Сайт душпастиря Павла

     Через те, що катехізиси в наш час випускають з друку без вступів Лютера і під впливом сучасного протестантизму деякі люди, читаючи “VI. Про таїнство Вівтаря”, стикаючись у п.9-10 з питанням: “хто гідно приймає це Таїнство?” роблять для себе невірні висновки. А саме, коли Лютер пише: «Що істинно гідний і підготовлений до прийняття Причастя тільки той, хто має віру в ці слова: “за вас видається” і “за вас проливається на відпущення гріхів”. Невіруючі і ті, що мають сумнів, негідні прийняття Причастя та не готові до нього, бо слова “за вас” вимагають віруюче серце». Іноді у деякі кажуть: “Тож нащо мені витрачати свій час на те, що мають вивчати діти? Я це знаю і вірю в це без навчання.” Тому нам слід розглянути, що каже Лютер стосовно катехізисів та їх вивчення, починаючи зі сповненого пасторської турботи вигуку: “Прості люди не мають навіть простого розуміння християнського вчення!”, але вважають себе мудрими і не бажають у покорі вивчати те, що Бог нам дав у Євангелії… Катехізис – це основи християнської віри, за Божим проведінням, викладені нам у простій і зрозумілій формі; дитяча абетка-молоко, що годує і підкріплює наше розуміння Св. Письма. Якщо ми, як діти щоденно молитовно вивчатимемо катехізис, тоді присутній при цьому Св. Дух буде освячувати нас і давати нам все більше розуміння Божого Слова, Його благословення і плоди (Мт.18:20). “Читання Слова Божого, роздуми і осмислення Його – це надзвичайно ефективна допомога у протистоянні дияволу, світу та плоті, а також проти порочних подумів” (Вел. кат. вступ п.10). Ще й Закон Божий (Повт. Зак. 6:6) приписує нам завжди мати у руках і перед очима Боже Слово, а псалом №1 каже, “Блажен муж, що про Закон Його вдень та вночі роздумує”.
      Тож, чи будемо ми – християни, легковажити і зневажати такою могутністю, силою, користю і добрим плодом вивчення Божого Слова, викладеного нам у катехізисі, чи будемо завзято всіх спонукати на вивчення його? Лютер наголошує: “Це необхідно знати кожному християнину, щоб той, хто не знає цього, не вважався християнином і не допускався до таїнств” (ВК. к. вступ п.2).  А зарозумілим і гордим, “які не бажають це вивчати, треба говорити, що вони відкидають Христа і не є християнами, не повинні мати участі у Причасті, не можуть бути хрещеними батьками, не мають права на християнську свободу, але мають бути повернені під владу диявола!” (кр. кат. вступ п.11).
      Таке серйозне ставлення Лютера до вивчення катехізисів обумовлене пасторською турботою за душі його ближніх та усього людства… У наш час існує загроза протестантського лібералізму, коли таїнства позбавили їхньої сутності, користі, сили… – зробили з них символи та одухотворили для обраних, або для всіх. Через тенденції такого ставлення до Божого Слова, Таїнств, благодаті… і виникає хибне відношення до навчання і таїнств: “нащо вивчати те, що “знаєш”, або “нащо прагнути того, що є символом і немає ніякої користі” і т.д. Але, як наголошує пастор Лютер: “Тіло Христове ніколи не може бути безплідним та марним, тим, що  нічого не створює і не приносить жодної користі. Але, яким би не був величезний скарб сам по-собі, він мусить бути вкарбований у Слово і наданий нам, інакше ми ніколи не змогли б його пізнати, або знайти” (ВК.V. п.30). Тому і наголошується у катехізисах, що пасторам потрібно проповідувати і навчати катехізис таким чином, щоби люди спонукали надавати їм Причастя:
      “Кожен, хто не цінує Причастя показує тим, що для нього немає (через невіру) гріха, плоті, диявола… і він не потребує благодаті, життя, Христа… Бо якщо би він вірив, що має стільки провин і потребує благодаті, тоді не зневажав би Причастя. Воно ж є ліками від гріхів і пропонує нам Божу благодать”. Пастор повинен “пояснити чітко і ясно користь (від прийняття Причастя) і шкоду (від не прийняття), потребу у ньому і користь від нього, небезпеку (якій підлягають ті, що не приймають таїнство) і благословення, яке пов’язане з Господньою Вечерею, і люди самі прийдуть, без вашого примусу будуть прагнути Причастя” (ВК. Вступ п.23-24).  Негідний же отримати причастя невіруючий і той хто утримує себе від Божої благодаті… Так само людина, яка не пройшла катехітичного навчання не знає основ християнської віри і не знає того, в що вірує і сповідає наша Церква (немає спільного віровизнання). До того ж особливість Таїнства вимагає від нас самодослідження для гідного прийняття Причастя, щоби не приймати осуд на себе (1Кор.11). Основою самодослідження є Декалог, Символ Віри, Отче наш… одним словом –  це катехізис, на якому наголошували Святі Апостоли, Отці Церкви і Лютеранська Церква.
      Конфірмація не є якимось вищім рівнем духовності у громаді, а підготовкою до гідного прийняття Першого Причастя – з вірою та самодослідженням на основі того, що було навчено… Вивчення катехізису не є примхою лютеранства – це прояв пасторської турботи за наші душі. Амінь!

"А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням..." (1 Кор. 1:30).

Українська Лютеранська Церква.