Сайт душпастиря Павла

Ось що Письмо навчає про Бога і Його об`явлення. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо

1. Бог і Його об'явлення
2. Створення, людство і гріх
3. Христос і Спасіння
4. Виправдання Благодаттю через віру
5. Добрі діла і молитва
6. Засоби Благодаті
7. Церква і Служіння
8. Церква і держава
9. Ісусове повернення і Суд

I. БОГ І ЙОГО ОБ'ЯВЛЕННЯ

1. Ми віримо, що є тільки один правдивий Бог (Іс. 44:6). Про Себе Він дав знати, що Він Триєдиний Бог, один Бог в трьох особах. Це є очевидним із Ісусового наказу учням христити "в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа" (Мт. 28:19). Той. Хто не поклоняється такому Богові, поклоняється неправдивому богові, богові, котрий не існує. Ісус сказав: "Хто не шанує Сина, - не щанує Отця, що послав Його" (Ів. 5:23).
   
2. Ми віримо, що Бог об`явив себе в природі. "Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід" (Пс. 19:1). "Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання" (Рим. 1:20). Тому, немає виправдання атеїстам. Через те, що вимоги Закону записані в серцях людей, то людське сумління також свідчить про те, що є Бог, котрому вони дають звіт (Рим. 2:15). Однак, природа і сумління є лише частковим об`явленням Бога, котре не може показати шлях на небеса.
   
3. Ми віримо, що Бог повністю об`явив Себе у Своєму Сині, Господі Ісусі Христі. "Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був" (Ів. 1:18). В Ісусі, Бог об`явив Себе, як Бога-Спасителя, котрий "Так бо… полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Ів. 3:16).
   
4. Ми віримо, що Бог також дав всім людям письмове об`явлення у Святому Письмі. Його об`явлення у Біблії має два основних послання: Закон і Євангеліє. Закон проголошує, що є вірним, а що ні, а також погрожує Божим покаранням за гріх. Євангеліє представляє Божу любов, яку Він показав особливим чином, даючи спасіння від гріха через Ісуса Христа.
   
5. Ми віримо, що уся Біблія є зосередженою на Христі. У Старому Заповіті Бог постійно обіцяв про божественного спасителя від гріха, смерті і пекла. Новий Заповіт проголошує, що цей обіцяний спаситель прийшов в особі Ісуса із Назарету. Сам Ісус говорить про Старий Заповіт: "Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!" (Ів. 5:39).
   
6. Ми віримо, що Бог дав Писання через людей, котрих Він вибрав, вживаючи мову, яку вони знали і стиль написання, яким вони володіли. Він використав Мойсея і пророків для написання Старого Заповіту Єврейською мовою (деякі частини Арамейською), та євангелістів і апостолів для написання Нового Заповіту Грецькою мовою.
   
7. Ми віримо, що чудесним чином, який не можна осягнути людським розумом, Бог Святий Дух привів цих людей до написання Свого Слова. "Звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим" (2 Пет. 1:21). Те, що вони сказали було "вивченим від Духа Святого" (1 Кор. 2:13). Святий Дух дав їм кожну, виражену ними, думку і кожне, використане ними, слово. Святий Павло писав до Тимофія: "Усе Писання Богом надхнене" (2 Тим. 3:16). Цей чудесний процес церква називає надхненням, що означає "вдихання". Через те, що кожне слово Писання є надхненним, то ми також називаємо цей процес словесним надхненням або дослівним надхненням. Його не потрібно прирівнювати до механічного диктування, бо Святий Дух скеровував людей, які писали, коли вони використовували свій індивідуальний словниковий запас і стиль написання.
   
8. Ми віримо, що Святе Письмо є єдиним цілим, правдивим і безпомилковим в усьому, що воно каже, бо Спаситель сказав: "Писання не може порушене бути" (Ів. 10:35). А тому воно є непомильним авторитетом і порадником в усьому, що ми віримо і робимо.
   
9. Ми віримо, що Біблія є повністю достатньою, навчаючи людей усього того, що їм потрібно, щоб потрапити на небеса. Вона робить їх "мудрими на спасіння вірою в Христа Ісуса" (2 Тим. 3:15), і споряжає для "всякого доброго діла" (2 Тим. 3:17). Через те, що Божий план спасіння був повністю об`явлений в канонічних книгах Біблії, нам не потрібно і ми не очікуємо жодного іншого об`явлення (Євр. 1:1-2). Церква збудована на вченні апостолів і пророків (Еф. 2:20).
   
10. Ми віримо Біблії і приймаємо її на її ж умовах: приймаємо як дійсну історію те, що вона представляє, як історію і визнаємо за образну мову те, що очевидно є таким. Ми віримо, що Писання повинно тлумачити Писання, пояснюючи чіткими місцями ті, які не так легко зрозуміти. Ми віримо, що жодна сила (людський розум, наука або знання) не може давати оцінку Писанню. Здорове знання вірно віднайде правдиве значення Писання, не оцінюючи його.
    
11. Ми віримо, що оригінальні Єврейські тексти Старого Заповіту і Грецькі тексти Нового Заповіту є надхненним Словом Божим. Переклади з Єврейської і Грецької мов, які точно відображають значення первинного тексту, передають людям Божу правду і можуть цілком називатися Словом Божим.
    
12. І хоча первинні документи було втрачено, ми віримо, що Господь своєю турботою точно зберіг Єврейські і Грецькі тексти у багатьох, написаних від руки, існуючих манускриптах. Хоча існують незначні розбіжності або "варіації" серед цих різноманітних, написаних від руки, манускриптів, вони не спричиняють жодної зміни в доктрині.
    
13. Ми віримо, що три Вселенських Символи віри (Апостольський, Нікейський і Афанасіївський), як також і Лютеранські Віросповідання, вміщені в Книзі Злагоди 1580 року, виражають правдиву доктрину Писання. Через те, що доктрини, які вони сповідують взяті тільки з Писання, то ці сповідання вказують нам у нашій вірі і нашому житті. А тому, все проповідування і навчання в наших церквах і школах повинно бути в гармонії із цими сповіданнями, і ми відкидаємо всі ті помилки, які вони відкидають.
    
14. Ми відкидаємо будь-яке поклоніння, яке не спрямоване на Триєдиного Бога, об`явленого в Біблії. Ми відкидаємо використання жіночих імен і займенників стосовно Бога, тому що Бог об`являє Себе в Писанні, як Отця і Сина. Ми відкидаємо думку, що всі релігії ведуть до того самого Бога.
    
15. Ми відкидаємо будь-яку думку, яка робить тільки частину Писання Словом Божим або дозволяє можливість помилки в Писанні, навіть в так-званих нерелігійних питаннях, таких як історичні чи географічні деталі. Подібним чином ми відкидаємо всі погляди, які кажуть, що Писання є просто людським записом Божого Об`явлення, коли Він стикається із людством в історії, і тому, записом, який підпорядковується людській недосконалості.
    
16. Ми відкидаємо будь-який наголос на Ісусі як на особистому Слові Божому (Ів. 1:1), який применшує значення Письма, як написаного Слова Божого (Рим. 3:2).
    
17. Ми відкидаємо будь-яку спробу перетворити сповідання, вміщені в Книзі Злагоди, на історичні документи, які сьогодні не мають для церкви сповідального значення. Подібним чином, ми відкидаємо будь-яке твердження, що церква прив`язана лише до тих доктрин Письма, які конкретно розглядаються в цих сповіданнях.

Ось що Письмо навчає про створення, людство і гріх. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

II. СТВОРЕННЯ, ЛЮДСТВО І ГРІХ

1. Ми віримо, що всесвіт, світ і людська раса з`явилися на початку, коли Бог створив небо і землю, і все твориво (Бут. 1, 2). Додаткове свідчення про цю подію знаходиться в інших місцях Старого і Нового Заповітів (наприклад, Вих. 20:11, Євр. 11:3). Створення відбувалося силою Божого всемогутнього слова впродовж шести послідовних днів нормальної довжини.
   
2. Ми віримо, що Біблія пропонує правдиву, основану на фактах і історичну розповідь про створення.
   
3. Ми віримо, що Бог створив Адама і Єву за Своїми образом і подобою (Бут. 1:26-27), тобто святими і праведними. Їхні думки, бажання і воля були в повній гармонії з Богом (Кол. 3:10, Еф. 4:24). Більш того, їм було дано можливість "панувати" над Божим творивом (Бут. 2:15) і відповідальність ним опікуватися (Бут. 2:15).
   
4. Ми віримо, що Бог створив велику кількість добрих ангелів. Певний час після створення, деякі із цих ангелів під проводом одного із них, котрого звали Сатаною або дияволом, повстали проти Бога (2 Пет. 2:4). З того часу, ці злі ангели протистоять Богові і Божим людям (1 Пет. 5:8).
   
5. Ми віримо, що Адам і Єва втратили свій божественний образ, коли піддалися спокусі Сатани і не послухались наказу Божого. Це принесло на них Божий осуд: "Ти напевно помреш" (Бут. 2:17). З того часу всі люди зачаті і народжуються в гріховних умовах (Пс. 50(51):7) і є схильними до зла (Бут. 8:21). "Що вродилося з тіла - є тіло" (Ів. 3:6). Через те, що всі люди за своєю природою є мертвими у гріху і відокремленими від Бога (Еф. 2:1), то вони не можуть примирити себе з Богом своїми власними зусиллями і ділами.
   
6. Ми віримо, що Своїм провидінням Бог щоденно і багато задовільняє тілесні потреби всіх людей (Пс. 145:15-16). Більш того, Він охороняє всіх віруючих від небезпеки, тримаючи зло здалеку від них (Пс. 121:7), або змушуючи його служити їм на добо (Рим. 8:28).
   
7. Ми відкидаємо всі теорії еволюції, як пояснення походження всесвіту і людської раси, і всі спроби співставити Біблійну розповідь про створення із такими теоріями.
   
8. Ми відкидаємо тлумачення, яке применшує перші частини книги Буття до розповіді міфів, притч або поетичних рядків, котрі не є дійсною історією.
   
9. Ми відкидаємо всі теорії, які роблять нечіткою відмінність між людьми і тваринами, тому що тільки люди мають бузсмертні душі і дадуть звіт Богові.
   
10. Ми відкидаємо всі теорії, які роблять нечіткою відмінність між Богом і Його творивом (пантеїзм).
    
11. Ми відкидаємо всі погляди, які розглядають людей, як добрих за своєю природою., що вважають свої природні тенденції просто слабкостями, котрі не є гріховними., або не визнають своєї цілковитої духовної спотвореності і неможливості самим задовільнити Бога (Рим. 3:9-18).
    
    Ось що Письмо навчає про Христа і спасіння. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

ІІІ. ХРИСТОС І СПАСІННЯ

1. Ми віримо, що Ісус Христос є вічним Сином Божим, одним із Отцем з вічності (Ів. 1:1-2). В певний час Він взяв на Себе правдиву і повну, однак безгрішну, людську природу (Гал. 4:4), тоді коли був зачатий як святе дитя в діві Марії чудом Святого Духа (Лк. 1:35). Ангел Божий свідчив: "Зачате в ній - то від Духа Святого" (Мт. 1:20). Ісус Христос є унікальним - святою Бого-людиною, тому що в Ньому в одній особі невіддільно поєднані правдивий Бог і правдива людська природа. Його називають Еммануїм, що означає "З нами Бог" (Мт. 1:23).
   
2. Ми віримо, що Ісус Христос завжди мав повноту Божества із усією божественною силою, мудрістю і славою (Кол. 2:9). Його Божественність була очевидною, коли Він творив чуда (Ів. 2:11). Але, коли Він жив на землі, Він прийняв вигляд слуги, понизивши Себе, відклавши постійне і повне вираження та використання Своїх божественних ознак. Протягом цього часу Він жив як людина серед людей, зазнавав страждання і впокорив Себе до ганебної смерті на хресті (Фил. 2:7-8). Ми віримо, що Христос зійшов у пекло, щоб проголосити перемогу над Сатаною (1 Пет. 3:18-19). Ми віримо, що Він воскрес із могили у прославленому тілі, вознісся і є повищеним, щоб правити силою у світі, благодаттю у Своїй церкві і славою у вічності (Фил. 2:9-11).
   
3. Ми віримо, що Ісус Христос, Бого-Людина, був посланий Отцем, щоб спасти всіх людей, тобто викупити їх від вини і покарання за гріх. Ісус прийшов, щоб виконати Закон (Мт. 5:17), так, щоб на основі Його досконалого послуху можна було проголосити святими всіх людей (Рим. 5:18-19). Він прийшов, щоб понести "гріх усіх нас" (Іс. 53:6), викупивши всіх людей Своєю жертвою за гріх на вівтарі хреста (Мт. 20:28). Ми віримо, що Він є Богом призначений замісник за всіх людей. Отець приймає Його праведність або досконалий послух, як нашу праведність, Його смерть за гріх, як нашу смерть за гріх (2 Кор. 5:21). Ми віримо, що Його воскресіння дає цілковиту впевненість в тому, що Бог Прийняв плату, яку Він вніс за всіх нас (Рим. 4:25).
   
4. Ми віримо, що "Бог у Христі примирив світ із самим Собою, не зважавши на їхні провини" (2 Кор. 5:19). Ми віримо, що Ісус є "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29). Божа милість і благодать є всезагальними., примирення через Христа є вселенським., прощення гріхів вже здобуте для всіх людей, як довершений факт. Бог виправдав всіх людей через замісницьку роботу Христа, тобто Бог проголосив їх невинними. Це створює стійку, реальну основу для впевненості грішника у спасінні.
   
5. Ми відкидаємо будь-яке вчення, що якось обмежує викупну роботу Христа. Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке каже, що Христос заплатив тільки за гріхи певних людей. Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке каже, що Христос тільки частково заплатив за гріхи.
   
6. Ми відкидаємо ті погляди, які вважать Євангельські розповіді побожною вигадкою, яку розвинули ранні Християни, щоб виразити свої ідеї про Ісуса Христа, а не правдивою розповіддю про те, що дійсно сталося в історії. Ми відкидаємо всі спроби вважати історичну достовірність подій життя Христа, таких як народження від Діви, Його чуда або Його тілесне воскресіння, неважливими або навіть сумнівними. Ми відкидаємо спроби наголошувати на "сучасному досвіді із живим Христом" таким чином, що викупна робота Ісуса втрачає свою важливість.

Ось що Письмо навчає про виправдання благодаттю через віру. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

IV. ВИПРАВДАННЯ БЛАГОДАТТЮ ЧЕРЕЗ ВІРУ

1. Ми віримо, що Бог виправдав всіх грішників, тобто проголосив їх праведними заради Христа. Це є центральним посланням Писання від якого залежить саме існування церкви. Це послання має значення для людей усіх часів і народів, усіх рас і соціальних рівнів, бо "через переступ одного, на всіх людей прийшов осуд" (Рим. 5:18). Прощення гріхів перед Богом потрібне всім, і Письмо проголошує, що всі люди випрадані бо "через праведність Одного прийшло виправдання для життя всіх людей" (Рим. 5:18).
   
2. Ми віримо, що люди отримують цей безкоштовний дарунок прощення не через свої власні діла, але тільки через віру (Еф. 2:8-9). Виправдовуюча віра є довірою Христу і Його викупній роботі. Ця віра виправдовує не через певну власну силу, а через спасіння, що Бог приготував у Христі, яке вона включає в себе (Рим. 3:28, 4:5). З іншої сторони, хоча Ісус і помер за всіх, Письмо говорить, що "хто не ввірує - засуджений буде" (Мр. 16:16). Невіруючі позбавлені прощення, яке для них заслужив Христос (Ів. 8:24).
   
3. Ми віримо, що люди не можуть створювати цю спасаючу віру чи довіру у своїх власних серцях, тому що "людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота" (1 Кор. 2:14). Фактично, "думка бо тілесна - ворожнеча на Бога" (Рим. 8:7). Святий Дух дає людям віру визнавати, що "Ісус - то Господь" (1 Кор. 12:3). Тому ми віримо, що навернення людини є повністю роботою Божої благодаті. Однак, відкидання цієї Євангелії є повністю власною помилкою невіруючого (Мт. 23:37).
   
4. Ми віримо, що грішники спасаються тільки благодаттю. Благодать це любов Бога до грішників, на яку вони не заслуговують. З цієї любові Бог дав грішникам все що їм було потрібно для спасіння. Це все є дарунком Божим. Люди нічого не роблять, щоб заслужити це (Еф. 2:8-9).
   
5. Ми віримо, що вже перед сторенням світу Бог вибрав тих людей, котрих Він наверне в певний час Христовою Євангелією і збереже в вірі для життя вічного (Еф. 1:4-6, Рим. 8:29-30). Це вибрання до віри і спасіння жодним чином не було спричиненим чимось, що є в людях, але показало наскільки повним є спасіння тільки благодаттю (Рим. 11:5-6).
   
6. Ми віримо, що в момент смерті, душі тих, хто вірить в Христа, відразу йдуть щоб бути із Господом на небесах завдяки викупній роботі Христа (Лк. 23:43). Душі тих, хто не вірує в Христа йдуть на вічне страждання в пеклі (Лк. 16:22-24).
   
7. Ми відкидаємо кожне вчення про те, що люди якимось чином приймають участь у своєму спасінні. Ми відкидаємо вірування, що люди самі можуть співпрацювати у своєму наверненні або приймати рішення за Христа (Ів. 15:16). Ми відкидаємо вірування про те, що навернені люди менше протистояли Божій благодаті, аніж ті, котрі залишились ненаверненими. Ми відкидаємо всі зусилля представляти віру, як умову, яку повинні виконати люди, щоб довершити своє випрадання. Ми відкидаємо всі спроби грішників виправдати себе перед Богом.
   
8. Ми відкидаємо будь-яку припущення, що доктрина виправдання вірою сьогодні вже не має значення.
   
9. Ми відкидаємо вчення про те, що віруючі не можуть ніколи відпасти від віри ("спасенний одного разу - завжди спасенний"), бо Біблія говорить, що віруючі можуть відпасти від віри (1 Кор. 10:12).
   
10. Ми відкидаємо фальшивий і богохульний висновок про те, що втрачені люди були призначені або вибрані Богом на прокляття, бо Бог хоче, що усі люди спаслися (1 Тим. 2:4, 2 Пет. 3:9).
    
11. Ми відкидаємо універсалізм, вірування що всі люди спасенні, навіть ті, хто не має віри в Христа (Ів. 3:36).Ми відкидаємо плюралізм, вірування що є інші шляхи до спасіння окрім віри в Христа (Ів. 14:6, Дії 4:12). Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке говорить, що немає значення у що людина вірить, допоки вона має віру в Бога.
    

Ось що Письмо навчає про добрі діла і молитву. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

V. ДОБРІ ДІЛА І МОЛИТВА

1. Ми віримо, що віра в Ісуса Христа завжди спонукає віруючого робити добрі діла, які приємні Богові. "Так само й віра, коли діл не має, - мертва в собі!" (Як. 2:17). Християнин приносить добрі плоди, як галузка в виноградині Христі (Ів. 15:5).
   
2. Ми віримо, що діла, які приємні Богові є ділами любові, бо "любов - виконання Закону" (Рим. 13:10). Однак віра не ставить власні стандарти для визначення того, що є любов (Мт. 15:9). Правдива віра дістає насолоду тільки від тих діл, які узгоджуються із Божою святою волею. Ця Божа воля об`явлена в Біблії, особливо в десяти Заповідях, коли їхній зміст повторюється в Новому Заповіті. Тому, борючись із сучасними моральними проблемами, Християнин шукатиме відповіді в Законі Божому.
   
3. Ми віримо, що П`ята Заповідь, наприклад, навчає, що все людське життя є Божим даром. Ця Заповідь говорить проти абортів, самовбивств і євтаназії ("милостивого вбивства").
   
4. Ми віримо, що Шоста Заповідь регулює шлюб і сім`ю. Бог встановив подружжя як пожиттєвий звязок одного чоловіка і однієї жінки (Мт. 19:4-6). Воно є належним контекстом для статевих відносин і народження дітей. Подружжя може бути завершеним без гріха тільки тоді, коли Бог завершує його смертю чоловіка або дружини. Тим не менше, Християнин може отримати розлучення, якщо його або її половина вчинила перелюб (Мт. 19:9) або залишили сім`ю (1 Кор. 7:15). Шоста Заповідь забороняє всі статеві стосунки поза шлюбом, включаючи гомосексуалізм (1 Кор. 6:9-10).
   
5. Ми віримо, що люди вільні робити власні рішення стосовно справ, які не заповідані і не заборонені Божим Словом (адіафора). Однак, люди повинні бути обережними, щоб їхня свобода це робити не зводила інших до гріха.
   
6. Ми віримо, що добрі діла, які є плодами віри, потрібно відрізняти від діл світської праведності, які чинять невіруючі. Хоча невіруючі і можуть робити багато такого, що здається добрим і правильним, ці діла не є добрими в очах Божих, бо "догодити ж без віри не можна" (Євр. 11:6). В той час, як ми визнаємо цінність таких діл для суспільства, ми знаємо, що невіруючі не можуть виконати свій обо`язок перед Богом ділами світської праведності.
   
7. Ми віримо, що в цьому світі навіть найкращі діла Християн є зіпсутими гріхом. Гріховна природа все ще турбує кожного Християнина. А тому, Християни часто не можуть робити добро так, як хочуть, але продовжують робити зло, котрого не хочуть робити (Рим. 7:18-21). Їм потрібно визнати, що всі їхні праведні вчинки є ніби брудне лахміття (Іс. 64:6). Однак через Христове викуплення, ці недосконалі спроби Християн вважаються святими і прийнятними небесному Отцю.
   
8. Ми віримо, що Святий Дух дає можливість кожному віруючому чинити добрі діла, які є плодами віри (Гал. 5:22-25). Святий Дух дає кожному віруючому нову природу, чи "нового чоловіка", котрий співпрацює із Святим Духом у добрих ділах. Святий Дух використовує Євангеліє, щоб схилити віруючих до добрих діл.
   
9. Святий Дух дає також церкві всі духовні дари, необхідні для її добробуту (1 Кор. 12:4-11). На початку Новозаповітної ери, церкві були дані особливі харизматичні дари, такі як знамення, чуда і говоріння мовами. Ці дари були пов`язані із служінням апостолів (2 Кор. 12:12). Немає жодного доказу в Писанні, що сьогодні ми також повинні очікувати продовження таких харизматичних дарів.
   
10. Ми віримо, що життя молитви є плодом віри. Через віру в їхнього Спасителя, Християни звертаються до свого небесного Отця із проханнями і славою. Віддаючи подяку, вони показують свої потреби і потреби інших людей (1 Тим. 2:1). Такі молитви є приємними Богові, і Він задовільняє їхні прохання відповідно до Своєї мудрості (Мт. 7:7-8, 1 Ів. 5:14).
    
11. Ми відкидаємо кожну думку про те, що добрі діла Християн певним чином встановлюють правильні відносини з Богом і здобувають спасіння на небесах, або приймають в цьому участь.
    
12. Ми відкидаємо кожну спробу відмінити об`явлений у Біблії незмінний моральний закон Бога, який є абсолютним стандартом добра і зла.
    
13. Ми відкидає погляд, що люди можуть самі, поза Божим Словом, вирішувати, що є добрим, а що ні. Ми відкидаємо будь-яке зловживання терміном любов, задля потурання поведінки, яка притирічить Слову Божому. Ми вважаємо це планом Сатани, щоб приховати знання Божої святої волі і розмити розуміння гріха.
    
14. Ми відкидаємо будь-який погляд, що вважає молитву засобом благодаті. Хоча Бог, звичайно, і дає добрі плоди віруючим, у відповідь на їхні молитви, Він передає Свою спасаючу благодать і підсилює віру тільки через Слов і Таїнства. Більш того, ми відкидаємо будь-який погляд, який бачить користь від молитви тільки в тому, що вона допомогає почуватися краще людині, котра молиться.
    
15. Ми відкидає погляд, що всі молитви є прийнятливими Богу, і ми казали, що молитви тих людей, котрі не мають віри у Христа є марним белькотом, спрямованим до фальшивих богів (Мт. 6:7).

Ось що Письмо навчає про засоби благодаті. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

VI. ЗАСОБИ БЛАГОДАТІ

1. Ми віримо, що Бог дарує всі благословіння особливими засобами, які Він встановив. Це Засоби Благодаті, Євангеліє у Слові і Таїнствах. Ми визначаємо таїнство, як божественну дії, встановлену Христом, у котрій Слово, поєднане із земним елементом, дає прощення гріхів.
   
2. Ми віримо, що через Євангеліє, добру звістку про викупну жертву Христа за грішників, Святий Дух створює віру в людях, чиї серця, за своєю природою, є ворожими Богові (1 Пет. 1:23). Письмо навчає, що "віра від слухання, а слухання через Слово Христове" (Рим. 10:17). Ця, створена Духом, віра проводить відродження у віруючих і робить їх спадкоємцями життя вічного на небесах.
   
3. Ми віримо, що Святий Дух також і через Таїнство Хрищення застосовує Євангеліє до грішників, даючи їм нове життя (Тита 3:5), очищуючи їх від всіх гріхів (Дії 2:38). Господь вказує на таїнство Хрищення, коли обіцяє: "Хто увірує й охриститься, - буде спасенний" (Мр. 16:16). Ми віримо, що благословіння Хрищення призначені для усіх людей (Мт. 28:19), включаючи новонароджених. Новонароджені народжуються грішними (Ів. 3:6) і тому, повинні бути народженими знову, тобто приведеними до віри через Хрищення (Ів. 3:5).
   
4. Ми віримо, що всі, хто приймає участь у таїнстві Господньої Вечері отримують правдиві тіло і кров Христові у хлібі і вині, з ними і під їх виглядом (1 Кор. 10:16). Це є правдою, тому що коли Господь запроваджував це таїнство, Він сказав: "Це Тіло Моє. Це Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів" (Мт. 26:26-28). Ми віримо, що Христові слова запровадження, а не жодна людська дія, спричиняють реальну присутність. Коли віруючі отримують Його тіло і кров, вони також отримують прощення гріхів (Мт. 26:28) і втіху та впевненість, що вони дійсно є Його. Невіруючі також отримують Христові тіло і кров, але собі на осуд (1 Кор. 11:29).
   
5. Ми віримо, що Господь дав Свої Слово і Таїнства Хрищення та Господньої Вечері з певною метою. Він наказав Своїм послідовникам: "Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів" (Мт. 28:19-20). Він зберігає свою святу Християнську церкву і поширює її по всьому світу Словом і Таїнствами. І тому, віруючі повинні бути старанними і вірними у використанні цих божественно запроваджених засобів благодаті для себе самих і у їхній місійній допомозі іншим. Це єдині засоби, через які безсмертні душі приводяться до віри і до життя на небесах.
   
6. Ми відкидаємо будь-який погляд, що шукає об`явлення Божої благодаті і спасіння поза Євангелієм, яке знаходиться у Писаннях. Ми відкидаємо будь-який погляд, що шукає роботу Святого Духа поза Засобами Благодаті. Подібним чином ми відкидаємо погляд, що Закон є Засобом Благодаті.
   
7. Ми відкидаємо погляд, що дітей не потрібно христити і що вони не можуть вірити в Христа (Лк. 18:15-17). Ми відкидаємо погляд, що Хрищення повинно проводитися лише зануренням.
   
8. Ми відкидаємо всі вчення про те, що Таїнство Вівтаря пропонує небільше ніж знаки чи символи жертви Ісуса, заперечуючи, таким чином, що в Господній Вечері приймаються правдиві Тіло і Кров Христові. Ми відкидаємо погляд, що ті, хто їсть тіло Христове у таїнстві просто духовно через віру отримують Христа. Ми відкидаємо твердження, що невіруючі і лицеміри не отримують в Таїнстві правдивих тіла і крові Ісуса.
   
9. Ми відкидаємо доктрину перевтілення, яка навчає що субстанція хліба і вина повністю змінюються в Христові тіло і кров. Письмо навчає, що всі причасники отримують і хліб та вино, і тіло та кров Христові (1 Кор. 10:16).
   
10. Ми відкидаємо будь-яку спробу визначити точний момент у святкуванні Господньої Вечері, коли з`являються Христові тіло і кров. А тому, ми відкидаємо погляд, що людина повинна вірити, що Христові тіло і кров присутні тоді, коли були промовлені слова освячення, а також погляд, що людина повинна вірити, що Христові тіло і кров стають присутніми тільки в момент, коли ця людина їсть чи п`є.

Ось що Письмо навчає про церкву і служіння. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

VII. ЦЕРКВА І СЛУЖІННЯ

1. Ми віримо, що є одна, свята, Християнська церква, яка є храмом Божим (1 Кор. 3:16) і тілом Христовим (Еф. 1:23, 4:12). Членами цієї одної церкви є всі ті, хто є "сини Божі через віру в Ісуса Христа" (Гал. 3:26). Церква, тоді, складається тільки із віруючих, чи святих, котрих Бог приймає як святих, заради Ісусової праведності, що зараховується їм (2 Кор. 5:21). Ці святі розпорошені по всьому світі. Всі люди, котрі вірять, що Ісус є їхнім Спасителем від гріха, є членами святої, Християнської церкви, безвідносно до нації, раси чи церкви, до якої вони належать.
   
2. Ми віримо, що ця свята, Християнська церква є дійсною, хоча вона і не є зовнішньою, видимою організацією. Через те, що "чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце" (1 Сам. 16:7), то тільки Господь знає "тих, хто Його" (2 Тим. 2:19). Члени святої Християнської церкви відомі тільки Богу., ми не можемо відрізнити правдивих віруючих від лицемірів. І тому, свята Християнська церква є невидимою і її не можна порівняти із будь-якою із церковних деномінацій чи спільнотою усіх церков.
   
3. Ми віримо, що присутність цієї святої Християнської церкви можна, тим не менше, визначити. Там, де проповідується Євангеліє і розподіляються таїнства, там присутня свята Християнська церква, бо правдива вра створюється і підтримується через Засоби Благодаті (Іс. 55:10-11). Тому Засоби Благодаті називаються ознаками церкви.
   
4. Ми віримо, що Господньою волею є, щоб Християни регулярно збиралися разом для збудування один одного, використовуючи засоби благодаті (Євр. 10:24-25) і поширювали Євангеліє по світу (Мр. 16:15). Через те, що видимі зібрання (наприклад, громади і синоди) використовують засоби благодаті, їх називають церквами. Однак, вони носять це ім`я тільки тому, що в них присутні правдиві віруючі (1 Кор. 1:2).
   
5. Ми віримо, що Бог спрямовує віруючих до визнання єдності у вірі із Християнами, чиї сповідання віри підкоряються усім вченням Письма (Ів. 8:31., 1 Сол. 5:21-22). Більш того, ми віримо, що люди, своїм членством у церкві зв`язують себе із доктринами і практиками цієї церкви. Твердження, що єдність існує там, де немає погодження у сповіданнях є намаганням заглянути в людські серця. Тільки Бог може бачити людські серця. Необов`язково, щоб всі Християни погоджувалися у справах церковних ритуалів і організації. Новий Заповіт не дає щодо цього наказів (Рим. 14:17).
   
6. Ми віримо, що ті люди, чиє сповідання віри показує, що вони поєднані у Біблійних доктринах, проголосять свою спільноту у Христі, якщо буде на те нагода (Еф. 4:3). Вони можуть проголосити свою спільноту спільним богослужінням, спільним проголошенням Євангелія, участю у Святому Причасті, спільною молитвою або спільною роботою церкви. Бог не спрямовує віруючих до релігійної спільноти з тими, чиє сповідання і вчинки показують, що вони навчають, допускають, підтримують і захищають помилки (2 Ів. 10, 11). Коли в церкві з`являється помилка, Християни намагатимуться зберегти їхню спільноту, терпеливо докоряючи тим, що помиляються, сподіваючись, що ті навернуться від помилки (2 Тим. 2:25-26, Тита 3:10). Але Господь наказує віруючим не мати церковної спільноти із тими, хто продовжують притримуватися і навчати неправдивих вчень (Рим. 16:17-18).
   
7. Ми віримо, що кожний Християнин є священником перед Богом (1 Пет. 2:9). Всі віруючі мають прямий і однаковий доступ до трону благодаті через Христа, посередника (Еф. 2:17-18). Бог дав засоби благодаті всім віруючим. Всі Християни повинні прославляти Його, що покликав їх із темряви до Свого прекрасного світла (1 Пет. 2:9). В цьому значенні Християни є служителями, або слугами Євангелія. Бог хоче, щоб всі Християни ділилися з іншими людьми посланням спасіння (Мт. 28:19-20, 10:32).
   
8. Ми віримо, щоб Бог також встановив публічне служіння Слова (Еф. 4:11) і Він бажає, щоб церква, відповідно до доброго порядку (1 Кор. 14:40), кликала кваліфікованих людей до цього публічного служіння (1 Тим. 3:1-10, 1 Кор. 9:14). Такі люди публічно служать, тобто, не тому, що як люди вони володіють вселенським священством, але тому що їх попросили це робити в ім`я братів Християн (Рим. 10:15). Такі люди є покликаними слугами Христовими і служителями Євангелія. Вони не повинні бути панами в Господній церкві (1 Пет. 5:3). Ми віримо, що коли церква кличе людей до публічного служіння, то сам Господь діє через церкву (Дії 20:28). Ми віримо, що церква має свободу встановлювати різні форми в одному служінні Слова, такі як служіння пасторів, Християнських вчителів, допоміжних служителів. Покликом церква у Християнській свободі визначає місце і рамки служіння.
   
9. Ми віримо, що місією церкви є служити людям Словом і Таїнствами. Це служіння здійснюється, за звичай, в місцевих громадах. Ми дивимося на посаду пастора як на найбільш повну форму публічного послання Слова. Пасторів навчають і кличуть для такого всестроннього духовного нагляду у зібраннях і навчання душ в громадах (1 Пет. 5:2).
   
10. Ми віримо, що жінки можуть приймати участь у діяльності публічного служіння, поки ця робота не включає влади над чоловіками (1 Тим. 2:11-12). Це означає, що жінки не можуть служити пастирами і не можуть приймати учать у зібраннях церкви так, що це включає владу над чоловіками (1 Кор. 11:3, 14:33-35).
    
11. Ми відкидаємо будь-яку спробу порівняти святу Християнську церкву із зовнішньою організацією. Ми відкидаємо будь-яке твердження, що церква повинна функціонувати у світі через особливі організаційні форми.
    
12. Ми відкидаємо як фальшивий екуменізм погляди, котрі шукають правдиву єдність церкви у певних формах зовнішнього або організаційного об`єднання, і ми протистоїмо всьому, що веде до такого об`єднання, зробленого за рахунок чіткого сповідання всіх вчень Письма. Ми відкидаємо дебати про те, що релігійна спільнота може практикуватися без згоди у доктрині і практиці. У сповідання духовних доктрин повинна бути згода, і також вчинки людини повинні показувати, що вона не допускає помилки.
    
13. Ми відкидаємо участь чи членство у організаціях, які мають релігійні риси, що протирічать Християнській вірі, таких як більшість лож.

Ось що Письмо навчає про церкву і державу. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

VIII. ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА

1. Ми віримо, що не тільки церква, але також і держава, тобто всі урядові структури, були запроваджені Богом. "Влади існуючі встановлені від Бога" (Рим. 13:1). І тому, християни підкорятимутьмя уряду, який керує ними, заради сумління (Рим. 13:1), поки цей уряд не наказує їм не слухатися Бога (Дії 5:29).
   
2. Ми віримо, що Бог дав церкві і державі свої власні відмінні відповідальності. Церкві Господь приписав відповідальність кликати грішників до покаяння, проголошувати прощення через Христовий хрест і підбадьорювати віруючих у їхньому Християнському житті. Метою цього є привести Божих вибраних до вічного спасіння через віру в Ісуса Христа. Державі Господь приписав обов`язок тримати добрий порядок і мир, карати злочинців і вирішувати всі світські справи у суспільстві (Рим. 13:3-4). Мета цього полягає в тому, щоб "могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості" (1 Тим. 2:2).
   
3. Ми віримо, що єдиними засобами, які Бог дав церкві, щоб досягти призначеної їй цілі є Слово і Таїнства (Мт. 28:19-20). Святий Дух навертає людей тільки через послання Закону і Євангелія, послання про гріх і благодать, гнів Божий за гріх і любов Бога у Христі. Ми віримо, що засобами, які Бог дав державі, щоб виконувати її доручення є цивільний закон із його покараннями і нагородами, який створили і використовують відповідно до світла розуму (Рим. 13:4). Світло розуму включає в себе природне знання про Бога, природне знання закону і совість.
   
4. Ми віримо, що між церквою і державою зберігаються належні стосунки тільки тоді, коли кожна залишається в її божественно приписаній сфері і використовує її божественно доручені засоби. Церква не повинна виконувати світську владу і вмішуватися в сферу держави, коли та виконує свою роботу. Держава не повинна бути посланцем Євангелія і не вмішуватися в місію проповідування церкви. Церква не повинна намагатися використовувати цивільний закон і силу, для того щоб приводити людей до Христа. Держава не повинна намагатися керувати за допомогою засобів Євангелія. З іншої сторони, церква і держава можуть співпрацювати у своїх намаганнях, поки кожна залишається у своєму приписаному місці і користується своїми ввіреними засобами.
   
5. Ми віримо, що Християни є громадянами обох царин і служать Богові вірним виконанням своїх обов`язків в обох із них (Рим. 13:6-7).
   
6. Ми відкидаємо спробу держави обмежити вільне сповідування релігії.
   
7. Ми відкидаємо будь-які погляди, що розраховують на церкву у прямому впливі на державу, у вирішенні її справ.
   
8. Ми відкидаємо спробу зі сторони церкви, коли вона виконує свою спасаючу ціль, шукати фінансової підтримки у держави.
   
9. Ми відкидаємо будь-які погляди, які стверджують, що громадяни можуть вільно не підкорятися тим законам держави, із якими вони не погоджуються на основі власного розсуду.

Ось що Письмо навчає про Ісусове повернення і суд. Ми це віримо, навчаємо і сповідуємо.

IX. ІСУСОВЕ ПОВЕРНЕННЯ І СУД

1. Ми віримо, що Ісус, правдивий Бог і правдива Людина, який воскрес із мертвих і вознісся по правицю від Отця, прийде знову. Він видимо повернеться, так, як учні бачили Його, коли Він йшов на небеса (Дії 1:11).
   
2. Ми віримо, що жодна людина не може знати точного часу повернення Ісуса. Це знання є прихованим навіть від ангелів на небесах (Мт. 24:36). Тим не менше, наш Господь дав своїм віруючим знаки, щоб тримати їх у постійному очікування Його повернення (Мт. 24:4-14). Він сказав їм бути готовими і пильнувати, щоб цей день не прийшов до них несподівано (Лк. 21:34).
   
3. Ми віримо, що коли поверненться Ісус, цей світ закінчиться. "Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває" (2 Пет. 3:13).
   
4. Ми віримо, що коли повернеться Ісус і Його голос почують по всій землі, то воскреснуть усі мертві, тобто їхні душі з`єднаються із тілами (Ів. 5:28-29). Ті, що воскресли, з`являться разом із тими, хто ще живе, перед його троном суду. Невіруючі будуть засуджені на вічність у пеклі. Ті, хто через віру були очищені у крові Христа, будуть прославлені і житимуть вічно з Ісусом у благословенній присутності Бога на небесах (Фил. 3:21).
   
5. Ми відкидаємо вчення про те, що Христос буде правити на землі тисячу років у фізичному, земному царстві. Це вчення (мілленіалізм) не має дійсної основи в Писанні і неправильно веде Християн до покладаня своїх сподівань на земне царство Христа (Ів. 18:36). Ми відкидаємо як небіблійне, будь-яке твердження, що Християни будуть фізичним чином забрані, або "схоплені" із землі перед судним днем. Подібним чином, ми відкидаємо твердження, що всі Юдеї будуть навернені в останні дні.
   
6. Ми відкидаємо вчення, що Християни повинні чекати на появу великого Антихриста в останні дні. Ті риси Антихриста, які дає Письмо, були сповненні і сповнюються у запровадженні папства (2 Сол. 2:4-10). Ми відкидаємо думку, що порівняння папства із Антихристом було просто історичним судженням, дійсним тільки в часи Реформації.
   
7. Ми відкидаємо будь-яке заперечення тілесного воскресіння і реальності та вічності пекла. Ми відкидаємо вчення, що душі померлих людей повернуться на землю в інших тілах (реінкарнація) (Євр. 9:27).
   
8. Ми відкидаємо всі спроби тлумачити Новозаповітні описи другого приходу Ісуса, кінця світу і суду, просто як образну мову про події, котрі стануться не в кінці світу, але сталися протягом поточної історії світу.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.