· Про УЛЦ · Віра · Проповіді · Бібліотека · Календарі · Музика · Галерея · Ланки · Дом!

Сайт душпастиря Павла

E-m@il

Мої проповіді...

Дата: Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (Великдень), 5 травня 2002 року.
Місце проведення Богослужіння: м. Слов'янськ і м. Донецьк.
Проповідь пастиря Павла (Богмат)
Читання:
Пс. 2
Ісая 52:13-15
1Кор.5:6-8 
Євангеліє від Св.Ап. Марка 16:1-8

Сьогоднішня проповідь була нетхена словами з сьогоднішнього нашого Євангельського читання від Марка (16:1-8):
     1Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. 2І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, 3 і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?  4А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий...  5І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони... 6А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. 7Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. 8А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись...

Христос воскрес!

"Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!" (1-е до коринтян 1:3).


       Сьогоднішня проповідь була натхнена словами з сьогоднішнього нашого Євангельського читання від Марка (16:1-8).
     Тож уявімо собі, як ті ж самі жінки, які були на Голгофі, дві з котрих були присутніми при похованні Ісуса, Марія Магдалина та Марія, мати Якова та Саломія, жінка Зеведея, вже в п'ятницю ввечері приготували притирання та пряності, які вони змогли знайти перед тим, як була об'явлена субота. Зауважимо собі: Це був запевняючий факт того, що учні Ісуса не мали навіть у думках вкрасти Його тіло, а потім стверджувати, що Він воскрес з мертвих. До того часу усі пророцтва стосовно воскресіння Ісуса були забуті. Отож, рано вранці у суботу, одне з великих свят, коли в Храмі були принесені великі жертвоприношення, жінки вийшли з міста і дісталися до гробу вже тоді, коли піднялося сонце. Здається, вони не знали про присутність там солдат, чи не чекали якихось труднощів на рахунок цього. Але один факт все ж таки турбував їх по дорозі до саду, і вони говорили про це знову і знову - про камінь, який стояв перед входом у печеру. Для того, щоб відкотити той камінь, потрібні були чоловіки, і в жінок були малі шанси зробити це. "Вирубані у скелі печери вважалися дуже важливим володінням... Закрити отвір у печеру завжди було важкою і важливою справою у Палестині. Було не так легко знайти замок від незваних гостей. Вирубали канаву з боку входу до печери, і в цю канаву поміщався великий і тяжкий камінь. Це була нова печера цього типу, в яку поклали тіло Ісуса Христа, і це був той камінь, який знайшли жінки відваленим від отвору печери у ранок воскресіння" (Barton, Archeology and the Bible, pp.183,184). Це була перша річ, яку побачили жінки, коли вони підійшли до печери, бо в цей час вони вже чітко могли відрізняти предмети. І факт того, що камінь було відкочено від отвору печери, наповнив їх великим жахом, який привів до думки про печерних крадіїв. Тож Марія Магдалина "біжить і прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!" (Ів. 20:1,2,15). Поки Марія Магдалина побігла у місто, інша Марія та Саломія, дуже зацікавлені, увійшли у печеру через відкритий отвір. Але там на них чекало велике здивування, бо вони побачили молодого юнака, вдягненого у білі довгі одежі, який сидів праворуч.
       Поява цього ангела дуже нажахала жінок. Від лиця та одежі посланця відбивалося небесне світло, і бідні, грішні створіння не змогли винести цього сяйва без жаху. Але послання ангела було направлене на пом'якшення цього страху: "Не лякайтеся!". Бідне, слабе серце завжди схильне до тремтіння, почуваючи тяжкість та вину своїх гріхів. Але там не треба було більше тремтіти, не було більше підстав для страху, оскільки у цій пустій печері перед усім людством постало повне звільнення. Ангел назвав Господа на ім'я, яке дали Йому, щоби засудити Його. Але ім'я Ісус із Лазарету - це ім'я, яким пишається наш Господь і Його послідовники. Це ім'я Спасителя. Як Ісус з Лазарету Він висів на хресті, як Ісус з Лазарету Він також воскрес із мертвих. У Марка свій спосіб передачі слів ангела: "Він воскрес, - нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були!". І це послання не тільки для цих жінок, Небесне Царство не може чекати, існує робота, яка робиться у Його інтересах, новину треба розповсюдити. Вони повинні розповісти Його учням ці славетні новини.  "І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити" (Мт. 28:8), про славетну подію Христового Воскресіння та щоби пердати Слово Господнього підбатьорення: "Радійде!.. і не лякайтесь!.." (Мт. 28:9-10).
       "Ідіть, повідомте братів Моїх..." (Мт. 28:10) "і Петрові" (Мк. 16:7) скажіть, що в Галілеї "побачать Мене" (Мт. 28:10)  - це точне посилання на його ім'я; Петро, який впав так глибоко, але який, як Господь це знав, так глибоко каявся у своїх гріхах; Петро, який почувався у той час негідним і якому також належала прощаючи любов воскреслого Господа. І сповнилися слова пророка Ісаї, що сказав про милосердя Боже:  "Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою" (Іс 42:3) і кожну людину що щиро каєтся Він заспокоїть в Своїх люблячих і щирих обіймах, бо "Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!" (Мр 1:15).
    Як Ісус сказав учням Своїм, Він був зараз готовий йти поперед них в Галілею, бо там, у місті, яке Він вказав їм, Він хотів говорити до них. Ефект появи ангела та його послання на двох жінок був величезним. Вони покинули печеру та поспішили втекти зі сцени таких дивовижних подій, тремтячі та закляклі. Їх страх був таким величезним, що вони нічого нікому не сказали. Після того, як їхній страх трохи угамувався, вони почули, що інші також одержали подібні об'явлення. Тож вони більше не мовчали відносно того чуда, яке вони бачили у печері, а несли новину усім: "Христос воскрес!" і у Христі і Його воскресінні "ми приймаємо царство непохитне" (Євр.12:28). Тому, що єдиною метою втілення, народження від Діви Марії, життя, страждань, смерті та воскресіння нашого Господа - є спасіння людства, Його втраченого і загиблого створіння... "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне!" (Ів.3:16). Тож через велику любов до людства і Свою безмежну благодать Ісус добровільно упокорив Себе, утримувався від повного і необмеженого використання Своєї Божественної могутності, прийняв вигляд раба, явившись у подобі людській і тим самим виявив, замість нас, досконалу покору Своєму Отцеві (Фил.2:6-8) "аж до смерті хресної". Він став нашим істинним Викупите лем, бо сплатив за наше життя Власною кров'ю. І як наголошує пророк Єремія (23:6): "Господь виправдання наше!", бо Його бідність (жебрацтво) є нашим багатством (2Кор.8:9), Його покора є нашим викупленням (Гал.4:4-5), а Його смерть є нашим умилостивленням (Рим.3:24,25).
       Тому, що через Своє втілення, Син Божий прийняв на Себе все убозтво і всі злидні, які гріх приніс падшему людству: "щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс" (Мт.8:17). Він став під Божий Закон і переніс жахливий фізичний і духовний біль від Свого відчуття, що Бог покинув Його (Мт.27:46), що було проявом гніву Божого за гріхи людства, - так, нібито Він Сам здійснив залічені Йому переступи. Ісус віддав Себе замість нас і "Його ранами нас уздоровлено" (Іс.53).
       Приниження Христове і Його возвеличення здійснилося заради нашого спасіння, задля визволення нас, грішних створінь, від влади гріхи, смерті та від панування над нами диявола, який тягнув нас до пекла, смикаючи за нашу гріховну природу... Завдяки нашій зіпсутій гріхом природі ми не можемо самотужки опиратися гріху та дияволу, в такому гріховному стані ми є ворогами до Бога, і через це заслуговуємо на вічний гнів Божий, прокляття і смерть...
       Але радіймо і веселімось, бо Христос переміг світ і знищив владу диявола. Він звільнив нас від кайданів смерті, надавши нам у вірі Свою досконалу праведність, тож ми заради заслуг Христових є прийнятними до Бога і є Його дітьми у Христі Ісусі нашому Господі... І наша віра базується, як на розп'ятому Христі, так і на возвеличеному (Воскреслому) Христі, "що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого" (Рим.4:25) - це і є Добра Звістка, Євангеліє про примирення...
       Воскресіння нашого Господа і Спасителя було істинним відпущенням наших гріхів, або іншими словами проголошенням виправдання усього світу. (Каловій): "Як Бог покарав наші гріхи у Христі, наші гріхи, які були покладені на Ісуса і залічені Йому, нашому Заміснику, також і, воскресивши Його з мертвих, Бог відпустив Йому наші гріхи, які були залічені Йому, і таким чином, Він простив нас у Христі". (Голлац) Воскресіння Христове - це "прославляючи дія переможця, якою Христос як Боголюдина, за допомогою тієї ж могутності, яку мають Бог Отець і Бог Св. Дух, відродив Своє Тіло, поєднав з Душею, прославив і явив його живим Своїм учням, підкріпив це різними доказами, для підтримки нашого світу, спільноти, радості та надії на майбутнє воскресіння", задля вкріплення страждаючої Церкви.
       Наш Бог Воскрес, і Вознісся, і сидить праворуч Бога Отця, звідки прийде у славі судити живих і мертвих:
До римлян (6:3-11): "Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім".
       Тож Смерть і Воскресіння Христове, то запорука нашого прощення і нашого миру з Богом. Це доказ Його дійсної присутності у Своїй Церкві, де Він об'являється нам у Слові і Таїнствах...

Христос Воскрес! - воскреснемо і ми.
Христос Воскрес! - і дав нам Небесне Царство Своє.
Христос Воскрес! Живе і Царює! - і ми житимемо у Царстві Його, де Ісус "зітре кожну сльозу з ваших очей" (Об.21:4).
Христос Воскрес! - Славімо Його! Він наша праведність і наше Життя!

(1-е Петра 1:3-5)
"Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа, на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас, що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу". Амінь.

На початок!

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.


a-counter


Hosted by uCoz