—айт душпастир¤ ѕавла

1. « нашого боку пропов≥дниками спов≥дь не була забороненою. —еред нас дотримувавс¤ звичай не давати “ањнства тим, хто не був попередньо опитаний, ≥ кому не було в≥дпущено гр≥х≥в.
2. ¬одночас цих людей старанно навчаЇтьс¤ щодо ут≥хи —лова про в≥дпущенн¤, щоб вони могли ц≥нувати в≥дпущенн¤ ¤к велику ≥ дорогоц≥нну р≥ч.
3. ÷е не голос чи слово людини, що промовл¤Ї його, але —лово Ѕоже, що прощаЇ гр≥х, бо воно промовлене на м≥сц≥ Ѕога ≥ Ѕожою запов≥ддю.
4. ћи навчаЇмо з великою старанн≥стю про цю запов≥дь ≥ ¬ладу  люч≥в, ≥ про те, ¤ким те ут≥шним ≥ необх≥дним Ї дл¤ нажаханих сумл≥нь. ћи також навчаЇмо, що Ѕог вимагаЇ в≥д нас в≥рити ≥ це в≥дпущенн¤ гр≥х≥в, так неначе ми чуЇмо голос Ѕожий з неба, щоб ми рад≥сно вт≥шалис¤ в≥дпущенн¤м гр≥х≥в ≥ знали, , що через таку в≥ру ми здобуваЇмо прощенн¤ гр≥х≥в.
5. –ан≥ше пропов≥дники, котр≥ навчали багато про спов≥дь, н≥коли ≥ словом не згадували цих необх≥дних питань, а лише мучили сумл≥нн¤ довгим перел≥ком гр≥х≥в, спокутами, ≥ндульгенц≥¤ми, прощами ≥ таким ≥ншим.
6. Ѕагато наших опонент≥в сам≥ визнають, що ми писали ≥ трактували про правдиве христи¤нське пока¤нн¤ придатн≥шим способом, н≥ж те робилос¤ прот¤гом довшого часу.
7. ўодо спов≥д≥, ми навчаЇмо, що н≥кого не можна змушувати перераховувати гр≥хи детально, бо це неможливо.
8. як промовл¤Ї ѕсалмосп≥вець: "ј помилки хто зрозум≥Ї?"⁴⁵™рем≥¤ також каже: "—ерце найлукав≥ше над все та невигойне, - хто п≥знаЇ його? ⁴⁶Ќаша жалюг≥дна людська природа так глибоко занурена в гр≥хи, що вона неспроможна збагнути чи п≥знати њх ус≥х,
9. ≥ ¤кби нас сл≥д було лише позбавл¤ти в≥д тих гр≥х≥в, що ми можемо њх перерахувати, то те нам мало чим би допомогло. „ерез це не сл≥д змушувати людей давати детальний зв≥т про њхн≥ гр≥хи.
10. ўо це було також точкою зору св¤тих отц≥в, можна пом≥тити в distinct.1, De Potentia,
11. де навод¤тьс¤ ц≥ слова ≤вана «олотоустого: "я не кажу про те, що ви повинн≥ себе виставл¤ти на люд¤х, чи звинувачувати себе перед ≥ншими, але слухатис¤ пророка, що промовл¤Ї: "Ќа √оспода здай дорогу свою." ⁴⁷“ож спов≥дуйс¤ √осподу Ѕогов≥, в≥рному судд≥, у своњй молитв≥, розпов≥даючи …ому про своњ гр≥хи не ¤зиком, а сумл≥нн¤м своњм." ⁴⁸“ут можна ¤сно побачити, що «олотоустий не вимагаЇ детального перерахуванн¤ гр≥х≥в.
12. Ќотатка на пол¤х в De Potentia⁴⁹також згадуЇ, що така спов≥дь не запов≥даЇтьс¤ у —в¤тому ѕисьм≥, але була запроваджена церквою.
13. ≤ все ж таки пропов≥дники з нашого боку старанно навчають, що сл≥д збер≥гати спов≥дь заради в≥дпущенн¤ (що Ї головною ≥ найважлив≥шою складовою), дл¤ вт≥хи нажаханих сумл≥нь, а також з ≥нших причин.

”крањнська Ћютеранська ÷ерква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
ѕри використанн≥ матер≥ал≥в цього сайту роб≥ть ланки на нього.