Сайт душпастиря Павла
Проповіді пастиря Павла (Богмат).
Дата: 23 червня 2002 року, П'ятидесятниця.
Читання: Пс. 48, Дії 2:1-13, Йоіл 3:1-5, Ів. 14:23-31.
Місце проведення Богослужіння: м. Слов'янськ, м. Маріуполь, м. Донецьк.
П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри,
“Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа!”
Цій відповіді Ісуса передувало питання апостола Юди, не Іскаріотського: “Що то, Господи, що Ти нам об'явитися маєш, а не світові?” (Ів. 14:22). Він вірно зрозумів те, що Ісус навчав, але на його месіанські очікування вплинули вчення фарисеїв, які включали в себе політичний тріумф, очевидний для цілого світу. Апостоли все ще очікували, що Ісус явить Себе світу у тій величі, яку вони малювали в своїй уяві та приписували так довгоочікуємому Месії...
Відповідаючи на це запитання Ісус, ще сильніше, ніж раніше, підкреслює необхідність здійснення того, що Він заповів. Якщо вони (Апостоли і всі християни) будуть любити Його, повністю покладатися на Нього та виконувати Його заповіді, тоді Він явиться до них не один, а разом зі Своїм Небесним Отцем: “Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього” (Ів. 14:23). Відповідь на питання, яким же чином Бог Отець і Син Божий прийдуть і оселяться в душах християн, ми можемо отримати лише зі Святого Писання, Сам Ісус дає нам цю відповідь: “16 І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, 17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він” (Ів. 14:16-17). Це значить, що по відходу Ісуса Христа із цього світу, тобто після Його славного Воскресіння і Вознесіння, Дух Святий, перебуваючий в Ньому і Отці, зійде на Апостолів і Церкву, сотворить начебто оселю в їхніх душах та перебуватиме разом із ними аж до кінця їхнього життя. А разом із Святим Духом в віруючій людині оселяється Отець і Син (Рим. 8:9-11) – вся Трійця єдиносущна і нероздільна.
За словом Христа, Святий Дух буде “іншим Втішителем” (Ів. 14:16) їхнім і навчить їх усьому тому, що буде необхідно для їхньої місійної діяльності, нагадає та роз'яснить учням все те, що говорив їм Боголюдина Ісус, все те, що свого часу вони не змогли осягнути. Першим нашим Утішителем був Ісус і Він Сам дає обітницю приходу іншого Втішителя, Який продовжить почате Христом діло свідчення істини цьому світові. Святий Дух буде свідчити про Ісуса Христа і прославляти Його, показуючи Його учням, Хто Він (Ів. 16:7-15) і Ким є для нас, а саме Господом і Спасителем, бо “15 взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: “Авва Отче!” 16 Сам цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі” (Рим. 8:15-16) і спадкоємці Небесного Царства...
З сьогоднішнього нашого читання Слова Божого, із книги “Дії Апостолів” (2:1-13), нам відомо, що через десять днів після Вознесіння Ісуса Христа на Апостолів зійшов Дух Святий, надавший їм усіх необхідних знань та дарів задля поширення Євангелія по цілому світові: знання мов тих народів, до яких їм потрібно було йти на проповідь, а також розуміння того, що вони чули і бачили, коли слідували за Христом, але тоді не розуміли. Тож і каже нам Ісус: “13 А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. 14 Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить” (Ів. 16:13-14).
Згідно до Святого Писання, після гріхопадіння наших прабатьків Адама та Єви ми від природи духовно сліпі, мертві, по-ворожому настроєні до Бога, тому ми не можемо своїм розумом або власним зусиллям повірити в Ісуса Христа, нашого Господа, чи прийти до Нього. “А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Кор. 2:14). Євангельські істини, які стосуються нашого спасіння в Христі, що ніколи не входили в серце духовно мертвої через прогріхи людини, і коли б тільки Бог не відкрив їх для нас Своїм Святим Духом, ми б ніколи про них не дізналися. Але “4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, 5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, 6 і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, 7 щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. 8 Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:4-9), а віддав усю належну дяку Богові...
Дорогі брати та сестри, зверніть особливу увагу на слова Христа Господа, в яких Він звертає нашу увагу то того, що Святий Дух: “пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Ів. 16:26). Ці слова показують нам, яка мета навчальної діяльності Святого Духа: вона буде повністю відповідати вченню, яке проповідував Сам Ісус. Це обітниці, дані спочатку апостолам, виповнилися в апостольській проповіді і Богонатхненні Писань. Вони продовжують виконуватися і досі, оскільки і в наш час народу Божому знову і знову нагадується зміст Богонатхненного Писання та проголошується Богонатхненнє вчення Євангелія Сина Божого про прощення наших гріхів. А Християнська церква є апостольською, оскільки апостоли, з допомогою Святого Духу, зберегли і поширили вчення нашого Господа по цілому світові, проголошуючи рік Божого змилування в Христі Ісусі нашому Спасителі та Викупителi.
Нашим “Богом були встановлені зовнішні Засоби Благодаті, якими Бог здобуту Христом благодать пропонує людям, і віру, необхідну для прийняття [благодаті], в людях породжує і зберігає” (“Хр. Догматика. Д. Т. Мюллера, стор. 519). Саме через Засоби Благодаті – Слово і Таїнства, які було дано Христовій Церкві на землі, через які і завдяки яким ми маємо дарунка віри, Святий Дух приніс в наші душі мир Божий, прощення наших гріхів та життя вічне. Наш Господь на Голгофському хресті здобув для нас прощення та мир із Богом, сплативши за нього власним життям.
Тому ми сповідуємо і навчаємо у наших церквах, що Ісус “спокутував за мене, втрачене і засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх моїх гріхів, від смерті та від диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, дорогоцінною кров'ю, Своїм невинним стражданням і смертю” (Мал. катех. Мартіна Лютера).
Ось чому в нашому сьогоднішньому уривку з Євангелія від Івана за звичаєм євреїв, по закінченні пасхального вечора, Ісус каже: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як світ” (Ів. 14:27). Побажання миру – це звичайне привітання, яким євреї обмінювалися при зустрічі та прощанні. Але звичайне побажання миру, промовлене людиною, так і залишається лише побажанням, бо людина не може його виконати. Але Ісус використовує його в новому і більш глибокому сенсі: Його мир – це стабільність та безпека для того, хто через дарунка віри отримав спасіння, хто був примирений із Богом. Цей мир може бути здобутий лише через смерть і воскресіння Ісуса (Дії 10:36). Оскільки “нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4:12).
Наш Господь не обмежився лише побажанням миру, Він “дає” його Апостолам, “залишає” його їм, і при тому дає їм той мир, який наповнює Його власну душу. І саме цей мир і приніс Христос на землю і подарував його усім істинним учням Своїм, членам закладеного Ним на землі Царства Божого. “1 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2 через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої” (Рим. 5:1-2).
Таким чином, сьогоднішній уривок із Євангелія Івана містить у собі обітницю нашого Господа послати Апостолам Духа Святого та в лиці Його явитися їм з Отцем... І чи наразі не сьогодні ми святкуємо виповнення цієї обітниці!? Саме так!
Служіння Святого Духа як Утішителя у всій повноті почалося в день П'ятидесятниці після Вознесіння Ісуса і ознаменувало початок завершаючої ери світової історії, яка триватиме до другого приходу Христа. А для нас це велична подія, бо хрищення Св. Духом поєднує нас з Воскреслим Христом, дає прощення гріхів, визволяє від смерті та влади диявола, дає вічне спасіння всім, що повірять, як це проголошують Слова та Обітниці Божі. І навіки слава за все це належить Ісусу Христу нашому Господу.
Тож приєднаємося в єдиному Дусі до слів псалмоспівця Давида в прославленні нашого Бога: “12 Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю, 13 щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, - повік славити буду Тебе!” (Пс. 30:12-13). Амінь.
"Благодать вам та мир нехай примножиться в
пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).
