—айт душпастир¤ ѕавла

"¬≥таймо Ќебесного ÷ар¤"
(пропов≥дь душпастир¤ ќлександра —≥машко)

      ј другого дн¤, коли безл≥ч народу, що з≥бравс¤ на св¤то, прочула що до ™русалиму надходить ≤сус, то вз¤ли вони пальмове в≥тт¤, ≥ вийшли назустр≥ч …ому та й кричали: Уќсанна! Ѕлагословенний, хто йде у √осподнЇ ≤м`¤! ÷ар ≤зрањл≥в!Ф ≤сус же, знайшовши осл¤, с≥в на нього, ¤к написано: УЌе б≥йс¤, дочко —≥онська! ќто ÷ар тв≥й ≥де, сид¤чи на осл≥ молодому!Ф ј учн≥ …ого спочатку того не зрозум≥ли були, але, ¤к прославивсь ≤сус, то згадали тод≥, що про Ќього було так написано, ≥ що цеЇ вчинили …ому. “од≥ св≥дчив народ, ¤кий був ≥з Ќим, що ¬≥н викликав Ћазар¤ з гробу, ≥ воскресив його з мертвих. „ерез це й зустр≥в натовп …ого, бо почув, що ¬≥н учинив таке чудо. ‘арисењ тод≥ м≥ж собою казали: У¬и бачите, що н≥чого не вд≥Їте: ось п≥шов увесь св≥т усл≥д за Ќим!Ф(≤в.12:12-19)

Ѕлагодать √оспода нашого ≤суса ’риста зо вс≥ма вами! јм≥нь.(‘ил.4:23)

      —ьогодн≥ ¬ербна Ќед≥л¤, ≥ ви можете побачити на вулиц¤х нашого м≥ста людей, що нестимуть в руках г≥лочки верби, йдучи до христи¤нських храм≥в чи повертаючись додому п≥сл¤ служби Ѕожоњ. ¬они несуть ц≥ г≥лочки до своњх будинк≥в, щоб прикрасити своЇ житло.
      ўороку, в нед≥лю, за тиждень до ѕасхи, багато христи¤н дотримуютьс¤ таким чином церковноњ традиц≥њ, ¤ка була започаткована на згадку про славний в`њзд нашого √оспода ≤суса ’риста до ™русалиму.
      Ѕо коли ≤сус останн≥й раз у своЇму земному житт≥ пр¤мував до св¤того м≥ста, щоб в≥ддати там —воЇ житт¤ за гр≥хи ц≥лого св≥ту, …ому назустр≥ч вийшла безл≥ч народу, рад≥сно в≥таючи ’риста, тримаючи в руках пальмове в≥тт¤, сп≥ваючи та викрикуючи в≥рш≥ ≥з 117-го псалма, ¤ким зазвичай в≥тали цар≥в- переможц≥в: Уќсанна! Ѕлагословенний, хто йде у √осподнЇ ≤м`¤! ÷ар ≤зрањл≥в!Ф Ц лунало з ус≥х бок≥в.
      ўоб ¤кнайкраще вшанувати ≤суса, люди зн≥мали з себе верхн≥й од¤г ≥ постел¤ли на дорогу, по ¤к≥й њхав ≤сус, сид¤чи верхи на молодому осл≥. ¬они зр≥зали в пол¤х кв≥ти, зелень, ≥ разом з пальмовим в≥тт¤м встел¤ли ними кам`¤нисту дорогу, щоб ÷ар ≤зрањл≥в м≥г в`њхати до ™русалиму ¤к по м`¤кому, зеленому, запашному килиму.
      –ад≥сн≥ вигуки, рад≥сн≥, усм≥хнен≥, щаслив≥ обличч¤, сповнен≥ щаст¤ ≥ над≥њ оч≥ сотень а тис¤ч людей. ≈йфор≥¤ охопила так багато народу, що коли ≤сус ув≥йшов до ™русалиму, то, - ¤к пише св. ћатв≥й, - здвигнулос¤ ц≥ле м≥сто, питаючи: У’то це такий?Ф ј народ говорив: У÷е пророк, - ≤сус ≥з Ќазарету √ал≥лейськогоФ.
      яким непод≥бним до ≥нших був цей день в житт≥ нашого √оспода. јдже дос≥, коли ’ристос закликав народ пов≥рити в Ќього, ¤к в об≥ц¤ного ћес≥ю, - т≥льки насм≥шки, погрози ≥ спроби вбивства д≥ставались …ому в≥д рел≥г≥йних л≥дер≥в народу Ѕожого. Ќав≥ть …ого домашн≥ не в≥рили …ому! Ћише учн≥ та де¤к≥ уздоровлен≥ ≤сусом люди, визнали …ого ¤к —ина Ѕожого, не розум≥ючи однак ≥стинноњ мети …ого приходу в св≥т.
      ўе зовс≥м недавно ’ристос уникав зустр≥ч≥ з фарисе¤ми та книжниками, обминаючи ™русалим, але сьогодн≥ ’ристос не ховаЇтьс¤. “≥льки сл≥пий м≥г не вп≥знати ћес≥ю в цьому пророков≥ з √ал≥лењ, що њхав на молодому осл¤т≥ п≥д рад≥сн≥ вигуки натовпу. “≥льки той, хто н≥коли не читав книгу пророка «ахар≥њ, м≥г не вп≥знати в ≤сус≥ ћес≥ю, ÷ар¤ з дому ƒавидового, —пасител¤. Ѕо ж «ахар≥¤ за 500 рок≥в до цього, надхненний ƒухом —в¤тим, ¤сно писав про цей день, що маЇ прийти: У–ад≥й вельми, о дочко —≥ону, веселись, дочко ™русалиму! ќсь ÷ар тв≥й до тебе гр¤де, справедливий ≥ повний спас≥нн¤, пок≥рний, ≥ њде на осл≥, ≥ на молод≥м в≥слюков≥, син≥ ослиц≥!Ф
      Уќсанна! ќсанна! Ц що значить У—паси нас тепер!Ф, - лунало зо вс≥х стор≥н. Ќарод в≥тав ћес≥ю, в≥тав ÷ар¤, в≥тав ¤к переможц¤. ¬ людей були на це причини. —еред безл≥ч≥ народу, що з≥бравс¤ до ™русалиму, щоб св¤ткувати ѕасху, були ¤зичники ≥з √ал≥лењ та ≥нших м≥ст ѕалестини, де ≤сус вчинив багато чудес. ¬они розпов≥дали про це ≥ншим.
      “акож народ, ¤кий був з ≤сусом, - ¤к пише св. ≤ван, - св≥дчив, що ’ристос викликав Ћазар¤ з гробу, ≥ воскресив його з мертвих. „ерез це й зустр≥в натовп …ого, бо почув, що ¬≥н учинив таке чудо.
      Ќародн≥й радост≥ не було меж, напруженн¤ ≥ збудженн¤ зростали щохвилини. «давалос¤ ось-ось засурмл¤ть в труби, зберетьс¤ в≥йсько ≥ цей чудесний ÷ар, ¤кий може нав≥ть мертвих воскрешати, поведе св≥й народ, вижене ненависних римл¤н, оголосить себе новим ÷арем ёдейським, зас¤де на престол≥ в ™русалим≥ ≥ встановить ÷арство Ѕоже на земл≥, ¤ким буде правити в≥чно —воЇю божественною силою.
      ‘арисењ, ¤к≥ з≥ сторони спостер≥гали за про¤вом народноњ любови до ≤суса, лише безпорадно розводили руками ≥ казали м≥ж собою: У¬и бачите, що н≥чого не вд≥Їте, ось п≥шов увесь св≥т усл≥д за Ќим!Ф ¬они не знали, що лише через чотири дн≥ багато Ц хто з тих, що своЇю одежею встел¤ли дорогу √осподев≥, будуть кричати, стискаючи кулаки ≥ бризкаючи слиною: У–оз≥пни …ого! –оз≥пни …ого!Ф
      Ќ≥хто не знав про це з ус≥Їњ безл≥ч≥ народу, не знали про це нав≥ть учн≥ ≤сусов≥, хоча ¬≥н казав њм про це не один раз. ¬они не знали, бо не хот≥ли слухати ≥ розум≥ти слова свого ¬чител¤ про …ого майбутн≥ стражданн¤ ≥ смерть. Ќе розум≥ли, бо думали лише про земне ≥ прагнули т≥льки земного, - до слави, до влади, до багатства.
      як рад≥ли вони, що нарешт≥ њх ¬читель зацарюЇ в ™русалим≥, нарешт≥ ≥ вони зможуть пожити ¤к вельможн≥ в палатах царських! ¬они рад≥ли, рад≥в народ, рад≥ло сонечко в неб≥, рад≥ли пташки, в≥таючи весну, рад≥ло усе... а ’ристос плакав.
      як пише св. Ћука: У≤ коли ¬≥н наблизивс¤, ≥ м≥сто побачив, то заплакав за ним ≥ сказав: Уќ, ¤кби й ти хоч цього дн¤ п≥знало, що потр≥бне дл¤ миру тоб≥! “а тепер в≥д очей твоњх сховане це. Ѕо прийдуть на тебе т≥ дн≥, ≥ твоњ вороги тебе валом оточать, ≥ обл¤жуть тебе, ≥ поб`ють твоњ д≥ти в тоб≥, ≥ не позоставл¤ть у тоб≥ камен¤ на камен≥, бо не зрозум≥ло ти часу в≥дв≥дин твоњх!Ф
’ристос плакав не тому, що бо¤вс¤ знущань ≥ смерт≥, ¤к≥ були попереду. √осподь плакав, бо знав наперед долю цього народу, бачив њхню духовну сл≥поту. ≤сус знав, ¤кий трон чекаЇ на Ќього через чотири дн≥, - дерев`¤ний хрест на √олгоф≥ м≥ж двома розб≥йниками. “≥льки один ≤сус в той день знав, що ¬≥н не збираЇтьс¤ бути тим, ким хочуть, щоб ¬≥н був ц≥ люди. ≤сус не збиравс¤ дати њм того, чого кожен з них спод≥вавс¤.
      ќсанна! ќсанна!, - лунало зв≥дус≥ль. ≤ це означало: У—паси нас тепер, визволивши в≥д римл¤н! ќсанна! Ц спаси нас тепер, нагодувавши хл≥бом досита. ќсанна! Ц спаси нас тепер, уздоровивши наш≥ хвороби ≥ бол¤чки! ќсанна! Ц спаси нас тепер, вир≥шивши ус≥ наш≥ проблеми! ќсанна! Ц спаси нас тепер, давши нам славу, владу ≥ багатство!
      ≤сус плакав, бо вони не знали в  ого прос¤ть. Ѕо ¤кби знали, що на цьому молодому осл¤т≥ њде сам √осподь, “ворець ¬сесв≥ту, ÷ар над ÷ар¤ми, всемогутн≥й, в≥чний Ѕог, то х≥ба б вони просили про так≥ др≥бниц≥? ’≥ба б вони роз≥п`¤ли …ого за те, що не отримали оч≥куваного? ’≥ба б вони в≥дмовилис¤ в≥д вес≥льного столу у в≥чному ÷арств≥ Ќебесному заради тар≥лки супу тут на земл≥?
≤сус плакав, бо людська нев≥ра, духовна сл≥пота ≥ любов до земного не дозвол¤ли њм бачити, що ≤сус прийшов дати значно б≥льше. ўо ¬≥н справд≥ ÷ар, але …ого ÷арство не ≥з св≥ту цього, що ¬≥н справедливий, пок≥рний а не войовничий, повний спас≥нн¤ не в≥д ненависних ¤зичник≥в та життЇвих труднощ≥в, а в≥д гн≥ву Ѕожого за гр≥хи людськ≥.
      ’ристос пок≥рно њхав на ослику на зустр≥ч зрад≥, бичуванню, плювкам, терновому в≥нку, мукам смерт≥ хресноњ. ≤ все це щоб примирити Ѕога ≥з св≥том, зруйнувати ст≥ну ворожнеч≥ м≥ж Ѕогом ≥ людиною, ¤ку люди збудували ≥з своњх гр≥х≥в. ’ристос њхав до ™русалиму страждати ≥ вмирати, бо т≥льки так ¬≥н м≥г здобути дл¤ нас, людей, небесний дар в≥чного житт¤.
      Ќ≥хто, н≥ друз≥, н≥ вороги не знали про це в ту нед≥лю за п`¤ть дн≥в до пасхи. “≥льки ќтець Ќебесний ≥ ƒух —в¤тий вбер≥гали ≤суса в≥д почутт¤ жахливоњ самотност≥ посеред рад≥сного натовпу.
      Ќажаль через нашу слабку в≥ру та гр≥ховну плоть, ми часто Ї под≥бними до тих людей, що зустр≥чали ≤суса при в`њзд≥ у ™русалим. ≤ ми просимо в √оспода того, чого просили ≥ вони, чекаЇмо в≥д √оспода того, чого чекали ≥ вони. „асто ми хочемо тар≥лку супу тут ≥ тепер, зам≥сть вес≥льного столу в ÷арств≥ Ќебесному. ƒуже часто ми просимо √оспода т≥льки про земне, забуваючи просити про небесне. ћи прагнемо до того тимчасового, що минаЇ зам≥сть дбати про реч≥ небесн≥, духовн≥, в≥чн≥.
      ѕро що ми молимось? ѕро здоров`¤, добробут, усп≥хи в робот≥ чи навчанн≥. ≤ √осподь справд≥ хоче нам це дати, але не в першу чергу. Ќайб≥льше ¬≥н хоче благословити нас небесними дарами, такими ¤к прощенн¤ гр≥х≥в, мир з Ѕогом, спасаюча в≥ра, бажанн¤ вивчати Ѕоже —лово, розум≥нн¤ Ѕожого —лова, духовне зростанн¤, сила ƒуха —в¤того дл¤ боротьби ≥з спокусами та побожного житт¤.
      “≥льки небесн≥, духовн≥ дари допомагають нам йти стежкою до небесного ÷арства. “ому сьогодн≥, у ¬ербну Ќед≥лю, викликуючи: Уќсанна! Ѕлагословенний, ’то йде у √осподнЇ ≤м`¤Ф, - прославл¤ймо ≤суса, нашого ÷ар¤, ¤кий своЇю смертю перем≥г дл¤ нас саму смерть, гр≥х та ди¤вола.
      –ад≥ймо, весел≥мось, рад≥сно сп≥ваймо, викликуючи: Уќсанна! —паси нас тепер, укр≥пивши ≥ в≥р≥, ќсанна! —паси нас тепер, простивши гр≥хи наш≥, ќсанна! —паси нас тепер, даруючи —в¤того ƒуха дл¤ побожного житт¤ та боротьби ≥з спокусами, ќсанна! —паси нас, Ѕоже ≥ збережи дл¤ “вого ÷арства Ќебесного. «аради ≤суса ’риста!Ф
     јм≥нь.

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.