Сайт душпастиря Павла

Єр. 15:19-21
Рим. 8:12-17
Мт. 7:15-23

"15 Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. 16 По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фі?и із будяків? 17 Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. 18 Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. 19 Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. 20 Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх! 21 Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. 22 Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? 23 І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!" (Мт.7:15-23).

“Воля Божа”

          Нещодавно, мною була прочитана книга, де розповідається прожиття однієї польської родини, про їхні взаємовідносини з іншими людьми, та між собою. вони мали трьох дітей: двох синів, та одну доньку. мова піде лише про одного сина. один з синів сімейства Орловських як їх звали, на певний час мусив їхати до Росії, щоб заробити деякі кошти, а потім знову повернутись. тож не погано влаштувався, та до всього ще одружився. окрім нього, з його сімейства про це ніхто не знав. батькові він про це не говорив, бо знав, що не малий гнів буде виходити з батьківських вуст, якщо він дізнається, що синові прийдеться більшість часу проводити на чужині, а не біля батька. Тож ось через декілька годин, має повернутися він з Росії. В цей час батько, разом зі своїм другом паном Зарканим вирішували подальшу долю цього юнака, не знаючи нічого про його теперішнє становище, та особисте життя. Вони вирішили, що з-за непоганого становища у світі пана Зарканого, син Орловських може працювати в нього управляючим з подальшим правом на майно, але це все можливо, якщо він одружиться на доньці пана Зарканого, бо вона була милою і чарівною, та батьки були впевнені, що молоді кохають одне одного, але в цьому вони помилялись. Батькам це вельме сподобалось, бо обом було вигідно. Та на це, з-за відомих причин не міг погодитись молодий Орловський, коли батько йому розповідав свої плани, він рішуче відмовився від цієї пропозиції, пояснивши причину відмови, що звичайно привело батька у гнів. батьківський лагідний тон з яким він пояснював синові свої плани, одразу ж змінився на гнівливий, бо він не хотів, щоб багатство Зарканих, переходило комусь іншому, тож син відмовився виконати волю батька, бо одружитись на дівчині яку не кохав не хотів, окрім того, він вже мав дружину. навіть те, що син був задоволений своїм життям на чужині, мав добрий достаток, це батька не влаштовувало, бо син не захотів виконати волю батька, який йому бажає лише добра.

          Дорогі друзі у Христі, діти не слухають волю своїх батьків не залежно від того, чи правильно вони роблять, чи ні, але роблять по своєму, бо їм так подобається. Цей батько був ображений тим, що йог рідний син не захотів зробити те, чого батько бажав, хоча відмовити в сина були вагомі причини. звісно, не можливо забути те, що ми живемо у зіпсутому гріхом світі, який ніколи не зможе дозволити людині стати досконалою повністю. Тож якби людина старанно не виконувала своїх зобов‘язань, чи то лікаря, чи то господаря, чи то військовослужбовця, чи батька, чи звичайного робітника – вона буде виконувати свої обов‘язки недосконало, бо усі люди недосконалі. В пориві гніву, цей батько вигнав з дому свого сина за непослух, хоча насправді сам цього не бажав своєму синові. Це був лише поштовх гніву, який на певний момент затулив батькові очі на усе інше, бо пізніше, він шкодував про свій вчинок, бо міг змилосердитись над своєю дитиною, та не повести себе так жорстоко, бо не було на це причини. Людина здатна гніватись без причини, якщо щось перешкоджає здійсненню її планів, навіть якщо це не можливо змінити. Без причини гнів – це гріх.

          Наш сьогоднішній Євангельський текст, говорить про подібну ситуацію, але яка є більш зрозумілою, бо є причина в Отця виганяти дитину з перед Свого лиця. Кожен з нас, був народжений своїми батьками, але в усіх нас, навіть в батьків наших батьків, є один спільний батько – Отець Небесний, який нас створив з допомогою наших земних батьків. Ми є діти Божі. Як наш Отець, Бог має до нас певні вимоги, які ми повинні виконувати, щоб не викликати Його гніву який страшніший за гнів будь-якого земного батька, і не були викинутими з вічної оселі Отця – це є досить важливо, тому що саме в такій оселі ми проводитимемо вічність. Якщо ж не там, то інше місце надзвичайно страшне і небезпечне. Небесний Отець абсолютно вправі вимагати від нас Будь-який послух від нас, бо Він нас створив, Він дав нам найважливіше – це життя, тому усе своє життя ми повинні бути Йому в покорі за ту величезну доброту яку Він виявив до нас. Як звичайні діти, ми завжди робимо те, що подобається нам, навіть всупереч Його волі, собі на шкоду, ми грішимо. Ми робимо те, що самі думаємо що краще для нас, а не те, що хоче наш Небесний Отче. Воля Отця, щоб ми чинили добро, були люблячими до всіх, але з любові до Нього, а ми усе робимо з любові до Себе, а про оточуючих, які в потребі, ми згадуємо в самому кінці, або взагалі не згадуємо. На цьому твердженні можна посперечатися, бо чимало людей в цьому світі є досить співчутливими до горя інших, добродушними, ті, які радо можуть, і хочуть допомогти іншим. Так, але більшість з них, це робить лише з-за внутрішнього голосу, який їм підказує, що треба милосердитись, але вони роблять ніяк через любов до Бога. В нашому християнському вченні – Малому катехізисі, написано в поясненнях до десяти заповідей Божих, що ми повинні боятись та любити Бога так,…, а далі йде саме пояснення, так розпочинається пояснення до кожної заповіді. В людей, які невіруючі, не християни, але які роблять добрі діла, почуття любові до Бога немає, вони до Нього або байдужі, або вони відчувають страх та тремтіння перед Ним. Страх, який стримує їх від чинення зла комусь, страх покарання за скоєне. Вони не можуть самі по собі знати люблячу сторону Бога, без спеціального об‘явлення їм зі сторони Бога. Мова звичайно йдеться про Святе Письмо, через яке, і лише через яке, Бог об‘явив нам про Своє милосердя до нас. Тому, християни і роблять добрі діла саме через те, що Бог перший полюбив нас, а не тому, що нам цього хочеться лише через острах за покарання. ми самі в собі любов до Бога виробити не спроможні. Ми говорили, що усі люди не є досконалими на цій землі, це правда, але наш Отець є досконалий, і все одно, Він зі Своїми дітьми, які не бажають і не можуть чинити цілковиту покору і слухатися Його заповідей, поступив з нами зовсім не так, як той батько про якого я говорив спочатку. За те, що ми ігноруємо волю Божу, а чинимо те, що нам забажається, ми заслуговує мо дійсно на батька який вигнав свого сина з дому за непослух його волі без права на виправдання, навіть ще гірше – на пекло, а так і мало статися. За наш переступ, Отець Небесний на нас гнівається. Той батько, як я говорив, також гнівається на свого сина, але тут є величезна різниця, бо гнів Отця є досконалий, він має причину, він страшніший, Отець вправі гніватись, але гнів батька недосконалий, бо в дійсності не було причини, для такої жорстокої поведінки із сином. В решті решт, через те, що незабаром батько пожалкував за скоєне, та хотів повернути все назад, він не міг нічого повернути, але Отець Небесний, навіть маючи причину Свого гніву в нас, Він милосердиться над нами, Він повертає наші попередні з Ним стосунки, Він любить нас перший в Христі Ісусі. Завдяки Христовій Спасительній роботі, Він визволив нас від влади диявола, ми вже не є рабами гріха, плоті, сатани, бо саме через послання про Христові страждання, смерть, воскресіння, вознесіння, Бог створює в серці людини яка це слухає, рятівну віру, це послання любові Божої змінює серце людини, і вона вже на Бога дивиться не зі страху, а через любов, бо Бог є Любов волю якого, така людина здатна виконувати, бо має ту віру яку в її ділах хоче бачити Бог. Така людина вже не буде пояснювати Богові чому вона переступила ту, чи іншу заповідь, бо Бог не дивитиметься на її добрі діла, а дивитиметься на віру, яка показує досконалі діла Христа, бо саме це Богові до вподоби. Христос, єдина Особа, яка покорилася Божій волі, і Своїм життям здобула Божу прихильність, і такої Його побожності вистачить на усе людство. Наш люблячий Отець Небесний відновив нас до нового життя. Він знає, що раз собі нашкодивши, ми вже виплутатись не здатні, ми були як злі дерева, які без допомоги ззовні, не можуть змінити своїх плодів. Тож Всемогутній Бог змилосердився над нами, повернув нас з допомогою Його добрих діл, Він дав нам каяття та віру. саме цього, Господь хоче від нас постійно, бо навіть навернувши нас на шлях істинний, ми все одно не спроможні йти рівною, яку Він зробив для нас стежкою і на яку поставив нас, та ми постійно будемо заходити вбік, тому важливо, щоб ми були постійно освідомлені з Його волею, чого Він бажає, що і буде сприяти нашому розкаянню, та покріпленню нашої віри що нам допомагає позбутися тілесних пожадливостей виконання нашої егоїстичної волі. Святе Письмо нас навчає, що пожадливість цього світу, і все що в цьому світі минуться, але той, хто чинитиме волю Отця Небесного перебуватиме повіки. Не можливо Бога задовольнити без віри, тому добрі діла невіруючих базуються на виконанні закону, а не на основі віри. Господь не хоче смерті грішника, але хоче, щоб той навернувся від своїх лихих вчинків, і став жити. Все своє життя, ми будемо грішити проти Бога-Отця Творця Неба і Землі як сини і дочки, які не слухались своїх батьків, але завдяки Слову Божому, де написано послання про Христову роботу, Бог буде навертати нас до себе, бо Він знає, що йдучи своєю стежкою, то загинемо назавжди, а це надзвичайно страшно померти без віри в Бога. Ми можемо загинути без каяття, а це значить, без миру у сумлінні, без Божого прощення. Син того батька, про якого я розповідав, помер, і його батько навіть не знає де могила його сина, хоча хоче усе змінити на краще , та не може, бо вже запізно, сина немає. Слава Богові, з Божими дітьми усе набагато краще, бо Господь оживлює та змінює нас Своїм життєдайним Словом, бо свого рішення не грішити, без Його допомоги, ми прийняти ніколи не зможемо. Він нас рятує, даруючи віру в Нього, в милосердного Бога. Слід зауважити, що милосердя Боже аж ніяк не пов‘язується з нашими добрими ділами, Його милосердя не є наслідком наших заслуг. Бо ми спасені лише за благодаттю Божою, і в це треба вірити задля нашої ж користі. Спасти себе ми не могли, і не зможемо, бо це справа лише Божої благодаті, а наші добрі діла вимагаються лише як прояв нашої віри, доказом віри, що доводить нашим ближнім, що ми є християни, а вони, вбачивши наші діла прославляли Отця Небесного, ось це є ціллю добрих діл. Воля Божа, щоб ми постійно приносили свої гріхи до підніжка Ісуса та вірили у Його прощення яке не є обманом, але правдиве, яке Він нам дарує не за наші добрі діла, а через Свою благодать, цим самим, в нас створюється нове і чисте серце, яке є прощене Богом і це серце вже готове для чинення добрих діл, які приємні Богові та які є як вдячність Йому за Його величезне милосердя до грішного людства якими ми не хвалимося, але дякуємо Богові, що можемо чинити Його святу волю у вірі, і лише так, а не інакше. Заради Ісуса. Амінь.

Українська Лютеранська Церква.