шн≥сть ≥ повед≥нка посл≥довник≥в ’аре  р≥шна, наприклад, може бути криком розпачу тих, хто "випробував вс≥ шл¤хи" ≥ шукаЇ ¤коњсь мети в житт≥.
      Ќеобх≥дно уникати суперечок, ¤к≥ принижують рел≥г≥йн≥ переконанн¤ ≥ншоњ людини. ”н≥кальна, чудова ≥ неповторна особа ’риста, …ого вт≥ленн¤, жертвенна смерть ≥ тр≥умфальне воскрес≥нн¤ описан≥ лише у Ѕожому об'¤вленн≥. ќзнайомившись з Ѕожим об'¤вленн¤м у —в¤тому ѕисьм≥, христи¤нин постаЇ перед св≥том, обмитим, осв¤ченим ≥ виправданим кров'ю ≤суса ’риста. « палкою молитвою ≥ впевненим покладанн¤м на —в¤того ƒуха, ¤к≥ супроводжують св≥дченн¤ силою, христи¤нин може подати дв≥ точки зору, нав≥ть у короткому виклад≥: (1) просте по¤сненн¤, що ≤сус зробив все, що необх≥дне дл¤ спас≥нн¤ через свою смерть на хрест≥; ≥ (2) по¤сненн¤ ≤сусовоњ любов≥ на приклад≥ того, ¤к христи¤ни ставл¤тьс¤ один до одного.

      Ќайефективн≥шою у звертанн≥ до людей, ¤к≥, можливо, привернен≥ до сх≥дних рел≥г≥й, Ї робота запоб≥ганн¤.
      як згадувалось ран≥ше, навернених привертаЇ не те, чого навчають сх≥дн≥ рел≥г≥њ, а те, що вони робл¤ть. –¤д поширених досл≥дницьких праць св≥дчать, що багато в≥дданих сх≥дним рел≥г≥¤м зовс≥м не знають, чого д≥йсно навчають ц≥ рел≥г≥њ, нав≥ть коли вони знайом≥ з ритуалами ≥ пор¤дками цих рел≥г≥й.
      ¬ чому ж тод≥ приваблив≥сть сх≥дних рел≥г≥й? Ћеон ћакбет у своњй маленьк≥й книжц≥ "ƒивн≥ нов≥ рел≥г≥њ" пише: "ћи р≥дко можемо впевнено сказати, чому стаЇтьс¤ те чи ≥нше. ћи можемо визначити точно можлив≥ причини, але де¤ка частка таЇмничост≥ все ж залишаЇтьс¤. Ќ≥¤кий людський мотив не Ї ц≥лковито справжн≥м чи чистим, тому деколи ми можемо припускати, чому люди робл¤ть те, що робл¤ть." ќднак, певн≥ умови у сусп≥льств≥ спричинюють те, що багато людей приваблюютьс¤ сх≥дними рел≥г≥¤ми. Ќездатн≥сть науки вир≥шити основн≥ людськ≥ проблеми, наприклад б≥дност≥ чи в≥йни, позбавила людей ≥люз≥й. —трах перед тим, що може принести майбутнЇ, додаЇ палкий пот¤г до наголосу сх≥дних рел≥г≥й на "зараз" кожного дн¤. –оз'Їднанн¤ с≥м'њ ≥ сусп≥льного житт¤, наголос на правах ≥ свободах людини, ¤к ≥ндив≥дуала, ≥ нав≥ть поширенн¤ наркотик≥в в≥д≥грають роль у створенн≥ ринку на "нове" ≥ "щось ≥нше".
      √арв≥  окс, чи¤ ≥нформативна книга "ѕовертаючись до —ходу" згадувалась у вступ≥, пров≥в к≥лька рок≥в, збираючи ≥нформац≥ю стосовно привабливост≥ сх≥дних рел≥г≥й. «нову ≥ знову  окс ≥ його студенти у √арвардськ≥й "Ўкол≥ Ѕожественност≥" задавали те ж саме питанн¤ тим, хто глибоко зав'¤знув у сх≥дних рел≥г≥¤х: " –озкаж≥ть власними словами, що ви знайшли у груп≥, до ¤коњ приЇдналис¤, ≥ чому ви продовжуЇте бути њњ частиною?" ¬≥н пов≥домл¤Ї: "¬≥дпов≥д≥, ¤к≥ вони давали, в≥др≥зн¤лись за об'Їмом, зм≥стом ≥ емоц≥йним настроЇм, але коли ми њх розсортували, ви¤вились д≥йсно сп≥льн≥ характеристики, незважаючи на те, що кожна людина звернулас¤ до —ходу з особистих причин". ÷≥ под≥бност≥ сп≥впадають з тими, що ви¤влен≥ у ≥нших огл¤дах:

1. Ћюди шукали просто дружби, теплоти ≥ любов≥, щоб зам≥нити ними самотн≥сть ≥ в≥дчужен≥сть, ¤к≥ вони в≥дчували ран≥ше.
2. ¬они хот≥ли знайти спос≥б в≥дчути житт¤ ≥ "Ѕога" пр¤м≥ше. ћинулий рел≥г≥йний досв≥д був дл¤ них "опосередкованим", тобто рел≥г≥йн≥ ритуали виконувались ≥ншими, а сам≥ вони були лише гл¤дачами.
3. ƒехто з тих, хто перейшов у сх≥дн≥ рел≥г≥њ, шукали авторитету, њх непокоњло те, що вони бачили на «аход≥ - занепад морал≥ ≥ в≥дкиненн¤ традиц≥йних авторитет≥в, њхн≥й пошук авторитет≥в зак≥нчивс¤ коло н≥г •уру.
4. —х≥дн≥ рел≥г≥њ здавалис¤ "природн≥шими", тобто не забрудненими рац≥онал≥зац≥¤ми та не "запл¤мованими" грошима ≥ владними структурами.
5. —х≥дн≥ рел≥г≥њ були менш скерован≥ на дом≥нуванн¤ чолов≥к≥в, н≥ж зах≥дн≥. (÷е дивне зауваженн¤, так ¤к багато сх≥дних рел≥г≥й мають своњ верс≥њ чолов≥чого шов≥н≥зму, багато з ¤ких набагато г≥рш≥, н≥ж зах≥дн≥).
6. ƒехто був вражений турботою сх≥дних рел≥г≥й про здоров'¤, еколог≥ю ≥ збереженн¤ ресурс≥в.

       окс робить висновок: " оли людина анал≥зуЇ список њњ ц≥лей, швидко стаЇ зрозум≥лим, що т≥, хто звернувс¤ до сх≥дних рел≥г≥й, не набагато в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ≥нших. ¬они шукають того, чого сьогодн≥ шукаЇ б≥льш≥сть людей в јмериц≥. ¬они просто вибрали видим≥ший ≥ драматичн≥ший спос≥б погл¤ду на св≥т."
       ожна з наведених вище шести в≥дпов≥дей по-своЇму передбачають критику ’ристи¤нськоњ церкви, бо кожне сформульоване у пор≥вн¤льних терм≥нах. јле такий висновок Ї сам по соб≥ помилковий, бо в≥н припускаЇ, що б≥льш≥сть прихильник≥в сх≥дних рел≥г≥й були в≥дданими христи¤нами. Ќасправд≥, трохи менше половини певний час були членами христи¤нського в≥роспов≥данн¤.
      ќднак, факт залишаЇтьс¤ фактом: до сх≥дних рел≥г≥й звертаютьс¤ ¤к до таких, що в≥дпов≥дають потребам молод≥. ’ристи¤нська церква в≥дпов≥даЇ цим же потребам. якщо христи¤нська церква зможе впоратис¤ з умовами, у ¤ких сх≥дн≥ рел≥г≥њ процв≥тають, буде знайдено ефективн≥ запоб≥жн≥ заходи.
      ƒосл≥дженн¤ сх≥дних рел≥г≥й можуть справд≥ в≥дкрити нов≥ шл¤хи служ≥нн¤ у ’ристи¤нськ≥й церкв≥. ¬елику ц≥нн≥сть мають навчальн≥ курси з нових рел≥г≥й. ’оча з них мало корист≥, коли хтось вже сп≥ймавс¤ у тенета одн≥Їњ з цих рел≥г≥й, ц≥нно вивчати њх вченн¤ до того, ¤к людина захопилас¤ њх обр¤дами. ѕередбачаЇтьс¤ ≥ набагато б≥льше шл¤х≥в служ≥нн¤.
      „и молод≥ люди прагнуть визначити своњ ц≥нност≥? ƒе ще, ¤к не в церкв≥ ≤суса ’риста, Ї ст≥льки достоњнств, ст≥льки благ, з≥сланих на людину, ¤к —ам Ѕог, що з≥йшов з неба на землю, щоб вр¤тувати людей? Ќад нами - вел≥нн¤ церкви першого стол≥тт¤: христи¤ни повинн≥ д≥литис¤ любов'ю, бо вони Ї членами одного т≥ла - членами один другого. —луж≥нн¤ громади Ї с≥мейним богослуж≥нн¤м, а розпод≥л “ањнства т≥ла ≥ кров≥ ’ристових Ї с≥мейною вечерею, де кожен член с≥м'њ маЇ р≥вн≥ права.
      „и молод≥ люди шукають безпосередньоњ участ≥ в њх рел≥г≥њ? як≥ дари Ѕог дав њм дл¤ служби в церкв≥! ¬они мають багато що запропонувати, не т≥льки у ф≥зичних завданн¤х, ¤к≥ важко сп≥вв≥днос¤тьс¤ з духовним богослуж≥нн¤м, а Ї у самому серц≥ церковних програм Ївангел≥зму, управл≥нн¤ ≥ навчанн¤, участ≥ в головному богослуж≥нн≥ ≥ приватних богослуж≥нн¤х дл¤ самотн≥х ≥ забутих. ћолод≥ люди можуть реагувати ≥ реагують на в≥дпов≥дальн≥сть, ¤ка даЇтьс¤ њм, що часто дивуЇ старших. ¬они не можуть вважатис¤ завтрашньою церквою, бо вони Ї церквою сьогодн≥шньою.
      ” сусп≥льств≥, ¤ке змучене пог≥ршенн¤м морал≥ ≥ влади, церква не повинна вагатис¤ ч≥тко ≥ просто говорити про те, що сказав Ѕог, ≥ що ¬≥н бажаЇ кожн≥й людин≥ у вс≥ в≥ки ≥стор≥њ. ’ристи¤ни, стурбован≥ впливом —х≥дних рел≥г≥й, повинн≥ перегл¤нути, що впливаЇ на њх власне житт¤. ѕристосуванн¤ до св≥тових стандарт≥в повед≥нки Ї дискредитуванн¤м ’риста ≥ …ого церкви. як давн≥ пророки, сьогодн≥шн¤ ’ристи¤нська церква повинна нести св≥тло —лова Ѕожого у вс≥ гран≥ щоденного житт¤: в≥дносини людини з громадським ур¤дом, даним Ѕогом; використанн¤ Ѕожого дару часу, таланту ≥ ц≥нностей; п≥клуванн¤ про створен≥ Ѕогом природн≥ багатства ≥ в≥дпов≥дальне ставленн¤ до храму Ѕожого —в¤того ƒуха - людського т≥ла. —х≥дн≥ рел≥г≥њ не мають "принципу" в≥ри, що кожна частка ≥снуванн¤ маЇ в≥дношенн¤ до божественного. ќднак, вони далеко в≥д≥йшли в≥д правди, ¤ку сам Ѕог дав у об'¤вленн≥, що ¬≥н —ам дасть сили жити дл¤ …ого слави через в≥дновленн¤ служ≥нн¤ …ого —в¤того ƒуха у —лов≥ ≥ “ањнств≥. «нову ж, це Ѕог опускаЇтьс¤ до людини, а не людина спод≥ваЇтьс¤ дос¤гнути Ѕога.
      ” Ѕож≥й сил≥ виконати все, що ¬≥н об≥ц¤Ї, ’ристи¤нська церква може з упевнен≥стю рухатис¤ вперед. «ростанн¤ попул¤рност≥ нових рел≥г≥й пропонуЇ церкв≥ нов≥ можливост≥ поглибити њњ власну в≥ддан≥сть √осподу ≤сусу ’ристу ≥ проголошенню спас≥нн¤, даного Ќим з новим натхненн¤м.
      "«авжди готовими будьте на в≥дпов≥дь кожному, хто в вас запитаЇ рахунку про над≥ю, що в вас, ≥з лаг≥дн≥стю та зо страхом" (1 ѕетр. 3:15), говорить нам √осподь через апостола ѕетра. ÷≥ слова апостола нагадують автору висл≥в церковного л≥дера, доктора ќл≥вера √армса на з≥бранн≥ Ћютеранськоњ церкви ћ≥ссур≥йського синоду округу ќклахома багато рок≥в тому. Ќаведу з пам'¤т≥:

Ќав≥ть коли ми можемо в≥ддати все, що маЇмо, щоб донести ™вангел≥Ї у вс≥ куточки св≥ту, ≥ нав≥ть коли ми будемо пропов≥дувати ™вангел≥Ї кожному чолов≥ков≥, ж≥нц≥ ≥ дитин≥, все ж будуть так≥, що в≥двертатимутьс¤, що шукатимуть ≥нших бог≥в, що в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д Ѕожоњ ласки ≥ спас≥нн¤ в ≤сус≥ ’рист≥. јле у цьому не буде нашоњ провини. ” цьому не повинно бути нашоњ провини... у цьому не повинно бути нашоњ провини... у цьому не повинно бути нашоњ провини...

      ’ристи¤нська церква ≥снуЇ у час≥ "м≥ж" - м≥ж першим приходом нашого √оспода дл¤ в≥дкупленн¤ гр≥х≥в св≥ту ≥ …ого другим приходом у вс≥й слав≥. „ас м≥ж приходами ’риста повинен бути сповненим проголошенн¤м ƒоброњ «в≥стки, що "Ѕог у ’рист≥ примирив св≥т ≥з —обою —амим, не зважавши на њхн≥ провини" (2  ор. 5:19). ≤сус ’ристос прийшов у св≥т, бо любить його. ¬≥н в≥ддав —ебе за нього. “аке ж покликанн¤ кожного христи¤нина - любити св≥т - не в розум≥нн≥ шукати заспокоЇнн¤ у ньому, а у розум≥нн≥ стати благослов≥нн¤м дл¤ св≥ту, розпов≥даючи про ™вангел≥Ї ≤суса ’риста ≥ живучи за ним. ќб≥тниц≥ Ѕож≥ сто¤ть впевнено. Ќезважаючи на марн≥ ф≥лософ≥њ людей, незважаючи на привиди пекла, що кружл¤ють навколо ™вангел≥¤, незважаючи на слабк≥сть тих, хто пропов≥дуЇ ™вангел≥Ї, Ѕог бажаЇ через св≥й таЇмничий шл¤х ≥ владою —в¤того ƒуха привести до виконанн¤ те, що ¬≥н проголосив:

Ѕо ¤к дощ чи то сн≥г сходить з неба й туди не вертаЇтьс¤, аж поки земл≥ не напоњть ≥ родючою вчинить њњ, ≥ нас≥нн¤ даЇ с≥вачев≥, а хл≥б њдунов≥, - так буде ≥ —лово ћоЇ, що виходить ≥з уст ћоњх: порожн≥м до ћене воно не вертаЇтьс¤, але робить, що я пожадав, ≥ буде мати подовженн¤ в тому, на що я його посилав! (≤с. 55:10-11).

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
ѕри використанн≥ матер≥ал≥в цього сайту роб≥ть ланки на нього.