Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Ігора (Ратушний).
23 неділя після Трійці
Сімферополь 2001
Тема: Пожертва
Сімферополь 2001
Тема: Пожертва
"І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів своїх та й промовив до них: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозства свого все, що мала, - свій прожиток увесь..." (Марка 2:41-44).
Благодать та мир вам від Бога Отця, і Господа
Ісуса Христа.
Дорогі друзі,
Як добре, що Бог піклується про нас, як добре, що наш Небесний Отець дає нам те, без чого ми не змогли б обійтися. Він посилає нам сонячне проміння, Він дає нам повітря, дощ, урожай, одяг; Він дає нам крівлю над головою, дає нам все, що необхідно для нашого прожиття. Які ми щасливі, що у нас є такий Бог.
Чи можемо ми собі уявити таке, що одного разу в нас могли б зажадати все це, забрати все, що ми маємо. Якщо б нам прийшлося віддати всі свої маєтки, все своє багатство. Що якщо б наш Бог вирішив не давати нам більше нічого? Як би ми сприйняли це? Як добре, що Бог так не поступає з нами.
Так, ми маємо щедрого Бога. Ми маємо владику, який дає нам все, що ми потребуємо. Можливо інколи наші потреби не співпадають з нашими бажаннями, але Бог краще знає, що і скільки нам потрібно. Він нам каже: “Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги” (Ісаї 55:8). Все, що Отець Небесний дає нам, ми повинні сприймати з великою вдячністю, адже все те, що ми маємо дається нам нашим Господом безкоштовно. Це Його дарунок. Ми цього не заслужили. Більше того, ми не лише не заслужили цієї ласки від Бога, але, навпаки, через свої прогріхи цілком є негідними цих величезних дарів. Але Бог всерівно милостивий і довготерпеливий до нас. Він посилає нам кожного дня Свої щедроти.
Але наш Бог не лише посилає нам свої дарунки, Він також і очікує від нас вдячності. Він також хоче, щоб і ми віддавали Йому те, що належиться, Господь бажає, щоб ті заповіді, які Він дав, не залишилися без відповіді, але щоб вони пішли на користь нам, щоб ми відповіли на них своєю покорою, своїм послухом, своїм виконанням всього того, що Господь нам заповів. Наш Милостивий Отець очікує, що і ми віддали Йому належне.
Саме у сьогоднішньому нашому Євангельському уривку ми бачимо те, як люди віддають Богу: “І сів Він (Ісус) навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних вкидало багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш”. Дорогі брати і сестри, дуже часто у людей є звичка дивитися на те, скільки їхні ближні віддають Богу. Люди дуже часто звертають увагу на те, як поводяться інші, що вони думають, говорять, як вони поступають. Скільки вони віддають Богу чи то свої таланти, чи то свої сили, чи час, чи інші фізичні та духовні маєтки, якими вони володіють. Одні дають більше, інші дають менше. Це саме стається у сьогоднішньому нашому уривку з Письма. Ісус спостерігає як люди кидають гроші до скарбниці. Одні, заможніші, кидають більше, інші менше. А вдовиця кидає всього дві лепті, - дуже маленьку суму. В очах цього світу пожертва цієї жінки може здаватися мізерною. Що вона означає на фоні пожертв заможніх людей. Але не такою вона здається у очах Божих. Ось що говорить Ісус: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, - свій прожиток увесь”. Відповідно до слів Ісуса ця мізерна пожертва, яку дає ця жінка, насправді є не мізерною, вона є набагато більшою пожертвою за інші, які були вкинуті у скарбницю. Убога вдова віддала все, що мала, в той час, коли заможні люди дали лише те, що їм залишилося, що їм було непотрібно. Ця жінка віддає все, що має. Вона не дає це для того, щоб інші бачили, вона не дає це для кількості, вона дає це для Бога, щиро через любов до Нього, не з примусу, а охоче. Точно про таке давання Богу пише нам Св. Апостол Павло, коли каже: “Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, - не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає” (2 Кор. 9:7).
Бог не дивиться на обличчя людини (Гал. 2:6), Бог дивиться на серце. Бог не дивиться на нашу кількість, Бог дивиться на нашу щирість, нашу любов, милосердя, вдячність. Бог дивиться на те, чим сповнене наше серце, - чи заздрощами, чи ненавистю, чи захланством, чи впертістю, чи навпаки, - повагою, любов’ю, щедрістю, поступливістю. Бог не хоче, щоб те, що ми Йому даємо, було з примусу. Він бажає від нас цілком іншої пожертви, пожертви, яку дала вбога вдовиця у сьогоднішньому нашому тексті, щирої, від усього серця. І хоча в очах цього світу вона була невеликою, проте в очах Божих вона перевищила найбільші пожертви, коли хто-небудь давав.
Ісус Христос у Євангелії від Луки 12:34 каже нам такі слова: “Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше”. Якщо наш скарб у Бога, тоді і серце наше там, тоді і ми будемо з Богом. Саме там знаходиться сьогодні убога вдовиця. Саме там знаходиться і наш з вами скарб, бо наш скарб у Ісусі Христі. Це той скарб, який був здобутий величезною ціною. Наш дорогий Господь Ісус сам заплатив за нас цю величезну пожертву. Він, подібно убогій вдовиці, віддав все, що мав, своє життя, заради того, щоб у нас був цей скарб, щоб ми володіли цією праведністю. Ця Христова пожертва є найбільшою за будь-які пожертви, які коли-небудь хтось давав. Вона є безцінним скарбом, тому що коштує життю нашому Богу і брату Христу. Тому, дорогі друзі, якщо наш скарб в Ісусі, тоді і наші серця там само. Якщо ми покладаємося на те, що Бог зробив для нас, а не на те,що ми зробили для Бога, тоді Отець робить нас найбагатшими в світі.
Так, Бог дає нам все. Він дає нам їжу, одяг, крівлю, але Він не лише дбає про наш матеріальний добробут, Він також дає нам і вічне життя. Через Свою щедрість і милість в Ісусі Христі Отець приймає кожного грішника, приймає не заради нашої пожертви, не заради наших вчинків, але лише і тільки заради Христової жертви, Христових діл.
Амінь.
Дорогі друзі,
Як добре, що Бог піклується про нас, як добре, що наш Небесний Отець дає нам те, без чого ми не змогли б обійтися. Він посилає нам сонячне проміння, Він дає нам повітря, дощ, урожай, одяг; Він дає нам крівлю над головою, дає нам все, що необхідно для нашого прожиття. Які ми щасливі, що у нас є такий Бог.
Чи можемо ми собі уявити таке, що одного разу в нас могли б зажадати все це, забрати все, що ми маємо. Якщо б нам прийшлося віддати всі свої маєтки, все своє багатство. Що якщо б наш Бог вирішив не давати нам більше нічого? Як би ми сприйняли це? Як добре, що Бог так не поступає з нами.
Так, ми маємо щедрого Бога. Ми маємо владику, який дає нам все, що ми потребуємо. Можливо інколи наші потреби не співпадають з нашими бажаннями, але Бог краще знає, що і скільки нам потрібно. Він нам каже: “Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги” (Ісаї 55:8). Все, що Отець Небесний дає нам, ми повинні сприймати з великою вдячністю, адже все те, що ми маємо дається нам нашим Господом безкоштовно. Це Його дарунок. Ми цього не заслужили. Більше того, ми не лише не заслужили цієї ласки від Бога, але, навпаки, через свої прогріхи цілком є негідними цих величезних дарів. Але Бог всерівно милостивий і довготерпеливий до нас. Він посилає нам кожного дня Свої щедроти.
Але наш Бог не лише посилає нам свої дарунки, Він також і очікує від нас вдячності. Він також хоче, щоб і ми віддавали Йому те, що належиться, Господь бажає, щоб ті заповіді, які Він дав, не залишилися без відповіді, але щоб вони пішли на користь нам, щоб ми відповіли на них своєю покорою, своїм послухом, своїм виконанням всього того, що Господь нам заповів. Наш Милостивий Отець очікує, що і ми віддали Йому належне.
Саме у сьогоднішньому нашому Євангельському уривку ми бачимо те, як люди віддають Богу: “І сів Він (Ісус) навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних вкидало багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш”. Дорогі брати і сестри, дуже часто у людей є звичка дивитися на те, скільки їхні ближні віддають Богу. Люди дуже часто звертають увагу на те, як поводяться інші, що вони думають, говорять, як вони поступають. Скільки вони віддають Богу чи то свої таланти, чи то свої сили, чи час, чи інші фізичні та духовні маєтки, якими вони володіють. Одні дають більше, інші дають менше. Це саме стається у сьогоднішньому нашому уривку з Письма. Ісус спостерігає як люди кидають гроші до скарбниці. Одні, заможніші, кидають більше, інші менше. А вдовиця кидає всього дві лепті, - дуже маленьку суму. В очах цього світу пожертва цієї жінки може здаватися мізерною. Що вона означає на фоні пожертв заможніх людей. Але не такою вона здається у очах Божих. Ось що говорить Ісус: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, - свій прожиток увесь”. Відповідно до слів Ісуса ця мізерна пожертва, яку дає ця жінка, насправді є не мізерною, вона є набагато більшою пожертвою за інші, які були вкинуті у скарбницю. Убога вдова віддала все, що мала, в той час, коли заможні люди дали лише те, що їм залишилося, що їм було непотрібно. Ця жінка віддає все, що має. Вона не дає це для того, щоб інші бачили, вона не дає це для кількості, вона дає це для Бога, щиро через любов до Нього, не з примусу, а охоче. Точно про таке давання Богу пише нам Св. Апостол Павло, коли каже: “Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, - не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає” (2 Кор. 9:7).
Бог не дивиться на обличчя людини (Гал. 2:6), Бог дивиться на серце. Бог не дивиться на нашу кількість, Бог дивиться на нашу щирість, нашу любов, милосердя, вдячність. Бог дивиться на те, чим сповнене наше серце, - чи заздрощами, чи ненавистю, чи захланством, чи впертістю, чи навпаки, - повагою, любов’ю, щедрістю, поступливістю. Бог не хоче, щоб те, що ми Йому даємо, було з примусу. Він бажає від нас цілком іншої пожертви, пожертви, яку дала вбога вдовиця у сьогоднішньому нашому тексті, щирої, від усього серця. І хоча в очах цього світу вона була невеликою, проте в очах Божих вона перевищила найбільші пожертви, коли хто-небудь давав.
Ісус Христос у Євангелії від Луки 12:34 каже нам такі слова: “Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше”. Якщо наш скарб у Бога, тоді і серце наше там, тоді і ми будемо з Богом. Саме там знаходиться сьогодні убога вдовиця. Саме там знаходиться і наш з вами скарб, бо наш скарб у Ісусі Христі. Це той скарб, який був здобутий величезною ціною. Наш дорогий Господь Ісус сам заплатив за нас цю величезну пожертву. Він, подібно убогій вдовиці, віддав все, що мав, своє життя, заради того, щоб у нас був цей скарб, щоб ми володіли цією праведністю. Ця Христова пожертва є найбільшою за будь-які пожертви, які коли-небудь хтось давав. Вона є безцінним скарбом, тому що коштує життю нашому Богу і брату Христу. Тому, дорогі друзі, якщо наш скарб в Ісусі, тоді і наші серця там само. Якщо ми покладаємося на те, що Бог зробив для нас, а не на те,що ми зробили для Бога, тоді Отець робить нас найбагатшими в світі.
Так, Бог дає нам все. Він дає нам їжу, одяг, крівлю, але Він не лише дбає про наш матеріальний добробут, Він також дає нам і вічне життя. Через Свою щедрість і милість в Ісусі Христі Отець приймає кожного грішника, приймає не заради нашої пожертви, не заради наших вчинків, але лише і тільки заради Христової жертви, Христових діл.
Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й
Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
