Сайт душпастиря Павла

"Еффата!"

     "І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього:
Еффата; цебто: Відкрийся!
І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно!" (Марка 7:32-35).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).

     Дорогі у Христі, нашім Господі, дозвольте для початку розказати вам історію. В одній сім’ї усиновили хлопчика. Він був хворобливим і як на свій вік виглядав за малим. Було очевидним, що ті, хто за ним доглядали раніше, були байдужими до його проблем, які він мав зі здоров’ям і ростом. Коли цей усиновлений хлопчик почав підростати, то названі батьки почали боятися, що він – розумово відсталий. Хлопчик пізно почав ходити, він дуже рідко усміхався і сміявся. Він не вмів говорити. Здавалося, що дитина живе у якомусь своєму особливому світі.

     Коли йому виповнилося близько 4 років, батьки відвезли його на повніше обстеження. Фахівці провели детальне обстеження і виявили, що всі проблеми, що їх мав цей хлопчик, пов’язані лише з його слабким слухом та зором. Йому підібрали слуховий апарат, добрі окуляри, і як тільки він звик до цих пристроїв, то почав учитися говорити, його ціла особистість почала розвиватися. Вперше в житті після свого народження він міг бачити та чути, — йому відкрився цілий новий світ!
     Все, що сталося із цим хлопчиком, нагадувало історію про глухонімого, до якого Ісус сказав: “Еффата!” – “Відкрийся!”

     У сьогоднішньому Євангелії ми читали про глухого немову. Цей чоловік взагалі не вмів і не міг розмовляти, він не чув нічого і не міг чути. Він був глухонімим. Його приводять до Ісуса, до цього чудесного Цілителя, до цього прекрасного Лікаря, Який жодної людини не зоставляє наодинці з її проблемами. Ми бачимо, що Господь Ісус відводить цього чоловіка від натовпу, який зазвичай супроводжував Сина Божого, і починає розмовляти з глухим його мовою, — мовою жестів. Для Сина Божого це можливо. Бо Він також – Син Людський. Він стався людиною. Він має такі ж руки, як і ми, такі ж вуха, як і ми. Він має такі ж очі, як і ми. Він така ж людина, як і кожен з нас, тут сьогодні зібраних. Водночас Він – інший. Він людина без гріха. Він – Син Марії, народжений від Духа Святого. Він – Син Божий. Він – святий Бог.

     Апостол Павло так навчає нас про Сина Божого: “Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то панування, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть. І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першість. Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота” (Колосян 1:16-19). А далі каже: “Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества” (Колосян 2:9-10).

     Ісус, Син Божий, у Якому перебуває вся повнота Божества, стояв перед глухим чоловіком, перед чоловіком німим, і розмовляв з ним його таки мовою, мовою жестів. В Євангелії сказано: “І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха”. Господь показував глухому, що Він, Месія, зараз щось здійснить для цього чоловіка. Той, хто не чув – почує.

     Ісус, Син Людський, так само “сплюнувши, доторкнувся його язика”. Господь доторкується вух глухонімого і доторкується його язика. Господь показує, що правдиве зцілення і правдиві благословення приходять тільки від Нього. Як сказано в Псалмі 146: “Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його, що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки, правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в’язнів розв’язує, Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних! Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!”

     Ісус, читаємо далі: “На небо споглянувши … зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!” Господь далі продовжує показувати глухонімому, звідки прийшов Син Людський, і від Чиєї влади Він чинить. Хворий чоловік мусив побачити, що цей Ісус з Назарету перебуває у найтіснішій спільноті зі Своїм Небесним Отцем. Ісус заступається за цього нещасного чоловіка перед Своїм Отцем, благаючи простити гріхи йому і таким чином повністю визволити його від хвороби. Як навчає Апостол Іван: “Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу” (1 Івана 2:1-2).

     Еффата! Слово промовлено. Господь віддає наказ одним єдиним словом – відкрийся! Вуста і вуха чоловіка, що не міг ані говорити, ні чути, починають слугувати тій цілі, для якої їх створив Господь. Не було операції, не було магії, не було заклинань. Господь просто розмовляв і показав, звідки приходить зцілення. Господь промовив одне-єдине слово і відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно! Еффата! Відкрийся! Для раніше хворого чоловіка Господь відкрив цілий новий світ. Світ звуків, світ слів, світ мови. Господь відкрив раніше хворому дорогу до пізнання Божественних правд про те, що всі люди згрішили, і про те, що всі позбавлені Божої слави. Господь дав можливість німому чути слова Божого докору за гріх. Господь дав можливість німому каятися перед лицем Господнім, просити в Нього прощення гріхів звичайною і багатою людською мовою. Господь дав можливість цьому раніше глухому чути солодкі слова про прощення його гріхів в Ім’я Ісуса. Господь дав можливість, зціливши цього німого, славити його вустами Бога за це прощення гріхів заради Ісуса і за вічне життя, яке Ісус Христос здобув для нього на Голгофському хресті.

     Сьогодні ми чуємо це саме слово: “Еффата! Відкрийся!” Зі здивуванням ми можемо подумати, а що це слово може мати спільного з нами, людьми, які чують і говорять, людьми, що насолоджуються телефоном і музикою, радіо і телебаченням, дискусіями і приятельськими розмовами? Але це слово дійсно є призначеним для нас. Якою мовою ми б не говорили, і якої мови ми не розуміли б, ми залишаємося глухими і німими, допоки Господь не відкриє нам вух Своїм святим Словом до пізнання Його, не приведе нас до розуміння того, що ми грішні люди, і заслуговуємо за свої гріхи лише одної винагороди – смерті.

     Незалежно від того, скільки мов ми знаємо, і якими мовами ми розмовляємо: українською, польською, німецькою, англійською чи російською, якщо ми не визнаватимемо своїх гріхів, не каятимемося в них і не промовлятимемо важливих слів: “Господи, помилуй мене грішного!”, тоді у головному ми залишатимемося німими. Ми залишимося глухими та німими для нашого спасіння та для вічного життя.

     Але слава Богові, що Він таки відкриває наші вуха і відкриває наші вуста. Слава Святому Духові, що Він наполегливо день за днем через Біблію, розказує нам про Господа нашого Ісуса Христа.

     Сьогодні наш Спаситель, Ісус Христос через Слово та Дух відкриває наші серця і наш розум до дива Божої любові, про яку Біблія каже: “Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи” (1 Iвана 4:7-10).

     Дорогі брати та сестри, Бог ненавидить наші гріхи, але Бог нас любить. Як каже Апостол Іван, Він Свого Сина Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Він помер за нас, заплативши Своїм життям, Своєю святою кров’ю за наші гріхи. Він воскрес, і Він є головою нашої Церкви. Тільки через Ісуса ми стаємо дітьми Божими, тільки через Ісуса, через те, що Ісус здійснив на хресті, Отець нас усиновлює.

     Нам зараз багато чого бракує. Нам часто тут бракує здоров’я, натомість нас обсідають чимало недуг. Нам часто бракує радості, а з очей часто ллються сльози. Нам часто в цьому світі бракує спокою, а натомість надміру випадає тривог і журби. Дорогі друзі, Ісус Христос – не байдужий до наших страждань. Він страждає разом з нами, Він потішає нас у наших нещастях, Він відводить від нас зло і вічну смерть, бо ми – Його діти. У тяжкі миті нашого життя, Ісусів голос, Ісусове Слово є з нами. Ми знаємо про Нього, ми чуємо Його переможний голос до глухонімого: “Еффата! Відкрийся!”, і ми віримо, що Ісус так само промовляє до нас. Ісус відкриває нам Божу любов Своїм Євангелієм про те, що наші гріхи прощено. Прощенням гріхів, Своїм тілом і кров’ю Ісус відкриває нам Боже Царство. І заради цього теперішнього майбутнього ми повторюємо разом із Апостолом Павлом: “Любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний” (2 Кор. 12:10).

     Ми – сильні у Христові. Ми – більше не глухонімі, навіть якби ми не могли говорити, всеодно – ми можемо вірити в Сина Божого, і наша віра була б дійсною і спасенною. Навіть якби ми не могли бачити, всеодно ми, не збиваючись з дороги, дійдемо до вічного життя, бо нас у ньому тримає Добрий Пастир, Ісус Христос.

     Цілий новий світ відкритий нам Ісусом. Цілий втрачений світ, спільнота з Богом, є відновленою для нас Ісусом. Ми можемо тепер з радістю чути голос Божий, а не ховатися від нього. Ми можемо з радістю спілкуватися з нашим Отцем Небесним в Ісусове Ймення, бо для нас все це здійснене Ісусом, відкрите тільки ним. Хай ця віра і радість того, що ми – виправдані діти Божі, що ми чуємо голос Божий зі Святого Письма, що ми спілкуємося з Богом в Ім’я Ісуса, перебуває завжди в наших сім’ях, в наших родинах, і в нашого українського народу. Заради Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:13).

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.