Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Ігора (Ратушний).
Я правдива Виноградина, а Отець Мій - Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку що плід родить, очищає її, щоб рясніше родила. Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я - Виноградина, ви - галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо Без Мене нічого чинити не можете ви. Коли, хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, в всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, - і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть чого хочете, - і станеться вам!
Благодать та мир вам від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
Слухаючи сьогоднішнє Євангеліє, ми всі собі уявляємо виноградник. Рослина, яка росте там, де теплий клімат. Якщо виноград росте навіть у нашій країні, то ми можемо собі уявити, скільки винограду росте у тих краях, де проживав Ісус. Ізраїль - це є одна з країн, де росте виноград, де його є дуже багато. Але це не єдина причина, чому Ісус вживає цю рослину для своєї притчі. Він використовує її тому, що вона має певні особливі властивості. Це є одна з особливих рослин. Виноградник вимагає величезного догляду, якщо ми хочемо, щоб він добре зародив. Перше за все грун повинен бути добре підготовленим. Ще одна дуже цікава характеристика цієї рослини - деревина винограднику не придатна до нічого. Вона надто м’яка, щоб її використовувати для будь-якої цілі. Єдине, що можна зробити з таким деревом, то це лише розпалити вогонь. Єдине, що можна зробити з виноградною лозою - це спалити її. Отже, виноградна лоза лише придатна тоді, коли вона жива, коли по ній тече живий сік, а коли вона всихає, вона непридатна до нічого, хіба що для розведення вогнища.
Ісус Христос наводить нам дуже чудову картину, в якій показує Отця, Себе та нас, людей. І все це він показує на прикладі виноградника. “Я правдива Виноградина, а Отець Мій - Виноградар.
Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку що плід родить, очищає її, щоб рясніше родила.” Перше за все, що нам це показує - це те, що ми, для того, щоб існувати, повинні постійно знаходитися з виноградиною. Ми, як гілки, не можемо існувати самі по собі. Ми залежні створіння, котрі цілком і повністю залежать від виноградини, Ісуса. Якщо ми існуємо самі по собі, тоді ми всихаємо, гинемо. Так само, як і вітка буде існувати сама по собі, що з нею станеться, вона всохне. Як ми бачимо, не кожній гілці дозволено перебувати в цьому винограднику. Не кожний належатиме до церкви Христової. Виноградар постійно очищує виноградник, Він постійно доглядає за ним, і якщо там появляються гілля, котрі наче сухі, які не приносять урожаю, тоді наш Виноградар відтинає такі галузки.
Але на відміну відмінну від простої виноградної лози, цей виноградник є особливим. Ісус Христос справжня виноградина, на якій росте багато галузь. Виноградник, який зображує Христос у сьогоднішньому нашому тексті, нагадує мені християнську церкву, церкву, основним стовбуром якої є Христос. Від нього відростають інші гілки, тобто люди Христові, які виросли на цьому стовбурі завдяки Слову. Це ті гілки, які залишаються на Христі, який Бог не обрізає. Не обрізає через їх віру в Христа розп’ятого, яка постійно живить їх. Церква Христова, яка побудована на Ісусі, яка живе завдяки Ісусу, яка є Божою завдяки Ісусу, завдяки Його життєдайній силі, яку ми отримуємо від Нього. Так само як гілки не можуть рости та існувати без стовбура, так і люди не можуть жити без Ісуса. Можливо декому здається, що він зможе сам себе забезпечити всім необхідним для життя, що йому непотрібно нікого. Але насправді це не так. “Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо Без Мене нічого чинити не можете ви.”
ё Без Ісуса ми не можемо вижити. Без Христа ми відділені від Отця, без Христа ми не зможемо дістати так необхідних для нас поживних речовин, які підтримують нас. Як гілки не можуть отримати поживних речовин з грунту без стовбура, так і ми не можемо отримати ласки Божої, Його милості прямо від Нього без Христа. Бо в такому випадку ми відокремлені від Бога, ми не можемо дістати до Нього. Це не в наших силах. Як відрізанні гілки, ми чахнемо, помаленьку всихаємося, допоки повністю не висохнемо, і вже тоді будемо непридатні до нічого. І єдине, що з нами можна буде зробити, це хіба що кинути нас у огонь. “Коли, хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, - і згорять.”
Саме це робить Виноградар з галуззям, яке він пообтинав і яке висохло. Воно не придатне ні для чого. Виноградар спалює це галуззя, воно Йому не потрібне. Саме це робить Отець з тими людьми, які відпали від Його ласки через своє невизнання Ісуса, тих які повчахали через свою самовпевненість. Він кидає їх у вічний огонь.
Не визнавати Ісуса - це не лише заперечувати, що Він правдивий Бог, це не лише відмовлятися вірити, що Христос помер за всіх, і що тепер Він є дійсною виноградиною, дійсним стовбуром, котрий живить кожного грішника, не визнавати Ісуса - це також, бути одною гілкою з багатьох галузь, але водночас не приносити плодів, не зароджувати. Бо таке гілля, як ми знаємо, Отець відтинає, відкидає назавжди від Своєї церкви. А що далі з ним стається, ми добре знаємо. Воно всихається та гине. Саме про це говорить Ісус, коли Він каже: “Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він (Отець) відтинає”. Що ж потрібно для того, щоб рясно родити. Добрий грунт. Так. Але він у нас вже є, сам Бог приготував нам цей грунт, землю завдяки якій ми стаємо християнами. Послав Ісуса Христа, щоб той своїм тілом приготовив той грунт, з якого ми будемо живитися. І через смерть Ісуса цей грунт став найродючішим, бо чи тіло Христове, то не справжня пожива, а кров Христова - чи не справжнє пиття. Завдяки цим поживним речовинам, які ми отримуємо від Ісуса Христа, наші тіла не лише живляться, але й продовжують зростати на славу Божу. Для того, щоб рясно родити, потрібна віра, віра у Христа праведного, віра, котра у Христа Спасителя, за допомогою якої Бог приєднує нас до Свого винограднику, і робить нас одним тілом у Христі Ісусі. За допомогою віри ми не лише рясно зароджуємо, за допомогою віри ми також і існуємо, живемо. Тому що наше життя обумовлюється нашим віруванням. Ми живемо тому, що ми віримо. За допомогою віри ми стаємо учасниками тіла Христового, яке ми отримуємо за Господнім Столом. Господня Вечеря є один з способів вираження того, що ми належимо дійсно до Бога. Саме під час неї ми показуємо, що ми є одною, нероздільною християнською церквою. Господня Вечеря є невід’ємною частиною життя церкви. Це один з способів того, як ми можемо живитися дійсною їжею та питтям, необхідним нам для прощення гріхів та життя вічного. Коли ми йдемо до Господньої Вечері, то цим ми показуємо, що ми належимо до одної церкви, яку встановив Христос, що ми належимо до Бога, що ми - це правдивий Божий виноградник. “Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому” (Ів. 6:56). Бо саме під час Господньої Вечері, споживаючи тіло і п’ючи кров Господа нашого Ісуса Христа, ми кожен стаємо окремими Його частинками, які складають ціле Христове тіло, цілу християнську церкву, виноградник Божий. Отже, для того, щоб навіки залишитися з Богом, для того, щоб духовно не всохнутися нам потрібно завжди перебувати в Христі. Бути в Христі - це живитися його тілом та кров’ю, бути в Христі - це бути таким яким і Він є, безгрішним, цілком чистим від бруду гріха, бути в Христі - це означає бути прощеним і навіки належати до Бога та Його царства, бути з Христом - це рясно зароджувати. Бути з Христом це означає належати до одної святої соборної і апостольської церкви, тої яка зростає на міцному стовбурі заради Ісуса. Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й
Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
