Сайт душпастиря Павла

12. ГОСПОДНЯ ВЕЧЕРЯ

      Напередодні Своєї смерті, коли Ісус споживав Пасху востаннє зі Своїми учнями, Він запровадив друге із Новозаповітних таїнств, Господню Вечерю. Взявши хліб, Він поблагословив його і поламав. Коли Він роздавав хліб і сказав: “Прийміть споживайте, це тіло Моє, що видається за вас.” Взявши чашу з вином Він дав її пити учням зі словами: “Пийте з неї всі. Ця чаша є Новим Заповітом у Моїй крові, що проливається за вас на відпущення гріхів. І про хліб, і про чашу Він навчав Своїх учнів: “Робіть це на спомин про Мене.” Те, що Він зробити, мало повторюватися Його учнями. Він запровадив цей обряд споживання і пиття як таїнство.

Ісусові правдиві тіло та кров

      Треба зауважити, що коли Ісус давав Своїм учням їсти хліб, то Він сказав їм, що вони приймали Його тіло. Коли вони пили з чаші, то Він запевнив їх, що вони пили кров, яку Він пролив за гріхи людей.
      Ісус промовив це дуже урочистої години. Його мали незабаром заколоти, як Пасхального Агнця на спасіння людей. Саме цієї години Він промовлялв просто і зрозуміло. У те, що Він промовляв треба приймати та вірити. Те, що промовляли Ісусові слова, було те, що учні, коли споживали хліб і пили вино, водночас приймали тіло і кров Ісусові.
      Коли Він потім заповів, щоби вони це чинили на спомин про Нього, то запевнив їх, щоколи би вони не споживали хліб і пили вино у цій страві на спомин про Нього, то вони прийматимуть Його тіло та кров. Як правило це називається доктриною про Реальну Присутність у таїнстві.

Не просто представлення

      Розум, звичайно, не може зрозуміти того, що відбувається у Господній Вечері. Відповідно, люди пробували пояснити те, що сказав Христос, таким чином, щоб задовольнити мислення розуму. В цілому Реформатські об’єднання, що мають Цвінглі та Калвіна за своїх духовних предків, спробували це таїнство раціоналізувати. Христові слова було пояснено в такий спосіб, що хліб “представляє” Ісусове тіло. Або ж можна сказати, що хліб є символом Його тіла. Те, що Ісус говорить про таїнство вони порівнювали з притчею. Хибою усього цього пояснення є те, що вони не приймають Ісусового слова таким, як воно є. Всі вони виходять із припущення, що те чого не можна збагнути людським розумом, мусить бути пояснене таким чином, щоб було зрозумілим.

Не переосуществлення

      Римський католицизм також намагається пояснити те, що відбувається у Господній Вечері. “Хоча вино і хліб зберігають свій вигляд, стан і смак” – кажуть вони, “елементи в сутності перемінені на Ісусові тіло та кров.” Це так зване переосуществлення і воно відбувається тоді, коли священик освячує елементи. Хоча це і визнає реальну присутність Ісусових тіла та крові, пояснення виходить поза межі слів Писання і привело до дальших фальшивих учень. Через те, що вони вірують, що освячений хліб (вафелька, яка вживається у таїнстві) перетворився на тіло Христове, то він був учинений об’єктом вшановування. Цей хліб вони вшановують особливим чином, коли його проносять у процесії святкування Corpus Christi. Таким чином римо-католицька церква таокж, хоча й зберігає ідею чуда, намагається “пояснити” те, що відбувається і виводить логічні висновки, що суперечать Писанню.

Таїнственний союз

      Яким чином тіло і кров Ісусові приймаються із хлібом і вином не можна зрозуміти чи пояснити. Писання таки каже: “Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?” (1 Коринтян 10:16). Якимось чином є союз хліба і тіла, вина і крови. Лютеранська Церква називає його таїнственним союзом, не для пояснення, а для сповідування того, що це – союз, який є унікальним для таїнства.
      Ніде інде ми не знаходимо, що споживання хліба включає водночас включає отрмання тіла Ісуса. Це відбувається тільки у Господній Вечері, бо так сказав Ісус. Коли лютерани кажуть, що вони “з, у, та під” хлібом отримують правдиве тіло Христове, і “в, з та під” чашею, вони отримують Ісусову кров, то це не має наміру якимось чином пояснити союз. Це просто висловлення факту таїнственного союзу. Те, що цей таїнственний союз існує навчає чітко Писання. Точне пояснення його природи у Писанні не дається. Ми просто віруємо в те, що каже Ісус.

Віруючі отримують запевнення про прощення

      Це споживання і пиття у Господній Вечері є засобом благодаті, тому що тому, хто його приймає, пропонуються користь Божа. Що це за користь, каже Ісус, коли Він говорить про “тіло, що з вас видається” і про кров, що “проливається за вас на відпущення гріхів.” Це таїнство вказує християнам на Ісусову смерть за гріхи людей. Коли ми одержуємо Ісусові тіло та кров, смерть Христова за гріхи кожного причасника Господньої Вечері звіщається кожному з причасників дуже прямим та особистим чином. Християнина запевнюється, що у нього справді є прощення перед Богом.
      Тут також віра є рукою, що одержує, що хапає цю користь. Якщо невіруючий стає перед вівтарем і одержує елементи, він теж причащається тілом і кров’ю Христовими. Але через те, що він у невірі відкидає Ісусову жертву за гріхи, то втрачається користь таїнства. Християнин зауважить, що його віра через таїнство зміцнюється, і він радо прийматиме Ісусове повторюване запрошення його одержати.
      Основою для певності прощення у таїнстві є Ісусова смерть.своєю однією жертвою Ісус здобув прощення для всіх людей навіки. Римо-католицизм вважає це таїнство за жертву. У месі, коли вони говорять про нього, Ісус через священика пропонує Себе за безкровну жертву Отцеві. Священик, діючи за Ісуса, має силу перетворювати хліб і вино в Ісусові тіло та кров, і вони пропонуються Отцеві за гріхи людей. Таким чином це таїнство(в римо-католиків – перекладач) замість того, щоб бути тим, що Бог дає людині, стало тим, що людина пропонує Богові. На думку Римо-католицької церкви, це таїнство може навіть пропонуватися Богові за тих, хто помер і страждає у чистилищі. Вчення, що це таїнство є жертвою є однією з головних помилок Римського католицизму.
      У вірі християнин завжди прагнутиме до однієї жертви Ісусової на Голгофі і радітиме від знайдення у Господній Вечері запевнення, що ця жертва є справді для нього.

Запроваджена для Своїх учнів

      Коли Ісус проповідував, то Він звертався до натовпів людей. Євангеліє мало звіщатися усім народам. Коли Ісус запроваджував Господню Вечерю, Він зробив це в радше дуже тісному колі Своїх учнів. Господня Вечеря не мала бути роздаваится в цілому усьому людству, але вона давалася, як запевнення для Ісусових віруючих. Вона була запроваджена для тих, хто вже пізнав Христа вірою, і хто був охрищений. Новонавернені до християнства, спершу спрямовувалися до Хрищення, ілише пізніше одержували Святе Причастя (пор. Дії 2:38; 8:12, 36; 10:47).
      Через те, що Господню Вечерю треба дотримуватия на “спомин” про Ісусову смерть, ми мусимо припускати, що ті, які приймаються за Господнім Столом, отримали науку з Євангелія. В цілому Лютеранська Церква вважає навчання, що передує конфірмації, як підготовку до одержання Причастя.
      Св. Павло закликає причасників досліджувати себе. “Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!” (1 Коринтян 11:27). Спроможність себе досліджувати вимагає певного рівня розуміння та зрілості. Мається на увазі, що його треба давати дітям чий розумовий розвиток ще не розвинувся поза дитячий. Його також не треба давати тим, хто спить, знепритомлений чи перебуває у комі. Ментальна хвороба і втрата розумових здібностей через хворобу чи старечий вік можуть також зробити прийняття цього таїнства неможливим.

Спільне причастя виражає єдність віри

      Ті, що радісно причащаються Святою Вечерею визнають один одного итакою дією, що вони є поєднаними у вірі. Св. Павло пише: “Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного” (1 Коринтян 10:17). Помилки та невіра руйнують цю єдність. Коли сповідання іншої людини виявляє, що вона тримається помилки, то християнин не повинен уявляти, що існує єдність. Коли християнин приймає Господню Вечерю з іншою людиною, то він виражає релігійну спільноту. Така спільнота має виражатися тільки там, де визнається єдність. Там, де очевидно, що ті, хто сповідує християнство, не погоджуються у своїй вірі, спіьне причащання треба відкласти допоки не досягнесті згоди.
      Образлива поведінка також призупиняє спільноту віри. Той, хто перебуває у гріхові без покаяння, відділює себе від Христа і від Його Церкви. Його не можна приймати за Господнім Столом. Причиною цього є не його гріх, але брак його покаяння. Гідність причасника полягає не в святості його життя, а у його покаянні та у вірі в Христа. Де цілком очевидно бракує віри, там треба причастя відкласти, щоб християнин “не приставав до чужих гріхів” (1 Тимофія 5:22). Приймати того, хто не кається, означає співучувати його браку покаяння.

Закрите Причастя

      Через те, що Писання ввело обмеження щодо тих, хто може приймати Святе Причастя, і через те, що спільне причастя є сповідною дією, віросповідні лютерани практикують “закрите причастя”, тобто вони святкують Причастя у вуькому колі тих, хто кається у своїх гріхах, вірує в Ісуса Христа, і сповідує єдність віри. Пастиреві довірено громадою відправляння таїнства. Він запрошує та підбадьорює розкаяних грішників знайти втіху у таїнстві. Він утримує таїнство від тих, хто відповідно до Писання, не повинні його приймати і від тих, хто не своїм віросповіданням не висловлює єдності віри.
      Тож для того, щоб пастир міг відповідально виконувати цю довіру, у віросповідних Лютеранських церквах практикується звичай оголошення про Причастя, або реєстрації до Причастя. Хоча про цей звичай не наказує Писання, і хоча практичний спосіб, яким він чиниться, різниться (від церкви до церкви – прим. перекладача), Писання все-таки закликає до обережної відправи цього таїнства.

ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Прочитайте 1 Коринтян 11:23-27. Як ці слова переконливо проголошують, що Ісусові тіло та кров дійсно роздаються у цьому таїнстві?
2. Чи невіруючі, які відувідують Господню Вечерю приймають Ісусові тіло та кров? Під час відповіді на це питання прочитайте 1 Коринтян 11:27-29.
3. Прочитайте Євреїв 9:11-14, 24-28. Обговоріть римо-католицьку жертву меси у світлі цих місць.

"Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!" (2 Петра 1:2).

Українська Лютеранська Церква.