—айт душпастир¤ ѕавла

ѕропов≥д≥ пастир¤ ≤гора (–атушний).

5-та нед≥л¤ ¬еликого посту
—≥мферополь Ц 2003 р≥к Ѕожий

УЌе думайте, що я прийшов, щоб мир на землю принести, - я не мир принести прийшов, а меча. я ж прийшов Упор≥знити чолов≥ка з батьком його, дочку з њњ мат≥рТю, ≥ нев≥стку з свекрухою њњФ. ≤: Увороги чолов≥ков≥ Ц домашн≥ його!Ф ’то б≥льше, ¤к ћене, любить батька чи мат≥р, той ћене недостойний. ≤ хто б≥льш, ¤к ћене, любить сина чи дочку, той ћене недостойнийФ (ћатв≥¤ 10:34-37).

ћеч

      Ѕлагодать вам та мир нехай примножатьс¤ в п≥знанн≥ Ѕога й ≤суса, √оспода нашого! јм≥нь (2 ѕетра 1:2)

      ƒорог≥ у ’рист≥, колись у давнину, коли люди воювали пом≥ж собою, одн≥Їю ≥з тоњ зброњ, ¤ку вони використовували п≥д час воЇн, були меч≥. ≤ тому, коли ми чуЇмо про людину з мечем, то в наш≥й у¤в≥ в≥дразу виникаЇ картина воњна, ¤кий добре облаштований не т≥льки до захисту, але й нападу на ворога, ≥ншими словами, до в≥йни. —аме таку картину можемо ми соб≥ змальовувати у своњх думках, слухаючи ’риста, ¤кий каже: УЌе думайте, що я прийшов, щоб мир на землю принести, - я не мир принести прийшов, а мечаФ.

      «араз особливо в наш час, коли в св≥т≥ йде в≥йна, ми, чуючи слова ≤суса, в≥дразу можемо подумати соб≥, що наш √осподь приходить в цей св≥т саме ¤к такий воњн - з мечем в руках, котрий готовий воювати та проливати людську кров. Ќевже ж той √осподь, ¤кий Ї любл¤чим та милосердним Ѕогом миру, пропагуЇ тут в≥йну. Ќевже ж ¬≥н маЇ за мету пос≥кти —воњм мечем вс≥х своњх ворог≥в. “ак думало б≥льш≥сть тих юдењв, до ¤ких прийшов √осподь. ¬они спод≥валис¤, що ¬≥н буде њхн≥м гр≥зним царем, перед чиЇю силою та величчю впадуть вс≥ нев≥рн≥. “ак думало багато людей, ¤к≥ впродовж вс≥Їњ ≥стор≥њ людства, прикриваючись ≥мТ¤м ¬севишнього, проливали невинну людську кров. Ќав≥ть тепер Ї чимало людей, ¤к≥, захищаючи своњ власн≥ корислив≥ ≥нтереси, вважають, що Ѕог дав њм право вбивати ≥нших. —мертники-терористи, вбивають разом ≥з собою багато безневинних людей, думаючи при цьому, що такою Ї Ѕожа вол¤. Ѕ≥льше того, нав≥ть Ї таке, що христи¤нськ≥ конфес≥њ намагаютьс¤ вир≥шити пом≥ж собою сп≥рн≥ питанн¤ за допомогою сили. —правджуютьс¤ слова ’риста, ¤кий казав —воњм учн¤м: Уѕрийде нав≥ть година, коли кожен, хто вам смерть запод≥Ї, то думатиме, н≥би службу приносить в≥н Ѕогов≥Ф (≤в. 16:2).

      ўоб по¤снити те, що ’ристос маЇ на уваз≥, коли каже У Ќе думайте, що я прийшов, щоб мир на землю принести, - я не мир принести прийшов, а мечаФ, нам необх≥дно погл¤нути на ≥нш≥ добре зрозум≥л≥ м≥сц¤ з≥ —в¤того ѕисанн¤ ≥ за допомогою них роз≥братис¤, що ж насправд≥ ’ристос хоче тут сказати. якщо ми так зробимо, то ми побачимо, що той √осподь, ¤кий промовл¤Ї нам так≥, ¤к на перший погл¤д може здатис¤, жорсток≥ слова, насправд≥ Ї не Ѕогом в≥йни, не Ѕогом, ¤кий пропагуЇ ненависть та ворож≥сть, але Ѕогом любов≥, милосерд¤, терпимост≥ та миру. јдже ¤к виразно ¬≥н каже: У”люблен≥, - люб≥мо один одного, бо в≥д Ѕога любов, ≥ кожен, хто любить, родивс¤ в≥д Ѕога та в≥даЇ Ѕога! ’то не любить, той Ѕога не п≥знав, бо Ѕог Ї любовФ (1 ≤в. 4:7-8); У–евно в≥д щирого серц¤ люб≥ть один одногоФ (1 ѕет. 1:22); УЋюб≥ть ворог≥в своњх, благословл¤йте тих, хто вас проклинаЇ, твор≥ть добро тим, хто ненавидить вас, ≥ мол≥тьс¤ за тих, хто вас пересл≥дуЇФ (ћат. 5:44). У¬и чули, що сказано: Уќко за око, ≥ зуб за зубаФ. ј я вам кажу не противитись злому. ≤ коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, - п≥дстав йому й другу. ј хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, - в≥ддай ≥ плаща йому. ј хто силувати тебе буде в≥дбути подорожнЇ на милю одну, - ≥ди з ним нав≥ть дв≥Ф (ћат. 5:38-41).

      “ому, коли ми розгл¤немо слова ≤суса в контекст≥ вс≥Їњ Ѕогом обТ¤вленоњ правди, ми зрозум≥Їмо, що ≤сус ’ристос аж н≥¤к не Ї тою особою, ¤ка прагне встановити —воЇ в≥чне ÷арство за допомогою сили, ¤к це часто прагне зробити цей св≥т. Ѕог не д≥Ї таким чином, де через примус та страх змушуЇ людей коритис¤ …ому. ¬≥н д≥Ї таким чином, де через —вою предв≥чну любов, ¤ку ви¤вив у —ин≥ ’рист≥ ≤сус≥, пронизуЇ серц¤ людей тим мечом, котрий, в≥дган¤ючи в≥д нас вс¤кий страх ≥ всел¤ючи в≥ру, УвикликаЇ в нас ≥ хот≥нн¤, ≥ чин за доброю волеюФ (‘ил. 2:13) …ого. ¬ —воњх руках ¬≥н тримаЇ не зброю масового знищенн¤, але меч духовний, ¤кий апостол ѕавло називаЇ —ловом Ѕожим (≈ф. 6:17), про ¤кий св. ≤ван Ѕогослов говорить ¤к про Умеч обос≥чний, що виходить ≥з уст √осподн≥х (ќб. 1:16), про меч …ого уст (ќб. 2:16), ¤ким перемагаЇ серц¤ ≥ п≥дкор¤Ї душ≥ . ÷ей меч маЇ здатн≥сть робите ти, чого не може робити жоден ≥нший меч. Ѕо то УЅоже —лово живе та д≥¤льне, гостр≥ше в≥д ус¤кого меча обос≥чного, - проходить воно аж до под≥лу душ≥ й духа, суглоб≥в та мозк≥в, ≥ спос≥бне судити думки та нам≥ри серц¤Ф (™в. 4:12). ÷ей меч Ї незам≥нною зброЇю у духовн≥й в≥йн≥ з≥ св≥том, гр≥хом та сатаною. ¬≥н веде до ≥ншоњ перемоги не тимчасовоњ, а в≥чноњ, не т≥лесноњ, а духовноњ, перемоги не над кровТю та т≥лом, але над початками, над владою, над св≥топравител¤ми ц≥Їњ темр¤ви, над п≥днебесними духами злоби (≈ф. 6:12).

      Ѕог веде в≥йну, але ц¤ в≥йна направлена не на знищенн¤ людей, а на знищенн¤ гр≥ха, смерт≥ та ди¤вола. ÷¤ в≥йна Ї духовною ≥ вона маЇ за мету не вбити людей, а визволити њх, в≥дд≥ливши одних в≥д ≥нших. –озд≥лити праведник≥в в≥д гр≥шник≥в, переможц≥в в≥д переможених. ѕро таку в≥йну говорить √осподь ≤сус коли каже: У я ж прийшов Упор≥знити чолов≥ка з батьком його, дочку з њњ мат≥рТю, ≥ нев≥стку з свекрухою њњФ. ¬ ц≥й в≥йн≥ ’ристос не буде вбивати людей, але буде розмежовувати њх, що дл¤ одних означатиме в≥чне житт¤, а дл¤ ≥нших в≥чну смерть. “≥, що прийн¤ли ’риста через меча духовного, стануть по одну сторону, а т≥, що обрали соб≥ н¤з¤ зла через меча неправди, що несе б≥ль, горе та стражданн¤ ≥ншим, по ≥ншу. як глибоко проникаЇ гострий меч, в≥н нав≥ть с¤гаЇ р≥дн≥ ≥ вс≥х близьких, ≥ через ту здатн≥сть, ¤ку в≥н маЇ, в≥др≥заЇ зло в≥д добра, нев≥руючих в≥д в≥руючих. Ќав≥ть батьки будуть в≥докремлен≥ в≥д син≥в, дочки в≥д матер≥в, нев≥стки в≥д свекрух. Ќезважаючи на ту близк≥сть, в ¤к≥й перебувають люди на земл≥, слугам гр≥ха ≥ ди¤вола прийдетьс¤ стати окремо в≥д д≥тей ’риста ≥ …ого ÷арства.

      “аким чином той меч, ¤ким Ї —лово Ѕоже, виконуЇ ту роботу, дл¤ ¤коњ ’ристос прийшов в цей св≥т, ≥ ви¤вивши —ебе не ¤к гр≥зного ÷ар¤ в≥йни, а ставши пок≥рним ÷арем миру, здобув дл¤ ус≥х нас на хрест≥ перемогу над —воњми ворогами. ≤ хоча т≥ невгамовн≥ вороги дал≥ продовжують нападати на д≥тей Ѕожих, проте в т≥й в≥йн≥, ¤ку розпочав ди¤вол через св≥й гр≥х, ми маЇмо гр≥зну зброю, ¤коњ боњтьс¤ ≥ в≥д ¤коњ вт≥каЇ сатана ≥ його слуги, зброю з ¤кою приходить ’ристос, коли каже: УЌе думайте, що я прийшов, щоб мир на землю принести, - я не мир принести прийшов, а мечаФ. “акого ≤суса ми бачимо, така постать зТ¤вл¤Їтьс¤ в нашому у¤вленн≥, коли ми чуЇмо в≥д Ќього так≥ слова, - не воњна, готового вбивати, але слугу, готового роздавати —вою безм≥рну благодать мечем миру правди та прощенн¤.

      ќсь чому ми повинн≥ любити Ѕога понад усе. Ѕо ¬≥н не прийшов в цей св≥т з мечем, ¤ким мав повбивати вс≥х гр≥шних через њхню зневагу до ¬седержител¤, але дав у руки пок≥рного —луги, —пасител¤ ћес≥њ, ≥нший меч, котрий, виход¤чи ≥з уст √осподн≥х, проникаЇ в наше нутро ≥ через ту в≥ру, ¤ку в≥н виробл¤Ї, в≥дд≥л¤Ї в≥рних Ѕогу ≥ …ого —лову в≥д св≥ту ≥ вс≥х його напастей, ставл¤чи праворуч Ѕога ќтц¤, ≥ кажучи: Уѕрийд≥ть, благословенн≥ ћого ќтц¤, пос¤дьте ÷арство, уготоване вам в≥д закладин св≥ту. Ѕо ¤ голодував був Ц ≥ ви нагодували ћене, прагнув Ц ≥ ви напоњли ћене, мандр≥вником я був Ц ≥ ћене прийн¤ли ви. Ѕув нагий Ц ≥ ћене зод¤гли ви, слабував Ц ≥ ћене ви в≥дв≥дали, у вТ¤зниц≥ я був Ц ≥ прийшли ви до ћенеФ (ћат. 25:34-36).

      “а в≥ра, ¤ку даЇ нам —лово виражаЇтьс¤ в наш≥й любов≥, ¤кою ми любимо Ѕога понад усе через любов до —воњх ближн≥х. Уяк хто скаже: Уя Ѕога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Ѕо хто не любить брата свого, ¤кого бачить, ¤к може в≥н Ѕога любити, якого не бачитьФ (1 ≤в. 4:20). “ака любов не розд≥л¤Ї нас в≥д наших р≥дних, а навпаки зближаЇ. ¬она не говорить нам любити Ѕога, а р≥дних забути. “аку любов буде видно, в тому, ¤к ми любитимемо своњх батька та мат≥р, сина та дочку, брата та сестру.

      ќднак, разом з тим, ми не можемо говорити про любов до ближн≥х окремо в≥д любов≥ до Ѕога. якщо ми любимо ближн≥х, ми насамперед любимо Ѕога, ¤кий сповнив нас ц≥Їю щирою нелицем≥рною любовТю ≥ завд¤ки кому ми в≥дчуваЇмо те щаст¤ ≥ ту рад≥сть, коли плекаЇмо палку братерську любов. якщо ми не любимо Ѕога, то ми не можемо любити ближн≥х. “ака любов, в ¤к≥й немаЇ м≥сц¤ Ѕогу ≥ ¤ку ми в≥ддаЇмо лише р≥дним, навр¤д чи може називатис¤ справжньою ≥ нелицем≥рною любовТю. ќсь чому ’ристос каже: У’то б≥льше, ¤к ћене, любить батька чи мат≥р, той ћене недостойний. ≤ хто б≥льш, ¤к ћене, любить сина чи дочку, той ћене недостойнийФ. “ому, щоб бути достойним нашого —пасител¤ ≥ його ÷арства, дл¤ ¤кого ¬≥н в≥докремлюЇ вс≥х в≥руючих —воњм —ловом, нам потр≥бно спершу мати ту любов, ¤кою ¬≥н нас полюбив ≥ завд¤ки ¤к≥й зробив нас —воњми. ≤ншими словами, ми повинн≥ любити Ѕога понад усе, ≥ така любов до Ѕога, буде охоплювати нашу любов до р≥дних та близьких.

      Ћюбити Ѕога понад усе Ц це м≥цно тримати у —воњх руках той меч, ¤кий нам доручив ’ристос ≥ кожного разу, коли плоть, св≥т чи ди¤вол нападають на нас давати в≥дчайдушний њм оп≥р. Ћюбити Ѕога понад усе Ц це плекати …ого —лово ≥ твердо сто¤ти на своЇму переконанн≥, так, щоб н≥хто ≥ н≥що не змогло в≥докремити нас в≥д тих людей, ¤ких вир≥знив сам ’ристос —воњм духовним ћечем правди з пом≥ж св≥ту ненавист≥ та гр≥ха. Ћюбити Ѕога понад усе Ц це бути воњном миру, ¤кий несе спок≥й та рад≥сть спас≥нн¤ дл¤ ≥нших заради ≤суса. јм≥нь.

ƒогори!

"≤ мир Ѕожий, що вищий в≥д ус¤кого розуму, хай береже серц¤ ваш≥ та ваш≥ думки у ’рист≥ ≤сус≥" (‘ил. 4:7).

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.