Сайт душпастиря Павла

Читання:
Єр 9:23-24
1Івана 4:16-21
Лк 16:19-31.

Вiд Луки 16
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...
22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...
25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
31 Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

"Багач і Лазар"

      Україна після того, як вона стала незалежною, як і в більшості інших держав з ринковими відносинами, серед населення, розпочався поділ на класи бідних та заможних. Як правило, бідні в часи особливої скрути, схильні до нарікання на свою долю яка повернулася до них спиною, нарікання на Бога, який не бачить несправедливості, а дозволяє отим багатіям, далі наживати собі оті трьох поверхові дачі, декілька квартир в обласному центрі. Це все говориться тому, що люди схильні думати, що багатії не надбали собі цього багатства чесним шляхом як бідніше населення, такі нарікання продовжуються і продовжуються. Окрім того, традиційна віддушина для бідніших людей суспільства свавіллям багатіїв, в тому, що їх втішають кажучи що багатії отримають своє після смерті перед Богом, а бідні будуть потім насолоджуватись. Але чи дійсно Бог має таку ненависть до багатіїв яку мають до них люди? Давайте розглянемо це на прикладі притчі Ісуса про багача та Лазаря, яка знаходиться у сьогоднішньому Євангельському читанні.

      Тож розпочинаючи притчу, Ісус говорить про багатія, який ходив у найдорожчих речах, мав цілковитий достаток в усьому, та влаштовував собі дорогі застілля, не відмовляв собі ні в чому. Він був тією людиною, яка могла собі дозволити багато чого, тож він так і робив. Але навіть при умові, що в нього були не малі гроші щоб гарно вдягатися та постійно бенкетувати, це не дає нам жодного права стверджувати, що він є злодій і це все він тільки вкрав, а не заробив ці всі гроші своїми власними силами. Саме за ці гроші, люди його любили, поважали, бо він міг за все добре заплатити, а кому ж було зле коли він пропонував плату за певного виду роботу. Багатій покладався на свої достатки і багатство понад усе, він вважав, що як він зараз може купити усе на землі, так і потім, у вічності також зможе лише одним виглядом своїх грошей зможе привернути до себе повагу, йому одразу організують усе що він собі забажає як за життя на землі. Його мета, перш за все були матеріальне, фізичне благополуччя та задоволення. Він турбувався лише про гроші, бо з допомогою їх, він міг нікого та нічого не боятися, все, що йому потрібно, за гроші принесуть. Чи це не подібно до життя в наш час? Хіба мало таких, які моляться, майже схиляють свої коліна перед банкнотами гривень, чи доларів. Така повага до грошей тому, що якщо їх не буде то люди не бачать змісту життя, людина пропаде, бо ми все отримуємо лише за гроші, безкоштовно ніхто нікому нічого не дає, але якщо б давали безкоштовно, то навіть ті що мають, всеодно собі ще б взяли, навіть якщо вони мають вдосталь. Це людська природа, їй завжди всього мало, наше тіло багато чого вимагає, нам не дуже подобається коли ми голодні, нам холодно, ми не миті, та інше. Людина настільки ставить гроші на перше місце у своєму житті, що навіть придумала собі прислів'я: на Бога вповай, та сам не плошай, маючи на увазі, що Бог, як Бог, але Він мені за те, що я ходжу до церкви, ввечері під подушку дивним чином гроші не покладе, тому мені краще пропустити декілька Богослужінь, а піти зробити якусь роботу, щоб на завтра діти, чоловік, чи жінка мали що їсти - така людська думка, але вона на щастя хибна, йде не в тому напрямку, хоча сама людина цього не помічає. Людина вважає що робить вірно, і ніякої небезпеки не відчуває і не бачить, бо вважає що лише вона сама може і повинна влаштовувати своє життя, бо вона легко нехтує службою Божою в неділю, хоч ця служба відбувається лише раз на тиждень, щоб задовольнити те, що потребує її благополуччя, не розуміючи при цьому, де є дійсне єдине, і правдиве джерело її благополуччя. Людський розум підказує людині, що там в церкві, лише говорять, щось пояснюють, навчають, застерігають, а що тобі з того, ти краще піди заробити грошей, це буде для тебе корисніше, ніж слухати балачки та історії з життя в церкві. Людина навіть не замислюється над такими речами як життя вічне, рай, пекло навіщо їй це все, вона і без цього має безліч турбот тут на землі, їй немає коли піклуватися про щось інше, вона обирає те, що важливіше для неї, бо треба думати про те що приготувати поїсти на завтра, та в що вдягнутись. Це все робимо ми всі, бо ми усі є грішні, тому і виникає деколи спокуса не піти до церкви в одну з неділь, а замість того піти на город, чи допомогти сусідові щось добудувати, або чимало інших речей. Виникнення цих всіх думок, ведуть нас до єдиного джерела звідки вони походять. Якщо згадати опис Біблійної картини гріхопадіння,, де змій спокусив Єву з'їсти плід з дерева пізнання добра і зла, то це опис непослуху, повстання проти Божого наказу. Ми чітко знаємо наказ Божий: не їжте плоду з дерева пізнання добра і зла, не робіть цього ні за яких умов, бо саме такою була воля Божа стосовно перших людей. Та змій знайшов як вчинити щоб люди відступили від цього наказу, а вчинили по іншому. На превеликий жаль, людина відступила від Божого наказу, а вчинила волю змія, який хотів відвести людину від Бога, людина піддалась спокусам сатани, бо плід був дійсно гарний і дуже хотілось його скуштувати. Чи не подібне робимо і ми, коли не йдемо до церкви відштовхуючи прощення гріхів, а йдучи на поклоніння до фальшивого бога - грошима, бо вони володіють серцем людським, раз вона спроможна з легкістю проміняти послання про прощення гріхів на гроші, які ніколи і нікому не відпускали гріхів, а лише створювали купу неприємностей, та головний біль. Та дуже прикро і дивно, що людина всеодно більш прихильна до цих грошей, ніж до церкви, де вона отримує мир та спокій покладаючись та довіряючи Богові. Такий опис підходить і до багача, особи з цієї притчі, але читаючи далі про бідного, можна побачити величезну різницю між цими двома людьми. Спочатку був описаний один багатій, його життя, а потім бідний з його життям, але додається суттєва різниця, багатий був якийсь один, а бідний, був названий конкретно - Лазар, він мав ім'я. Для нас, християн, це є втішаючою звісткою, тому, що Бог записав своїх дітей, до яких відноситься і Лазар, у книгу життя, і називає їх кожного по імені, бо будь-який батько, чи матір, не стануть кликати свою дитину, гей ти хлопчина, чи дівчино, ходи сюди, але батьки завжди звуть свою дитину лагідно, ніжно, з любов'ю, по імені. Тож ті, хто є не просто Християне за назвою, але охрищені Християне, належать до єдиної християнської церкви, бо вони вже записані до Божої книги життя, вони стали улюбленими Божими дітьми, ім'я яких Він знає, і цими дітьми Бог дуже дорожить, бо вони були викуплені від диявола, гріха та смерті не золотом чи сріблом, але дорогоцінною кров'ю непорочного і чистого Ягняти в смерті якого ми були охрищені, щоб мати життя вічне яке не заслугували, але яке дається нам без грошей, тому Бог, Отець Небесний дуже сумує, коли люди через свою гріховність та нерозважливість, нехтують безцінним даром прощення гріхів, а роблять те, що вважають за необхідне в їхніх фізичних та матеріальних проблема. Це роблять люди не лише багаті, але й бідні, а якщо точніше, то в кожного з нас деколи з'являється таке бажання. Бог не ненавидить коли людина багата, але якщо вона нехтує Богослужінням, ставлячи роботу на перше місце, це вже є гріх і повстання проти Бога, порушення Божої волі. щоб нас застерегти, Ісус подає нам приклад бідного Лазаря, який був дуже хворий, мав багато ран, був немічним і цілком та повністю залежав і вповав на сторонню допомогу, бо він собі зарадити чи допомогти нічим не міг, він цілком та повністю скорився волі Божій і чекав, щоб поживитися що впаде зо столу багатія, бо був у тому стані, коли не міг нічого робити, лише чекати допомоги. Цим прикладом, Ісус зображує нам цілковиту покору і довіру Отцеві Небесному, така, якою була віра правдивого Ізраїля. Бідний і багатий протиставлені один одному як віра і невіра. Бідний уособлює віру, а багатий невіру, бо покладався не на істинного Бога, а на фальшивого - на гроші, та достаток. На основі цієї притчі можна зробити невірний висновок, що бути багатим - це гріх. Звичайно це невірно, тому що багатство саме по собі не шкодить нікому, але зловживання ним, це небезпечно, тобто постійне прагнення що за рахунок грошей, ви здобудете пошану від людей, хочете отримати ще більше грошей, то це вже є погано, бо будучи християнами, ми повинні боятись і любити Бога так, щоб вірити в Нього, і покладатися на Нього понад усе, бо Він, і лише Він бажає нашого спасіння, щоб ми мали душевний мир та спокій, а не постійні переживання і турботи. Нас Господь застерігає, щоб ми не чинили те, що робить той багатій який відкинув віру батька свого Авраама, а пішов за іншою релігією як Адам з Євою відкинули наказ Божий натомість послухали голосу диявола, а за це отримали відчуження від Бога яке отримав і багатій після своєї смерті яка є логічним завершенням людського життя, бо людина втратила вічність через гріх, отже життя завершується смертю, але після цього людина потрапляє або в пекло, або в рай. Тож бачимо, що багатий потрапив до пекла не через те що був багатим, а через свою невіру Богові - у місце відчуження від Бога. Він не слухав те, що повинен - Старозаповітних пророків і вірувати в їхні слова, бо через них, Бог промовляв до людей висловлюючи їм Свою волю. Багатий же, віддалив себе від Бога не дивлячись на застереження пророків, на їхнє проповідування яке вказує на прийдешнього Месію в Якого необхідно вірувати як це робив Авраам, і як це робив Лазар який поділяв віру Авраамову. Лазар і багатий, обидвоє належали до синів Авраама, але лише Лазар був нащадком Авраамовим, бо мав віру Авраамову, а не лише говорив що він є сином Авраама. Тому, що лише приналежність до нащадків Авраама не спасає людину, але спасає якщо людина вірує як Авраам - віра спасає, але не в свої сили, а в Бога, який є спасителем і викупителем людства, і що лише завдяки Йому ми отримуємо спасіння від вічної загибелі, і лише Він в силі таке зробити. Тож невіра засуджується, і людина потрапляє до пекла - до вічного засудження, як видно з прикладу багатія, але людина, яка вірує, яка охрищена, її ім'я записується у книгу життя , вона довіряє Богові і покладається на Нього, ця людина потрапляє на лоно Авраамове, на Небеса, туди, де постійна Божа присутність. Над цим варта замислитись, бо після смерті, ніхто не може перейти ні з пекла до раю, ані навпаки, бо досить велика прірва між ними. Але це не означає, що невіруюча людина під час земного життя не буде спасенною, а отже не потрапить до раю, бо в церкві, де проповідується Слово Боже, де вірно роздаються Таїнства - це все разом знищує невіру, і людина яка чує проповідування Слова Божого стає віруючою через незвичайну силу Слова, а не через власну силу. Віра в Бога, яка виникла в серці людини, рятує її від небезпеки пекла, цього жахливого місця, та переносить людину до раю, до вічного блаженства, сама ж себе людина не врятує, лише з допомогою Слова Божого, бо так і сказав Авраам багатію, який заздрив Лазареві, що він перебуває у чудовому місці, а багатій взнав що означає вічний плач та скрегіт зубів та спекоту пекла, коли багатий попросив Авраама, щоб він послав Лазаря до братів багача із свідченням про жахливість пекла, щоб вони в це повірили коли до них буде промовляти воскреснувший з мертвих. Але Авраам, вказав саме на Письмо, де записані пророки, які промовляли до людей щоб відвернулися від своїх божків, щоб розкаялись, прийшли до пізнання істинного Бога, який є милостивий і хоче простити грішника, і спасти його від небезпеки, але ж в це важко повірити, бо це звичайна річ, прості слова, а от якщо хтось про це говоритиме хтось з мертвих, то людина по іншому сприйматиме, та чи можемо ми вказувати Богові як Йому нам себе об'являти? Він вибрав те, що вибрав, Він вважає це за краще, тож так воно і є, так і має бути. 

Суть вся втому, що ми маємо Слово Боже, яке свідчить нам про Христа - це є єдине джерело, звідки ми дізнаємося про спасіння через викупну роботу Христа - результати цієї роботи приймає не багатий чи бідний, а віра, яку створює Бог в серці людському через Слово Боже. Тож чи може багата людина бути спасенною, звичайно що може, якщо вона вповає не на своє багатство, шукає розради не в грошах, а в Христі, поводить себе не як багатій з притчі, а Лазар, цілком та повністю довіряючи своє життя Богові, це стосується абсолютно усіх людей. Заради Христа. Амінь.

ЧАСТИНА ІІ.
Вступ: Усі люди мають, або мали батьків. Та мабуть більшість з людей, не завжди слухались їхніх порад у дитинстві. Я також відношуся до такої більшості, до людей, які не завжди слухались своїх батьків. Я намагався робити щось так, як я рахував це найкраще для себе, навіть якщо батьки висловлювали свою думку з приводу цього питання. Та на щастя, як це зазвичай трапляється з такими дітьми, в результаті, мені доводилось виконувати певну роботу саме так, як це радили батьки, а не як думав я. Хоч я і був впевнений у своїй правоті, та ця правота не була лише тим, що може виходити лише від мене, це далеко не так, тому, що для того щоб довести справу до кінця, довершити її, мені необхідно було повернутися початкової поради своїх батьків, а не притримуватись своїх поспішних егоїстичних думок, тобто повернутись до першоджерела - до поради своїх батьків. Наприклад, я та мій батько, разом вирішили полагодити стілець, на якому було вже небезпечно сидіти. Я наполягав на тому, що треба лише заклеїти шипові з'єднання стільця, і проблеми зникнуть, але мій батько ще запропонував стиснути з'єднання шурупами для більшої міцності. Через свою впертість та ще недостатню розумність, я вважав, що батьківська порада є зайвою, бо клей без шурупів буде міцно тримати з'єднання, тож я зробив по-своєму. З плином не великого проміжку часу, з-за недостатньої міцності з'єднання, стілець повернувся до свого початкового стану, він знову майже розвалився. Саме тоді я зрозумів, що батьківська порада була досить доречною, тож я ще раз заклеїв стілець, але ще стиснув з'єднання шурупами, і це дало належний ефект. В житті людей подібні ситуації трапляються досить часто, бо вони думають, що є трошки розумнішими від своїх батьків. Наш спільний Небесний Отець, також постійно нам нагадує, що ми не є настільки розумні, що можемо без Його допомоги можемо вірно і повністю довершити роботу по нашому спасінню. Бог, у Христовій особі, спеціально дає нам Духа Святого, без Якого, ми не зможемо вірно зрозуміти шлях нашого спасіння. Тому що ми настільки безпомічні та недієздатні, що без допомоги Божої ми навіть дихати не можемо у буквальному значенні цього слова, не кажучи вже про спроможність врятувати себе від небезпеки - цього, окремо від Бога, нікому не вдавалось. Без Бога-Духа Святого, ми не зможемо зрозуміти, що ми не спроможні вчинити наше спасіння власними силами, розумом, але саме Бог нам вказує на вирішення цієї проблеми, Він нам вказує на правдиве джерело нашого спасіння, яке є єдино сприйнятливе Богом - це в особі Ісуса Христа, лише Він, ніякого іншого бути не може.

Висновок: Не дивлячись на нашу впертість, не слухняність, Ісус все одно, з допомогою Духа Святого, переконує нас у нашій безпорадності, як наш рідний батько, який дозволяє нам зробити те, що ми хочемо, бо ми не маємо бажання слухатись його. Та як тільки ми врешті решт зробили так, як хотіли, але при цьому бажаного результату не отримали, ми впадаємо у розпач, бо ніби то все прорахували добре, та батько нас втішає, та вказує шлях вирішення. Він говорить, вчини так, як я кажу, і проблема буде вирішена. Так і Бог говорить ні, якщо хочете жити, треба вірити лише в єдиний шлях вирішення цієї проблеми, Він показує нам цей вірний шлях. Проблема вирішується, бо ми потребуємо вирішення, а Бог нам це пропонує. За своєю природою ми хочемо зробити щось краще, щось складніше від того, що пропонує Бог, бо це для нас сильно просто виглядає. Та Його не цікавить, що ми можемо Йому запропонувати, бо ми нічого не маємо для цього, але Він нам пропонує більш простіший шлях - лише увіруйте в Христа, і будете спасені, будете жити, більше нічого, і слава Богові за це. Заради Христа. Амінь.

Українська Лютеранська Церква.