Сайт душпастиря Павла
Мої проповіді...
Місце: Донецька обл. м. Слов’янськ
Дата: 27 жовтня 2001 року
Пастир Павло Богмат
Читання:
Пс. 126, 48
2 Хр. 29:29:12-19
Об. 14:6-7
Гал. 2:16-21
Мт. 11:12-15
Дата: 27 жовтня 2001 року
Пастир Павло Богмат
Читання:
Пс. 126, 48
2 Хр. 29:29:12-19
Об. 14:6-7
Гал. 2:16-21
Мт. 11:12-15
«Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа
Ісуса Христа» (Галатів 1:3).
Дорогі брати та сестри в Христі Господі, сьогоднішня проповідь була натхнена Словом Божим з Євангелія від Матвія, де Ісус звертається до своїх послідовників, яких через Божий план Спасіння грішного людства було обрано на апостольське служіння проголошення Євангелія: „Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!” (Матвія 5:20).
Щоб нам краще зрозуміти слова Христа, нам необхідно уявити, а декому просто згадати гарну картину природи нашої рідної України, а саме мальовничих просторів Криму. Тож проїжджаючи цими Кримськими просторами, ми бачили багато добре доглянутих виноградників, які рясно приносять добрі плоди... Такі виноградники добре доглядають та обробляють, щоби вони не загинули: бо ж вони не тільки корисні своїми плодами, але й радують людське око...
Але виноградник, який не доглядають виноградарі, що були поставлені оберігати врожай від злодіїв, мусили тримати все в чистоті та обрізати вражені хворобою гілки т.д. одним словом кажучи, коли такі виноградарі не виконували своїх обов’язків і не доглядали те, що було їм доручено... - такий виноградник поволі гине і вже не дає рясно врожаю.
Що має робити господар такого винограднику, як не вигнати геть таких робітників та набрати нових, які будуть сумлінно виконувати свої обов’язки, які знищать вражені хворобою кущі та доглядатимуть за виноградником...
Тож фарисеї та книжники у тексті від Матвія (5:20) і є тими виноградними кущами, що вражені хворобою гріха, гордині та самоправедності. Вони – є тими нікчемними виноградарями, що не доглядали добре за виноградником-церквою, яку їм доручив Бог. І вже занедбаний виноградник почав приносити плоди, тобто віруючих сердець набагато менше, ніж мало бути, і врожаї вже не були такі рясні як раніше, бо ті, що повинні були нести Боже Слово людству, лише занедбали його та затьмарили Євангеліє власними традиціями та перекрутили Божу істину про праведність... Стали проповідувати та навчати у синагогах праведності діл, а не віри. І тому Церква, в якій головували фарисеї, не набувала рясно плодів - віруючих, бо в ній не навчали Слово у чистоті та правді, як того бажав Бог. Але милостивий Бог каже до Своєї Церкви устами пророка Ісаї (54:4-8): „4Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати!.. 5Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий! 6Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог. 7На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. 8У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь” .
Тож, коли виповнилася повнота часу, був до людей посланий реформатор Божої Церкви - Іван Хреститель, який навчав каяття та віри в Месію, про якого правдиво казали Святі Писання та Божі пророки: „І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його” (Марк 1:7).
Але, що сталось на справді і як зустріли Викупителя люди: „3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... 4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... 5А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:3-5).
Безневинна Боголюдина Ісус, Улюблений Син Божий через Свою велику та безмежну любов до людства (та своєї Церкви?) поніс на Собі гріх багатьох і заступився за злочинців на Божому суді. Він отримав замість нас покарання за гріхи та провини і пізнав на Собі гнів та засудження Боже. А натомість Він надав нам Свою праведність та мир із Богом, Він надав нам Свою безмежну любов та милосердя, зробив нас прийнятними до Бога... „Тож ми, що в Христі христилися, у Христа зодягнулися” (Рим.6) і стали Божими дітьми у Христі Ісусі, що „на смерть віддав Свою душу” (Іс.53:12). І тому ми вже не є рабами гріха, „бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували” (Ефесян 2:10). А раніше ж були ми немов ті фарисеї та книжники, вражені гординею та самоправедністю, були рабами гріха і вважали, що зможемо постати перед Богом зі своїми нікчемними „заслугами та ділами”, кажучи Йому, що заслужили на вічне життя... Можливо кожен з вас розуміє, що така заява просто „смішна”, але раніше так не здавалося. Це Божий Дух працює в наших серцях змінюючи та роблячи нас відповідними до Божих вимог і досконалих стандартів.
Боже Слово каже, що наша праведність має бути більшою та ряснішою від праведності фарисеїв, бо інакше „не ввійдете у Царство Небесне” (Мт. 5:20), але наша праведність і життя – це Ісус і тому через нашу віру Бог надає нам те, що обіцяє у Своїх обітницях – Життя вічне, то наша нагорода! Але це не через наші заслуги, а заради Христа, який змінив наші серця і дав нам Свого Святого Духа... Тож ми тепер Божі раби і маємо плід наш на освячення, а кінець – то вінець життя.
Всі діла, що ми робимо у вірі, є плодами нашої віри, і ми робимо їх не для здобуття життя, але через те, що це приємно нашому Богу і це Його воля, щоб рясно ми приносили плоди своєї віри.
За допомогою ж Духа Святого ми здійснюємо добрі діла навіть тоді, коли наша гріховна природа протистоїть та бажає чинити зле. А люди, що бачать християнські вчинки, потім кажуть: „Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл” (Як.2:22), та віддадуть нашому Богові славу!
Тож ми, християни, є тим Божим виноградником, що рясно приносить у світ плоди Божої любові. Тому, що Божа любов, якою нас полюбив Ісус, перебуває в нас і спонукає нас бути кращими та любити своїх ближніх, як самих себе та бути вірними та відданими Божому Слову...
Але не думайте, що в Церкві не було віруючих, в усі часи були віддані віруючі серця, наприклад: Богородиця Діва Марія, Йосип та Семен, а ще раніше Авраам та Яків... Господь по благодаті та милості Своїй постійно зберігав залишок істинно віруючих, що очікували на прихід Месії, бо Господь не людина, щоб обіцяти і не виконувати, Він вірний своїм обітницям. А Бог обіцяв устами пророка Михея (5:7) „І Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він надії не кластиме на чоловіка, і не буде надії складати на людських синів”, а покладатиметься на Господа Бога Свого всім своїм серце та душею усією...
Тож і в середні віки, коли в Католицький церкві було затьмарене Боже послання Євангелія, коли праведність діл була проповідувана скрізь, а про Божу благодать в Христі Господі забули, коли прощення гріхів продавалося через куплені за гроші індульгенції... Коли..., коли..., коли..., так можна перераховувати дуже довго. Тож в ці часи занепаду для Церкви було знову дано Реформатора... Згадайте Івана Христителя – він не був наче цар чи Папа Римський. „Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий” (Матвій 3:4) і не робив він нічого, як тільки проповідував прихід Месії та закликав людей до каяття. Тож і наш Реформатор Церкви не бажав навчати нічого нового чи проголошувати себе „Намісником Бога на землі”, як це роблять Римські папи, він був простим монахом. Монахом, який турбувався спасінням своєї душі, був схвильований та занепокоєний: як він може здобути прихильність Божу, як заробити праведність і прощення??? Всі відповіді на свої питання він отримав з Божого Слова, Євангеліє дало йому те, що не може дати жодна людина в світі – прощення гріхів та життя вічне, „8 бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:8-9).
І Мартін Лютер, новий виноградар Господнього виноградника, ніколи не замовчував своєї віри, бо християнська віра за своєю природою завжди була, є і буде віросповідною, бо наш Спаситель каже: „32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. 33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм” (Матвій 10:32-33). Коли приходить година випробувань віри, мовчання буде рівноцінне зреченню, треба сміливо та постійно сповідати свою віру, яка ґрунтується на Божому Слові.
Наслідуйте у цьому Мартіна Лютера, апостола Павла, бо вони своїм вченням та життям довели, що не тільки словом, але й ділом наслідують Христа Господа. Християнська історія і сама Біблія має багато свідчень віри, які варто згадувати та наслідувати, це добрі приклади для нас. Згадайте Івана Христителя, апостолів, Івана Золотоустого літургію, яку ми використовуємо, згадайте Мартіна Лютера та інших християн, свідоцтво віри яких просвітило багатьох і розпалило в них вогнище віри, бо в своєму житті вони не бажали нічого знати, окрім Ісуса Христа і того розп’ятого, бо лише Він є основою нашого Спасіння і „жоден не може покласти іншої основи”... Це і є реформація! Реформація – це очищення від бруду цього світу не тільки Церкви, але й нашого мислення, розуму та серця, це зміна нашого ставлення до Бога і Його життєдайного Слова. Але не забувайте, що хоч і затьмарене, але все ж таки Євангеліє присутнє в інших церквах і Св. Дух несе прощення і життя тим, хто перебуває в Божому Слові. Так було завжди, Господь оберігає залишок віруючих у кожному домі та в кожній церкві, де проголошується Євангеліє...
„31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, 32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!” (Іван 8:31-31).
Слава Ісусу Христу!
Амінь.
Филип'ян 4:7 " І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі".
„Церква – Божий виноградник...”
Дорогі брати та сестри в Христі Господі, сьогоднішня проповідь була натхнена Словом Божим з Євангелія від Матвія, де Ісус звертається до своїх послідовників, яких через Божий план Спасіння грішного людства було обрано на апостольське служіння проголошення Євангелія: „Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!” (Матвія 5:20).
Щоб нам краще зрозуміти слова Христа, нам необхідно уявити, а декому просто згадати гарну картину природи нашої рідної України, а саме мальовничих просторів Криму. Тож проїжджаючи цими Кримськими просторами, ми бачили багато добре доглянутих виноградників, які рясно приносять добрі плоди... Такі виноградники добре доглядають та обробляють, щоби вони не загинули: бо ж вони не тільки корисні своїми плодами, але й радують людське око...
Але виноградник, який не доглядають виноградарі, що були поставлені оберігати врожай від злодіїв, мусили тримати все в чистоті та обрізати вражені хворобою гілки т.д. одним словом кажучи, коли такі виноградарі не виконували своїх обов’язків і не доглядали те, що було їм доручено... - такий виноградник поволі гине і вже не дає рясно врожаю.
Що має робити господар такого винограднику, як не вигнати геть таких робітників та набрати нових, які будуть сумлінно виконувати свої обов’язки, які знищать вражені хворобою кущі та доглядатимуть за виноградником...
Тож фарисеї та книжники у тексті від Матвія (5:20) і є тими виноградними кущами, що вражені хворобою гріха, гордині та самоправедності. Вони – є тими нікчемними виноградарями, що не доглядали добре за виноградником-церквою, яку їм доручив Бог. І вже занедбаний виноградник почав приносити плоди, тобто віруючих сердець набагато менше, ніж мало бути, і врожаї вже не були такі рясні як раніше, бо ті, що повинні були нести Боже Слово людству, лише занедбали його та затьмарили Євангеліє власними традиціями та перекрутили Божу істину про праведність... Стали проповідувати та навчати у синагогах праведності діл, а не віри. І тому Церква, в якій головували фарисеї, не набувала рясно плодів - віруючих, бо в ній не навчали Слово у чистоті та правді, як того бажав Бог. Але милостивий Бог каже до Своєї Церкви устами пророка Ісаї (54:4-8): „4Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати!.. 5Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий! 6Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог. 7На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. 8У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь” .
Тож, коли виповнилася повнота часу, був до людей посланий реформатор Божої Церкви - Іван Хреститель, який навчав каяття та віри в Месію, про якого правдиво казали Святі Писання та Божі пророки: „І він проповідував, кажучи: Услід за мною йде он Потужніший від мене, що Йому я негідний, нагнувшись, розв'язати ремінця від узуття Його” (Марк 1:7).
Але, що сталось на справді і як зустріли Викупителя люди: „3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хворобами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... 4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... 5А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Ісая 53:3-5).
Безневинна Боголюдина Ісус, Улюблений Син Божий через Свою велику та безмежну любов до людства (та своєї Церкви?) поніс на Собі гріх багатьох і заступився за злочинців на Божому суді. Він отримав замість нас покарання за гріхи та провини і пізнав на Собі гнів та засудження Боже. А натомість Він надав нам Свою праведність та мир із Богом, Він надав нам Свою безмежну любов та милосердя, зробив нас прийнятними до Бога... „Тож ми, що в Христі христилися, у Христа зодягнулися” (Рим.6) і стали Божими дітьми у Христі Ісусі, що „на смерть віддав Свою душу” (Іс.53:12). І тому ми вже не є рабами гріха, „бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували” (Ефесян 2:10). А раніше ж були ми немов ті фарисеї та книжники, вражені гординею та самоправедністю, були рабами гріха і вважали, що зможемо постати перед Богом зі своїми нікчемними „заслугами та ділами”, кажучи Йому, що заслужили на вічне життя... Можливо кожен з вас розуміє, що така заява просто „смішна”, але раніше так не здавалося. Це Божий Дух працює в наших серцях змінюючи та роблячи нас відповідними до Божих вимог і досконалих стандартів.
Боже Слово каже, що наша праведність має бути більшою та ряснішою від праведності фарисеїв, бо інакше „не ввійдете у Царство Небесне” (Мт. 5:20), але наша праведність і життя – це Ісус і тому через нашу віру Бог надає нам те, що обіцяє у Своїх обітницях – Життя вічне, то наша нагорода! Але це не через наші заслуги, а заради Христа, який змінив наші серця і дав нам Свого Святого Духа... Тож ми тепер Божі раби і маємо плід наш на освячення, а кінець – то вінець життя.
Всі діла, що ми робимо у вірі, є плодами нашої віри, і ми робимо їх не для здобуття життя, але через те, що це приємно нашому Богу і це Його воля, щоб рясно ми приносили плоди своєї віри.
За допомогою ж Духа Святого ми здійснюємо добрі діла навіть тоді, коли наша гріховна природа протистоїть та бажає чинити зле. А люди, що бачать християнські вчинки, потім кажуть: „Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл” (Як.2:22), та віддадуть нашому Богові славу!
Тож ми, християни, є тим Божим виноградником, що рясно приносить у світ плоди Божої любові. Тому, що Божа любов, якою нас полюбив Ісус, перебуває в нас і спонукає нас бути кращими та любити своїх ближніх, як самих себе та бути вірними та відданими Божому Слову...
Але не думайте, що в Церкві не було віруючих, в усі часи були віддані віруючі серця, наприклад: Богородиця Діва Марія, Йосип та Семен, а ще раніше Авраам та Яків... Господь по благодаті та милості Своїй постійно зберігав залишок істинно віруючих, що очікували на прихід Месії, бо Господь не людина, щоб обіцяти і не виконувати, Він вірний своїм обітницям. А Бог обіцяв устами пророка Михея (5:7) „І Яковів залишок буде посеред численних народів, як роса та від Господа, як той дощ на траві, і він надії не кластиме на чоловіка, і не буде надії складати на людських синів”, а покладатиметься на Господа Бога Свого всім своїм серце та душею усією...
Тож і в середні віки, коли в Католицький церкві було затьмарене Боже послання Євангелія, коли праведність діл була проповідувана скрізь, а про Божу благодать в Христі Господі забули, коли прощення гріхів продавалося через куплені за гроші індульгенції... Коли..., коли..., коли..., так можна перераховувати дуже довго. Тож в ці часи занепаду для Церкви було знову дано Реформатора... Згадайте Івана Христителя – він не був наче цар чи Папа Римський. „Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий” (Матвій 3:4) і не робив він нічого, як тільки проповідував прихід Месії та закликав людей до каяття. Тож і наш Реформатор Церкви не бажав навчати нічого нового чи проголошувати себе „Намісником Бога на землі”, як це роблять Римські папи, він був простим монахом. Монахом, який турбувався спасінням своєї душі, був схвильований та занепокоєний: як він може здобути прихильність Божу, як заробити праведність і прощення??? Всі відповіді на свої питання він отримав з Божого Слова, Євангеліє дало йому те, що не може дати жодна людина в світі – прощення гріхів та життя вічне, „8 бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:8-9).
І Мартін Лютер, новий виноградар Господнього виноградника, ніколи не замовчував своєї віри, бо християнська віра за своєю природою завжди була, є і буде віросповідною, бо наш Спаситель каже: „32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. 33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм” (Матвій 10:32-33). Коли приходить година випробувань віри, мовчання буде рівноцінне зреченню, треба сміливо та постійно сповідати свою віру, яка ґрунтується на Божому Слові.
Наслідуйте у цьому Мартіна Лютера, апостола Павла, бо вони своїм вченням та життям довели, що не тільки словом, але й ділом наслідують Христа Господа. Християнська історія і сама Біблія має багато свідчень віри, які варто згадувати та наслідувати, це добрі приклади для нас. Згадайте Івана Христителя, апостолів, Івана Золотоустого літургію, яку ми використовуємо, згадайте Мартіна Лютера та інших християн, свідоцтво віри яких просвітило багатьох і розпалило в них вогнище віри, бо в своєму житті вони не бажали нічого знати, окрім Ісуса Христа і того розп’ятого, бо лише Він є основою нашого Спасіння і „жоден не може покласти іншої основи”... Це і є реформація! Реформація – це очищення від бруду цього світу не тільки Церкви, але й нашого мислення, розуму та серця, це зміна нашого ставлення до Бога і Його життєдайного Слова. Але не забувайте, що хоч і затьмарене, але все ж таки Євангеліє присутнє в інших церквах і Св. Дух несе прощення і життя тим, хто перебуває в Божому Слові. Так було завжди, Господь оберігає залишок віруючих у кожному домі та в кожній церкві, де проголошується Євангеліє...
„31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, 32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!” (Іван 8:31-31).
Слава Ісусу Христу!
Амінь.
Филип'ян 4:7 " І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі".
"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні
Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
