Сайт душпастиря Павла

"Хто має Сина – має життя"

"Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя" (1 Івана 5:12).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти. Амінь. (Об. 1:4).

     Дорогі друзі у воскреслому Господі, в Універсальному Енциклопедичному Словникові, зокрема в статті “життя” читаємо таке визначення: “Життя – динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем…” Це визначення, очевидно, є дуже вдалим. Людина, яка живе, повинна мати свій організм у динамічному стані, вона повинна мати обмін речовин, їсти та пити. Ми повинні черпати всі необхідні ресурси із зовнішнього середовища, із світу у якому ми живемо.

     Сьогодні Апостол Іван нам каже ще щось про те, що ми повинні мати для того, щоб жити. Він каже: “Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.” Святий Дух через Апостола Івана каже нам, що насправді, наше життя має набагато більші виміри ніж про них може нам розповісти будь-яка книга, окрім Біблії.

     Бог навчає нас, що для того, щоб мати життя, треба мати Його Сина. “А хіба ми не маємо життя без Нього?” – можемо ми спитатися. “Хіба не живі мільярди інших людей, що народжуються, виростають, ходять до школи, кінчають університети, одружуються, народжують дітей… Хіба їхнє життя не триває?” Бог дає на це відповідь. Він каже: “Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій” (Плач Єремії 3:39).

     Звичайно, що всі хто живуть без Його Сина є живими людьми. Але вся біда в тім, що вони живуть тільки обмежений період часу. Причиною цьому є гріх, який відділює людей від Бога. Цей гріх роз’єднує нас і Бога, цей гріх є причиною смерті всіх людей, бо людина створена Богом, і без свого Творця вона не спроможна довго проіснувати. Коли в країні знаходять людину, яка переступає сотий рік свого життя, то для нас це велика новина. І ми всі кажемо, як добре, що та людина так довго живе. Але насправді навіть сто літ є дуже коротким проміжком часу. Як говориться у Псалмі про наш земний вік: “Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...” (Пс. 89:10).

     Наші гріхи є причиною такого короткого життя. Бог проте хоче, щоб ми не помирали. Бог хоче, щоб ми жили довго-довго. Бог хоче, щоб ми насолоджувалися цілою вічністю. Він не залишає нас без знання, як можна так довго жити. Він сьогодні ділиться з нами прекрасним рецептом довголіття. Бог нам сьогодні каже: “Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.” Ця формула, довгого, власне вічного життя може видаватися надто простою для того, щоб мати життя без кінця і краю, але вона – правдива, бо цю формулу створили навіть не люди, але її дав Сам правдивий Бог.

     Він наповнив її реальним змістом – Своїм Сином Ісусом. Як каже Господь Святий Дух через Апостола Павла: “Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом, що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили” (1 Сол. 5:9-10).

     Ісус Христос помер за наші гріхи розіпнутим на хресті. Своєю кров’ю Він набув нас для Бога, Своїм святим життям Він Сам знищив усі наші гріхи. Як каже Апостол Павло в Посланні до ефесян: “А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом” (Ефесян 2:13-14).

     Коли ми не маємо Христа Ісуса, - ми перебуваємо поза Божою ласкою, але під Божим гнівом за наші гріхи. Як навчає нас сьогоднішній текст: “Хто не має Сина Божого, той не має життя.” Тобто, хто не має Ісуса Христа, той далі продовжує жити в гріхах. Хто без Христа, той нехтує своїм майбутнім і боїться його, бо воно непевне, і навіть більше, воно є жахливим, бо такій людині, яку нищить гріх, доведеться проходити через смерть без Спасителя, і направлятися для проведення вічності просто до геєнни огненної, де тільки плач і скрегіт зубів.

     Але коли ми маємо Сина Божого, ми маємо доступ до Бога, ми маємо праведність, ми маємо вічне життя. Як навчає нас таки сьогодні Слово Боже: “Хто має Сина, той має життя.” Хто має Сина, той має Бога, Який промовляє: “Я, Я є Той, Хто стирає провини твої ради Себе, а гріхів твоїх не пам’ятає!” (Ісаї 43:25).

     Хто має Сина, той справді має динамічний стан цілого організму і тілесного, і духовного. Хто має Сина Божого, той справді має безперервний процес обміну з Богом через Сина Його Ісуса Христа. Ми щодня обмінюємося з Ісусом своїми гріхами. А Він обмінюється з нами Своєю праведністю. Ми це можемо робити, коли маємо Ісуса, тому що так каже Біблія: “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними” (Римлян 5:18-19).
     Ісус виконав Закон за нас. Ісус помер за наші гріхи. Ісус воскрес із мертвих третього дня, вказавши нам, що Він є правдивою дорогою до вічного життя. Ми маємо Ісуса Христа, Сина Божого через нашу віру. Ми не можемо самі прийти до Нього, - Він приходить до нас. Ми не можемо самі обрати Його, - Він вибрав нас зі Своєї великої любові. Ми не можемо схопитися за Нього обома руками, Він нас тримає Своїми зраненими на хресті руками і дає нам вічне життя.
     Ми маємо Сина Божого через віру. Як каже Святий Дух через Апостола Павла в Посланні до галатів: “Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру? Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи! Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом” (Галатів 3:5-9).

     Ми маємо цю віру від Слова Божого. Як каже Син: “Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!” (Луки 11:28). А в Посланні до Римлян ми читаємо такі слова: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Римлян 10:17).

     Ми можемо підсумувати ці слова таким чином. Той, хто слухає Слово Боже, той має віру. А той, хто має віру, той має Сина. Хто ж має Сина, як каже нам сьогодні Слово Боже, той має життя. Наш милосердний і добрий Господь щедро обдаровує нас Своїм Сином Ісусомі через Слово, і через Таїнство Святого Вівтаря, коли ми причащаємося Його святими тілом та кров’ю. Ми слухаємо Слово, віримо йому, - ми маємо Ісуса, ми маємо вічне життя. Ми причащаємося Господніми дарами, ми віримо, що приймаємо правдиві тіло та кров Христові, ми знову маємо Сина, а отже ми маємо вічне життя. Молімося, дорогі друзі, щоб ми ніколи вже в історії нашої країни не були позбавлені таких великих дарів Божих: Біблії, проповідування чистого Євангелія та можливості причащатися Господньою Вечерею.

     Ми маємо життя, що сповнене проливанням на нас ласки Божої прощення наших гріхів. І хоча ми знаємо, що, коли Господь не повернеться до того часу, щоб судити живих і мертвих, ми теж будемо проходити через смерть, для нас смерть – лише двері до життя без меж. Як каже Апостол Павло: “Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. ” (Филип’ян 1:21-24).

     Так само і щодо нас, і щодо всіх, хто має Сина Божого. Коли настане наш смертний час, то ми знаємо, що для нас, як і для Апостола Павла померти та бути з Христом є значно ліпшим. Але ми повинні поки нас Сам Господь не покличе залишатися в тілі, бо це потрібніше для тих, хто близько нас, чия віра ще не є такою сильною, а особливо наше життя є потрібним для тих, хто ще не має Сина Божого, хто живе в гріхах, а отже і під загрозою вічної смерті. Ми знаємо, що наш Бог не хоче, щоб інші люди помирали. Він хоче, щоб ми ширили свою віру серед них. Бог хоче, щоб ми любили їх. Як навчає нас сьогодні Апостол Іван: “Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі. Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша. А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?” (1 Івана 5:2-5).

     Перемагаймо світ своєю вірою в Бога, тішмося життям вічним, яке ми маємо, бо маємо Сина Божого. Заради Нього. Амінь.

     А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (Ефесян 3:20-21)

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.