Сайт душпастиря Павла

1. Латинською мовою: у творах будь-якої сторони.
2. Правитель Йоган Саксонський і ляндграф Филип Гесенський прибули до Аугсбургу перед імператором.
3. На формальному відкритті зібрання 20 червня 1530 року.
4. В останню мить представлення було відкладеним з п'ятниці (24 червня) на суботу (25 червня).
5. Латинською мовою також: не лише одноразово, а багато разів.
6. Зібрання 1527 року в Регенсбурзі було малочисельним і великих результатів не принесло.
7. Латинською мовою: якщо наслідок буде таким, що ці відмінності між нами та іншою стороною не будуть по-товариськи влагодженими.
8. Нікейський Символ віри.
9. Релігія, що мала за основу перський дуалізм поєднаний з християнськими та іншими елементами, заснована в третьому столітті Манієм і названа в честь нього. Албігензіани наприкінці Середніх Віків дотримувалися подібних поглядів.
10. Гностики другого століття, що називалися в честь Валентинія.
11. Послідовники Арія, що були засуджені 325 року Нікейському Соборі, і які притримувалися тієї точки зору, що Син був створеним і був іншої "сутності", ніж Отець.
12. Послідовники Евномія, радикального аріянина кінця четвертого століття.
13. Реформатори часто ставилися до магометян, як антитринітаріанської єресі.
14. Послідовники Павла Самосатанського, котрий в третьому столітті навчав, що Ісус був людиною, глибоко обдарованою Духом. "Новосамосатеністи" були антитринітаріанськими спірітуалістами шістнадцятого століття.
15. Послідовники Пелагія, які на початку п'ятого століття навчали, що людина за своєю природою не є гріховною, і може спастися дією своєї власної волі при допомозі Божої благодаті.
16. Амвросій "Перше послання до коринтян" 1:4.
17. Ригористи четвертого століття, які заперечували дійсність священицької праці тих, що здійснили відступництво під час переслідувань.
18. Латинський текст проводить різкішу відмінність від римо-католицького Таїнства покаяння.
19. Наприклад, таким було вчення Ганса Денка.
20. Ригористи в Римі третього століття, котрі заперечували повернення до безгріховного стану навіть після покаяння тим людям, що були винними в смертних гріхах.
21. Власне, перехрищенці відрізнялися один від одного у своєму ставленні щодо держави, шлюбу і господарського життя, але деякі з них мали щодо цього негативне ставлення, про що тут і говориться.
22. Деякі перехрищенці ставилися до монастицизму як до "стану досконалості".
23. Hypomnesticon contra Pelagianos et Coelestianos, III, 4, 5. Вважається, що ця праця належить Августинові.
24. Перші варіанти тут додавали: "Заперечуються ті, котрі навчають, що ми можемо дотримуватися Десяти Заповідей Божих без Його благодаті та Святого Духа. Бо хоча ми за природою здатні здійснювати зовнішні дії, що узгоджуються із Заповідями, ми не здатні у своїх серцях виконувати те, що від нас Заповіді в першу чергу вимагають, а саме, правдиво боятися, любити та вірити в Бога тощо".
25. Товариства парафіян для проведення спільних молитов, молитовних роздумів та добрих діл.
26. "Дух і Буква", ХІХ, 34.
27. Пор. Як.2:19.
28. "Проповіді на тему послання Івана...", Х, 2.
29. Отці давньої церкви на Заході.
30. Кіпріан "Послання 57".
31. Єроним "Коментарій до книги пророка Софонія", 3.
32. Гратіан "Decretum", частина ІІІ, "De consecratione", відм. 2, розд. 12.
33. Миколай Кузанський (1401-1464) в Третьому посланні до богемців вказує дату 1215 рік.
34. Хоча обітниця целібату практикувалася і раніше, офіційно вона була запроваджена силою Папою Григорієм VII лише наприкінці одинадцятого століття. На той час майже всі священики в Німеччині були одруженими.
35. Гратіан "Decretum", відм. 82, розд. 2-5; також відм. 84, розд. 4. Нікейський Собор відмовився вимагати від священиків целібат; див. Евагрій "Церковна історія", І, 11.
36. Італійський гуманіст Варфоломій Платіна в історії Пап Римських (1479) повідомляв Папу Пія ІІ (1458-64), говорячи про це.
37. Гратіан "Decretum", частина І, відм. 34, розд. 7; Частина ІІ, розд. 1, п. 7, ц. 5.
38. Кіпріан "Послання 62", 2.
39. Гратіан "Decretum", частина ІІ, розд. 20, п.1, ц.5,7,9,10,14,15.
40. 1 Кор.11:27.
41. Євр. 9:28; 10:10,14.
42. Золотоустий "Проповідь 3 про Послання до ефесян", розд. 1.
43. Канон 18 Нікейського Собору.
44. "Historia Tripartita" була головного книгою з церковної історії, що її написав був римо-католицький монах Касіодорій (480-570).
45. Пс. 18:13.
46. Єр. 17:9.
47. Пс. 36:5.
48. Гратіан "Decretum" частина ІІ, розд. 33, п. 3, "De poenitentia", відм.І, ц.87:4.
49. Глос до Гратіана "Decretum", "De poenitentia", 5:1.
50. Напр. Хома Аквінський "Summa theologica", II, q.147, a, 1, c.
51. Іоанн Жерсон "Духовне життя", лекція 2.
52. Августин "Послання 54 до Януарія", 2:2.
53. Мт.15:11.
54. Мр. 9:29.
55. 1 Кор. 9:27.
56. В Евсебієвій "Церковній історії", Y.24, 13.
57. Гратіан "Decretum", част.І. відм. 12, розд. 10.
58. Касіодор "Historia Tripartita", IX, 38.
59. До восьмого століття було чимало різноманітних чернецьких правил. Вихід із чернецтва дозволявся.
60. Посвячення дітей в чернецьке життя було загальноприйнятим у Середні Віки і дозволялися канонічним законом.
61. Порівняння посвячення в чернецтво з Хрищенням було загальноприйнятим у Середні Віки. Напр. Хома Аквінський "Summa theologica", II, 2, q.189, a.3 ad3.
62. Напр. Хома Аквінський "Summa theologica", II, 2, q.186, a, 1, c.
63. Гратіан "Decretum", част. ІІ, 20, п.4, ц.2.
64. Рамір ІІ, монах, був звільнений від своїх обітниць після смерті свого бездітного брата, щоб набути трон.
65. Пор. Хома Аквінський "Summa theologica", II, 2, q.88, a.1, 8.
66. Гратіан "Decretum", част. ІІ, розд. 20, п.1, ц.10.
67. Ibid., розд. 5.
68. Августин "De bono viduitatis", розд. 9.
69. Гратіан "Decretum", част. ІІ, розд. 22, п.4, ц.22.
70. Випадки, у яких відпущення зберігалося для єпископа або ж Папи.
71. Рим. 1:16.
72. Ів. 18:36.
73. Лк. 12:14.
74. 2 Кор. 13:10.
75. Гратіан "Decretum", част. ІІ, п.7, ц.8, 13.
76. Августин "Єдність церкви", 11, 28.
77. Сплата церкві десятої частини із загального прибутку від усіх земель та галузей промисловості вимагалася від початку Середніх Віків.
78. Пор. Хома Аквінський "Summa theologica", II, q.122, a.4, ad 4/
79. Гратіан "Decretum", І, відм. 9, ц. 8 і подалі.
80. Пор. 1 Тим. 4:1.
81. 1 Кор. 14:30.
82. Пор. Хома Аквінський "Summa theologica", II, 1, q.103.
83. Пор. Стаття XXVI.
84. Дії 5:29.
85. 1 Петр. 5:2.

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.