· Віра · Проповіді · Про УЛЦ · Літургія · Бібліотека · Календарі · Музика · Галерея · Ланки ·
Троянда Лютера

Сайт душпастиря Павла

E-m@il

"Хто такий Матрін Лютер?"
книга Теодора Ярчука

СТАНІСЛАВІВ 1937 нагладом видавництва "ПРОЗРИ!"
Перевидання сучасною українською мовою
Редактор видання - В’ячеслав Горпинчук

Зміст

6. На сеймі у Вормсі (1521).

     Після смерті Максиміліана вибрано німецьким цісарем його 20-літнього внука Карла V, котрий вже тоді був іспанським королем. Папа домагався від молодого імператора, щоб той видав Лютера Римові, але німецький князь-електор Фридрих Мудрий, котрий дуже багато спричинився до обрання Карла V німецьким імператором, попросив його, щоб не робив ніяких кроків проти Лютера, поки він сам на дослідить тієї справи. Імператор погодився заслухати Лютера на сейміу Вормсі і задля цього дав йому залізний лист безпеки. Лютер вирішив їхати.

     Приятелі Лютера дуже відраджували йому їхати до Вормсу: "У Вормсі, - казали, - є чимало кардиналів і єпископів. Вони вас там спалять на попіл, як свого часу спалили Гуса ". Та це нічого не допомагало. Лютер не зміняв свого рішення і дня 2 квітня зібрався в дорогу. З дороги написав до Меланхтона такого листа: "Якщо я не вернувся б і вороги відібрали б в мене життя, то ти не переставай навчати та не дай, щоб тебе відірвали від Божої правди. Коли уже я не зможу більше нічого діяти, то ти працюй замість мене! Коли б лише ти залишився живим, а про мою смерть не журися!"

     Ціла Лютерова подорож до Вормсу була подібною до тріумфального походу. Кожен хотів його бачити. Усі урочисто зустрічали його, одразу просили і остерігали, щоб відмінив дальшу подорож. На ці прохання він відповідав: "Якби у Вормсі було стільки бісів, скільки черепиці на дахах, то все таки я поїхав би туди ". Й у самому Вормсі на вулицях зібрався величезний натовпнароду, щоб привітати відважного монаха. Злізши з воза, Лютер кинув очима довкола себе і сказав "Бог буде зі мною ".

     І Бог був з ним. Одразу на другий день, 17 квітня 1521 року покликано його на сейм. Відважний шляхтич Ґеорг фон Фрундсберґ приступив до Лютера, поклав руку йому на плече і сказав: “Монаше, монаше, ти ступаєш на таку тяжку дорогу та ідеш до такого нагального штурму, до якого не ішов ще ні я, ані навіть ніякий гетьман у найзавзятішій битві. Якщо по твоєму боці правда і ти свого певний, то йди вперед у Боже Ім'я, а Господь тебе не залишить ".

     Зал, у якому зібрався державний сейм, був переповнений найвищими світськими й церковними достойниками. Усіх присутніх було менш більш 5 000 осіб, а між ними на першому плані імператор разом зі своїм братом, папський леґат, архиєпископи, єпископи, князі, графи, посли і посланці закордонних держав, представники міст, шляхта... Лютер став перед цим великим зібранням різного стану людей, а канцлер поставив йому два запитання: 1) Чи признається, що написав ці книжки, які лежать перед ним? 2) Чи відкличе ці книжки і те, що в них написане, чи може далі залишатиметься при написанім і буде опиратися? На перше запитання М. Лютер відверто відповів, що він сам написав ці книжки, а щодо відповіді на друге запитання, покірно попросив, щоб дали йому більше часу на роздуми, бо це справа важлива для спасіння душі й тут ідеться про правду Божого Слова, яка стоїть вище від усього на небі і на землі.

     Після короткої наради імператор дав йому з ласки один день на роздуми, а папський леґат ще того самого дня на писав до папи листа, в якому, насміхаючись з Лютера, назвав його дурнем, якого опанував біс, він уважав, що справа для Лютера вже цілком програна. Тим часом Лютер палко молився. Він весь час перебував у молитві,благаючи в Бога ласки й помочі. І Бог був із ним.

     Другого дня, а було це в четвер 18 квітня 1521 року, Лютера вдруге покликано перед сейм. Тут не хотіли вступати з ним в довгі диспути, тільки домагалися простої та ясної відповіді, чи відкликує він свою науку, чи ні. Тоді Лютер відважно заявив: “Тому, що ваша Імператорська Величність, як також і найласкавіші електори й князі домагаються простої і спокійної відповіді, то отже моя відповідь така: Я не можу вірити ані самому папі, ані соборам, бо це очевидне, що одні й другі не раз помилялися та перебували із собою в суперечності. Задля цього, якщо мене не переможуть свідоцтвами зі Святого Письма і не переконають тими самими місцями Святого Письма, які я наводив, та не звільнять таким чином мого сумління, яке є зв'язане Словом Божим, то я нічого відкликати не можу і не хочу, бо робити щось проти свого сумління не є ані безпечним, ані добрим, ані не подобає християнинові. На цьому я стою. Інакше вчинити не можу. Боже, допоможи мені! Амінь.”

     Лютерова відповідь справила на присутніх величезне враження. Постало таке велике заворушення, що розгніваний імператор був змушений на цей день закрити засідання сейму. Частина присутніх на сеймі виробили про Лютера погляд, що це страшний єретик, а інші захоплювалисяйого переконаннями і дивувалися із його незвичайної віри.

     Увечері того ж самого дня багато членів сейму відвідали безстрашного реформатора. Серед них був також тревірський архиєпископ, який востаннє пробував намовити Лютера, щоб той відкликав свої твори і переконання, але й ця спроба була безуспішна. Лютер відповів йому словами Гамаліїла: "Коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями!"(Дії 5:38-39). Після цих слів Лютер лагідно сказав до архиєпископа: "Відійдіть собі і зробіть для мене залізний лист на повернення." "Я попіклуюся про це", - відповів архиєпископ і попрощався з Лютером... Дійсно імператор видав залізний лист безпеки, який був дійсний на три тижні, і Лютер 26 квітня вибрався у зворотну дорогу до Віттембергу.

На початок!

Хрест "Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.

Copyright Rev. Pavlo Bohmat
При використанні матеріалів цього сайту робіть ланки на нього.
Hosted by uCoz