Сайт душпастиря Павла

Іс.61:1-3
Еф.6:1-4
Єв. Мк.10:13-16
Пс. 6
Проповідь для капличного Богослужіння в семінарії Св. Софії (24.01.2001)

Вiд Марка 10
 13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
 14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!
 15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде.
 16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.

"Будьте як діти..."

    "Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2-е Петра 1:2).

    Дорогі брати та сестри, сьогоднішню проповідь було надхнено Божим Словом із Євангелія від Св. Ап. Матвія (18:1-4): "¹Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім? ²Він же дитину покликав, і поставив її серед них, ³ та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! ⁴Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім."
     Кожен, особливо батьки, знає, що малу дитину (чи просто немовля) не треба вчити поганому. Діти і так знають, і вміють таке робити з абсолютною досконалістю. Коли мокрий підгузник чи памперс - ми чуємо: "шановні батьки, чи не були б ви настільки люб'язні, коли у вас буде час, замінити мокрі речі", - звісно, що ні! Ми чуємо вимагаючий і дуже не терплячий крик!!! Те саме стається, коли дитина хоче їсти, чи щоб на неї звернули увагу. Ви колись намагалися забрати у дитини іграшку??? Вона ж стає схожа на бультер'єра!
     Чи Ісус такими хоче нас бачити? Звісно, що ні! Тоді про що ж тут навчає нас Ісус?
     В уривку від Матвія (10:1-4) Апостоли ніяк не могли позбавитися єврейського світогляду на Царство Месії, вважаючи Його подібним до земних царств, і тому цікавилися хто яке займе місце-посаду там. Вони не зрозуміли вчення Христа, про те, що першим буде у Царстві буде той, хто тут на землі, добровільно зробиться служником усім та буде допомагати ближнім у кожній їхній потребі, а також буде впокорений замість того, щоби підноситись над іншими.
     Але важко позбутися земного впливу, тож і "підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?" (Вiд Матвiя 18:1). А Ісус узяв дитину на руки та й сказав: Ви сперечаєтесь про те, хто буде перший у Царстві Небеснім; ви міркуєте, кому з вас приготоване найвшанованіше місце. Честолюбство, гордість, пиха керує вами у цій суперечці. Але ви забули те, що казав Я, що у Царство Небесне ввійдуть, лише вбогі духом та покірні, а не пихаті та шанолюбці. Тож повторюю вам, якщо не навернетесь від честолюбства і гордості до християнської покори, тоді не будете ані першими, ані останніми у Царстві, бо вас туди не допустять, поки не станете немов ті діти, що безумовно та щиро вірують своєю безхитрісною та безкорисною вірою.
     Так, дійсно дитяча віра не завжди є явною, але жоден не може сказати, що діти не можуть мати віри! Діти не ставлять умов, ніби я буду вірити, довіряти та покладатись на тебе, а ти мені даси сісти праворуч або ліворуч Тебе. Ні, діти так не роблять, дитяча віра не ставить умов, не прагне винагороди, вона просто та щиро довіряє об'єкту своєї віри, будь-то батьки або Бог.
     Ось цьому і намагається навчити нас Ісус, що поки ми не відкинемо від себе усю нашу уявну велич діл та заслуг, і не станемо немов ці малі діти, з їхнім безхитрісним покладанням на Христа, не увійдемо до Царства Небесного! А хто стане як ця дитина, той буде мати велике значення на Небесах, той і буде істинним учнем Христа. Тож і каже Ісус: " ¹⁴ пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!" (Вiд Марка 10:14). "Дійсно, немовлята не можуть повірити власними силами і за власним розумінням так само, як і дорослі, бо на всі заплямовані та зіпсуті гріхом після гріхопадіння людства в особі Адама та Єви. Лише Св. Дух може виробляти і виробляє віру у малих дітях, та в дорослих. Тому і запровадив Ісус Таїнство хрищення, що називають таїнством вводження до Церкви та "купіллю відродження" (Тит.3:5), - омиванням, яким Св. Дух відроджує нас і виробляє в нас віру" М.Катехізис (Кейлер стор.290). Воно дає прощення гріхів, визволяє від смерті та диявола, дає вічне спасіння всім, що повірять немов діти, як це проголошують Слова та обітниці Божі.
     Для підтримання нашого нового життя у Христі Ісусі нашім Господі і було запроваджено служіння Слова і Таїнства, де ми отримуємо прощення наших гріхів та підкріплення нашої віри для збудування нас у Храм Бога Живого. Бо з мертвого та тлінного, Бог проповіддю Свого Життєдайного Слова зробив з нас живим камінням з якого будує Свою Церкву наріжним каменем якої є Ісус Христос - Єдинородний Син Божий, Агнець, що несе на собі гріхи світу. Він несе мій і твій гріх, Він був покараний за нас. Це ми мали бути пробиті цвяхами на хресті та в агонії стікати кров'ю за свої гріхи та провини, що їх ми вчинили перед Богом, або в своїй непокорі Божому Слову, або через слабкість нашої віри…
     Якби Бог хоча б на хвилину забрив би від нас свою прощаючу благодать, яку Він виявляє до нас у Христі, забрав би Свого Св. Духа, ми би відразу відпали б від віри та повстали проти Божого Слова, проти Христа! Бо в нас самих немає ані крихти сил, ані найменшої внутрішньої здатності протистояти сатані без Божої милостивої допомоги, без Христа. Тож і каже Ісус: "будьте як діти" в своєму покладанні та довірі викупній роботі Христа, Він наша Праведність та Життя, Він наш Спас та Викупитель від прокляття Закону.
     Ми християни є новонароджені віри в Христа, які повністю залежать від Небесного Батька. Бо жодне немовля не замінить собі памперс, не розігріє молока чи каші, не переодягне себе, але повністю і безумов залежить від милосердя та любові батьків. Тож "будьте як діти", які хоча іноді вередують та спотикаються через слабку віру, а гріхи наші немов мокрий памперс тягнуть нас до безодні пекла, але ми все одно діти Божі, які всім своїм розумом і всім своїм серцем та душею прагнуть за прощенням наших гріхів лише до Бога, Бога Живого, а не в скарбницю власних заслуг. Ми у вірі дивимося на скарбницю заслуг Христових, які Він здобув Своїм життям та смертю на хресті, Своєю пролитою Кров'ю, заради якої гріхи не ставляться нам у провину і заради якої ми маємо мир із Богом.
    Отож, Ісус знову нам наголошує як християнам і як батькам, “Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким” (Вiд Матвiя 19:14) А ви,  вихователі дітей, напишіть ці слова на дзеркалах і читайте їх щодня! Самі не забороняйте дітям йти з Христом за раку, та пильнуйте, щоби ні хто не збив їх з істинного шляху, якого навчає Господнє Євангеліє. Пам’ятайте, що на вас лежить відповідальність за цілісність Божої отари. Лише „не забороняти” – цього замало! Треба навчати наших дітей Божому Слову та Його святій волі, навчати їх шанувати і прославляти нашого Бога, і це є священним батьківським обов’язком! Ви є представники Божі на землі, яких Він призначив над дітьми і ви дасте відповідь перед нашим Господом, щодо того як ви виконували свої батьківські обов’язки.
      У „Великому катехізисі” Мартін Лютер зазначає: „Подивіться зараз, яку велику шкоду ви спричиняєте, якщо зневажаєте своєю частиною обов’язків і не виховуєте свою дитину так, щоб вона стала корисною та побожною людиною, і як ви накликаєте на себе провину і гнів, заслуговуючи пекло своїм ставленням до власних дітей, незважаючи навіть на те, що в усьому іншому ви є побожна і свята людина.
Через те, що цю заповідь зневажають, Бог настільки жахливо карає світ відсутністю у ньому порядку, системи правління і миру, на що ми усі скаржимося, хоча і не помічаємо, що самі винні в цьому. Бо ми маємо зіпсутих і непокірних дітей та підлеглих тому, що самі виховуємо їх такими” (Вел. Кат. Лютера, 4 заповідь, п. 176-177).
     А ви, любі брати й сестри, будьте вірні та віддані Божому Слову та науці Христовій, уважайте на самих себе та на науку, тримайтеся цього. Бо чинячи так, ви спасете і самих себе, і тих, хто вас слухає! (1 Тимофія 4:16). 
     Отож, Ісус знову нам наголошує як християнам і як батькам, "¹⁴Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким" (Вiд Матвiя 19:14) - тобто нам, дітям Божим у Христі Ісусі нашім Господі.

Заради Христа, Амінь!

"²⁰Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, ²¹нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь." (До євреїв 13:20-21).

Українська Лютеранська Церква.