Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Павла (Богмат).
Дата: Третя неділя по Великодню, 26 травня 2002 року.
Читання: Плач Єремії 3:18-26, 1 Петра 2:11-20, Івана 16:16-23а.
Місце проведення Богослужіння: м. Слов'янськ, м. Севастополь.
Третя неділя по Великодню
Дорогі у Христі Господі,
Благодать вам і мир від Бога Отця і нашого воскреслого Господа Ісуса Христа!
Сьогоднішня проповідь була натхнена Божим Словом з Євангелія Святого Апостола Івана (16:20): "Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість!"
О, які невідомі шляхи Господні і хто пізнає Його задуми, бо думки Його - це не наші думки і шляхи Його не осягненні! Людина не може сама осягнути ані Божої величі, ані милосердя Господнього, аж допоки їй це не відкриє Дух Божий, що один раз даний святим дітям Його, даний через дарунок віри в Господа і Спаса нашого Ісуса Христа!
У сьогоднішньому нашому євангельському читанні думка про передуючі смерть і страждання не покидала нашого Господа, але особисто Його турбувало те, що Апостоли, скоріше усього, навіть не бажають вірити у те, що їхній Вчитель, так довгоочікуємий Месія, повинен померти замість того, щоби відновити Царство Ізраїлю і царювати вічно. Ось чому Ісус у нашому сьогоднішньому тексті з Євангелія так часто повторює Апостолам, що скоро піде від них. Навіть розповівши Своїм Апостолам, як Святий Дух виявить грішність цього світу і прославить Ім’я Спасителя, Ісус знову каже: "Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже" (Ів. 16:10), але відразу втішає їх, кажучи: "і знов незабаром – і Мене ви побачите" (Ів.16:16).
Ісус багато разів казав Апостолам про те, що помре і воскресне, але кожного разу це було незрозуміле для них. Для чого Він знову і знову нагадує їм про те, що піде від них та про свою смерть? Він тренує їхні душі і робить їх більш стійкими та постійно нагадує про сумне для того, щоби вони звиклися з цим і очікували цього, а не були вражені тим, чого не сподівалися. Але водночас до сумного долучається і те, що може надихати. Але вони так і не осягнули цього! Не осягнули того, що Він говорить про смерть Свою, як про розлуку із ними, тому що возноситься Він до Бога, який може допомогти нам! Він не гине, а міняє Свій стан - з добровільного пониження до славного возвеличення! Він каже нам: "Розстаюся з вами ненадовго, але Моє перебування із вами, яке опісля настане буде вічне!" Тому і каже Ісус про воскресіння Своє, як про нове побачення із ними. Але, можливо, через сум, що поглинув їхні душі, Апостоли забули те, що розповідав їм Господь і не осягнули слів Його, і в розгубленні деякі з учнів почали перемовлятися між собою, що означають ці слова: "Незабаром, - і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром - і Мене ви побачите", та "Я йду до Отця" (Ів.16:17)??? Можливо, учням здалося, що ці слова містять у собі деякі протиріччя: "якщо ми побачимо Тебе, тоді куди Ти йдеш? Якщо ж Ти йдеш, тоді як ми побачимо Тебе?"
Але наш Господь знає і бачить серця людські, Він судить думки та наміри серця, отож Ісус побачив, що Апостоли бажають попросити пояснення слів Його і запитав їх: "Ви питаєте один одного, що означають Мої слова: "Незабаром, - і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром - і Мене ви побачите"? Скажу вам на це, що наближаються такі дні, коли ви будете плакати та ридати, а світ буде радіти; ви будете сумувати, але знайте, що цей сум обернеться для вас великою радістю. Подібні відчуття бувають у жінки, що перетерпіває сум і печаль під час пологів, але тієї ж миті забуває про них, як тільки народить, бо радіє з народження дитини. Так і ви зараз, коли Я йду від вас, сумуєте, але коли Я побачу вас знову, серце ваше буде радіти, забуде про свій сум та журбу, "і ніхто радости вашої вам не відійме" (Ів.16:22). І того дня, коли знову побачите Мене, вже не будете просити роз'яснень ваших непорозумінь, тоді ви вже зрозумієте про що Я вам зараз кажу, бо Святий Дух вам розкриє та пояснить слова Мої".
Господь бачив, що учні, обтяжені журбою, не зовсім зрозуміли слова Його, тому і пропонує їм більш зрозуміле вчення про Смерть Свою, щоби звикшись зі словами і ділами, мужньо знесли її. "Ви будете плакати та голосити" (Ів.16:20) через те, що Я помру на Голгофському Хресті, "а світ буде радіти", тобто юдеї, що роздумують про речі цього світу - владу в народі, повагу та гроші і т.д., радітимуть, бо знищили Мене - свого ворога. Але "сум ваш обернеться в радість!" (Ів.16:20), а радість юдеїв, напроти, обернеться їм у печаль, коли по воскресінню буде славитись Ім'я Моє. Тому, що "нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12).
Ось чому ми під радістю розуміємо не радість юдеїв, якою вони раділи розіп’явши і вбивши Царя Життя, але спасіння світу - це істинна радість і щастя для нас! Тому і слова Христові треба розуміти так: "Ви будете сумувати, але Мої страждання і хресна смерть, через які ви у журбі, будуть радістю і спасінням усього людства!"
Христос наводить звичайний приклад жінки, що народжує - це приклад великого болю, суму і журби. Це начебто показує нам, що буде журба ніби болі нового народження, бо біль буває причиною народження, і смерть для християнина подібна до виходу із утроби матері до світла життя! Ісус зруйнував хвороби і смерть, Бог сотворив те, що народилась Людина нова, яка не зотліває і не вмирає, яка є Сам Господь, що стався Людиною! Він прийшов у цей світ, щоби грішників спасти і дати їм Свій мир! Дати прощення і Мир із Богом. Не дивуйтеся, "бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Рим. 8:18), "бо коли [в хрищенні] ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресіння, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!" (Рим. 6:5-7).
Приклад з жінкою показує нам, журба і печаль тимчасові та від цього болю велика користь, бо "знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре" (Рим. 8:28), тому що воскресіння народжує для життя і нового існування під благодаттю і милосердям нашого Господа Ісуса Христа.
Що ж скажемо на це?
"Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні! Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, - або гріха на смерть, або послуху на праведність? Тож дяка Богові, що ви бувши рабами гріха, від серця послухалися того роду науки, якому ви себе віддали. А звільнившися від гріха, стали рабами праведності. Говорю я по-людському через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведності на освячення.
Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности. Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх - то смерть. А тепер звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець - життя вічне. Бо заплати за гріх - смерть, а дар Божий - вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!" (Рим. 6:15-23).
Сьогодні ми багато з вами говорили про радість і втіху Апостолів по воскресінні Ісуса. Тож нехай радіють наші серця разом із ними такою радістю, яку ніхто у них не відняв та за словом нашого Господа і в нас ніхто "радости вашої вам не відійме!"
Бо благословення, які Бог спричиняє Своєю викупною дією, не можуть бути відмінені ніякою силою - ані людською, ані диявольською. Божа милість робить радість спасіння невичерпною (Ів. 10:28). Радійте у Господі і знову кажу радійте! Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в
пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
