Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Олега (Юхименко)
"А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви".
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Дорогі друзі у Христі!
Нещодавно мені прийшлось бути на похоронах однієї моєї родички – дівчинки 15 років. Вона загинула від однієї з форм страшної хвороби лейкемії. Нічого сумнішого я доти не переживав. І нажаль, під час похорону спіймав себе на думці, що ніколи доти я так інтенсивно не думав про Господа і про те, що нас чекає наприкінці земного шляху. Не знаю, ще напевно коли я був не віруючим, я би напевно подумав про цю подію так само, як про неї говорили деякі люди, що були присутні на похороні: “Де ж справедливість – старі живуть до 80-ти, а діти вмирають...” А тепер, знаючи, що Іра була християнкою, я відчував радість за неї, і навіть, не лякатимусь цього слова, добру заздрість, що зараз вона там, де “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об 21:4) Бо Господь добрий і люблячий, можливо він бачив на шляху Іри, щось таке що могло відвернути її від віри у Сина Свого Однородженого, і вмерти навіки – отож Він забрав її зараз поки, що вона мала Христа в серці.
Тут як раз спадає на думку одне оповідання, яке мені нещодавно прислали мої друзі електронною поштою.
Біля ліжка хворого хлопчика сидів хірург, а навпроти нього батьки хлопчика.
- Завтра вранці, – сказав хірург, - я відкрию тобі серце і...
- Знайдете там Ісуса..., - перебив його хлопчик.
Хірург роздратовано підвів очі і продовжив
- Я розріжу тобі серце, щоб подивитись наскільки воно пошкоджене... Але коли ви відкриєте його ви знайдете в ньому Ісуса.- Хірург подивився на батьків, що тихенько сиділи навпроти.
- Коли я побачу наскільки пошкоджене серце я зашию його назад, зашию грудь, а тоді буду думати, що робити далі.
- Але ви знайдете в моєму серці Ісуса, бо Біблія говорить, що Він там живе і всі гімни про це співають. Я знаю – Він там.
Цього вже було занадто для хірурга.
- Добре, я скажу, що знайду в твоєму серці – там я знайду пошкоджений м’яз, низький кров’яний тиск та послаблені судини. А тоді дізнаємось, чи я зможу тебе вилікувати.
- Ви також там знайдете Ісуса. Він там живе.
Хірург залишив кімнату.
Потім він сидів у себе в кабінеті, роблячи післяопераційні записи на плівку: “... пошкоджена аорта, пошкоджена легенева судина, дегенерація широкого м’язу. Жодної надії на трансплантацію, жодної надії на вилікування. Терапія: знеболювальне, лежачий режим. Прогноз...”, - тут він зупинився, - “прогноз – смерть протягом року.” Він зупинив магнітофон, але відчував, що сказав ще не все.
- Навіщо Ти зробив це? Навіщо Ти поклав його у цю лікарню? Ти завдав йому такого болю, і прокляв його на ранню смерть? Чому?
Господь відповів і сказав:
- Цьому хлопцеві, моєму ягняткові, не призначено довго бути у вашій отарі, бо він належить до Моєї отари і завжди до неї належатиме. Тут, у моїй отарі, він не відчуватиме болю, і буде втішений так, що ти навіть не можеш собі уявити. Колись і його батьки приєднаються тут до нього і пізнають мир, а отара Моя зростатиме.
Гарячі сльози полились по щоках хірурга, але гнів його був ще гарячішим.
- Ти ж створив цього хлопця і ти створив його серце, а він помре за декілька місяців... Чому?
- Цей хлопець, моє ягня, повернеться до отари моєї, бо він виконав свій обов’язок. Не для того я дав отарі вашій ще одного ягня, щоб втратити його, але для того, щоб вилучити ще одну втрачену вівцю.
Хірург заплакав.
Він сидів коло ліжка хлопчика, його батьки навпроти.
Хлопчик прокинувся й спитав:
- Ви розрізали мені серце?
- Так, - відповів хірург.
- І що ви там знайшли? - запитав хлопчик.
- Я знайшов там Ісуса, - відповів хірург.
Смерть. Завжди лякаючи слово для будь-кого. Але чи дійсно смерть – зло для Християнина? Чи дійсно злом є звільнитися від пут тутешнього життя, оточення, бажань, заздрості, гніву на ближнього, гніву з боку ближнього, фізичних страждань, сумніву... і здобути те вічне незаслужене блаженство, що чекає на нас за гробовою дошкою? Звичайно ні!!! Бо від початку нас було створено насолоджуватись Божою присутністю і Його любов’ю. Але сталося так, що ми, в лиці Адама і Єви відійшли від цього, надіючись знайти щось краще у собі, у самостійності і покладанні на самих себе. Гордість та впевненість у собі, такі популярні сьогодні поняття, стали причиною нашої смерті – смерті повної, повного позбавлення Бога. Проте, Бог не міг через свою любов просто так на це все дивитись. Цю проблему треба було вирішити, бо любов не може спокійно спостерігати смерть. І Бог вирішив – Бог віддав Самого Себе, щобзалишатись і найсправедливішим, і наймогутнішим, і найлюблячим. Він Сина Свого Єдиного віддав на смерть, щоб ми жили. Більшої любові просто не буває.
Коли я дивився на маму Ірини, яка, як здавалося, плакала менше, ніж інші родичі, я спочатку здивувався. А потім, відразу зрозумів, що сльози їй втирала радість за дитину, яка, не пізнавши усієї гидоти цього світу потрапила на плечах Ісусових і в серці з Ним до вічного блаженства на небо, де невдовзі вона з нею зустрінеться.
Там будемо і ми.
А мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
