Сайт душпастиря Павла

Дата: 5-та Неділя по Великодню, 16 травня 2004 року Божого.
Читання: Єр. 19:11-14, Рим. 8:29-39, Івана 17:1-19, Пс. 84.

“Набута безпорадність...”

Дорогі у Христі Господі,
      благодать вам і мир від Бога Отця і воскреслого Господа нашого Ісуса Христа!

      Дорогі у Христі Господі, я можу помилятися, але мені здається, що більшість людей в Україні має дома Біблію, і вони знають, про що в ній говориться, але мають слабе розуміння сутності біблійних принципів. Люди часто приділяють багато уваги життєвим проблемам та клопотам, забуваючи при цьому про істину життя. Ісус нагадує нам: “Страждання зазнаєте в світі, - але будьте відважні: Я світ переміг!”. Наш Господь переміг світ та диявола, замість нас зазнав страждання та смерть, щоби у вірі ми мали прощення гріхів, а там де є прощення – є мир із Богом та життя вічне. Як ви вважаєте, чи не підкреслюється тут протиставлення миру та радості у Христі скорботам та стражданням в світі? Пам'ятайте, що перемога належить Христові!
      Після того, як Ісус закінчив слова останнього великого доручення Своїм учням, Він підіймає Свої очі до Свого небесного Отця та виливає Свою душу у самій чудовій та натхненній молитві заступництва. Це є первосвященицька молитва, бо тут Ісус з'являється, як Посередник, благаючи Свого небесного Отця спочатку за Себе, потім за Свій маленький гурт учнів, і врешті-решт, за усіх тих, хто має зібратися за допомогою проголошення Євангелія. У цій простій молитві так багато краси, спокою і сили, що можна запам'ятати якщо і не цілий текст, так головні думки (основний сенс). Ісус молився у присутності Своїх учнів, оскільки те, що Він хотів сказати Отцю, про що Він хотів просити Отця, було важливим для них і всіх вірних в усі часи. “Отже це є підсумком і причиною цієї глави. Після гарної проповіді там мала бути гарна молитва, а саме: Якщо хтось несе Слово, той має бажання молитися і хоче, щоб це також могло мати силу і приносити плоди. Бо після того, як Господь Христос проголосив усю Свою доктрину і місію, впорядкував і підсумував їх, поблагословив Своїх учнів прекрасною, довгою і спокійною проповіддю, в кінці Він виголосив молитву за них і усіх християн, щоби повністю довести до кінця Свою місію, як наш Первосвященник, і не пропустив нічого з того, що б мало служити для їхнього укріплення та збереження, оскільки Він хотів залишити їх в світі замість себе” (Лютер, 8, 747). Ісус звертається до Свого Отця саме таким словом, що дає молитві відтінок близькості та довіри, які характеризують кожну істинну молитву. Пройшла година, яка була кульмінацією роботи усього Його життя, коли Він пішов до Отця через Свою смерть. Отже, Отець має прославити Сина, а Ісус мав мету у житті пройти через Свої страждання, смерть, воскресіння і зайняти місце праворуч від Бога. Це прославлення відноситься до людської природи Христа; згідно цієї природи Він пожертвував всіма Своїми божественними атрибутами. І, в свою чергу, метою цього прославлення мало бути те, що Син мав прославити Отця. Виконання волі Отця, примирення світу, надання викуплення усім віруючим – усі ці факти мають сприяти славі Отця. Уся робота Христа у цьому стані звеличення продовжує прославляти Отця: її метою є прославлення Бога за Його благодать і милість в Ісусі Христі.
      У Своїй молитві за учнів Ісус пояснює, що “життя вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа...” (Ів. 17:3). Але світ та диявол, в союзі із грішною плоттю, бажають протилежного! Вони бажають, щоби ви були безпорадні та розгублені; щоби ви не мали спокою та надії; щоби ви не досліджували Слово Боже, шукаючи там допомоги, вкріплення віри та поради. Вороги наші воліють, щоби ви занурилися у чорну безодню власних переживань та проблем, щоби ви впали в депресію і не бачили світла Євангелія...
      В світі є багато психологічних теорій, одна з них - доктора Мартіна Е. П. Селігмана під назвою “Набута безпорадність”. Центральний тезис цієї теорії, підтверджений роками досліджень, говорить: “стан депресії часто виникає з відчуття безпорадності, коли людина відчуває, що не може контролювати те, що стається”. Чи відчували ви коли-небудь таку безпорадність? Які думки при цьому роїлися у вашій голові? Чи відчували ви себе маленькою і безпомічною комахою в такому великому і безжальному світі, який намагається вас розчавити? Відчуття одинокості та безпорадності... Але чи насправді ви одинокі та безпорадні? Зверніть свою увагу на Слово Боже із сьогоднішнього нашого Євангельського читання! Це молитва нашого Господа за своїх учнів! За вас, дорогі у Христі, бо ви є учнями Його життєдайного Слова! Він молиться за вас, за кожного окремо і за всіх разом, бо Він молится за церкву. Молиться, щоби мали ми в собі радість, досконалу Христову радість, яку Він нам дає і якою Святий Дух нас наповняє, коли ніжно торкається нашого серця євангельською звісткою про прощення наших гріхів в Христі Ісусі нашому Господі.
      Ісус – Спаситель, який завжди поруч із нами. Ісус є нашим Первосвящеником, який по вознесінні сидить по правиці Божій і завжди молиться за людей та заступається за нас, виявляючи Отцю святу Кров, пролиту Ним за гріхи світу. Тож ми не одні – Христос із нами! І постійне заступництво Спасителя дає віруючому тверду впевненість в його повному спасінні (Рим. 8:34-39).
      Людина часто може відчувати безпорадність, коли розуміє, що не може впливати на події, що відбуваються. Але зверніть увагу на слова пророка Ісаї: “²⁸ Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. ²⁹ Він змученому дає силу, а безсилому міць. ³⁰ І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, ³¹ а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!” (Іс. 40:28-31). І як ми розуміємо, Бог не може втомитися чи померти, Бог живий, ось чому ми можемо насолоджуватися життям в мирі Отця Небесного. Бог не спить, ось чому ми можемо у мирі відпочити від проблем сьогодення, і нехай Він керує всесвітом та нашим життям.
      Він всемогутній і може поділитися Своєю силою. Він буде завжди давати нам силу, щоб ми змогли нести тягарі дня сьогоднішнього та здійснювати зусилля, необхідні на сьогоднішній день. Не намагайтеся завтрішню роботу, всі турботи, переживання і випробування взяти на себе зараз і сьогодні. Ваш Бог ще не підготував вас для завтрішнього дня. Ви спроможні справитися з тягарем сьогоднішнього дня, тому що Господь на вашому боці, підтримує та молиться за вас. Завтра ви зможете справитися із проблемами завтрішнього дня, тому що Він дасть вам силу на цей день.
      Психологи, спортивні тренери, а навіть співаки люблять говорити, що в труднощах лише сильніші не здаються, йдуть веред та “прогинають” світ під себе, а не “прогинаються” під світ... Це “слова неправдиві, які не допоможуть” (Єр. 7:8). Божий пророк Ісая говорить про час, коли і сильніші не зможуть ворухнутися, коли “помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться”. Через Свого пророка Господь запевняє нас тут, що коли навіть молоді та сильні не зможуть продовжувати свій шлях, ті, хто вірить в Бога, отримають від Нього нову силу, бо так написано у Слові Божому і так дійсно і незаперечно стається із тими, хто надію складає на Господа.
      Ми учні Христові і Він завжди молиться та заступається за нас: “⁸ слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. ⁹ Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! ” У цьому місці Своєї молитви Ісус навмисне робить розділення (виявляє різницю). Він чітко говорить, що Він молиться за Своїх учнів, Його посередництво відноситься тільки до них. Він полишає в стороні невіруючий світ, бо невіруючі ні за яких умов не хочуть прийняти Його. “Це і є різницею. В такий спосіб і в тій самій манері Він не молиться за світ, як Він молиться за християн. Таким чином, Він молиться за християн, а також за усіх навернених, щоби вони могли залишатися у істинній вірі, рости і продовжувати знаходитися в ній, і не відпадати від неї, і щоб ті, хто досі не має віри, полишили свій спосіб життя і також прийшли до неї. Це означає, що правильно і добре молитися за світ, отак ми і повинні всі молитися” (М. Лютер, 8, 790).
      У тих випадках, коли мова йде про вічну безпеку народу Божого, більш вірно говорити про збереження християн, а не про їхню стійкість, як це зазвичай роблять. Стійкість включає наполегливість, яка проявляється всупереч невдачам і опору противників. Віруючі, ні на що незважаючи, проявляють стійкість у вірі і послуху Богові, але причина і джерело цієї непохитності у тому, що Ісус через Духа Святого зберігає їх.
      Іван говорить нам, що Ісус Христос обіцяв Своєму Отцю (Ів. 6:37-40) і безпосередньо своїм вівцям, якими є ми, зберігати і оберігати їх (Ів. 10:28-29), щоби вони ніколи не загинули. В Своїй молитві Первосвященика, яку промовив перед прийняттям страждань, Він просив, щоб ті, яких дав Йому Отець (Ів. 17:2,6, 9,24), були збережені для слави, і Він досі продовжує заступатися за Свій народ, бо “²⁴ ...безперестанне Священство Він має. ²⁵ Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись ” (Евр. 7:24-25) та надати нових сил та підтримку. Апостол Павло написав нам про випробування, які він переніс заради Євангелія. Випробування були такі, що знести їх могла лише стійка і витривала людина, і вони зломили би того, кому не вистачає віри. Павло написав: “хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній” (2 Кор. 4:16). І коли наше життя здається нам боротьбою, в якій ми терпимо поразку, тоді Бог обновляє нас внутрішньо. Він приходить у Слові і Таїнстві, у відповідь на молитву, як милостивий Отець усього світу. Він допомагає, обновляє і підтримує нас на орлиних крилах. “І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони” (1 Сам. 12:21).
      Психологи та спортивні тренери навчають шукати резерви сили та енергії в самих собі, і як наслідок, людина отримує синдром “набутої безпорадності”, а пророк кличе нас звернутися до Господа і Його Слова за набуттям сили. Таким чином, Слово є наріжним каменем християнської віри. “У мене є Слово Христове, о мій Господь, всемогутній Отець на небесах; я знаю і певен, якщо я тримаюся його, то ніяка сила, ані брами адові не зможуть нашкодити мені, тому що Він любить Своє Слово і буде тримати Свою руку над ним, а також оберігати та захищати усіх, хто тримається його” (М. Лютер, 8, 813).
      Покладіть надію на Господа і дайте йому керувати всесвітом та вашими життями. Перебуваючи в острасі і засмучені від числених гріхів, звернімось до Бога з щиросердим покаянням. Не будемо втрачати надію і засмучуватися. Любов і милосердя Боже перевершують усі наші беззаконня. Покаймося перед Богом за свої сумніви, переживання, за слабкість віри.., Він, вірний Слову Своєму, дасть нам силу на кожен день. Постійно пам'ятайте заклик Божий: “до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!” (Пс. 50:15). Заради Христа. Амінь.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.