Сайт душпастиря Павла

"¹⁴ Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. ¹⁵ А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших. ¹⁶ А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! ¹⁷ А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, ¹⁸ щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. ¹⁹ Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. ²⁰ Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. ²¹ Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!" (Вiд Матвiя 6:14-21).

"Є два шляхи".

      Коли лікар ставить діагноз хвороби, відразу виникає питання: "Чи серйозна вона?" Коли мова йде про духовну хворобу гріха, це питання доречне, як ніколи. Багато людей визнають, що вони грішники, оскільки зовсім не розуміють, що це означає. Вони вважають, що мова йде про не досконалість людської природи, або намагаються виправдати себе шаблонними відповідями: "Але всі так чинять, особливо державні службовці...", або "в нашій державі інакше не можна...", або щось інше, але дуже схоже за змістом. Такими стандартними відмовками люди намагаються уникнути справжньої і дуже простої відповіді на питання: "Чи несе гріх небезпеку?", "чи буде нас покарано за гріх?"...

      Але ми зі Святого Писання знаємо відповіді на ці питання. О, людино, гріх оволодів тобою - він панує над твоїми помислами, твоєю волею, совістю і впливає навіть на твій характер. Як каже пророк Єремія (17:9): "Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?". І суть не в тому, що ти робиш, але в тому, Ким ти є! Ти грішиш, бо ти грішник. Ти вкрай зіпсований! І Бог каже нам про це відкрито і зрозуміло: "Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги" (Матвій 15:19).

      Чи ви звернули увагу, що апостол Матвій зазначає думки, слова та діла. З цього робимо висновок, що перед Богом будь-який гріх однаково поганий і не можна обмежити поняття "гріх" лише убивством і крадіжкою. Біблія нам говорить, що "гріх то беззаконня" (1 Івана 3:4) - це повстання проти Бога та Його святого Закону, і ми не можемо зменшувати, як нам того заманеться абсолютні і справедливі вимоги Божого Закону.

      Подивімось на людські закони в різних державах, жоден з них не примушує тебе до брехні, крадіжки, до поганих думок і зневаги ближнього - це ти робиш сам! Ти особисто порушуєш Божі справедливі постанови, ти навмисно зневажаєш їх - і в цьому уся трагедія людства, оскільки Бог - суддя праведний і святий, Він ніколи не примириться з гріхом, жоден гріх не залишиться без покарання! Божа кара за гріх частково постигає нас вже при житті - голод, хвороби, війни і т.д. - це все наслідки гріха, а інші ми іноді навіть і не помічаємо, але повне покарання беззаконники отримають після смерті, в День страшного Суду, бо "людям призначено вмерти один раз, потім же суд" (Євреїв 9:27), коли "кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові" (Римлян 14:12).

      Тож кожен з вас може задатися питанням, яке турбує людство з часу гріхопадіння наших прабатьків Адама та Єви: "Що треба робити мені, щоб спастися?" (Дії 16:30).

      Є два шляхи: один - життя, а інший - смерті; дуже велика різниця між цими двома шляхами. І ціль земного життя людини - досягнення вічного блаженства у Царстві Небесному, у відновленні тих вічних та праведних стосунків, які людина мала із Богом до гріхопадіння. Але грішна людина не може цього досягнути власними зусиллями і спробами заробити собі прощення та життя вічне, бо не може за своєю зіпсованою природою мати правдивий страх Божий і правдиву віру в Бога - це і "засуджує на вічний гнів Божий..." (А.В. ст. ІІ).

      "Як учні ж Його (Ісуса) це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися? А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові" (Матвій 19:25-26), "що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди" (1 Тимофія 2:4). Правди про Сина Його Єдинородного, що стався людиною, був народжений від непорочної Діви Марії, дійсно страждав, був розп'ятий, помер і воскрес... І все це заради того, "щоб бути жертвою не лише за прабатьківський гріх, Але й за всі інші гріхи, і щоб умилостивити Божий гнів" (А.В. ст. ІІІ). "І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків" (1 Петра 1:18), а святою, дорогоцінною кров'ю, невинним стражданням і смертю Христовою.

      Тож тепер у вас є два шляхи: один - життя, а інший - смерті; дуже велика різниця між цими двома шляхами.

      Шлях життя насправді є вузький і важкий, а саме: полюби, по-перше, Бога, який не лише створив тебе, але й викупив від влади диявола, смерті та гріха..., по-друге, полюби свого ближнього, як самого себе, і не роби іншому усього того, що ти не хотів, щоб це трапилося з тобою. Чи ти хочеш померти і вічно страждати? Звісно, що ні! Тому і попіклуйся про ближнього свого - принеси йому Добру Звістку про спасіння в Христі Ісусі нашому Господі, тоді ти дійсно будеш дитиною божою, що любить Бога і ближніх понад усе! Якщо віра твоя не спонукає тебе до цього, тоді віра твоя мертва і не має в тобі життя вічного! Моліться за ворогів ваших, благословляйте тих, що вас проклинають, за тих, що переслідують вас, постіть, бо інакше що це за любов, якщо ви любите лише тих, що вас люблять? Чи не те саме роблять і погани? Ви ж любіть тих, що ненавидять вас і тоді у вас не буде ворогів, а будуть лише брати та сестри в Христі Господі і наша християнська родина буде зростати кожного дня і кожної миті...

      Можливо ви подумали, що нести Євангеліє ближнім важке діло і що це справа лише священства, але Господь нас навчає говорячи: "Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!" (Мт. 7:13-14). Тож відкиньте від себе діла плоті і любов до цього світу та проявіть любов до тих, що гинуть і ваші старання не будуть марні, Слово Господнє зробить діло спасіння. А кожен з вас "хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!"(Якова 5:20). Бо Слово Боже - це не якесь дурне белькотіння, воно як каже св. Павло в Рим. (1:16), "сила Божа на спасіння кожному, хто вірує". "Так, дійсно, це сила Божа, яка спричиняє дияволу невгасимий біль, а нам допомагає, укріпляючи та втішаючи нас більш усякої міри" (Вел. Кат. стор. 441), щоб ми могли нести Слово Боже людям!

      Але існує також і інший шлях - це широка дорога, яка веде до загибелі і вічного прокляття! Це шлях беззаконня і протистояння Божій благодаті, коли кожен обирає робити те, що йому заманеться, не звертаючи увагу на Божі Слова. Кожен обожествіл для себе те, до чого лежить його серце. В центрі життя таких людей лише задоволення особистих бажань, піклування про власне тіло та емоції. Такі люди віддаються розвагам і турботам цього світу, бо вони такі близькі і реальні. Їх не треба сприймати на віру, також не треба прикладати багато зусиль для досягнення власних задоволень та мрій. Ви можете лише подумати, що: "можливо треба лише трохи бути не чесним, адже це сильно нікому не зашкодить, а собі принесе досягнення власних мрій... Що моя брехня, крадіжки, не чесність з іншими в порівнянні з глобальними проблемами України? Буду робити те, що мені треба, поки є можливість". Але чи задумуються люди щодо наслідків такого життя? Так, людей можна обманути, обікрасти, тощо, і виглядати в їхніх очах доброчесними, але Бога не можна ввести в оману, бо Він бачить наші серця, бачить те, на що вони покладаються, на що сподіваються і все, що робиться в тайні, те явне для Бога! Тому я і стверджую, що те, чому ви віддаєте своє серце, і на що ви покладаєте свої надії, є по сутності, вашим богом, бо лише впевненість і віра серця створюють як Бога, так і ідола.

      Дуже часто людина думає, що у неї є Бог, коли у неї усього вдосталь (звісно що певною мірою, бо завжди мало), особливо коли є можливість розпоряджатися грошима та майном - цей бог називається мамона, тобто "багатство", якому людина віддає усе своє серце і не звертає своєї уваги на інших, ну можливо лише на найкращих друзів та родичів... "Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні" (Матвій 6:24).

      Самовіддана любов до ближніх, навіть до ворогів, здійснення для них добрих діл, самозасудження, каяття, молитва, і навіть піст (в євангельському розумінні) - є плодами віри, які не відберуть крадії, їх не знищить ані міль, ані іржа. Віра є нашим найбільшим скарбом, який треба оберігати, щоби не загубити, а багатства і цінності цього світу знищуються та забираються і мають значення лише для тимчасового земного життя.

      Господь знає наші слабкості до накопичення багатств та предметів розкоші - знає, що ці слабкості переростають у невгамовне пожадання, дурманять розум і роблять серце твердим щодо потреб ближніх і нашої потреби в каятті та вірі, Христос застерігає нас від пристрасті до тлінних земних благ, і заповідає збирати лише ті скарби, які мають цінність на небі. Він нас попереджає: "Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!" (Мт. 6:19-21). Полюбивши багатство, предмети розкоші, і взагалі усе земне, і прив'язавшись до нього усім серцем, як я вже казав, людина не думає більше про накопичення тих нетлінних скарбів, які відкривають двері Царства Божого; скарб її, кумир її - на землі, і серце її у рабстві земного; воно нічого, окрім земного, не бачить, не чує, не відчуває і не розуміє; серце такої людини окаменіло, очі засліплені, а розум в темряві гріха... Це є другий шлях - шлях смерті! Стережіться, щоби не потрапити на нього!

      Шукайте вузьку стежку - шлях, що веде до прощення наших гріхів і до життя вічного! Ісус нас навчає: "Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене" (Іван 14:6). Ісус є тією єдиною стежкою спасіння, яка веде нас на Небеса "і нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12). Тому найважливіша справа, про яку християнин повинен найбільше дбати - це скинути з себе ті природні схильності до злого, що заплямовують душу і цілковито віддатися Господеві. Вмирай для гріха і живи для Господа, скинь з себе кайдани цього світу, наслідуй Господа, бо "наше громадянство на Небі" (Фил. 3:20). А що найважливіше - це початок наслідування і уподобання до Христа, що за благодаттю Своєю "бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом" (2 Кор. 8:9), "щоб через Святого Духа освячувати, очищувати, зміцнювати та втішати всіх, хто вірить в Нього, щоб Він міг одарувати їх життям, і всякою благодаттю, і благословенням, і щоб, Він міг їх оберігати та захищати від диявола та гріха" (А.В. ст. ІІІ).

      Раніше у людства, яке перебувало в полоні диявола, не було вибору, яким шляхом прямувати, але тепер у людства є два шляхи: один - життя, а інший - смерті; дуже велика різниця між цими двома шляхами. Тож оберіть шлях життя вічного вірою в Христа Ісуса Господа і Спасителя нашого.

     "Дяка Богові за невимовний дар Його!" (2 Коринтян 9:15). Амінь.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.