Сайт душпастиря Павла
Мої проповіді...
1 Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити.
3 І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства.
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму?
6 А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят.
7 А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9 І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
"Невірний управитель..."
“Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!” (1Кор.1:3).
Сьогоднішню проповідь було натхнено Божим Словом з Євангелія від Луки (16:9): “І Я вам кажу (говорить Ісус): Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель”.
Коли я вперше прочитав цей вірш, тоді мені на думку спало, що я знаю добрий приклад, з власного життя, для пояснення цієї притчі... Але я помилявся, бо гріховна природа зіграла зі мною свій жарт, вірніше сказати ввела мене в оману... Зараз я поясню про що йдеться мова, бо знаю як багато єретиків перекрутили цю притчу, через своє не розуміння її внутрішнього духовного змісту. То що сталося, про що людина думає коли вперше читає не зрозумілі для себе вірші в Біблії? Все залежить від того, де ми шукаємо відповіді та пояснення: в своєму серці та розумі, чи в Божому Слові.
Отож, жив собі один хлопець, який багато заробляв та проводив свій вільний час так, як його проводить людина що не знає Бога, як каже пр. Екклезіаст (2:10): “І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!” І одного разу прийшла до хлопця дівчина, яка потребувала матеріальної допомоги і він їй допоміг, потім ще раз, та й знову... І сталося так, що з часом “набув” він собі так званих “друзів за гроші”. На перший погляд здається, що ця історія відповідає дійсному значенню притчі, але чи про таке каже Ісус? Ні, і ще раз ні! Бо, чи буде добрим діло, коли ми, щоб одягнути роздягненого нужденного пограбуємо одягненого ближнього? Чи буде добрим вчинком, дати милостиню грошима вбивства чі крадіжки та через це сподіватися мати прихильність Божу? Ні, і ще раз ні! Бо в Євангелії від Луки (16 : 13) Ісус каже : “Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!” Ісус навмисно поєднує поняття “багатство” з сирійським ідолом Мамоною, вказуючи на ідолослужіння, коли багатство збирається з пристрастю і стає ідолом серця. Тому слова Спасителя: “Набувайте друзів собі від багатства неправедного”, не можна пояснювати лише одною вимогою повертати пограбоване та вкраде, і не користуватися ним; ці слова пояснюють, що для набуття справжніх друзів і свого спасіння, ми не повинні ходити шляхами гріха та ідолослужіння... Щоб мати прощення своїх гріхів та отримати життя вічне, треба усім своїм серцем і усім своїм розумом покладатися на милосердя і любов Господа Бога, вірити у Його нескінченну благодать та милість у Христі Ісусі, та відвернутися від діл гріха, плоті та диявола . Але, чи можливе це людні? Як, мертва за своєю природою людина може змінити своє життя і вороже ставлення до Бога? Чи може людина власними ділами (або грошима) здобути прихильність Божу, коли навіть однієї заповіді з Декалогу не спроможна виконати?! “Неможливо це людям, та можливе все Богові”. Отож, нам неможливо самостійно вилізти з тієї халепи у яку ми потрапили. Неможливо нам спастися. Лише Богові це можливо. І Господь, Бог наш, вчинив це для нас!
Бо Божа любов до нас виявилася у тому, що Він нас перший полюбив, ще коли ми “мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші” (Еф.2:1-3); але тепер, завдяки вірі христовій, ми маємо Боже примирення і всиновлення. Бо Ісус цілком і повністю виконав замість нас Закон Божий, Він не порушив жодної заповіді – Він є абсолютно святий. А також, за всі наші гріхи, провини і переступи Він поніс не заслужену кару – кару, яку справедливо заслужив кожен із нас...
Тож яка то благословенна втіха мати такого Господа і Спаса, Який любить нас і не звинувачує, не знищує, не карає за наші гріхи, але став нашим Служником і Викупителем від вічного гніву Бога-Отця на справедливому Суді.
І нас неправедних було виправдано, нам неправедним не ставиться у провину наш гріх, але нам зарахована праведність Христова, якою Ісус покрив нас немов білим одягом, немов снігом убілив він наші багряні провини перед Богом. Він Праведний та безгрішний страждав за нас неправедних грішників. Ісус поніс на Собі гріхи людства, а натомість дав світу свою праведність. Тож наше неправедно здобуте багатство – ЦЕ ПРАВЕДНІСТЬ ХРИСТА! Ми неправедні отримали праведність Божого Агнця, якого було заклано за нас. Ми грішники і не через свої заслуги чи діла отримали життя вічне, а через Божий дарунок віри в життя, смерть та воскресіння нашого Господа. І наше неправедне, не заслужене багатство – це добра звістка про прощення наших гріхів у Христі Ісусі нашім Господі! Він – наша Праведність і наше Життя, Він наше Виправдання! (До ефесян 2:8) “Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий”
Тож ”набувайте друзів собі від багатства неправедного”, бо Євангеліє було дано нам не через нашу праведність, а Христову. І маємо ми набувати друзів цим багатством, щоб зростали наші громади, тобто Свята Християнська Церва. Слово Євангелія буде набувати нам друзів і братів у Христі, коли вибачатимемо ми гріхи один одного, як заповідав те Господь, як і Він нас вибачає і “приймає до вічних осель”.
Тож не будьте немов той не розумний хлопець і управитель, що в серці своєму має надію на гроші: за гроші не купиш собі справжніх друзів, не здобудеш ними спасіння, не отримаєш за них прихильність та любов Бога. Тож вірно використайте багатство Божого прощення, покайтеся поки є час і поки ще є можливість чути Євангеліє, бо коли промине цей час, буде вже пізно. Той хто не прийняв у вірі та відкинув Божий дарунок Христової праведності, того буде засуджено тим самим Словом Примирення, яке він грішник відкинув. А того, хто в серці тримає Боже Слово, вірує та покладається усім своїм розумом і всією душею на обітниці Христові – не буде засуджений, він вже СПАСЕНИЙ, бо виправданий кров’ю Христовою, такий вже “прийнятий до вічних осель” і це не від нас – це Божий дарунок, кожному віруючому християнину!
Слава Ісусу Христу!
“Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто Має прийти. Амінь” (Об.1:4).
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й
Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
