Сайт душпастиря Павла

Дата: 14-та Неділя по Трійці, 29 вересня 2002 року.
Місце проведення Богослужіння: м. Слов'янськ (28), м. Донецьк (29).
Читання: Лев. 18:1-5; Гал. 3:15-22; Лк. 10:23-37; Пс. 84

Луки 10:23-37
"²³ І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! ²⁴ Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули! ²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути? ²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? ²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. ²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. ²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? ³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. ³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. ³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. ³³ Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. ³⁴ І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. ³⁵ А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. ³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? ³⁷ А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!"

“ДОБРИЙ САМАРЯНИН”

      Дорогі у Христі Господі,
      благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа!

      Браття і сестри, чи ви чули і бачили, як наш Спаситель і Господь звертається до нас, через Своє життєдайне Слово Євангелія??? Чи звернули ви на це увагу? Бо Він нам каже: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують” (Мт. 13:16). Чують і бачать дієву любов і милосердя Христове, бо “Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє” (Прип. 20:12). “⁸ Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, ⁹ не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:8-9).
      Але на превеликий жаль, у цьому гріховному світі, є люди що опираються роботі Святого Духа... “¹⁴ І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите... ¹⁵ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!” (Мт. 13:14-15) говорить Господь, жалкуючи за тими хто перебуває у полоні власних гріхів.
      Ось і зараз, у сьогоднішньому нашому Євангельському читанні, ми бачили і чули, як “підвівсь ось законник один, і сказав, Його (Господа) випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?” Цей самовпевнений “праведник” бажав зхопити Ісуса на невірному розумінні закону і звинувачувати Його...
      Але Ісус примусив спокусника самого відповідати на своє питання. Ти знаєш, що в законі написано? Як читаєш, як розумієш його?
      Тож законник дослівно повторив закон про любов до Бога і ближнього, написаний у Повторенні Закону (6:5): “люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!” і у книзі Левит (19:18): “І будеш любити ближнього свого, як самого себе!”.
      Вислухавши його, Ісус сказав: “Правильно ти відповів”. Роби так, як у законі написано, і досягнеш життя вічного.
      У той час, питання про ближнього вирішувалося законниками по-різному, але базуючись на букві закону, викладенного у згаданій сьогодні книзі Левит (19:18): “Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!”. Отже законники виключали із числа ближніх усіх не-євреїв, але деякі із них вважали своїми ближніми таких же праведників, якими визнавали себе, усіх же інших євреїв називали грішниками, зневажили їх, ставилися до них з призирством, і тому не вважали їх своїми ближніми. Отож наш самовпевнений законник, люблячи лише таких ближніх, звісно гордиливо хотів сказати, що він виконує усі вимоги закону, але можливо він підозрював, що наш Господь не погодиться з таким вченням про ближніх, отже “бажав сам себе виправдати”, тому і вирішив запитати Ісуса: “А хто то мій ближній?” (Лк. 10:29).
      На це питання Ісус відповідає дивною придчею. Йшов священик і побачив ледве живу, роздягнену, поранену людину, що лежить при дорозі ледве жива; служитель Божий навіть не зупинився, коли побачив нещасного, він просто його проминув. “Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув (із простої ціковості, яку цим і задовільнив), і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився”...
      А зараз, мені хотілося би зробити невеличкий історичний відступ: “Самарія, область, складає частину Палестини і яка належала раніше трьом коленам Ізраїля: Данову, Єфремову і Манасіїнову; в цій області було місто Самарія, колишня столиця царства Ізраїльського. За царювання Осії, царя Ізраїльського, Салманасар, цар Асирійський, підкорив ізраільтян і відвів їх у полон до Асирії, а на їхнє місце переселив поган із Вавилона, Кути, Авви, Гамоту і з Сефарваїму (2 кн. Царів 17). Від змішання цих переселенців із залишившимися євреями пішли самаряни. Самаряни прийняли П'ятикнижжя Мойсея, поклонялися Єгові (Йоіл 3:5//Рим. 10:13 – це Ісус!), але не залишали і служіння своїм богам. Коли юдеї повернулися із вавилонського полону і почали будувати храм, самаряни хотіли прийняти у цьому ділі участь, але не були допущені юдеями; пізніше самаряни збудували собі окремий храм на горі Ґарізім. Прийнявши книги Мойсея, вони відкинули писання Пророків і всі передання; тому євреї вважали їх за поган, навіть гірше за поган, не приймали їх у свою спільноту і не мали з ними ніяких відносин” (Б. И. Гладков. “Толкование Євангелия”, 1999, стр. 151).
      Отже самарянин, до якого євреї ставилися з презирством, глибоко переконаний у тому, що жоден єврей ніколи не надасть йому допомоги в нещасті, бачить пораненого і помираючого єврея; відчуття жалости і милосердя змусили його забути ворожнечу між їхніми народами і виявити до свого ворога таку допомогу, яку вправі були очікувати від нього лише самі близькі родичі: він промив рани вином, помазав їх, для поменшення болю, оливою, обв'язав йому рани... “³⁴ Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. ³⁵ А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся” (Лк. 10:34-35)...
      Цей милосердний самарянин краще за священика і левита, краще за всіх законників зрозумів, що для співчуття і милосердя, немає розрізнення між самарянами, євреями і поганами, що у цьому відношенні усі люди рівні, усі – ближні нам...
      Таке сильне і недвозначне розкриття духовного значення Закону, зрозумів і законник що спокушував Ісуса, але єврейська гордість заважала йому назвати самарянина ближнім єврею, який потрапив до рук розбійників, і на питання: “36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? 37 ...він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти” по відношенню до усіх без виключення людей, і лише у такому випадку зможеш розраховувати на життя вічне!
      Притчу про доброго самаринина можна розглядати у двух аспектах. По-преше, це той, який ми вже розглянули – перед усім, Ісус говорить, що людина, подібно самарянину, повинна допомагати іншим людям в їхніх потребах (ст.37 і Декалог). По-друге, цю притчу можна тлумачити у світлі неприйняття Ісуса... Релігійні керівники знехтували потрапившого в біду чоловіка. Єдиний, хто допоміг йому, - самарянин, який був сам “відкинутий, неприйнятий, знехтуваний” в очах юдеїв. Ісус – це і є Добрий самарянин! Знехтуваний керівниками Ізраїля, Він прагне допомогти людям, що гинуть від ран гріха, які було нанесено Божому створінню розбійником дияволом...
      Дорогі в брати і сестри!
      Я особливо хотів би, щоб ви звернули увагу на слова із Євангелія Св. Ап. Луки (10:34), де Добрий самарянин: “підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього”...
      В Святому Письмі олива символізує любов, а вино – об'явлення Слова Божого. Отже, це ми з вами, кожен із нас окремо, лежав при дорозі помираючи від гріха і прокляття Закону, бувши ворогами нашого Творця і рабами диявола. Але наш милосердний Господь, Єдинородний Син Божий, виявив до нас грішних і засуджений створінь свою любов та милосердя, прийнявши на себе наші гріхи і рани, натомість помазавши нас оливою любові і надавши нам Свою досконалу праведність. Він вилив на рани нашої душі - Добру Звістку про прощення наших гріхів... Потому посадив нас на “худобину власну” - надавши нам Засоби Благодаті, а саме Слово і Таїнства, за допомогою яких Він приставив нас до гостиниці, тобто у Царсво Небесне. Та й надалі клопочеться про нас, саме через ці засоби, щоби обмивати наші рани, створювати та вкріпляти нашу віру, бо ми потребуємо Його допомоги і прощення кожної миті нашого життя!!!
      Дорогі брати і сестри!
      Господь звертається до вас і каже вам: “Будьте добрими самарянами! Несіть Євангеліє вашим ближнім, не будьте байдужими, до ваших ближніх, коли вони гинуть у гріхах!” Вкажіть їм на шлях спасіння в Христі Ісусі нашому Спасі, Він прийшов до вас і надав вам ліки прощення, тож не нехтуйте ними, несіть Добру звістку про прощення гріхів вашим ближнім! Допоможіть їм, не будьте байдужі, наслідуйте любов і милосердя нашого Господа... Будьте не лише слухачами, але й виконавцями Божого Слова, тоді ви будете справжніми Христовими учнями...

Слава навіки вічні Доброму Самарянину за наше спасіння!
Слава Ісусу Христу!!!

      “І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі” (Фил. 4:7).

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.