Сайт душпастиря Павла

Стислий виклад

     Мартін Лютер народився 10 листопада 1483 року у місті Ейслебен у родині Ганса та Марти Лютер. Коли він підріс, то пішов у школу. Вчився Мартін Лютер дуже добре, особливо йому подобалася латинська мова. Після школи він збирався поступати у Ерфуртський університет для вивчення права. Його шкільна підготовка могла згодитися також для прийняття сану. Все навчання – вдома, у школі, університеті було направлене на те, щоби вселити у людині страх перед Богом та благовійне відношення до церкви. Серед своїх одноліток Лютера відрізняла незвичайна чутливість, і періоди підвищеного стану мінялися на періоди депресії. У травні 1501 року він вступає до Ерфуртського університету, отримує там ступінь магістра права.
    Подібно до усіх людей, які жили у середні віки, він знав, як здолати свої незгоди. Що може бути кращим за вступ у монастир? У липні 1505 року Лютер повертався в університет від своїх батьків, коли раптовий удар блискавки звалив його на землю. Лютер так налякався, що почав молитися святій Анні та пообіцяв їй, що піде у монастир. Так і вийшло, 17 липня 1505 року Лютер вступає до реформованої громади августинців у місті Ерфурт. Він проводив усі свої дні у молитвах, співанні пісень, та спокійних та розумних бесідах. Все його життя проходило без будь-яких потрясінь. 2 травня 1507 року від відслужив свою першу месу. Він дуже хотів самовдосконалення, тому він постився іноді до трьох днів, молився навіть більше, чим було встановлено у монастирі; відмовився від ковдри. Він робив усе, щоби здолати свої гріхи, але не міг  цього зробити. У 1510 році Лютер їде у Рим представником від своєї громади. Те, що він побачив там, дуже розчарувало його. Поведінка священиків була дуже легковажною, а меси вони служили дуже недбало, що не сподобалося побожному німцю.
     Повернувшись з Риму у квітні 1511 року, Лютер перевели з Ерфурта до Віттенбергу, який був відомий своїм університетом. 19 жовтня 1512 року Лютер отримав ступінь доктора богослов’я. Саме викладати у цьому університеті було доручено Лютерові. Йому було доручено кафедру вивчення Біблії. Він почав вивчати та толкувати Писання. 1 серпня 1515 року він читав курс лекцій по Псалтирі, восени 1515 року він читав Послання Павла до Римлян; в 1516-17 році він вивчав Послання до Галатів. Уважно вивчаючи Біблію, він знайшов нове поняття Христа і Бога. Він зрозумів ту любов, яка була явлена страждаючим Христом на Голгофі. Хрест вирішив конфлікт між гнівом і милістю Божими, а Павло допоміг йому примирити непослідовність між правосуддям Господа та Його прощенням. Нові думки Лютера стали основою його богослов’я. Головною думкою було те, що наші гріхи прощаються нам по благодаті Божій, яку ми ніяк не заслужили. Читаючи курс своїх проповідей у 1516 році, Лютер тричі критично відзивався про індульгенції та поставив під сумнів те, що папа може звільняти душі грішників з чистилища. Конфлікт становився все сильнішим, і нарешті 31 жовтня 1517 року Лютер написав свої думки на папері та, як було прийнято в його часи, помістив на дверях Замкової церкви листок, на якому було на латині написано 95 тезисів, запропонованих для обговорення. Вони були сформульовані різко та сміливо. Вони були направлені проти індульгенцій, необмеженої влади папи, аморальності кліру… Він нічого не робив, щоби розповсюджувати ці тезиси серед народу, але знайшлися люди, які переклали тезиси на німецьку мову та надрукували їх. Скоро про них почула уся Германія, а потім ці тезиси потрапили у Рим. Папа вирішив розправитись з цим монахом, не піднімаючи шуму. Така можливість з’явилася на черговому зібранні августинського братерства у Гейдельберзі 26 квітня 1518 року. Там Лютер висказав деякі свої думки, і на диво був добре прийнятий.
     Конфлікт загострився, коли Лютеру повідомили про можливість відлучення від церкви. Лютер говорить проповідь з цього приводу, після чого його опоненти відправляють її в Рим зі своїми додатками. Відповідь Лютеру писав Сильвестр Прієрас, магістр Священної палати, де фактично назвав його єретиком. У відповідь Прієрасу Лютер написав, що папа та собори можуть помилятися, а єдиним авторитетом є Святе Письмо. 7 серпня 1518 року папа викликав Лютера у Рим для відповіді на виставлені йому обвинувачення у єресі. Лютер написав до курфюрста Фрідріха з проханням допомоги. Фрідріх добився слухання його справи на імператорському сеймі у Аугзбурзі. У жовтні 1518 року він зустрівся з кардиналом Каетаном. Кардинал запропонував йому відмовитися від своїх поглядів. Після богословської суперечки Лютер відмовився: “Я не маю достатньої сміливості, щоб заради однієї неясної і двозначної декреталії, яка викладена рукою папи, відмовитися від численних і цілком зрозумілих свідоцтв Божественного Писання” (ст.88). Почувши, що папа збирається заарештувати його, Лютер втік з Аугзбургу у Віттенберг. Пізніше у суперечку були втягнуті і університети. Віттерберзький університет мав репутацію лютеранського учбового закладу. Серед викладачів найбільш помітно виділялися Карлштадт і Меланхтон, які гаряче підтримували Лютера. Опонентом Віттенбергу став Лейпциг. Професор Інгольштадського університету Йоганн Екк хотів взяти участь у дебатах проти Лютера. В той час вже почалася війна трактатів.
     У липні 1519 року у Лейпцизі відбувся диспут між Екком та Лютером. Лютер повністю відкинув верховенство папи і соборів, індульгенції, авторитет апокрифів, Екк назвав Лютера “саксонським Гусом”.
     Після диспуту ім’я Лютера стало відомим. У 1519 році друкар Йоганн Фробен зібрав і надрукував однією книгою: “95 тезисів”, “Відповідь Прієрасу”, проповіді “Про кару”, “Думки”, “Думки про євхаристію”. Ця книга розійшлася далеко за межами Германії. Лютер став важливою міжнародною фігурою. Така слава поставила його на чолі руху, отримавшого назву Реформації.
     Суд над Лютером був відкладений на півтора року. За цей час він написав серію трактатів, які до теперішнього часу вважаються його основними творами: “Проповідь про добрі діла” (травень 1520 року), “Римське папство”(червень 1520 року), “Звернення до християнського дворянства німецької нації” (серпень 1520 року), “Вавилонський полон церкви”(вересень 1520 року), “Про свободу християнина”(листопад 1520 року).
     У 1520 році відбулися чотири засідання церковного суду, в результаті чого вийшла була “Exsurge”, яка визнала вчення Лютера єретичним.
      27 січня 1521 року відбувся Вормський сейм, Лютер з’явився у Ворсі аж у квітні 1521 року, де без обговорення його проголосили єретиком і проголосили відлучення від Церкви.
    Але Лютерова історична промова має великий вплив і силу ще й досі... У травні того ж року Лютер (під псевдонімом) оселився у замку Вартбург (курфюрст Фредерік Саксонський). Там він не припиняв своєї роботи, переклав Біблію з оригінальних мов на німецьку, писав трактати.
  В період його відсутності у 1521-22 роках події розгорталися дуже швидко. Вже брали шлюб священики, монахи, монахині. Священики проводили служіння у звичайній одежі, частина меси читалася німецькою мовою, не служилися меси за померлих.
     4 грудня 1521 року Лютер повернувся у Віттерберг. Він був задоволений реформами, але його дратувало те, що його трактати не були надруковані. В той період він намагався максимально прискорити реформи. У Віттерберзі було дуже неспокійно, через вплив Карлштатта, який запровадив пуританський режим... Лютер хотів відновити спокій та порядок. Він піднімався на кафедру і проповідував про терплячість, любов та піклування про ближніх. Те, що робили люди, витягуючи за волосся священиків з церков, ламаючи алтарі та ікони, було для Лютера дуже сильним ударом. Він почав усвідомлювати, що він ближче до Риму, ніж до тих, хто підтримував його. Йому було дуже боляче за висловлювання його суперників, що він став причиною “розколу, війни та повстань”. Протистояння з Римом ще більше загострилося, коли папу Льва Х змінив Адріан VI 14 вересня 1523 року. Його називали папою контрреформації. Але ще гіршим було те, що між тими, хто від’єднався від Риму теж не було згоди. З’явилися різноманітні форми протестантства, які були чужими до лютеранства (цвінгліанство і анабаптизм). Лютер не розумів радикалів. Він знаходився посередині між Римом та протестантами. До того у Германії починалося селянське повстання у 1524-25 роках. Лютер звинувачував Томаса Мюнцера у розпалюванні повстання і написав трактат “Проти розбійницьких та грабіжницьких зграй селян”. Він хотів заспокоїти селян, але вони зустріли його насмішками та ненавистю. Селяни звинувачували Лютера у зраді, а католики у відповідальності за цей безлад.
     13 червня 1525 року Лютер заручився з бувшою монахинею Катаріною фон Бора. Шлюб відбувся 27 червня 1525 року. Шлюб змінив життя Лютера. Треба було піклуватися про сім’ю. Увесь статок Лютера складався з одежі та книг. Університетської платні було замало для того, щоб утримувати родину. У 1526 році Лютер купив токарний станок і навчився різьбі по дереву, щоб заробляти на життя. З 1526 по 1534 рік у них народилося шестеро дітей: Ганс, Єлизавета, Магдалена, Мартін, Пауль, Маргарет. Окрім своїх дітей, вони виховали ще четверо сиріт.
    Як не заважало Лютеру відступництво багатьох його друзів, він все ж таки заснував лютеранську церкву. В результаті місійної роботи за 10 років майже уся північна Германія стала лютеранською, а також декілька міст на півдні Германії. У 1526 році Лютер запропонував текст меси на німецькій мові. У 1529 році Лютер написав два Катехізису: “Великий Катехізис” для дорослих і “Малий Катехізис” для дітей.
     1-4 жовтня 1529 року у Марбурзі протестанти вирішили зібратися, щоби зробити єдине віросповідання. Лютер прийняв запрошення разом з іншими німецькими та швейцарськими богословами. З боку Саксонії були присутніми Лютер і Меланхтон, з Базеля приїхав Еколампадіус, з Цюріха – Цвінглі, із Страсбурга – Буцер. Єдине віросповідання зробити не вдалося...
     У 1530 році імператор Карл приїхав у Германію, щоби зібрати черговий імператорський сейм. Лютеру не дозволили бути там присутнім. 16 квітня 1530 року Лютер їде у місто Кобург. Як і у Вартбурзі він займався дослідженням Святого Письма. 25 червня 1530 року було представлене Аугзбурзьке віросповідання – офіційне ствердження лютеранської віри. Меланхтон написав на основі праць Лютера і той був дуже задоволений. Цей день став днем народження лютеранської конфесії.
    У 1534 році з’явилося  видання повного тексту Біблії на німецькій мові. Прославившись перекладом Біблії, написанням Катехізисів, збірника гімнів та реформою літургії, Лютер також дуже майстерно проголошував проповіді. Він написав дуже багато проповідей. До наших днів збереглося десь 2300 його проповідей...
     Лютера дуже непокоїла тема євреїв. Він спочатку захищав їх, кажучи: “Якщо я був би євреєм, я скоріше згодився десять разів терпіти тортури на дибі, ніж перейти у папство” (ст.375). Лютер вважав, що, якщо він ліквідував зловживання папства, то його реформа приведе до навернення євреїв до віри. Але таких було дуже мало.  І коли він почув слух, що у Моравії християн силоміць примушують приймати юдаїзм, то він написав дуже вульгарний трактат “Проти євреїв” 4 січня 1542 року, в якому радив повиганяти усіх євреїв у Палестину. Синагоги необхідно поспалювати, а усі гроші та книжки разом із Біблією забрати. Лютер вважав дуже великим гріхом те, що євреї відкидали Христа, але це був необміркований і нерозумний план так застосовувати Закон до євреїв (такі ідеї легко перекрутити, що Гітлер і зробив).
     16 лютого 1546 року Лютер помер, але не померло його сповідання Євангелія!

"А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням..." (1 Кор. 1:30).

Українська Лютеранська Церква.